Mmakaje

Позначка: спецслужби

  • $25 тисяч, секретні переговори та страх шпигунства: що приховує скандальний візит глави ФБР до Росії

    $25 тисяч, секретні переговори та страх шпигунства: що приховує скандальний візит глави ФБР до Росії

    Поїздка директора Федерального бюро розслідувань США Каша Пателя до Москви виявилася значно суперечливішою, ніж повідомлялося спочатку. Американські журналісти з’ясували, що співробітники ФБР намагалися переконати керівництво скасувати візит, а після невдалих спроб звернулися до Конгресу. Окреме занепокоєння викликають можливі розвідувальні ризики, попередні фінансові контакти Пателя з російським інформаційним середовищем і розширення співпраці ФБР зі спецслужбами держав, які Вашингтон традиційно вважає противниками.

    Як з’ясувало видання The Atlantic, занепокоєння в американських правоохоронних і розвідувальних структурах виникло задовго до запланованої поїздки 14–15 жовтня.

    Журналістка Сара Фіцпатрік поспілкувалася із 17 чинними та колишніми співробітниками ФБР, Міністерства юстиції, розвідки та іншими обізнаними джерелами. Вони розповіли про побоювання щодо посилення контактів американського керівництва з російськими структурами.

    За інформацією видання, всередині ФБР навіть сформувалася неформальна група співробітників, які намагалися домогтися скасування поїздки через керівництво бюро.

    Коли внутрішні звернення не дали результату, частина співробітників передала свої застереження представникам Конгресу США.

    Особливу увагу привернув час проведення візиту — лише за три тижні до проміжних виборів у Сполучених Штатах.

    Колишній високопосадовець антитерористичного підрозділу ФБР Крістофер О’Лірі заявив The Atlantic, що керівник бюро саме зараз мав би зосередитися на захисті американського виборчого процесу, а не проводити переговори в Москві.

    Ще одна маловідома деталь — відсутність достатнього інформування навіть союзників США.

    За даними The Atlantic, високопоставлений український чиновник повідомив журналістам, що Київ не отримував попередніх пояснень щодо мети поїздки Пателя. Представники європейських держав також висловлювали занепокоєння через брак інформації про заплановані контакти.

    Окрема частина скандалу стосується 25 тисяч доларів, які Патель раніше отримав за участь у документальному фільмі.

    У зверненні від 9 жовтня конгресмени Джеймі Раскін і Джим Гаймс нагадали, що директор ФБР отримав цю суму за участь у стрічці режисера, який, за їхніми словами, мав зв’язки з Кремлем.

    Законодавці також звернули увагу на попередні висловлювання Пателя, в яких він заперечував окремі висновки американської розвідки щодо російського втручання у вибори.

    При цьому сам факт отримання гонорару не є доказом незаконної діяльності або співпраці з російськими спецслужбами. Однак конгресмени вважають, що ці обставини потребують додаткової перевірки на тлі можливих контактів із ФСБ.

    Ще одна важлива подробиця — адміністрація Пателя фактично змінює традиційний підхід американського бюро до співпраці з Росією та Китаєм.

    Ще в серпні Reuters опублікувало розслідування про нові канали правоохоронної співпраці.

    Сам Патель заявляв, що контакти з Росією розвиваються вже приблизно 15 місяців. За його словами, співпраця спрямована насамперед на боротьбу з міжнародними злочинними мережами, кіберфахрайством, наркотрафіком та сексуальною експлуатацією дітей.

    У випадку Китаю співпраця вже включала обмін співробітниками й проведення спільних операцій.

    Зокрема, у травні 2026 року американські та китайські правоохоронці разом із поліцією Дубая провели операцію Sand Dollar проти масштабного шахрайського центру. За повідомленням ФБР, вона завершилася приблизно 300 затриманнями та вилученням активів на 300 мільйонів доларів.

    Водночас щодо Росії Reuters повідомляло передусім про закулісні контакти та роботу над співпрацею. Публічно підтверджених аналогічних спільних операцій не наведено.

    Ще один парадокс полягає в тому, що ФБР під керівництвом Пателя одночасно розслідує злочини, які американська сторона пов’язує з російською розвідкою.

    Нещодавно американські правоохоронці оголосили обвинувачення п’ятьом особам у справі про ймовірну підготовку замовних убивств критиків російської влади.

    Про цю справу раніше повідомляла «Ненька інфо», зазначаючи, що серед можливих цілей, за журналістською інформацією, називали Гаррі Каспарова та інших опозиціонерів.

    Сам Патель публічно засудив можливу участь російських спецслужб у підготовці нападів на американській території.

    Попри це, його адміністрація продовжує шукати можливості для правоохоронної взаємодії з Москвою.

    Додатковим приводом для занепокоєння став стан американської контррозвідувальної системи.

    The Atlantic повідомляє, що після приходу нової адміністрації у 2025 році ФБР розформувало спеціальну групу Foreign Influence Task Force, яка займалася протидією іноземному впливу. Частину профільних співробітників перевели на інші посади або звільнили.

    Крім того, за даними NPR, підрозділи, які займаються виявленням іноземних шпигунів на території США, мають значну кількість незаповнених посад.

    На цьому тлі конгресмени вимагають не лише пояснити мету візиту Пателя, а й надати повний список його супутників, запланованих зустрічей та заходів безпеки.

    У зверненні законодавців навіть міститься вимога повідомити, чи супроводжуватимуть директора ФБР приватні особи або представники родини президента Дональда Трампа.

    Це вимога надати інформацію, а не підтвердження участі таких людей у поїздці.

    Попри широкий суспільний резонанс, ключове питання залишається відкритим: які конкретні домовленості американська сторона планує обговорювати з представниками ФСБ?

    Станом на вечір 14 жовтня офіційного повідомлення про підписані угоди, передачу розвідувальних матеріалів чи результати конкретних зустрічей немає.

    Тому твердження про таємні домовленості щодо України, виборів у США або передачу Росії конфіденційної інформації залишаються припущеннями.

    Однак уже оприлюднені матеріали демонструють, що візит Пателя викликає суперечки не лише серед американських політиків, а й усередині структур, відповідальних за національну безпеку Сполучених Штатів.

