Mmakaje

Позначка: українсько-польські відносини

  • У Польщі знову понівечили український меморіал: посольство вимагає знайти винних

    У Польщі знову понівечили український меморіал: посольство вимагає знайти винних

    У Люблінському воєводстві Польщі невідомі знову пошкодили українське місце пам’яті в урочищі Білосток поблизу села Ліски. Посольство України у Варшаві заявило про глибоке обурення інцидентом і закликало польські правоохоронні органи невідкладно встановити обставини наруги, знайти винних та забезпечити відновлення меморіалу. Подія особливо резонансна через те, що це місце вже неодноразово ставало об’єктом вандалізму в минулому, а сам інцидент стався на тлі помітного зростання кількості злочинів на ґрунті ненависті проти українців у Польщі.

    За інформацією українського дипломатичного представництва, невстановлені особи пошкодили меморіальний об’єкт та порушили його належний стан. Посольство наголосило, що поховання та місця пам’яті мають залишатися поза сучасними політичними суперечками незалежно від складності історичних дискусій між Україною та Польщею.

    «Будь-які прояви руйнування, плюндрування чи навмисного пошкодження місць пам’яті є неприйнятними», — заявили українські дипломати.

    Посольство закликало компетентні органи Польщі провести необхідні процесуальні дії, встановити всіх причетних, притягнути їх до відповідальності та відновити пошкоджений об’єкт.

    Що це за місце і хто там похований

    Йдеться про урочище Білосток — польською Białystok, українською також відоме як Білостік — неподалік Лісок у нинішньому Люблінському воєводстві.

    Історія місця складна і безпосередньо пов’язана з українсько-польським прикордонням середини ХХ століття.

    За польськими історичними джерелами, 26 лютого 1946 року неподалік Лісок відбувся бій між підрозділом Української повстанської армії та радянським підрозділом НКВС. Загиблих членів УПА поховали в урочищі. У різних джерелах кількість похованих відрізняється: найчастіше йдеться приблизно про 37–41 особу. Польські церковні довідники також окремо фіксують існування в Білостоці колективної могили членів УПА.

    До Другої світової війни ця територія була ще й місцем греко-католицького релігійного культу. Тут існувала каплиця, джерело, якому місцеві мешканці приписували цілющі властивості, та Хресна дорога. Після повоєнного виселення українського населення значна частина комплексу занепала.

    У 1990-х роках колишні мешканці та українські організації впорядкували поховання, встановили хрест і пам’ятні елементи з іменами та псевдонімами загиблих.

    Цей меморіал уже нищили раніше

    Нинішній випадок далеко не перший.

    Місце пам’яті біля Лісок неодноразово ставало об’єктом вандалізму щонайменше з середини 2010-х років.

    За матеріалами польських дослідників, близько 2014 року написи на пам’ятнику замалювали фарбою. Після очищення об’єкт пошкодили повторно — частину написів та псевдонімів загиблих механічно знищили, а на меморіалі з’явилися згадки про 11 липня 1943 року, дату, пов’язану з Волинською трагедією.

    У 2016 році Об’єднання українців у Польщі також повідомляло про чергову наругу: інформаційну табличку українською мовою замалювали, а на пошкодженому пам’ятнику знову з’явився напис «11 VII 1943». Організація тоді перелічувала Білосток біля Лісок серед низки українських поховань та пам’ятників, які були пошкоджені у Польщі.

    Історики звертали увагу й на інформаційний вимір таких акцій. У польсько-українському середовищі неодноразово висловлювали припущення, що частина синхронних актів наруги над пам’ятниками могла використовуватися у пропагандистських кампаніях для загострення українсько-польських історичних суперечок. Водночас встановлювати конкретних замовників чи виконавців без результатів правоохоронного розслідування не можна.

    Посольство говорить уже не лише про пам’ятники

    У заяві 6 серпня українські дипломати звернули увагу на ширший контекст.

    Посольство заявило про занепокоєння через збільшення проявів ворожості щодо громадян України у Польщі та повідомлення про фізичні напади.

    І статистика справді свідчить про погіршення ситуації.

    За даними польського видання Rzeczpospolita, які наприкінці липня наводив Reuters, у першій половині 2026 року польська поліція отримала 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті проти українців. Це приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

    Серед резонансних епізодів Reuters називав напад у Вроцлаві на українця та його дівчину, образи українських дітей у Познані та Бельсько-Бялій, а також напад на двох 13-річних українців у Легниці.

    Туск уже закликав припинити напади на українців

    Ситуація стала настільки помітною, що наприкінці липня на неї публічно відреагував прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.

    Після серії нападів він заявив, що ксенофобне насильство щодо українців суперечить інтересам самої Польщі.

    Туск наголосив, що люди, які здійснюють подібні напади, фактично працюють проти польських інтересів і підіграють силам, зацікавленим у конфлікті між поляками та українцями.

    Це важливий контекст для нинішньої наруги над меморіалом: польська влада вже визнає проблему ворожості проти українців, хоча конкретний інцидент біля Лісок ще потребує окремого розслідування.

    Історичні суперечки між Києвом і Варшавою загострилися

    Подія також відбувається на тлі нового загострення українсько-польських суперечок довкола історичної пам’яті.

