Позначка: Роберт Бровді

  • «500 цілей уже на олівці»: які об’єкти в Білорусі Україна може атакувати у разі нового наступу РФ

    «500 цілей уже на олівці»: які об’єкти в Білорусі Україна може атакувати у разі нового наступу РФ

    Командувач Сил безпілотних систем України Роберт «Мадяр» Бровді заявив, що українські військові вже зафіксували понад 500 потенційних цілей на території Білорусі. Попередження прозвучало на тлі чергової хвилі російських атак по Україні та після масштабного нальоту дронів на Москву.

    Хоча офіційний Київ не розкриває конкретний перелік об’єктів, військові експерти та аналітики вже окреслили, які саме цілі можуть стати пріоритетними у разі повторного вторгнення з боку Білорусі або використання її території для нового наступу РФ.

    Про це йдеться в аналізі білоруського медіа Belsat, яке опитало кількох військових та безпекових експертів, зокрема колишнього співробітника СБУ Івана Ступака, військового аналітика Дмитра Снєгірьова та представника білоруської ініціативи BELPOL Владзіміра Жигара.

    За словами експертів, Україна розглядає не лише суто військові об’єкти, а й інфраструктуру, яка прямо або опосередковано працює на російський військово-промисловий комплекс.

    «Цілі можуть бути різними, але насамперед це буде так зване військово-політичне керівництво, нафтопереробні заводи, військово-промислові підприємства та військові бази», — зазначив представник BELPOL Владзімір Жигар.

    Одним із ключових факторів, які роблять такі удари технічно можливими, є дальність сучасних українських безпілотників. За словами аналітиків, Сили безпілотних систем уже демонстрували здатність вражати цілі на відстані до 1500 км. Для порівняння — від українського кордону до Мінська близько 270 км.

    Колишній співробітник СБУ Іван Ступак деталізував можливі категорії цілей. До військових об’єктів він відносить бази, аеродроми, склади боєприпасів та місця дислокації військових.

    Окремою категорією є підприємства подвійного призначення, які формально працюють у цивільному секторі, але фактично обслуговують російський ВПК. Серед таких об’єктів експерти називають завод «Інтеграл» — одного з найбільших виробників мікроелектроніки в Білорусі.

    Саме продукція «Інтегралу», за даними українських та західних аналітиків, використовується у російських ракетах, дронах та системах зв’язку.

    Крім того, потенційними цілями можуть стати підприємства, пов’язані з розробкою та виробництвом білоруських реактивних систем залпового вогню «Полонез», а також науково-дослідні інститути оборонного сектору.

    Особливу увагу експерти приділяють Мозирському нафтопереробному заводу. Військовий аналітик Дмитро Снєгірьов називає його одним із найважливіших стратегічних об’єктів Білорусі.

    Після серії українських ударів по російських НПЗ Москва значно збільшила закупівлю пального у Мінська, а Мозирський НПЗ став одним із ключових центрів забезпечення російської армії паливом.

    «В окремому сценарії може вистачити навіть одного удару по Мозирському НПЗ, щоб серйозно ускладнити логістику та постачання для російської армії», — вважає Снєгірьов.

    Серед інших потенційних цілей аналітики називають Полоцький промисловий вузол, підприємства хімічної промисловості та логістичні центри, інтегровані у російську військову кооперацію.

    Водночас найбільший резонанс викликали слова Івана Ступака про можливість ударів по символічних об’єктах режиму Лукашенка.

    «Чи можна вдарити по резиденціях Лукашенка? Чому б ні? Палац Незалежності знаходиться лише за 270 км. Можна запустити один дрон, щоб показати, що режим у Білорусі дуже крихкий», — заявив він.

    Також експерт припустив можливість ударів по будівлі КДБ Білорусі та інших символах влади.

    Попри різкі заяви, українські офіційні структури наразі не підтверджують конкретних планів щодо ударів по Білорусі. Водночас у Києві дедалі частіше наголошують: якщо Мінськ напряму вступить у війну або надасть свою територію для нового масштабного наступу РФ, відповідь буде неминучою.

    Тема повторного наступу з півночі знову активізувалася після заяв президента Володимира Зеленського та головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського про можливі нові сценарії дій Росії.