  • Спеціальний агент Шак: легендарний баскетболіст Шакіл О’Ніл отримав звання почесного агента ФБР

    Спеціальний агент Шак: легендарний баскетболіст Шакіл О’Ніл отримав звання почесного агента ФБР

    Легендарний гравець НБА Шакіл О’Ніл поповнив свій і без того вражаючий список неочікуваних титулів ще однією почесною відзнакою. Під час випускної церемонії 299-ї сесії Національної академії ФБР у Квантіко (штат Вірджинія) директор Бюро офіційно нагородив його званням почесного спеціального агента ФБР.

    Головні деталі події:

    • Церемонія випуску: Шак взяв участь у святковому заході разом із 265 професіоналами правоохоронних органів із різних куточків США та інших країн, які завершили інтенсивну 10-тижневу програму підготовки.
    • Багаторічний зв’язок із поліцією: Це звання стало черговим етапом у тісній співпраці О’Ніла з правоохоронцями, яка триває вже понад два десятиліття. Раніше він служив резервним офіцером поліції в Лос-Анджелесі та Маямі-Біч, а також обіймав посади у шерифських департаментах.
    • Гумор на сцені: Отримавши почесний статус, Шакіл одразу відзначився жартом, заявивши, що першим завданням для нього на новій посаді має стати арешт його доброго друга та колеги-баскетболіста Чарльза Барклі.

     

  • «Щось із цього може вийти»: Трамп уперше пояснив загадковий візит директора ЦРУ до Москви

    «Щось із цього може вийти»: Трамп уперше пояснив загадковий візит директора ЦРУ до Москви

    Президент США Дональд Трамп уперше прокоментував резонансний неанонсований візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. Американський лідер не розкрив конкретної мети переговорів, однак дав зрозуміти, що поїздка могла бути пов’язана з ширшими зусиллями Вашингтона щодо завершення війни Росії проти України. Трамп назвав візит фактично «напіврутинним» і водночас заявив, що з нього «щось може вийти». Цю оцінку згодом підтвердили й міжнародні агентства, які повідомили, що Реткліфф у Москві проводив переговори з представниками російських спецслужб.

    «Джон Реткліфф — фантастична людина. Він очолює ЦРУ», — заявив Трамп у телефонному інтерв’ю. При цьому президент США відкинув низку версій, які з’явилися після несподіваної поїздки керівника американської розвідки до російської столиці.

    Зокрема, Трамп заперечив припущення, що місія Реткліффа могла бути безпосередньо пов’язана з можливими планами Росії перевірити готовність НАТО до силової відповіді або з передаванням Москві сигналу щодо американської політики стосовно Ірану.

    Водночас президент США залишив простір для значно ширших інтерпретацій.

    «Звісно, щось із цього може вийти. Ми дуже наполегливо працюємо над тим, щоб покласти край цій війні», — сказав він.

    За словами Трампа, зараз і Москва, і Київ нібито зацікавлені у завершенні бойових дій. Президент США вкотре представив свою адміністрацію як посередника, який намагається знайти формат припинення війни.

    При цьому жодних деталей щодо можливих пропозицій, домовленостей або повідомлень, які Реткліфф передавав російській стороні, Трамп не розкрив.

    Реткліфф зустрічався з російськими спецслужбами

    Після появи перших повідомлень про таємничу поїздку ситуацію дещо прояснив Кремль.

    Речник президента РФ Дмитро Пєсков підтвердив, що директор ЦРУ проводив у Москві переговори зі своїми російськими колегами по лінії спецслужб. Водночас зустрічі Реткліффа з Володимиром Путіним, за версією Кремля, не було. Російського президента, утім, поінформували про результати контактів.

    Пєсков відмовився розкривати зміст переговорів. За його словами, контакти між спецслужбами США та Росії можуть продовжуватися навіть у періоди дуже складних двосторонніх відносин.

    Саме тому твердження, що Реткліфф безпосередньо зустрічався з Путіним, наразі не підтверджується. Навпаки, Кремль це заперечує.

    Перший відомий візит глави ЦРУ до Москви за кілька років

    Реткліфф прибув до Москви 25 серпня. Це була його перша публічно відома поїздка до Росії після вступу на посаду директора ЦРУ і перший відомий візит керівника американської розвідки до російської столиці з 2021 року.

    Тоді Москву відвідував директор ЦРУ Вільям Бернс. Це сталося всього за кілька місяців до повномасштабного російського вторгнення в Україну. Бернс передавав російському керівництву попередження Вашингтона про наслідки можливої агресії.

    Цього разу американська сторона діяла ще більш закрито. Офіційного анонсу візиту не було, а сама ЦРУ спочатку відмовлялася коментувати повідомлення про перебування Реткліффа у Росії.

    Його присутність фактично почали відстежувати завдяки переміщенню американського військово-транспортного літака C-17 Globemaster III.

    За даними The Washington Post, борт вилетів із бази Joint Base Andrews поблизу Вашингтона, здійснив проміжну зупинку в Ризі, а потім вирушив до Москви. У російській столиці літак пробув приблизно вісім з половиною годин.

    Україні повідомили про поїздку

    Окремою інтригою стало повідомлення про те, що Вашингтон заздалегідь поінформував Київ про появу американської делегації в Росії.

    Axios повідомляв, що Сполучені Штати попросили Україну утриматися від певних дальніх ударів на час перебування американської делегації у Москві.

    The Guardian із посиланням на Financial Times також писав, що адміністрація Трампа просила Київ призупинити далекобійні удари по великих російських містах на період візиту.

    Це могло бути пов’язано насамперед із безпекою американської делегації. Водночас сама незвичність такого прохання лише посилила припущення щодо важливості переговорів.

    Україна, Іран чи обмін ув’язненими?

    До заяви Трампа в медіа обговорювали щонайменше кілька можливих напрямків переговорів.

    Один із найбільш очевидних — війна Росії проти України та перспективи її припинення. Візит відбувається саме тоді, коли американські спроби домогтися переговорного прориву залишаються без очевидного результату.

    Іншим фактором є Іран. Москва підтримує тісні відносини з Тегераном, тоді як між США та Іраном зберігається гостра конфронтація. The Washington Post зазначає, що Москва і Вашингтон перебувають по різні боки іранського конфлікту, що робить контакти спецслужб особливо важливими.

    Ще один можливий напрямок — питання затриманих громадян та обмінів. Реткліфф раніше був залучений до контактів між США і Росією у справах про звільнення ув’язнених.

    Проте наразі жодна зі сторін офіційно не підтвердила, що саме ці питання були центральними.

    Чому слова Трампа важливі

    Фраза Трампа про те, що «щось із цього може вийти», фактично стала першим сигналом від Білого дому, що поїздка керівника ЦРУ була не просто технічним контактом спецслужб.