    Однією з найболючіших тем залишаються Волинська трагедія, діяльність ОУН та УПА, питання ексгумацій і форми вшанування загиблих.

    Для значної частини українського суспільства УПА передусім асоціюється з боротьбою за українську незалежність проти Радянського Союзу та інших сил, які контролювали українські землі.

    У Польщі ставлення до УПА принципово інше через участь її підрозділів у масових убивствах польського цивільного населення на Волині та в Галичині під час Другої світової війни.

    Саме тому пам’ятники та поховання членів УПА у Польщі нерідко стають особливо чутливими об’єктами.

    Проте навіть за наявності принципових історичних розбіжностей польське та українське законодавство не дає приватним особам права самовільно знищувати поховання чи пам’ятні місця.

    Саме на цьому наполягає українське посольство: політичні й історичні суперечки мають вестися між державами, істориками та відповідними інституціями, а могили не повинні ставати інструментом помсти.

    Вандалізм відбувається з обох боків кордону

    Проблема наруги над історично чутливими пам’ятниками стосується не лише українських об’єктів у Польщі.

    За останні роки фіксувалися й випадки пошкодження польських меморіалів, пов’язаних із жертвами українського націоналістичного підпілля.

    Саме тому Варшава та Київ неодноразово наголошували на необхідності захищати місця поховань незалежно від того, кого саме вони вшановують.

    Такий підхід має принципове значення: засудження руйнування українського поховання не означає згоди з усіма історичними оцінками діяльності похованих там осіб — так само як захист польського меморіалу не визначає позицію щодо всіх аспектів складної спільної історії.

    Чому цей випадок особливо небезпечний зараз

    У нинішніх умовах навіть локальний акт вандалізму може отримати значно ширший політичний ефект.

    Польща залишається одним із ключових сусідів України, важливим транспортним маршрутом для військової та гуманітарної допомоги і країною, де проживає велика кількість громадян України.

    Водночас суспільна втома від війни, міграційні питання, економічні суперечки та невирішені історичні травми створюють сприятливий ґрунт для радикальної риторики.

    Reuters наприкінці липня відзначав, що початковий надзвичайно високий рівень солідарності польського суспільства з українцями після російського вторгнення поступово змінився зростанням напруження.

    Це не означає, що ворожість є позицією більшості поляків або офіційної польської держави. Навпаки, уряд Туска публічно засудив антиукраїнське насильство.

    Але серія нападів та пошкодження місць пам’яті показують, що проблема вже не може розглядатися як сукупність абсолютно ізольованих інцидентів.

    Київ чекає конкретної реакції польської сторони

    Наразі українська сторона вимагає не політичних заяв, а практичних дій.

    Посольство очікує, що польські правоохоронці встановлять час та обставини пошкодження меморіалу, ідентифікують причетних і з’ясують мотиви.

    Окремо дипломати просять забезпечити відновлення місця пам’яті.

    Станом на момент появи першої інформації про інцидент публічного повідомлення польської поліції про встановлення підозрюваних не було.

    Саме результати розслідування мають показати, чи йдеться про локальний акт вандалізму, історично мотивовану акцію або інший сценарій.

    Але одна обставина вже очевидна: пам’ятне місце біля Лісок, яке нищили ще приблизно десять років тому, знову опинилося в центрі українсько-польської дискусії. І цього разу інцидент відбувається у значно напруженішій суспільній атмосфері — після серії нападів на українців і на тлі офіційних попереджень польського прем’єра про небезпеку ксенофобного насильства.

  • “Розбрат вигідний лише Кремлю”: у Польщі відреагували на нові кроки Зеленського

    “Розбрат вигідний лише Кремлю”: у Польщі відреагували на нові кроки Зеленського

    Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш підтримав ініціативи президента України Володимира Зеленського, спрямовані на активізацію українсько-польського діалогу щодо складних історичних питань. За словами польського урядовця, будь-який крок, який допомагає наблизитися до взаєморозуміння між двома країнами, є важливим, а спроби посіяти розбрат між українцями та поляками відповідають виключно інтересам Кремля.

    Про це Косіняк-Камиш написав у соцмережі X.

    Очільник польського Міністерства оборони наголосив, що Варшава позитивно оцінює заяви президента України про готовність активізувати співпрацю з Польщею у питаннях історичної пам’яті. Йдеться, зокрема, про відкриття архівів українських спецслужб, продовження ексгумаційних робіт та поглиблення діалогу між двома державами.

    «Я сподіваюся, що заяви президента України Володимира Зеленського щодо відкриття архівів та ексгумацій, а також сам діалог переросте в конкретні дії. Це напрямок, за який ми виступаємо», — зазначив Владислав Косіняк-Камиш.

    За його словами, польська сторона від самого початку наполягала на необхідності відкритого діалогу та належного вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії. Міністр підкреслив, що вирішення складних історичних питань має відбуватися шляхом взаємної поваги та співпраці, а не політичного протистояння.

    Водночас Косіняк-Камиш звернув увагу, що нинішня безпекова ситуація в Європі вимагає від Києва і Варшави максимальної єдності. Він наголосив, що попри історичні суперечки, сьогодні Україна та Польща мають значно серйозніший спільний виклик.

    «Сьогодні Польща та Україна мають спільного ворога — Росію. Саме в цьому полягає загроза нашому порядку. Сіяти розбрат між нашими народами служить інтересам Кремля», — заявив польський міністр.