    За оцінками українських військових, Кремль розглядає кілька варіантів атак із використанням білоруської території — від прориву на Чернігівщину до спроби повторного наступу на Київ.

    Для такого сценарію Росії знадобиться близько 100 тисяч військових та нова хвиля мобілізації. Саме тому аналітики вважають, що найближчим часом масштабне вторгнення з боку Білорусі малоймовірне.

    Прикордонна служба України наразі не фіксує значного накопичення російських чи білоруських військ біля кордону. На території Білорусі, за відкритими даними, перебувають близько чотирьох батальйонів — до 1900 осіб.

    Однак українська розвідка звертає увагу на активне будівництво доріг, укріплень та артилерійських позицій біля кордону з Україною. У Києві не виключають, що ця інфраструктура може бути використана для швидкого перекидання російських військ під прикриттям спільних навчань.

    Сам Лукашенко останнім часом запевняє, що Білорусь не планує нападати на Україну без прямої атаки на власну територію.

    Втім, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що Мінськ фактично повністю залежить від Кремля у військовій сфері. Після розміщення російської ядерної зброї та проведення спільних ядерних навчань Білорусь дедалі більше перетворюється на військовий плацдарм РФ.

    На цьому тлі заяви Роберта «Мадяра» Бровді про «500 цілей» стали ще одним сигналом: у разі нового наступу війна може швидко перекинутися далеко за межі українського фронту.

  • «Москва більше не недосяжна». Українські виробники дронів пояснили, чому атаки по РФ стали проривом

    «Москва більше не недосяжна». Українські виробники дронів пояснили, чому атаки по РФ стали проривом

    Масовані удари українських дронів по Москві та Московській області змусили російську систему протиповітряної оборони працювати у режимі постійного перевантаження. Українські виробники безпілотників та військові аналітики вже називають ці атаки переломним моментом у війні дронів.

    Про це йдеться у матеріалі NV, присвяченому висновкам українських розробників БпЛА після нещодавніх ударів по найбільш захищеному регіону Росії.

    За словами учасників ринку, головний висновок полягає у тому, що російська ППО не встигає адаптуватися до нової тактики атак. Попри концентрацію великої кількості комплексів «Панцир» та інших систем навколо столиці РФ, українські дрони продовжують прориватися до цілей.

    Напередодні 9 травня російська влада значно посилила захист Москви. До регіону масово перекидали додаткові зенітно-ракетні комплекси, створюючи фактично ще одне кільце оборони навколо столиці.

    Однак навіть це не зупинило атаки.

    Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді з позивним «Мадяр» після ударів заявив, що Москва втратила «односторонній абонемент» на спокійне життя.

    За словами українських виробників БпЛА, ефективність атак забезпечує одразу кілька факторів.

    Перший — масовість запусків. Російська ППО фізично не здатна одночасно реагувати на великі групи дронів, особливо якщо вони летять на різних висотах та маршрутах.

    Другий фактор — постійна модернізація українських безпілотників. Розробники активно змінюють системи навігації, маршрути польоту, висоту проходження та алгоритми обходу зон ППО.

    Окремо виробники звертають увагу на проблему для Росії із перенасиченням систем протиповітряної оборони. Для збиття дешевих дронів росіяни часто змушені використовувати дорогі ракети, що поступово виснажує запаси.

    Також українська сторона дедалі активніше тестує комбіновані хвилі атак, коли одночасно використовуються різні типи дронів — від ударних до хибних цілей.

    На думку експертів, це створює додатковий хаос у роботі російських розрахунків ППО.

    Ще одним важливим висновком стала вразливість критичної інфраструктури навколо Москви. Попри багаторівневий захист, атаки регулярно досягають нафтобаз, підприємств ВПК, логістичних вузлів та енергетичних об’єктів.

    У матеріалі наголошується, що Росія змушена витрачати дедалі більше ресурсів на захист тилових регіонів, відтягуючи системи ППО від фронту та стратегічних напрямків.

    Українські виробники також зазначають, що дальність та автономність безпілотників продовжують зростати. Це дозволяє планувати удари не лише по прикордонних областях РФ, а й по глибокому тилу.

    На думку військових аналітиків, головний психологічний ефект атак полягає у руйнуванні міфу про абсолютну недоторканність Москви.