    Водночас президент США свідомо не розкриває конкретики. Тому говорити про нові мирні домовленості, підготовку переговорів чи конкретні поступки сторін поки зарано.

    Підтверджено лише кілька фактів: Реткліфф дійсно побував у Москві, зустрівся з представниками російських спецслужб, з Путіним, за даними Кремля, не зустрічався, а Трамп пов’язав поїздку з ширшими зусиллями США щодо завершення війни.

  • Таємний візит глави ЦРУ до Москви: Україну просили не бити по РФ, а Реткліфф прилетів на військовому C-17

    Таємний візит глави ЦРУ до Москви: Україну просили не бити по РФ, а Реткліфф прилетів на військовому C-17

    Директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф 25 серпня здійснив рідкісний і заздалегідь неанонсований візит до Москви. Американський високопосадовець прибув до російської столиці на важкому військово-транспортному літаку C-17A Globemaster III, який вилетів із району Вашингтона через Ригу. Мета переговорів офіційно не розкривається, а в Кремлі обмежилися формулюванням про «контакти між спецслужбами». Водночас американські ЗМІ повідомили, що перед поїздкою Вашингтон попросив Україну тимчасово не завдавати далекобійних ударів по Москві, Санкт-Петербургу та північних регіонах Росії.

    За даними Reuters, це перша відома поїздка Реткліффа до Росії на посаді директора ЦРУ. Сам візит офіційно не анонсували ані Білий дім, ані ЦРУ, а представники американської розвідки спочатку взагалі відмовилися його коментувати. Джерела американських медіа підтвердили лише, що Реткліфф прибув до Москви для зустрічей із російськими посадовцями.

    Візит одразу привернув особливу увагу через його секретність, час проведення та незвичний транспорт.

    За даними The Washington Post, відкриті сервіси відстеження польотів зафіксували C-17A Globemaster III, який вилетів із військової бази Joint Base Andrews поблизу Вашингтона у напрямку Риги. Там літак перебував близько доби, після чого 25 серпня вирушив до Москви і приземлився після 09:00 за місцевим часом. Приблизно через вісім із половиною годин борт знову залишив російську столицю.

    Одночасно в Москві помітили дипломатичний кортеж. The Washington Post геолокувала відео, на якому автомобілі з дипломатичними номерними знаками рухалися Новим Арбатом неподалік будівель російського військового відомства. Щонайменше один із номерів мав код, який використовується дипломатичними структурами США в Росії.

    Навіщо глава ЦРУ прилетів до Москви

    Офіційної відповіді на головне питання — що саме обговорював директор ЦРУ у російській столиці — наразі немає.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив The Washington Post, що візит був пов’язаний із «контактами між спецслужбами». Подробиць він не надав. Окремо Пєсков повідомив російським ЗМІ, що зустріч Джона Реткліффа з Володимиром Путіним не планувалася.

    Таким чином, публічно Кремль відмежував візит від політичних переговорів на найвищому рівні.

    Проте американські медіа звертають увагу на те, що канали між розвідслужбами США та Росії традиційно використовуються для питань, які складно обговорювати через звичайні дипломатичні механізми. Серед таких тем можуть бути обміни ув’язненими, питання стратегічної безпеки, запобігання ескалації та передавання непублічних попереджень.

    CBS News нагадує, що ЦРУ вже брало участь у переговорах щодо обмінів утримуваними особами. Сам Реткліфф раніше був залучений до переговорів, які стосувалися звільнення громадян зі складними американсько-російськими справами.

    Водночас жодне з таких можливих пояснень не підтверджене офіційно як конкретна причина нинішнього візиту.

    Україну попросили утриматися від ударів

    Ще більш резонансною стала інформація про те, що напередодні візиту Вашингтон звернувся до Києва з проханням тимчасово не завдавати далекобійних ударів по частині території Росії.

    CBS News повідомило з посиланням на високопоставленого українського посадовця, що США попередили Україну про поїздку високорівневої делегації до Москви та попросили призупинити удари до її від’їзду.

    Журналіст Financial Times Крістофер Міллер уточнював, що йшлося про Москву, Санкт-Петербург і північні регіони Росії та про період 24–26 серпня. За даними його джерел, Україна погодилася врахувати прохання американської сторони.

    Reuters також підтвердив, що Вашингтон просив Київ утриматися від ударів по певних районах Росії, щоб гарантувати безпечний переліт американського високопосадовця.

    Важливо, що офіційних заяв Києва про таку домовленість наразі немає. Тому інформація про згоду України ґрунтується на повідомленнях західних медіа та їхніх анонімних джерелах.

    Чому використали величезний C-17

    Не менш показовим став і сам літак, на якому американська делегація прибула до Росії.

    C-17A Globemaster III — це важкий військово-транспортний літак Повітряних сил США, який використовується для перекидання великих вантажів, військової техніки, персоналу та обладнання на значні відстані.

    The Washington Post називає його одним із головних важких транспортних літаків Пентагону. Він особливо зручний під час чутливих дипломатичних місій, оскільки дозволяє привезти разом із делегацією спеціалізований транспорт, засоби зв’язку, електронне обладнання та персонал забезпечення.

    Саме це може пояснювати, чому для поїздки директора ЦРУ обрали не звичайний урядовий пасажирський літак.

    C-17 здатний перевозити десятки тонн вантажу і працювати з відносно коротких та складних злітно-посадкових смуг. Його використовували в Афганістані, Іраку, під час евакуаційних операцій, гуманітарних місій та перевезень високопоставлених американських делегацій.

    У разі поїздки до Москви такий борт міг доставити автомобілі для кортежу, захищені системи комунікації, особисту охорону та інше обладнання, необхідне делегації.

    The Washington Post прямо зазначає, що C-17 цінується саме за можливість перевозити спеціальний транспорт і обладнання для чутливих дипломатичних візитів.

    Поруч летів ще один американський літак

    Цікаво, що C-17 був не єдиним американським військовим бортом, який вирушив із району Вашингтона до Європи.

    За даними The Washington Post, до Риги також прилетів C-40B — модифікований пасажирський літак, який використовується для перевезення високопоставлених американських посадовців.

    Однак відкриті дані польотів не показали, що саме C-40B вирушив далі до Москви. Натомість російську столицю відвідав C-17.

    Ця деталь лише посилила увагу до візиту, оскільки така логістика може свідчити про підвищені заходи безпеки та особливий статус делегації.