    Його слова стали черговою реакцією польської влади на заяви президента України щодо покращення двосторонніх відносин. Напередодні Володимир Зеленський повідомив про п’ять рішень, які мають сприяти активізації співпраці між Києвом і Варшавою. Серед них — відкриття архівів Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки щодо подій Волинської трагедії, розширення можливостей для проведення пошукових та ексгумаційних робіт, а також подальший розвиток діалогу на основі взаємної поваги та історичної правди.

    Президент України наголосив, що Київ прагне будувати з Польщею добросусідські, рівноправні та взаємовигідні відносини, засновані на довірі та партнерстві. За його словами, обидві країни мають спільно працювати над вирішенням складних питань минулого, не дозволяючи їм руйнувати стратегічне партнерство.

    Раніше позитивну оцінку українським ініціативам вже дав прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він заявив, що з надією сприймає рішення українського керівництва щодо активізації діалогу та підтвердив готовність Варшави до серйозних і конструктивних переговорів як з питань, що об’єднують дві країни, так і щодо тем, які залишаються предметом дискусій.

    Активізація українсько-польського діалогу відбувається на тлі спільної підтримки України у протидії російській агресії та прагнення обох держав зберегти стратегічне партнерство, попри наявність складних історичних сторінок, які тривалий час залишаються предметом суспільних і політичних дискусій.

  • Туск відреагував на ініціативи Зеленського

    Туск відреагував на ініціативи Зеленського

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск позитивно оцінив кроки президента України Володимира Зеленського, спрямовані на активізацію українсько-польського діалогу. Глава польського уряду заявив, що Варшава готова до відкритої та конструктивної розмови з Києвом як щодо питань, які об’єднують обидві держави, так і тих, що залишаються предметом історичних і політичних дискусій.

    Про це Дональд Туск повідомив у соціальній мережі X, коментуючи заяву президента України щодо подальшого розвитку двосторонніх відносин.

    Польський прем’єр зазначив, що із задоволенням сприйняв слова та рішення Володимира Зеленського, які, на його переконання, можуть стати важливим кроком до зміцнення взаєморозуміння між двома країнами.

    «Із задоволенням і надією сприймаю слова та рішення Володимира Зеленського щодо відносин між нашими державами, які мають ґрунтуватися на взаємній повазі та правді», – написав Дональд Туск.

    Він також наголосив, що польська сторона готова до «серйозного і дружнього діалогу», який охоплюватиме не лише питання стратегічного партнерства та безпекової співпраці, а й складні історичні теми, що протягом останніх років неодноразово ставали причиною напруженості між Києвом і Варшавою.

    Реакція польського прем’єра пролунала після заяви президента України Володимира Зеленського про необхідність активізувати співпрацю з Польщею та знайти взаємоприйнятні рішення щодо чутливих історичних питань. За словами глави держави, він доручив уряду реалізувати низку практичних кроків, покликаних зміцнити довіру між двома країнами.

    Зокрема, Україна планує відкрити архіви Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки, які стосуються трагічних подій на Волині. Також передбачено збільшення кількості дозволів на проведення пошукових та ексгумаційних робіт і розширення можливостей для їхньої організації та виконання.

    Президент України наголосив, що ці рішення є частиною ширшої політики, спрямованої на розвиток добросусідських, рівноправних і взаємовигідних відносин із європейськими партнерами. За його словами, Київ зацікавлений у чесному діалозі, заснованому на взаємній повазі, відкритості та прагненні спільно вирішувати навіть найскладніші питання історичної пам’яті.

    Заява Зеленського прозвучала після того, як у Польщі була ухвалена постанова до річниці Волинської трагедії. У відповідь українська сторона закликала Варшаву до рівноправного діалогу та взаємної поваги, наголосивши на необхідності уникати односторонніх оцінок історичних подій.

    Останні заяви керівництва обох держав свідчать про прагнення відновити позитивну динаміку українсько-польських відносин. Попри наявність складних історичних тем, Польща залишається одним із ключових союзників України в Європейському Союзі та НАТО, надаючи масштабну військову, гуманітарну та політичну підтримку від початку повномасштабної російської агресії.

    Аналітики зазначають, що готовність Києва та Варшави до відкритого діалогу може сприяти зниженню напруженості навколо історичних суперечок і зміцненню стратегічного партнерства між двома країнами в умовах триваючої війни та спільних викликів для європейської безпеки.

  • Зеленський анонсував відкриття архівів СБУ щодо Волині: що зміниться у співпраці з Польщею

    Зеленський анонсував відкриття архівів СБУ щодо Волині: що зміниться у співпраці з Польщею

    Президент України Володимир Зеленський оголосив про низку рішень, спрямованих на поглиблення українсько-польського історичного діалогу та дослідження подій Волинської трагедії. Серед головних кроків — відкриття архівів Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки, збільшення кількості дозволів на проведення пошукових і ексгумаційних робіт, а також посилення діяльності Українського інституту національної пам’яті. Про це глава держави повідомив після наради, присвяченої питанням історичної пам’яті та співпраці з Польщею.

    За словами президента, Україна відкриє всі архівні матеріали СБУ та Служби зовнішньої розвідки, що стосуються трагічних подій ХХ століття на Волині. Очікується, що це дасть можливість історикам і дослідникам отримати ширший доступ до документів та сприятиме встановленню максимально повної картини подій.