    Після серії ударів російська влада змушена постійно перекривати аеропорти, обмежувати роботу мобільного зв’язку та вводити додаткові заходи безпеки навіть у центрі столиці.

    Водночас українські розробники визнають, що Росія також намагається вдосконалювати свої системи захисту, тому технологічне протистояння переходить у фазу постійної гонки адаптацій.

  • «Коридор для вбивць — це співучасть»: «Мадяр» жорстко попередив Лукашенка через російські дрони

    «Коридор для вбивць — це співучасть»: «Мадяр» жорстко попередив Лукашенка через російські дрони

    Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді з позивним «Мадяр» різко звернувся до самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка через використання білоруського повітряного простору російськими дронами під час атак по Україні.

    Українські військові наголошують: надання Росії можливості використовувати територію Білорусі для запуску або транзиту ударних БпЛА фактично означає співучасть Мінська у війні проти України.

    «Мадяр» заявив, що українська сторона відстежує кожен проліт російських «Шахедів», які прямують до України через білоруський повітряний простір.

    «Трек наступний: коридор для вбивць дорівнює співучасті», — наголосив Роберт Бровді.

    Командувач Сил безпілотних систем також розкритикував заяви білоруської влади про нібито нейтралітет у війні, заявивши, що Мінськ несе відповідальність за наслідки російських атак по українських містах та цивільному населенню.

    На тлі зростання напруження Україна продовжує укріплювати оборонні рубежі на північному напрямку. Йдеться про будівництво багаторівневої системи захисту від Сумської області до району Київського водосховища.

    Раніше президент Володимир Зеленський заявив, що Кремль намагається втягнути Білорусь у війну проти України. За словами глави держави, Росія посилює тиск на Олександра Лукашенка та шукає способи розширення конфлікту.

    Водночас українська розвідка наразі не фіксує ознак формування ударного угруповання білоруських військ біля кордону. Військові експерти зазначають, що для повноцінного наступу з території Білорусі Росії та Мінську довелося б створити велике угруповання чисельністю в десятки тисяч військових, а такі приготування Україна, ймовірно, змогла б виявити завчасно.

    Військовий експерт Павло Нарожний заявив, що потенційним сигналом загрози може стати концентрація приблизно 5 тисяч військових біля українського кордону, однак наразі таких ознак не зафіксовано.

    Зеленський також попередив, що у разі прямого вступу Білорусі у війну Україна може завдати ударів по білоруській критичній інфраструктурі, зокрема по нафтопереробних заводах, що стане серйозним ударом для економіки країни.

    Останніми місяцями Україна неодноразово повідомляла про використання Росією білоруського повітряного простору під час масованих атак дронами-камікадзе типу Shahed. Українські сили ППО регулярно фіксують маршрути безпілотників, які заходять з північного напрямку.

    На тлі цього Київ дедалі жорсткіше сигналізує Мінську, що будь-яка допомога Росії — навіть у формі «транзитного коридору» для дронів — розглядатиметься як участь у війні.

  • «Мирного тилу більше немає»: українські дрони вже б’ють на 2000 км — СБС розкрили нову стратегію ударів по РФ

    «Мирного тилу більше немає»: українські дрони вже б’ють на 2000 км — СБС розкрили нову стратегію ударів по РФ

    Українські безпілотники дальнього радіуса дії суттєво змінили характер війни, дозволивши Силам оборони вражати цілі на глибині до 2000 кілометрів на території Росії. Заявив командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді, наголосивши, що для противника фактично зникло поняття «безпечного тилу». Про це повідомляє BBC.

    За його словами, якщо раніше українські дрони могли діяти на відстані до 1000 кілометрів, то нині окремі моделі долають удвічі більші дистанції. Це відкриває можливість системного ураження стратегічних об’єктів у глибокому тилу Росії — далеко за межами фронту.

    Командувач підкреслив, що головним напрямом таких ударів стала енергетична інфраструктура, зокрема нафтопереробні заводи. Саме ці об’єкти забезпечують значну частину доходів, які Росія використовує для фінансування війни. Унаслідок атак, за оцінками, противник вже зазнав збитків на десятки мільярдів доларів.