    Перший подібний візит після місії Бернса перед вторгненням

    Поїздка Реткліффа має ще один символічний контекст.

    Останній відомий візит директора ЦРУ до Москви відбувся в листопаді 2021 року. Тодішній глава агентства Вільям Бернс прибув до Росії, щоб передати Володимиру Путіну та його оточенню попередження Вашингтона щодо можливого вторгнення в Україну та наслідків такого рішення.

    Уже через кілька місяців Росія розпочала повномасштабну війну.

    Тому нинішній приїзд глави ЦРУ автоматично викликає паралелі з тією поїздкою, хоча жодних підтверджень, що місія Реткліффа мала аналогічну мету, немає.

    Візит відбувся у момент нової напруги

    Поїздка директора ЦРУ припала на вкрай напружений момент у відносинах між Вашингтоном і Москвою.

    Україна посилила далекобійні удари по російській військовій, логістичній та енергетичній інфраструктурі, зокрема в глибині території РФ. Одночасно Росія продовжує масштабні ракетні та дронові атаки на українські міста.

    CBS News також повідомляє, що останні американські розвідувальні оцінки свідчать про можливу зміну ставлення Путіна до ризику. За даними джерел телеканалу, у Вашингтоні допускають, що російське керівництво може бути більш готовим до провокаційних гібридних дій проти країн НАТО з метою перевірки реакції Альянсу та адміністрації Трампа.

    Паралельно переговори щодо припинення війни в Україні залишаються фактично заблокованими, а позиції Москви і Києва щодо ключових питань залишаються далекими одна від одної.

    У такій ситуації прямий контакт між керівниками спецслужб може бути одним із небагатьох каналів, які Вашингтон і Москва продовжують підтримувати навіть під час глибокої політичної конфронтації.

    Саме тому формальне пояснення Кремля про «контакти між спецслужбами» не обов’язково означає другорядність візиту. Навпаки, історично такі канали часто використовувалися для найбільш чутливих питань, які сторони не хотіли обговорювати публічно.

    При цьому на 26 серпня ані Білий дім, ані ЦРУ не розкрили зміст зустрічей Реткліффа в Москві. Пєсков також не повідомив, з ким саме зустрічався американський розвідник, обмежившись запевненням, що контакту з Путіним не планували.

    Тож після відльоту американського C-17 головна інтрига зберігається: що саме директор ЦРУ привіз до Москви і яку відповідь Вашингтон очікує від російської сторони.

  • Українські спецслужби увірвалися до еліти Європи: СБУ та ГУР вміють те, чого не робить більше ніхто

    Українські спецслужби увірвалися до еліти Європи: СБУ та ГУР вміють те, чого не робить більше ніхто

    Українські спецслужби за роки повномасштабної війни пройшли шлях, який докорінно змінив їхнє сприйняття західною розвідувальною спільнотою. Служба безпеки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони опинилися на четвертій позиції у рейтингу найкращих розвідувальних служб Європи, складеному французьким журналом L’Express. Українські структури залишили позаду низку спецслужб держав, які десятиліттями вважалися одними з найсильніших на континенті.

    Рейтинг має незвичайну методологію. Автори не намагалися порівнювати бюджети спецслужб, кількість співробітників або число проведених операцій — значна частина таких даних у будь-якому разі засекречена. Натомість L’Express звернувся безпосередньо до професійного середовища. В опитуванні взяли участь 60 чинних і колишніх представників та високопосадовців розвідувальних служб із 25 країн. Серед опитаних були також представники американської та ізраїльської розвідувальних спільнот. Кожному пропонували назвати п’ять найкращих європейських служб, оцінюючи передусім їхню ефективність та надійність.

    Перше місце з великим відривом посіла британська MI6, яка отримала 251 бал. Другою стала французька DGSE зі 169 балами. На третій позиції опинилася нідерландська AIVD із 97 балами, а слідом — українські СБУ та ГУР, які в рейтингу розглядали разом і які набрали 77 балів. П’ятірку замкнула німецька BND. Таким чином, Україна випередила розвідувальні служби не лише Німеччини, а й Польщі, Швеції, Норвегії, Естонії, Данії, Румунії, Іспанії та Фінляндії.

    Особливо показово, що Україна досягла такого результату в умовах найбільшої війни в Європі за десятиліття. Саме після 2022 року СБУ та ГУР отримали величезний практичний досвід роботи проти Росії — держави, яка має одну з найбільших у світі систем спецслужб, величезні ресурси та розгалужену контррозвідувальну інфраструктуру.

    За інформацією про результати дослідження L’Express, представники професійного середовища звернули увагу на винахідливість українських служб, здатність проводити складні операції та готовність працювати з високим рівнем ризику. Один із європейських представників розвідувальної спільноти навіть проводив паралель між українськими структурами та ізраїльським «Моссадом».

    Одним із найбільш відомих прикладів стала операція СБУ «Павутина» 1 червня 2025 року. Для ударів по російській стратегічній авіації FPV-дрони були приховано доставлені вглиб території Росії та запускалися неподалік військових аеродромів. Саме «Павутину» згадували серед прикладів, які демонструють можливості українських спецслужб.

    І це лише один напрямок. В офіційному переліку операцій ГУР фігурують повернення контролю над так званими «вишками Бойка», операція «Синиця», атака на російський аеродром «Сольци», знищення ворожої дальньої авіації, операції у кіберпросторі та застосування морських і далекобійних безпілотників.

    Українська розвідка водночас дедалі частіше працює не ізольовано, а разом з іншими складовими Сил оборони. Наприклад, у червні 2026 року ГУР повідомляло про спільне із СБУ, Силами безпілотних систем, Держприкордонслужбою та іншими складовими Сил оборони ураження Слов’янського нафтопереробного заводу в Росії.

    Цікаво виглядає і склад першої трійки рейтингу. Беззаперечним переможцем стала британська MI6. Її перевагою опитані називали насамперед надзвичайно сильну агентурну розвідку — здатність роками вибудовувати мережі джерел та проникати до політичних і владних еліт стратегічних противників. Серед держав, де британці мають особливо сильні можливості, називали Росію, Китай, Іран і Туреччину.

    Репутацію MI6 додатково зміцнила її роль напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Британська й американська розвідки заздалегідь попереджали про підготовку Москви до великої війни. У професійному середовищі це стало одним із прикладів того, наскільки важливо не лише отримати інформацію, але й правильно її інтерпретувати.