    Окремо Зеленський повідомив про намір збільшити кількість дозволів на проведення пошукових і ексгумаційних робіт у співпраці з польською стороною. Такі роботи є одним із ключових питань українсько-польського історичного діалогу й стосуються встановлення місць поховань та гідного вшанування пам’яті загиблих.

    Президент також заявив, що держава працюватиме над розширенням українсько-польського міжсуспільного діалогу. За його словами, взаєморозуміння між двома народами має будуватися на встановленні історичних фактів, відкритості архівів та спільній роботі істориків і науковців.

    Ще одним рішенням стане посилення Українського інституту національної пам’яті. Зеленський повідомив, що влада розгляне можливість збільшення фінансування установи для активізації дослідницької роботи, підтримки архівних проєктів та координації пошукових заходів.

    Тема Волинської трагедії залишається однією з найчутливіших у відносинах між Україною та Польщею. Обидві держави неодноразово заявляли про готовність продовжувати історичний діалог, спираючись на роботу істориків, відкритість архівів та взаємну повагу до пам’яті жертв. Українська сторона раніше вже підтверджувала готовність прискорити пошукові та ексгумаційні роботи на своїй території.

    Оголошені президентом кроки мають на меті створити додаткові умови для об’єктивного вивчення історичних подій, розширити доступ до документальних джерел та зміцнити співпрацю між Києвом і Варшавою у питаннях історичної пам’яті. Одночасно влада розраховує, що відкритість архівів, підтримка дослідницьких програм і продовження ексгумацій сприятимуть конструктивному українсько-польському діалогу та збереженню стратегічного партнерства між двома державами.

  • Українку роздягнули до білизни просто в залі аеропорту Варшави: родина заявила про приниження

    Українку роздягнули до білизни просто в залі аеропорту Варшави: родина заявила про приниження

    У варшавському аеропорту імені Фридерика Шопена стався резонансний інцидент з молодою українкою, яку під час проходження контролю нібито змусили роздягнутися до бюстгальтера та шортів просто в загальній залі. Про випадок публічно заявила мати дівчини — українська дизайнерка та художниця-постановниця Анастасія Снісаренко-Єржиковська.

    За її словами, співробітники, які проводили перевірку, не запросили пасажирку до окремого закритого приміщення, а вимагали знімати одяг у місці, доступному для інших людей. Жінка назвала те, що сталося, приниженням людської гідності та можливим порушенням прав її доньки. Історію вже поширили кілька українських медіа, однак станом на момент підготовки матеріалу публічної офіційної версії польської Прикордонної служби або адміністрації аеропорту щодо конкретного випадку не оприлюднювали.

    Інцидент, як стверджує Снісаренко-Єржиковська, стався з її донькою Поліною. Дівчина є акторкою театру, однак сама не захотіла детально коментувати ситуацію журналістам. За словами матері, спочатку Поліна взагалі не планувала розповідати про пережите публічно.

    У дописі в соціальній мережі мисткиня поставила питання, чи можна вважати нормальною ситуацію, коли молоду жінку під час паспортного контролю залишають у білизні та шортах не в спеціально відведеному приміщенні, а фактично на очах у сторонніх. Вона наголосила, що родина не могла залишити цей випадок без розголосу.

    У розмові з ТСН.ua мати дівчини повідомила, що під час перевірки її донька розгубилася і почала плакати. За її версією, працівники аеропорту або прикордонники пояснювали свої дії необхідністю проведення обшуку. Водночас точна причина поглибленої перевірки, її юридична підстава, а також те, яка саме служба її проводила, у повідомленнях родини не деталізовані.

    Це важлива обставина, оскільки в аеропортах різні процедури можуть виконувати різні служби. Паспортний контроль і перевірку документів здійснюють прикордонники, тоді як контроль авіаційної безпеки може належати до компетенції служби безпеки аеропорту. Без офіційного пояснення наразі неможливо достеменно встановити, хто саме віддав наказ роздягнутися і чому до пасажирки застосували таку процедуру.

    Що передбачають польські правила

    Польське законодавство дозволяє співробітникам Прикордонної служби проводити особисті огляди за наявності відповідних підстав. Водночас закон встановлює окремі вимоги до таких процедур.

    Зокрема, особистий огляд має проводити співробітник тієї самої статі, що й особа, яку перевіряють. Крім того, перевірка повинна відбуватися в місці, недоступному для сторонніх осіб. Винятки можливі у невідкладних ситуаціях, наприклад за наявності загрози життю, здоров’ю людей або майну.

    Таким чином, якщо опис родини відповідає дійсності й дівчину справді змусили частково роздягнутися перед іншими пасажирами без невідкладної безпекової необхідності, це може стати підставою для офіційного розгляду дій співробітників.

    Остаточну правову оцінку, однак, може надати лише польський компетентний орган після перевірки відеозаписів, службової документації, пояснень співробітників та самої пасажирки. Поки таких результатів немає, коректно говорити саме про заяву родини, а не про вже доведене порушення.

    Після публікації допису користувачі соцмереж почали радити родині подати офіційні звернення до керівництва аеропорту та польської Прикордонної служби. На сайті Прикордонної служби Польщі зазначено, що скарги можна подавати письмово, електронною поштою, через державну електронну систему або усно до протоколу. Аеропорт Шопена також має окрему процедуру для подання скарг пасажирів.