    Він наголосив, що такі цілі є законними з військової точки зору, адже безпосередньо впливають на здатність держави-агресора вести бойові дії. Знищення або пошкодження інфраструктури не лише скорочує фінансові ресурси, а й ускладнює логістику постачання пального для армії.

    Окрім економічного ефекту, удари вглиб території Росії мають і психологічний вплив. За словами Бровді, постійна загроза атак змінює сприйняття війни серед російського населення, яке раніше вважало себе поза зоною бойових дій. Пожежі на стратегічних об’єктах і вибухи у віддалених регіонах створюють відчуття небезпеки навіть далеко від фронту.

    Водночас безпілотні системи відіграють важливу роль і безпосередньо на полі бою. Попри те, що їхня частка в структурі Збройних сил становить лише близько 2%, вони забезпечують ураження приблизно третини всіх цілей. Це свідчить про високу ефективність використання дронів як інструменту сучасної війни.

    За словами командувача, підрозділи мають чіткі завдання не лише щодо ураження інфраструктури, а й щодо знищення живої сили противника. Йдеться про системну роботу, спрямовану на зменшення чисельності російських військ темпами, які перевищують можливості їх поповнення через мобілізацію. Кожен удар, як зазначається, підтверджується відеофіксацією.

    Такий підхід є частиною ширшої стратегії — не стільки масштабного наступу, скільки виснаження противника. Основна мета полягає у тому, щоб не допустити просування російських військ, одночасно знижуючи їхні ресурси та боєздатність.

    Окремо підкреслюється, що дрони стали ключовим елементом асиметричної війни. Вони дозволяють завдавати значних втрат противнику при відносно менших витратах і без ризику для великої кількості особового складу. Це особливо важливо в умовах затяжного конфлікту, де ресурси мають критичне значення.

    Сили безпілотних систем активно нарощують інтенсивність ударів по тилових об’єктах. Серед пріоритетних цілей — склади боєприпасів, штаби, логістичні вузли, залізнична інфраструктура та нафтобази. Ураження цих об’єктів створює системні проблеми для забезпечення російських військ на фронті.

    Аналітики зазначають, що збільшення дальності ударів до 2000 кілометрів суттєво розширює географію потенційних цілей. Це означає, що під загрозою опиняються не лише прикордонні регіони, а й глибокий тил, включно з промисловими центрами.

    Водночас така тактика змушує Росію розпорошувати ресурси на захист внутрішніх об’єктів, що послаблює її позиції на фронті. Перекидання систем протиповітряної оборони вглиб території зменшує їхню концентрацію на лінії бойових дій, що створює додаткові можливості для українських сил.

    Експерти також відзначають, що розвиток безпілотних технологій став одним із ключових факторів трансформації сучасної війни. Україна демонструє здатність швидко адаптувати нові рішення та інтегрувати їх у бойові операції, що дає їй стратегічну перевагу.

    У підсумку заява командувача Сил безпілотних систем свідчить про новий етап у війні — перехід від локальних ударів до системного впливу на тилову інфраструктуру противника. Розширення радіусу дії дронів до 2000 кілометрів фактично змінює правила гри, роблячи будь-яку точку на території Росії потенційною ціллю.

  • Реформа служби в армії: Федоров анонсував масштабні зміни у Силах оборони України

    Реформа служби в армії: Федоров анонсував масштабні зміни у Силах оборони України

    Міністерство оборони України готує комплексну реформу умов служби та набору до війська, яка має суттєво змінити підходи до рекрутингу, мотивації та проходження служби. Про це повідомив міністр оборони Михайло Федоров, підбиваючи підсумки перших трьох місяців роботи на посаді. За його словами, вже найближчим часом можуть стартувати перші етапи трансформації, адже 10 із 30 запланованих проєктів майже готові до запуску.

    Федоров наголосив, що ключове завдання, поставлене президентом Володимир Зеленський, — максимально швидко модернізувати систему оборони так, щоб це допомогло ефективніше стримувати ворога як на полі бою, так і в економічному вимірі. Йдеться не лише про технічне посилення армії, а й про зміну самої логіки служби — від застарілих процедур до більш гнучкої, сучасної та людиноцентричної моделі.