    Друге місце посіла французька DGSE. Її сильною стороною вважається глобальна географія роботи. Один із представників польської розвідки, якого цитували у матеріалах про рейтинг, характеризував DGSE як фактично єдину спецслужбу континентальної Європи, здатну проводити операції майже в усьому світі.

    Одним із сюрпризів стало третє місце Нідерландів. AIVD не може конкурувати з британцями чи французами масштабами глобальної присутності, однак має дуже високу професійну репутацію, зокрема в кіберрозвідці. У результаті нідерландська служба набрала 97 балів і стала єдиною структурою, яка розташувалася між двома традиційними розвідувальними гігантами та Україною.

    Німецька BND, попри значно більші ресурси, опинилася нижче України. Цікаво, що саме зараз Берлін намагається радикально змінити можливості своїх спецслужб. У серпні 2026 року німецький уряд схвалив проєкт масштабного розширення їхніх повноважень на тлі російських гібридних загроз. Зокрема, передбачається можливість активніших кібероперацій та ширшої роботи з цифровими даними. Реформа ще потребує парламентського проходження.

    Тому четверте місце України є особливо показовим. Київ конкурує не бюджетами і не столітньою історією розвідувальних шкіл. Українська модель сформувалася безпосередньо під час війни, де інформація часто має цінність лише протягом годин або навіть хвилин.

    Водночас сам рейтинг потрібно сприймати правильно. Це не офіційна міжнародна класифікація і не математичне вимірювання можливостей спецслужб. Через закритий характер розвідки об’єктивно порівняти кількість агентів, технічні ресурси, успішні та провалені операції практично неможливо. Дослідження L’Express передусім показує репутацію служб усередині самої міжнародної розвідувальної спільноти.

    І саме в цьому полягає головний результат для України. СБУ та ГУР тепер сприймають не просто як служби держави, що воює, а як структури, досвід яких цікавить професіоналів із держав із набагато довшою розвідувальною традицією.

    Повномасштабна війна змусила Україну швидко поєднати агентурну роботу, кібероперації, безпілотні технології, технічну розвідку та операції далеко за лінією фронту. І четверте місце у професійному рейтингу L’Express демонструє: за кілька років українські спецслужби отримали репутацію одного з найсерйозніших гравців на європейському розвідувальному полі.

  • Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Президент України Володимир Зеленський планує призначити чинного секретаря Ради національної безпеки і оборони Рустема Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України. Про таке кадрове рішення 3 серпня повідомила «Українська правда». Офіційного указу президента про призначення Умєрова на момент публікації ще немає, тому наразі йдеться про інформацію ЗМІ, а не про юридично завершену кадрову перестановку.

    Повідомлення про можливий перехід Умєрова до СЗР одразу привернуло увагу через масштаб самої посади. Служба зовнішньої розвідки — окремий державний розвідувальний орган, який не входить до системи органів виконавчої влади та працює під загальним керівництвом президента України. Її головне завдання — добування, аналіз та передача керівництву держави інформації про зовнішні загрози у військовій, політичній, економічній, науково-технічній, інформаційній та кіберсферах.

    Формально призначення керівника СЗР належить до повноважень президента. Закон прямо передбачає, що безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки здійснює її голова, якого президент одноосібно призначає на посаду та звільняє з неї. Це означає, що для переходу Умєрова до СЗР не потрібне голосування Верховної Ради — достатньо відповідного президентського указу.

    Наразі обов’язки голови Служби зовнішньої розвідки виконує Олег Луговський. Президент Зеленський доручив йому тимчасово очолити СЗР указом №100/2026 від 4 лютого. До цього Луговський був першим заступником керівника служби. На офіційному сайті СЗР він і зараз зазначений як виконувач обов’язків голови.

    Така ситуація склалася після великої перестановки в українській розвідці на початку року. Попередній керівник СЗР Олег Іващенко, який очолював службу з березня 2024 року, у січні 2026-го перейшов на посаду начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони. Його призначили керівником ГУР указом президента від 2 січня 2026 року. До цього Іващенко майже два роки керував саме зовнішньою розвідкою.

    Тож призначення Умєрова фактично завершило б тривалий період, протягом якого СЗР працює з тимчасовим керівником.

    Для самого Умєрова це була б уже четверта ключова державна посада за останні кілька років. У 2019 році він став народним депутатом України, у вересні 2022 року очолив Фонд державного майна, а у вересні 2023-го був призначений міністром оборони. На чолі Міноборони він пропрацював до літа 2025 року, після чого Зеленський перевів його до Ради національної безпеки і оборони.

    18 липня 2025 року президент офіційно призначив Рустема Умєрова секретарем РНБО. Відповідний указ №496/2025 залишається чинним.

    На цій посаді Умєров зосереджувався на питаннях оборони, міжнародної координації, розвитку українського оборонно-промислового комплексу та безпекової дипломатії. Він також продовжував брати участь у переговорах з міжнародними партнерами та процесах, пов’язаних із війною Росії проти України.

    Ще 15 липня 2026 року, за кілька тижнів до нинішніх повідомлень, офіційний сайт РНБО публікував звернення Умєрова саме як чинного секретаря Ради. Отже, станом на початок серпня він формально продовжує обіймати цю посаду.

    Перехід із РНБО до СЗР означав би для Умєрова суттєву зміну функцій. Секретар Ради нацбезпеки координує роботу самого апарату РНБО та бере участь у підготовці рішень у сфері національної безпеки. Керівник зовнішньої розвідки, натомість, очолює спеціальну службу, яка працює переважно непублічно та збирає інформацію за межами України.

    СЗР займається розвідкою у зовнішньополітичній, військово-технічній, економічній, науково-технічній та інформаційній сферах. Серед її функцій також — забезпечення безпеки українських дипломатичних установ за кордоном, робота із зовнішніми загрозами та передача розвідданих президенту, голові Верховної Ради, прем’єр-міністру й іншим визначеним посадовцям.

    Умови повномасштабної війни значно розширили практичне значення такої структури. Зовнішня розвідка працює не лише з політичною чи військовою інформацією, а й із санкційною політикою, технологічними ланцюгами Росії, військово-промисловим комплексом противника, міжнародними поставками зброї, обходом санкцій та взаємодією РФ із третіми країнами.

    Саме тому посада голови СЗР є однією з найчутливіших у секторі безпеки.