    Офіційне звернення дозволило б з’ясувати, чи зафіксована перевірка в журналах служби, чи існувала конкретна підстава для поглибленого огляду та чи дотрималися співробітники процедури захисту приватності.

    Історія викликала ширшу дискусію

    Інцидент в аеропорту швидко вийшов за межі обговорення конкретної перевірки. У соціальних мережах його почали пов’язувати із загальним погіршенням ставлення до українців у Польщі та низкою конфліктів, про які останнім часом повідомляли медіа.

    Політолог Максим Несвітайлов у коментарі ТСН.ua заявив, що нинішні проблеми у польсько-українських відносинах, на його думку, ще не досягли піка. Він пов’язав напруження з активністю окремих польських політиків, які використовують історичну тематику та антимігрантську риторику у внутрішній політичній боротьбі. Це є оцінкою експерта, а не офіційною позицією польської держави чи підтвердженим прогнозом подальшого розвитку подій.

    Несвітайлов також висловив побоювання, що подальша ескалація може призвести до збільшення кількості побутових конфліктів і вдарити по стратегічному партнерству України та Польщі. Водночас він сподівається на деескалацію і вважає, що обидві країни зацікавлені у збереженні безпекової, економічної та політичної співпраці.

    Політолог припустив, що українцям, які користуються польськими аеропортами як транзитними вузлами, варто уважно стежити за ситуацією та за потреби розглядати альтернативні маршрути. Проте поодинокий, ще офіційно не розслідуваний випадок не є доказом системної небезпеки для всіх українських пасажирів у Польщі.

    Чому не варто змішувати окремий випадок із політикою

    Історія в аеропорту Шопена потребує прозорої перевірки, однак поспішні висновки можуть лише посилити напруження. Поки польські органи не надали пояснення, невідомо, що стало причиною перевірки, чи існували безпекові ризики та чи була процедура проведена відповідно до закону.

    Так само немає підтвердження, що ставлення до пасажирки було пов’язане саме з її українським громадянством. Родина розцінює ситуацію як принизливу, проте для встановлення можливого дискримінаційного мотиву потрібні додаткові докази.

    Водночас навіть за наявності законної підстави для особистого огляду працівники служб повинні поважати людську гідність, приватність і процесуальні права пасажира. Саме тому ключовим питанням у цій історії є не лише те, навіщо проводилася перевірка, а й те, де та в який спосіб вона відбувалася.

    Розголос навколо випадку може змусити польські служби перевірити дії персоналу та пояснити алгоритм поглиблених оглядів у міжнародних аеропортах. Для самої родини найважливішим кроком залишається офіційна скарга із зазначенням дати, часу, номера рейсу, місця проведення контролю та максимально точного опису співробітників.

    До завершення такої перевірки історію слід сприймати як серйозне публічне звинувачення, яке потребує відповіді польської сторони. Родина українки заявляє про приниження в одному з найбільших аеропортів країни, тоді як офіційні органи поки не оприлюднили власної версії подій.

  • УІНП: Україна продовжить пошук жертв Волинської трагедії

    УІНП: Україна продовжить пошук жертв Волинської трагедії

    Україна й надалі видаватиме дозволи на проведення пошукових та ексгумаційних робіт щодо польських жертв Волинської трагедії, наголошуючи на необхідності збереження історичного діалогу навіть попри політичні суперечки між Києвом і Варшавою. Водночас українська сторона очікує аналогічного кроку від Польщі та сподівається вже цього року розпочати пошук поховань українців, які загинули на території сучасної Польщі під час трагічних подій Другої світової війни.

    Про це в інтерв’ю польському агентству PAP заявив голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

    За його словами, Україна визнає трагічність подій Волинської трагедії та не ставить під сумнів необхідність гідного вшанування всіх її жертв. Саме тому українська влада вважає пошукові, ексгумаційні роботи та перепоховання загиблих важливою гуманітарною місією, яка повинна залишатися поза політичними дискусіями.

    Алфьоров наголосив, що Український інститут національної пам’яті виступає за продовження практичної співпраці між двома державами у сфері пошуку місць поховань, ідентифікації загиблих та належного облаштування меморіальних місць.

    За словами очільника УІНП, Київ не має наміру припиняти видачу дозволів польським фахівцям, адже це відповідає як міжнародній гуманітарній практиці, так і моральному обов’язку перед загиблими.

    Він підкреслив, що пошукові роботи повинні тривати незалежно від поточного політичного порядку денного, адже людська пам’ять не може бути заручником міждержавних суперечностей.

    «Незалежно від існуючих суперечок, така робота має тривати. Глухий кут в питанні ексгумаційних і пошукових робіт не слугує ані діалогу, ані християнській етиці», – заявив Алфьоров.

    Він пояснив, що ексгумації та перепоховання є насамперед гуманітарним питанням, яке стосується родин загиблих, права людей знати місце поховання своїх близьких та можливості належним чином увічнити їхню пам’ять.

    Окремо керівник Українського інституту національної пам’яті звернув увагу на необхідність взаємності у вирішенні історичних питань.

    За його словами, українська сторона сподівається, що вже найближчим часом Варшава погодить проведення аналогічних пошукових робіт щодо українців, які загинули на території Польщі.