    Одним із центральних елементів реформи стане трансформація рекрутингу. Очікується, що нові підходи дозволять залучати більше військовослужбовців на контрактній основі, зменшуючи залежність від примусових механізмів мобілізації. У фокусі — підвищення прозорості процесів, створення зрозумілих умов служби та покращення комунікації між державою і громадянами.

    Хоча деталі перших 10 проєктів поки що не розкриваються, експерти припускають, що йдеться про зміни у системі відбору, цифровізацію процесів, нові формати контрактів, а також покращення соціального забезпечення військових. Зокрема, може бути розширено можливості вибору підрозділів, спеціальностей та умов служби, що дозволить більш ефективно використовувати потенціал кожного добровольця.

    Реформа відбувається на тлі активних дискусій щодо мобілізаційної політики. У Верховній Раді вже готуються зміни до законодавства, які передбачають поступове коригування існуючих процедур. Народний депутат Федір Веніславський раніше заявляв, що нова модель має зробити акцент саме на добровільному залученні громадян до служби.

    Водночас питання ефективності мобілізації залишається актуальним. Головнокомандувач Олександр Сирський оцінював її на рівні 6–7 балів із 10, що свідчить про наявність системних проблем і необхідність змін. Серед викликів — нерівномірне навантаження, бюрократичні складнощі та суспільна напруга навколо роботи територіальних центрів комплектування.

    Про потребу змін у підходах до мобілізації говорять і військові. Зокрема, командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді підкреслював, що силові методи набору є неприйнятними і можуть негативно впливати на довіру до армії. Натомість, на його думку, необхідно створювати умови, за яких люди самі будуть зацікавлені долучатися до оборони країни.

    Реформа, яку анонсував Федоров, може стати відповіддю саме на ці виклики. Вона має не лише оптимізувати процеси, а й змінити сприйняття служби в армії — зробити її більш зрозумілою, передбачуваною та привабливою. У сучасних умовах війни це критично важливо, адже людський ресурс залишається одним із ключових факторів обороноздатності.

    Окремий акцент, імовірно, буде зроблено на цифрових інструментах. Україна вже активно впроваджує технологічні рішення в державному управлінні, і сектор оборони не є винятком. Автоматизація обліку, електронні кабінети, онлайн-рекрутинг і прозорі бази даних можуть суттєво спростити взаємодію між військовими структурами та громадянами.

    Важливо, що реформа відбувається паралельно з іншими змінами в секторі безпеки — розвитком дронових підрозділів, інтеграцією нових технологій та посиленням оборонно-промислового комплексу. У комплексі це формує нову модель української армії — більш гнучку, технологічну та адаптовану до сучасної війни.

    Попри те, що конкретні механізми ще не оприлюднені, сам факт підготовки масштабної трансформації свідчить про стратегічний підхід до реформування оборонної сфери. Найближчі місяці можуть стати визначальними для впровадження нових правил гри, які вплинуть як на військових, так і на цивільних громадян.

    Ініціатива Міноборони є спробою не лише вирішити поточні проблеми, а й закласти основу для довгострокових змін у системі оборони України. Якщо реформа буде реалізована ефективно, вона може суттєво підвищити боєздатність армії та зміцнити довіру суспільства до військових інституцій.

  • Як $1,5 млрд для аграріїв перетворилися на приватний «кеш» Іванющенка

    Як $1,5 млрд для аграріїв перетворилися на приватний «кеш» Іванющенка

    Юрій Бутусов видалив свою статтю від 2014 року, де описував, як у 2013-му Роберт Бровді, нині відомий як командир у ЗСУ «Мадяр», був фігурантом гучної фінансової афери. Йдеться про $1,5 млрд китайського кредиту, який мав підтримати українських аграріїв, але замість цього опинився у кишенях людей з найближчого оточення Януковича.

    Кредит Україна отримала від Ексімбанку Китаю під державні гарантії. За офіційною схемою, «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ГПЗКУ) повинна була закупити зерно у фермерів і поставити його китайській стороні. Реальність виявилася іншою.

    Тодішній топ-менеджер ГПЗКУ Роберт Бровді, близький соратник Юрія Іванющенка («Юри Єнакієвського»), організував перекидання потоків зерна через офшорні компанії на Кіпрі. Внаслідок цього і гроші, і зерно зникли з офіційних контрактів. Українські аграрії залишилися без виплат, а Китай — без обіцяних поставок.