    Водночас повідомлення про можливе призначення Умєрова з’явилося на тлі ширшої кадрової перебудови в українському оборонному та безпековому секторі. Протягом останніх місяців Зеленський уже змінив керівництво кількох ключових силових структур, зокрема ГУР, а в інших органах відбувалися перестановки на рівні регіонального керівництва та командування.

    Ротація в СЗР у такому разі стала б ще одним елементом цього процесу.

    Окремим питанням є те, хто в разі переходу Умєрова очолить РНБО. Поки що ані президент, ані Офіс президента офіційно не повідомляли про можливого наступника. Так само немає указу про звільнення Умєрова з нинішньої посади.

    Через це говорити про завершену перестановку ще зарано.

    За даними «Української правди», рішення Зеленського щодо Умєрова вже ухвалене на політичному рівні. Інші українські медіа 3 серпня також повідомили, що президент розглядає його кандидатуру для керівництва СЗР. Водночас частина видань використовує більш обережне формулювання — «розглядає призначення», а не «остаточно призначить».

    Сам Умєров публічно цю інформацію поки не коментував.

    Так само немає офіційної реакції з боку Служби зовнішньої розвідки. На її сайті станом на 3 серпня керівником залишається Олег Луговський у статусі виконувача обов’язків.

    Тому юридично кадрова ситуація наразі не змінилася.

    Якщо Зеленський справді підпише відповідний указ, для Умєрова це буде перший досвід безпосереднього керівництва спеціальною розвідувальною службою. Його попередні посади були пов’язані передусім із політичним управлінням, державними активами, оборонними закупівлями, міжнародною дипломатією та координацією сектору безпеки.

    Водночас робота в Міноборони й РНБО дала йому доступ до значного масиву військової та міжнародної інформації, а також до контактів із союзниками, які є важливими для діяльності зовнішньої розвідки.

    СЗР, своєю чергою, підпорядкована безпосередньо президенту. Її голова має прямий канал передачі розвідданих керівництву держави і є частиною українського розвідувального співтовариства.

    Саме тому можливе призначення Умєрова означатиме не просто чергове переміщення чиновника між державними посадами, а суттєву зміну його ролі в системі національної безпеки.

    Наразі головним підтвердженням майбутньої перестановки має стати указ Володимира Зеленського. До його появи інформацію про Умєрова як майбутнього голову СЗР варто сприймати саме як повідомлення джерел ЗМІ.

    Якщо призначення відбудеться, президенту також доведеться визначитися з новим секретарем РНБО, а Олег Луговський завершить період тимчасового керівництва зовнішньою розвідкою, який триває з лютого 2026 року.

  • Росія оголосила Дурова в міжнародний розшук: ФСБ звинувачує засновника Telegram у сприянні тероризму

    Росія оголосила Дурова в міжнародний розшук: ФСБ звинувачує засновника Telegram у сприянні тероризму

    У Росії засновнику месенджера Telegram Павлу Дурову висунули обвинувачення за статтею про сприяння терористичній діяльності та оголосили його в міжнародний розшук. Про це повідомляють російські державні ЗМІ з посиланням на Федеральну службу безпеки РФ.

    За версією ФСБ, адміністрація Telegram нібито не видалила низку каналів, чатів і ботів, які, як стверджує російська спецслужба, використовувалися українськими спецслужбами для підготовки “терактів” і “масових убивств” на території Росії.

    Крім того, у ФСБ заявляють, що злочини, які, за їхньою версією, були організовані через Telegram, призвели до численних жертв, зокрема серед жінок і дітей, а також завдали багатомільярдних збитків. Жодних доказів на підтвердження цих звинувачень російська сторона публічно не надала.

    Також російська спецслужба стверджує, що співробітники українських спецслужб нібито знайомилися з російськими громадянами через сервіс знайомств “Дайвінчик”, який працює на платформі Telegram, видаючи себе за дівчат. За версією ФСБ, таким чином молодих людей начебто схиляли до участі в терористичній діяльності.

    Окремо російська сторона заявила, що з липня 2025 року у 16 регіонах країни було затримано 46 молодих користувачів “Дайвінчика”, яких звинувачують у нападах на правоохоронців та підпалах за нібито завданням українських спецслужб.

    Водночас усі наведені звинувачення є виключно заявами Федеральної служби безпеки Росії. На момент публікації вони не були підтверджені незалежними джерелами, а сам Павло Дуров публічно не коментував повідомлення про нові обвинувачення та оголошення його в міжнародний розшук.

    Павло Дуров є російським програмістом і підприємцем, який здобув популярність після створення у 2006 році соціальної мережі “ВКонтакте”. У 2014 році він залишив Росію після конфлікту з владою та втрати контролю над компанією. Сам Дуров заявляв, що відмовився виконувати вимоги російських спецслужб щодо передачі персональних даних користувачів і блокування опозиційних спільнот.

    У 2013 році разом із братом Миколою Дуровим він заснував месенджер Telegram, який нині є однією з найпопулярніших платформ для обміну повідомленнями у світі.

    Це вже не перший випадок, коли засновник Telegram стикається з претензіями з боку державних органів різних країн. У серпні 2024 року його затримали у Франції, де правоохоронні органи висунули йому обвинувачення, пов’язані з недостатньою модерацією незаконного контенту в месенджері. Згодом Дурова звільнили під заставу, а розслідування у Франції продовжилося. Нові звинувачення з боку ФСБ свідчать про подальше загострення відносин між російською владою та засновником Telegram, який після від’їзду з Росії неодноразово заявляв про свою незгоду з політикою державного контролю над цифровими платформами.

  • Новий очільник «Моссаду» з білоруським корінням привернув увагу Москви

    Новий очільник «Моссаду» з білоруським корінням привернув увагу Москви

    Новим директором ізраїльської зовнішньої розвідки «Моссад» став генерал-майор Роман Гофман – колишній військовий секретар прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та уродженець Білорусі часів СРСР. Його призначення активно обговорюють у російських медіа та експертних колах, де припускають, що Ізраїль може посилити увагу до співпраці Росії та Ірану.

    Про це йдеться, зокрема, в аналітичних матеріалах російських ЗМІ та коментарях експертів після офіційного вступу Гофмана на посаду. Роман Гофман офіційно очолив «Моссад» 2 червня 2026 року, змінивши на цій посаді Давида Барнеа. Відповідне рішення раніше ухвалив прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, а кандидатуру затвердили після проходження необхідних процедур.