    Йдеться, зокрема, про українські поховання у селах Сагринь і Ласкув, де під час польсько-українського конфлікту у роки Другої світової війни загинули мирні українські мешканці.

    Алфьоров зазначив, що Україна розраховує отримати необхідні погодження вже цього року.

    «Сподіваюся, що попри існуючі політичні розбіжності українська сторона зможе почати пошукові, а можливо й ексгумаційні роботи у Сагрині й Ласкуві цього року, і ми отримаємо відповідні погодження від польської сторони», – наголосив він.

    За словами голови УІНП, лише взаємний підхід до вшанування пам’яті дозволить двом країнам остаточно позбутися багаторічних історичних суперечок та зосередитися на спільному майбутньому.

    Він зазначив, що українська позиція полягає у рівноправному ставленні до пам’яті всіх жертв незалежно від їхньої національності чи громадянства.

    Останніми місяцями тема Волинської трагедії знову стала одним із ключових питань українсько-польського діалогу. Напередодні 83-х роковин трагедії у Польщі відбулися численні меморіальні заходи, а представники польської влади зробили низку заяв щодо необхідності збереження історичної пам’яті.

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск у зверненні з нагоди Національного дня пам’яті жертв Волинської трагедії наголосив, що історична пам’ять повинна об’єднувати народи, а не ставати інструментом політичної боротьби.

    За його словами, справжня солідарність між Україною та Польщею можлива лише тоді, коли вона базується на правді, взаємній повазі та відповідальному ставленні до складних сторінок історії.

    Туск також зазначив, що пам’ять про загиблих не повинна використовуватися для розпалювання ненависті між двома народами.

    Подібну позицію висловив і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

    Він заявив, що Росія зацікавлена у тому, щоб історичні суперечки між Україною та Польщею ставали джерелом нових конфліктів.

    За словами глави польської дипломатії, Кремль активно використовує історичні теми як інструмент інформаційної війни, намагаючись послабити стратегічне партнерство між Варшавою та Києвом.

    Сікорський наголосив, що польсько-українська співпраця є одним із ключових чинників безпеки всієї Європи, тому будь-які спроби посварити дві держави відповідають виключно інтересам Росії.

    Попри це, останнім часом між країнами виникли нові дискусії навколо історичної політики.

    Зокрема, у польському Сеймі відбулося перше читання президентського законопроєкту про внесення змін до законодавства щодо Інституту національної пам’яті та Кримінального кодексу.

    Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за публічне пропагування ідеології ОУН та УПА.

    В Україні ця законодавча ініціатива викликала занепокоєння.

    Міністерство закордонних справ України закликало польську сторону уникати кроків, які можуть негативно вплинути на двосторонні відносини, наголосивши, що складні історичні питання повинні вирішуватися шляхом професійного діалогу істориків, архівістів та експертів, а не через політичні рішення.

    У Києві підкреслюють, що в умовах триваючої російської агресії Україна і Польща залишаються стратегічними партнерами, а історичні питання не повинні підривати рівень співпраці між двома державами.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії саме Польща стала одним із найближчих союзників України, надавши масштабну військову, гуманітарну та політичну підтримку, прийнявши мільйони українських громадян та активно підтримуючи європейську і євроатлантичну інтеграцію України.

    Водночас обидві країни визнають, що тема Волинської трагедії залишається складною сторінкою спільної історії, яка потребує виваженого, професійного та взаємоповажного підходу.

    В Українському інституті національної пам’яті переконані, що саме продовження пошукових робіт, ексгумацій, належне впорядкування поховань і відкритий діалог між істориками можуть стати основою для подальшого примирення українського та польського народів і не допустити використання історичних трагедій як інструменту політичних маніпуляцій чи зовнішнього впливу.

  • Польський міністр оборони відвідає Волинь у річницю Волинської трагедії

    Польський міністр оборони відвідає Волинь у річницю Волинської трагедії

    У суботу, 11 липня, на Волині відбудуться меморіальні заходи з нагоди 83-х роковин Волинської трагедії — однієї з найболючіших сторінок в історії українсько-польських відносин. До церемоній долучиться міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, який прибуде до Волинської області, щоб вшанувати пам’ять загиблих. У Варшаві наголошують, що вшанування жертв має базуватися на історичній правді та пам’яті, а не на прагненні помсти, однак тема Волинської трагедії й надалі залишається предметом активних політичних дискусій між двома країнами.

    Про це повідомив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш у соціальній мережі X.

    За словами польського урядовця, 11 липня він особисто відвідає Волинську область, де братиме участь у меморіальних заходах, присвячених жертвам трагічних подій часів Другої світової війни. Заплановані церемонії традиційно відбуваються за участю представників духовенства, місцевої влади, громадських організацій, дипломатів та родичів загиблих.

    Косіняк-Камиш зазначив, що вже багато років організацією пам’ятних заходів займається єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський. За словами польського міністра, саме завдяки таким церемоніям вдається зберігати історичну пам’ять про людей, які стали жертвами міжетнічного конфлікту в роки Другої світової війни.

    “Протягом багатьох років єпископ Луцького Віталій Скомаровський організовує там меморіальні церемонії. Наші думки та молитви будуть з усіма тими, хто загинув лише тому, що був поляком”, — написав глава Міністерства національної оборони Польщі.