    Бюджет же України отримав інше — багатомільярдні борги. Фактично держава стала гарантом чужої корупційної оборудки.

    Ця афера стала однією з найбільш показових у часи Януковича: схема прикривалася «державним інтересом», а насправді була приватним бізнесом кримінальних авторитетів. Вона оголила головну хворобу тодішньої влади — безкарність і тотальне використання міжнародних угод для збагачення вузького кола осіб.

    І хоча про схему писали ще десять років тому, питання залишається відкритим: хто відповість за розкрадання $1,5 млрд, які мали працювати на українську економіку?

  • Командувач безпілотників ЗСУ Бровді: що відомо про нового очільника дронових підрозділів ЗСУ

    Командувач безпілотників ЗСУ Бровді: що відомо про нового очільника дронових підрозділів ЗСУ

    Нещодавно призначений командувачем Сил безпілотних систем Роберт Бровді з позивним “Мадяр”, засновник і командир  однойменного підрозділу “Птахи Мадяра”, до початку повномасштабного вторгнення був відомий як учасник багатомільйонних афер.

    Роберт Иосипович Бровді родом з Ужгорода, Закарпатської області, але перші серйозні гроші почав заробляти з так званими “донецькими” –  відомим кримінальним авторитетом Юрієм Єнакієвським (Юрієм Іванющенко) та рядом інших, уже “біглих” регіоналів”.

    Однією с самих крупних афер Роберта Бровді, яка потрапила в поле зору правоохоронців та ЗМІ через вражаючі масштаби та значні негативні міжнародні наслідки – це так звана афера з “китайським зерном”.

    Нагадаємо, наприкінці 2012-го Україна та Китай домовилися про реалізацію масштабного проекту. Україна отримала від Пекіна кредит на 1,5 мільярда доларів. На ці гроші вона мала закупити зерно і поставити його китайській корпорації. Виконавцем з української сторони стала Державна продовольчо-зернова корпорація – ДПЗКУ.

    Курував проект в ДПЗКУ Роберт Бровді, відомий як екс-директор “Хліб Інвестбуду” – компанії, яка фактично належала аграрному екс-міністру Миколі Присяжнюку та Юрію Іванющенку, та на той час була монополістом зернового ринку України.

    На взяті в китайців кредитні 1,5 мільярда доларів Україна через ДПКЗУ зерно таки закупила і потім продала – але не лише Піднебесній. Законтрактоване українське зерно пішло, серед іншого, в Сирію, Ефіопію, Іран, Сінгапур, Гонконг. А одним з найбільших контрагентів виявилася швейцарська GrainTradingGroup.

    За даними швейцарського реєстру, керівником компанії є громадянин Словаччини Юрій Довганич. Він – давній партнер Роберта Бровді з Державної продовольчо-зернової корпорації, яка й продала зерно в Швейцарію замість Китаю.

    Ще один цікавий збіг: за кілька місяців до заснування швейцарської фірми в Україні з’являється компанія з аналогічною назвою. Кінцевим її співвласником є знову ж таки виступив Роберт Бровді.

    За інформацією наших джерел, саме завдяки коштам, вкраденим на афері з “китайським зерном” Роберт Бровді зміг вести безбідне життя та позиціонувати себе як “успішного бізнесмена”.

    Призначення людини з “бекграундом афериста” на одну з ключових посад в українській армії, яка передбачає доступ до впливу та розподілення великих фінансових ресурсів, логічно викликає питання у суспільстві.

    Першою ці питання в публічному просторі озвучила депутатка Мар’яна Безугла наприкінці 2024 року, звинувативши Роберта Бровді в карєризмі та надмірних політичних амбіціях.

    Варто відзначити, що Роберт Бровді відреагував відеозверненням, в якому запевнив, що “не має намірів обіймати посаду командувача Сил безпілотних систем чи брати участь у політичному житті”.

    Але факти з біографії Роберта Бровді кажуть про інше – протягом всієї своєї “бізнесової кар’єри” вплив та мільйонні статки Бровді отримував тільки завдяки знаходженню у владних кабінетах. І завжди, не зовсім чесним шляхом.