    Гофман став першим уродженцем Білорусі, який очолив ізраїльську зовнішню розвідку. Він народився у Гомельській області, а в 1990 році разом із родиною репатріювався до Ізраїлю у підлітковому віці. Свою військову кар’єру він почав у бронетанкових військах Армії оборони Ізраїлю, пройшовши шлях від молодшого офіцера до командира дивізії, а згодом обіймав посаду військового секретаря прем’єр-міністра. У червні 2026 року він офіційно вступив на посаду директора «Моссаду».

    Російські аналітики звертають увагу на його знання пострадянського простору, російської мови та досвід роботи на високому рівні в системі безпеки Ізраїлю. На їхню думку, ці фактори можуть сприяти більш глибокому аналізу процесів у регіоні та взаємодії між Москвою й Тегераном.

    Останніми роками саме співпраця Росії та Ірану в оборонній та технологічній сферах стала одним із ключових чинників безпеки на Близькому Сході. Зокрема, міжнародні експерти звертають увагу на питання передачі озброєнь, виробництва безпілотників, розвитку ракетних програм та логістичних зв’язків між двома країнами.

    У російських матеріалах також висловлюється думка, що ізраїльська розвідка може приділяти більше уваги моніторингу технологічного співробітництва Москви й Тегерана, постачанню озброєнь та каналам взаємодії між двома державами. Водночас офіційно Ізраїль не заявляв про зміну стратегічних пріоритетів «Моссаду» чи створення окремого “російського напрямку” як головного фокусу служби.

    Призначення Гофмана відбувається на тлі складної безпекової ситуації на Близькому Сході та триваючого протистояння між Ізраїлем та іранськими союзниками в регіоні. У цих умовах увага ізральських спецслужб до військово-технічної співпраці Ірану з іншими державами, зокрема Росією, імовірно, залишатиметься високою.

    За даними ізраїльських та міжнародних ЗМІ, призначенню Гофмана передували тривалі юридичні дискусії та перевірки, однак зрештою його кандидатуру було затверджено, а сам він очолив одну з найвпливовіших розвідувальних структур світу. Його п’ятирічний термін на посаді розпочався на тлі загострення регіональної конкуренції та змін у глобальній архітектурі безпеки.

  • Японія кардинально змінює систему розвідки: причиною стала активність російських шпигунів

    Японія кардинально змінює систему розвідки: причиною стала активність російських шпигунів

    Японія розпочала наймасштабнішу реформу власної розвідувальної та контррозвідувальної системи з часів завершення Другої світової війни. Влада країни має намір створити повноцінну службу зовнішньої розвідки, суттєво розширити повноваження спецслужб та посилити боротьбу з іноземними агентами після того, як російські спецслужби активізували спроби отримати доступ до японських технологій, які можуть використовуватися для виробництва озброєння у війні проти України. Про це повідомляє The Guardian.

    Протягом десятиліть Японію вважали однією з найменш захищених демократичних держав у сфері протидії шпигунству. На відміну від багатьох західних країн, шпигунська діяльність тут тривалий час не була окремим кримінальним злочином, а суворі конституційні гарантії приватності значно обмежували можливості правоохоронців і спецслужб вести спостереження за підозрюваними іноземними агентами.

    Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну кардинально змінило підхід Токіо до питань національної безпеки. За інформацією японських ЗМІ, після того як десятки російських дипломатів і співробітників спецслужб були вислані з європейських країн, значна частина агентурної мережі почала переміщуватися до Японії. За оцінками місцевої преси, на території країни діяли щонайменше 120 російських шпигунів, які намагалися встановлювати контакти з представниками високотехнологічних компаній та отримувати доступ до передових розробок.

    Одним із ключових центрів діяльності російської агентури, за даними журналістів, став офіс авіакомпанії “Аерофлот” у Токіо. Як стверджується, через нього організовували закупівлю технологічної продукції, що має критичне значення для російського військово-промислового комплексу.

    Також повідомляється про діяльність співробітника Служби зовнішньої розвідки Росії, який працював під прикриттям у торговому представництві та координував збір інформації. Крім того, японська поліція нещодавно викрила інженера місцевої компанії, якого підозрюють у передачі комерційних секретів російському куратору.

    Експерти пояснюють, що тривала вразливість Японії до шпигунської діяльності була наслідком історичного розвитку країни після Другої світової війни. Через негативний досвід політичних переслідувань та державного контролю влада десятиліттями уникала створення потужних спецслужб із широкими повноваженнями. Конституція країни надала громадянам надзвичайно сильний захист приватності листування та комунікацій, що значно ускладнювало проведення оперативно-розшукових заходів навіть щодо осіб, яких підозрювали у шпигунстві.

    Спроби змінити законодавство неодноразово наштовхувалися на опір суспільства. Зокрема, у 1985 році парламент відхилив законопроєкт про боротьбу зі шпигунством після масових протестів. Через це навіть сьогодні багатьох осіб, яких підозрюють у передачі секретної інформації іноземним державам, можуть притягати до відповідальності лише за порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію, а не за шпигунську діяльність.

    Попри це Японія все ж мала окремі елементи розвідувальної системи. Управління радіоелектронної розвідки країни функціонує ще з 1950-х років і тісно співпрацює з Агентством національної безпеки США. У спеціальному комплексі Міністерства оборони в центрі Токіо працюють близько 1700 співробітників, які здійснюють цілодобовий моніторинг цифрових каналів зв’язку та аналізують інформацію. Дані про діяльність цього підрозділу безпосередньо доповідають прем’єр-міністру Японії. Протягом багатьох років США також надавали японській стороні доступ до сучасних технологій електронної розвідки та кібермоніторингу.

    Тепер уряд прем’єр-міністра Санае Такаїчі вирішив суттєво посилити систему національної безпеки. Парламент уже ухвалив закон про створення Національної ради розвідки, яка координуватиме роботу різних спеціальних служб. Крім того, передбачено створення нового Національного бюро розвідки (NIB), яке має об’єднати діяльність окремих відомств.

    Найважливішою частиною реформи стане формування першої в сучасній історії Японії повноцінної служби зовнішньої розвідки. Вона виконуватиме функції, аналогічні американському ЦРУ або британській MI6. Запуск нового агентства планують здійснити на початку 2028 року, а вже до кінця 2026 року уряд має намір ухвалити пакет нових законів, які значно розширять можливості держави щодо виявлення та нейтралізації діяльності іноземних агентів.