    Водночас Косіняк-Камиш підкреслив, що вшанування пам’яті загиблих не повинно перетворюватися на інструмент політичної боротьби чи розпалювання взаємної ненависті між українцями та поляками.

    За його словами, пам’ять про Волинську трагедію має спиратися передусім на правду, історичну відповідальність і повагу до людських жертв.

    “Жертви закликають не до помсти, а до пам’яті та правди”, — наголосив польський міністр.

    83-тя річниця Волинської трагедії проходить у період, коли історична тематика знову опинилася в центрі політичного порядку денного Польщі. Останніми місяцями у Варшаві дедалі частіше лунають заяви про необхідність законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із трактуванням діяльності українських націоналістичних організацій періоду Другої світової війни.

    Зокрема, нещодавно польський Сейм розпочав перше читання президентського законопроєкту щодо внесення змін до закону про Інститут національної пам’яті та Кримінального кодексу.

    Документ передбачає запровадження кримінальної відповідальності за публічне пропагування ідеології Організації українських націоналістів (ОУН) та Української повстанської армії (УПА). Автори законодавчої ініціативи заявляють, що такі зміни покликані захистити історичну пам’ять про польських громадян, які загинули під час подій на Волині.

    Втім ця ініціатива викликала занепокоєння в Україні.

    Міністерство закордонних справ України виступило із закликом до польської сторони утриматися від кроків, які можуть негативно вплинути на українсько-польські відносини та посилити напругу між двома країнами.

    У зовнішньополітичному відомстві наголосили, що складні питання спільної історії повинні вирішуватися виключно шляхом професійного діалогу між істориками, науковцями та експертами, а не ставати предметом політичного протистояння.

    Українська дипломатія також підкреслила, що стратегічне партнерство між Києвом і Варшавою, сформоване після початку повномасштабного вторгнення Росії, є значно важливішим за історичні суперечки та має залишатися пріоритетом для обох держав.

    На тлі цих дискусій тема Волинської трагедії дедалі частіше звучить і в заявах українських високопосадовців.

    Раніше начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов в інтерв’ю РБК-Україна зазначав, що польська влада може вдатися до низки, за його словами, “незрілих ескалаційних кроків”, пов’язаних саме з історичними питаннями.

    Водночас експерти звертають увагу, що, попри періодичне загострення дискусій навколо історичної пам’яті, співпраця України та Польщі у сфері безпеки, оборони та політики залишається надзвичайно тісною.

    Саме Польща після початку повномасштабного вторгнення Росії стала одним із найближчих союзників України, прийнявши мільйони українських біженців, передавши значні обсяги військової техніки, боєприпасів, систем озброєння та гуманітарної допомоги.

    Варшава також активно підтримує вступ України до Європейського Союзу та НАТО, бере участь у міжнародних програмах військової допомоги й залишається одним із ключових партнерів Києва на міжнародній арені.

    Разом із тим історичні питання, пов’язані з подіями на Волині, залишаються однією з найскладніших тем двостороннього діалогу. Протягом останніх років сторони неодноразово наголошували на необхідності продовження спільної роботи істориків, проведення ексгумацій, збереження місць пам’яті та пошуку взаємоприйнятного підходу до оцінки трагічних подій минулого.

    Очікується, що цьогорічні меморіальні заходи на Волині стануть не лише даниною пам’яті загиблим, а й черговим нагадуванням про важливість історичного діалогу між Україною та Польщею, який має базуватися на взаємній повазі, відкритості та прагненні до порозуміння навіть попри складні сторінки спільної історії.

  • Папа Римський може врятувати діалог України та Польщі?

    Папа Римський може врятувати діалог України та Польщі?

    Папа Римський Лев XIV може стати моральним авторитетом і посередником у складному українсько-польському діалозі щодо історичних суперечностей. Таку думку висловив голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак, коментуючи загострення відносин між Києвом і Варшавою та пошук шляхів до відновлення довіри між двома державами. Його заява пролунала на тлі дипломатичних зусиль обох країн щодо деескалації конфлікту, пов’язаного з питаннями історичної пам’яті.

    В ефірі спільного проєкту «Український фокус. Ранок» Шлінчак зазначив, що нині практично не бачить іншої постаті, яка могла б виступити модератором настільки чутливої дискусії.

    «Я собі думав, хто може стати модератором такої зустрічі чи, принаймні, людиною, яка може повпливати на те, щоб ці пристрасті трошки вляглися. І в мене іншої людини, ніж Папа Римський, не виникало», — сказав експерт.

    На його переконання, новий понтифік Лев XIV міг би звернутися до спадщини святого Івана Павла ІІ, який свого часу закликав українців і поляків будувати майбутнє на взаємному прощенні та партнерстві.

    Шлінчак нагадав, що саме Іван Павло ІІ багато років тому сформулював принцип, який став основою польсько-українського примирення: «Пробачаємо і просимо пробачення». На думку експерта, саме до цієї ідеї сторонам варто повернутися сьогодні.

    «Хто може виступити іншим моральним авторитетом, модератором цієї дискусії, я поки що не бачу», — наголосив він.