    “В умовах швидкозмінної безпекової ситуації зростає необхідність боротися з іноземною інформаційною діяльністю, яка загрожує нашій національній безпеці, такою як крадіжка важливої інформації”, — заявив речник уряду Японії Мінору Кіхара.

    Посилення контррозвідки безпосередньо пов’язане й із підтримкою України. Раніше повідомлялося, що російські спецслужби активно намагаються отримувати через Японію високотехнологічні компоненти подвійного призначення, які можуть використовуватися для виробництва балістичних ракет, крилатих ракет, безпілотників та іншого озброєння. За оцінками експертів, значна частина сучасних російських ракет і дронів містить електронні компоненти японського виробництва, які потрапляють до Росії через мережу посередників у третіх країнах.

    Також повідомлялося, що російська військова розвідка шукає партнерів серед японських логістичних компаній для організації схем постачання санкційної продукції через інші держави. Крім того, раніше з’являлася інформація про можливі спроби Росії імпортувати авіаційне паливо японського виробництва через міжнародних торговельних посередників, обходячи чинні санкційні обмеження.

  • Агенти РФ готували теракт у Німеччині: їх затримали з вибухівкою на кордоні

    Агенти РФ готували теракт у Німеччині: їх затримали з вибухівкою на кордоні

    На кордоні Сербії та Угорщини правоохоронці затримали двох чоловіків, яких підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами та підготовці диверсії на території Німеччини. За версією слідства, вони погодилися виконати завдання російської розвідки за грошову винагороду та готували напад із використанням вибухівки на оборонний об’єкт, який має важливе значення для підтримки України. Під час затримання в автомобілі підозрюваних виявили вибуховий пристрій, а саму операцію провели спецпризначенці.

    Про це повідомляє Bild.

    За інформацією німецького видання, затримання відбулося на прикордонному пункті між Сербією та Угорщиною, куди прибули двоє чоловіків, які вже перебували в полі зору правоохоронних органів. Слідчі вважають, що вони діяли за дорученням російських спецслужб і погодилися організувати диверсію на території Німеччини в обмін на фінансову винагороду.

    Операцію із затримання проводили бійці спеціального призначення. Правоохоронці діяли максимально швидко та обережно, оскільки існувала інформація про можливу наявність вибухових речовин у транспортному засобі підозрюваних. Після зупинки автомобіля силовики провели ретельний огляд салону та багажного відділення.

    Саме під час обшуку в багажнику було виявлено вибуховий пристрій. За попередньою інформацією, він міг використовуватися для здійснення запланованого теракту. Фахівці-вибухотехніки оперативно вилучили небезпечний предмет, після чого його направили на експертизу. Слідчі мають встановити тип вибухівки, її потужність, спосіб приведення в дію та походження.

    За даними Bild, головною ціллю підозрюваних мало стати одне з оборонних підприємств у Німеччині. Його назву правоохоронці поки що не розголошують з міркувань безпеки та в інтересах слідства. Водночас зазначається, що підприємство відіграє важливу роль у виробництві продукції оборонного призначення або забезпеченні військової допомоги Україні.

    За версією слідства, напад мав стати частиною ширшої кампанії диверсій, спрямованих на зрив виробництва озброєння та військової техніки для України, а також на залякування країн Європи, які підтримують Київ у протистоянні російській агресії.

    Наразі правоохоронні органи встановлюють усі обставини підготовки можливого теракту. Слідчі перевіряють маршрути пересування затриманих, аналізують їхні контакти, фінансові операції, засоби зв’язку та джерела отримання вибухових матеріалів. Окремо вивчається характер їхньої співпраці з представниками російських спецслужб, а також можливе існування ширшої агентурної мережі, яка могла діяти на території кількох європейських держав.

    Не виключено, що затримані виконували лише окремий етап операції, а до її підготовки могли бути причетні інші особи. Саме тому правоохоронці продовжують спільне розслідування за участю спецслужб кількох країн.

    Останніми роками європейські країни дедалі частіше повідомляють про спроби російських спецслужб організовувати диверсії, підпали, акти саботажу, кібератаки та інші гібридні операції. Особливу увагу російська розвідка, за оцінками західних спецслужб, приділяє підприємствам оборонної промисловості, складам із військовою технікою, логістичним центрам, залізничній інфраструктурі та іншим об’єктам, пов’язаним із виробництвом або транспортуванням допомоги для України.

    Німецька влада вже неодноразово попереджала про зростання рівня терористичних і диверсійних загроз. Раніше міністр внутрішніх справ Німеччини Александр Добрінт під час презентації щорічного звіту Федерального відомства з охорони конституції повідомив, що правоохоронцям вдалося запобігти підготовці ще одного теракту із застосуванням вибухівки.

    За його словами, німецькі спецслужби своєчасно встановили осіб, які готували напад, і взяли їх під постійний контроль, що дозволило зірвати реалізацію плану ще до його виконання.

    «Нам вдалося цьому запобігти, взявши під приціл осіб, які готували напад», — заявив Александр Добрінт.

    За оцінками Федерального відомства з охорони конституції Німеччини, після початку повномасштабної війни Росії проти України активність російських спецслужб у Європі суттєво зросла. Йдеться не лише про класичне шпигунство, а й про спроби здійснювати диверсії, інформаційно-психологічні операції, кібератаки та інші форми гібридного впливу.

    Останнім часом низка європейських держав уже повідомляла про підозрілі інциденти на стратегічних об’єктах. Зокрема, нещодавно пожежа сталася на оборонному підприємстві у чеському місті Пардубіце. Відповідальність за підпал взяло на себе угруповання, яке виступає проти постачання зброї Ізраїлю, однак правоохоронці продовжують перевіряти всі можливі версії події та не виключають інших мотивів.

    Україна також регулярно повідомляє про спроби російських спецслужб організовувати диверсійну діяльність. Так, нещодавно Служба безпеки України викрила 16-річного жителя Харкова, якого, за даними слідства, завербували представники російських спецслужб. Перебуваючи на території однієї з країн Європейського Союзу, підліток займався пошуком потенційних виконавців терактів в Україні та передавав їхні контакти безпосередньо своїм кураторам.

    Європейські правоохоронні органи наголошують, що співпраця між спецслужбами держав ЄС та партнерів стає дедалі важливішою для своєчасного виявлення подібних загроз. Саме обмін оперативною інформацією, координація дій і спільні операції дозволяють запобігати диверсіям та затримувати осіб, які можуть діяти в інтересах іноземних спецслужб.