    Окремо політолог прокоментував пропозицію колишнього президента Польщі Олександра Квасневського очолити українсько-польську групу з питань історичної пам’яті. За словами Шлінчака, ця кандидатура має логічне підґрунтя, адже саме Квасневський був одним із ключових учасників історичного процесу українсько-польського примирення на початку 2000-х.

    Експерт нагадав про спільну декларацію президентів Леоніда Кучми та Олександра Квасневського, ухвалену у 2003 році.

    «Я дуже добре пам’ятаю, як ця декларація готувалася. Під час її підготовки було поламано дуже багато списів. Навколо кожної із команд були як голоси за налагодження стосунків, так і ті, хто виступав за їх загострення», — зазначив Шлінчак.

    Водночас він звернув увагу, що нині важливо оцінити, наскільки Квасневський зберігає політичний авторитет у сучасній Польщі.

    «З українського боку, я так розумію, ця кандидатура не викликає заперечень. Але наскільки зараз Олександр Квасневський є авторитетом для польських політиків — це питання вже до польської сторони», — додав він.

    Заяви експерта пролунали на тлі помітного загострення українсько-польських відносин, яке виникло після низки рішень та взаємних заяв щодо історичних питань. У червні президент Польщі Кароль Навроцький оголосив про позбавлення Президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла після рішення України присвоїти одному з військових підрозділів почесне найменування «Героїв УПА». Це рішення спричинило гостру політичну дискусію у Варшаві та Києві.

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, своєю чергою, закликав не допустити руйнування стратегічного партнерства між двома країнами. Він публічно звернувся до президентів України та Польщі із закликом провести «пряму і чесну розмову», наголосивши, що конфлікт між Києвом і Варшавою відповідає інтересам Москви, а не двох союзників.

    3 липня міністри закордонних справ України та Польщі Андрій Сибіга і Радослав Сікорський провели переговори у Варшаві, після яких українська сторона передала так званий «антикризовий пакет». Він передбачає відновлення системного політичного діалогу, консультації між істориками та активніше залучення церков до процесу примирення.

    Новий крок до деескалації був зроблений і під час саміту НАТО в Анкарі. Президенти Володимир Зеленський та Кароль Навроцький вперше після початку дипломатичної кризи провели особисту зустріч. Польський президент після переговорів заявив, що, попри історичні розбіжності, Україна та Польща мають зберігати діалог, адже їх об’єднує спільна загроза — Росія. Водночас він визнав, що історичні питання залишаються невирішеними.

    Аналітики зазначають, що нинішня напруженість стала одним із найсерйозніших випробувань для українсько-польського партнерства за останні роки. Польща залишається одним із ключових союзників України у військовій, гуманітарній та політичній сферах, а Варшава є одним із головних центрів підтримки українських біженців та транзиту міжнародної допомоги.

    Саме тому, на думку Шлінчака, пошук морального авторитета, здатного допомогти сторонам повернутися до конструктивного діалогу, набуває особливого значення. Він вважає, що Папа Лев XIV як глава Католицької церкви та постать із глобальним моральним авторитетом може стати тією людиною, яка допоможе Києву й Варшаві знайти спільну мову без взаємних ультиматумів і політичної ескалації.

  • Після гучного скандалу: Зеленський і Навроцький понад годину говорили в Анкарі

    Після гучного скандалу: Зеленський і Навроцький понад годину говорили в Анкарі

    Президент України Володимир Зеленський та президент Польщі Кароль Навроцький провели першу особисту зустріч після дипломатичного загострення між Києвом і Варшавою, яке виникло через історичні суперечки та рішення польської сторони позбавити українського лідера найвищої державної нагороди Польщі. Переговори відбулися 8 липня на полях саміту НАТО в Анкарі та тривали понад годину. За словами обох сторін, розмова була відвертою, змістовною та стосувалася як двосторонніх відносин, так і ключових безпекових викликів, які сьогодні стоять перед двома країнами.

    Про проведення переговорів журналістам повідомив радник президента України Дмитро Литвин.

    За його словами, зустріч завершилася після тривалих переговорів, у яких брала участь також українська делегація.

    «Щойно завершили. Була довгою», — сказав Литвин журналістам після закінчення переговорів.

    Він уточнив, що окрім президентів у зустрічі брали участь представники української команди, а сам Володимир Зеленський позитивно оцінив перебіг переговорів.

    Пізніше президент України підтвердив, що бесіда тривала більше години та дала можливість обговорити всі ключові питання, які накопичилися у відносинах між Києвом і Варшавою.

    «Зустрілися з президентом Польщі Каролем Навроцьким. Була важлива і потрібна розмова, ми говорили більше години. Загроза у нас одна і спільна: це Росія. І дуже важливо зберігати взаєморозуміння, підтримку та діяти об’єднано», — наголосив Зеленський.

    Президент України зазначив, що, незважаючи на складні історичні питання, дві країни повинні зберігати стратегічне партнерство, адже саме Польща з початку повномасштабного вторгнення стала одним із головних союзників України, надаючи військову, фінансову, гуманітарну та політичну підтримку.

    За словами Зеленського, сторони домовилися продовжити політичний діалог і підтримувати регулярні контакти, щоб не допустити подальшого погіршення двосторонніх відносин.

    Український президент підкреслив, що Росія залишається головною загрозою для безпеки як України, так і Польщі, а тому обидві держави мають концентруватися на спільній протидії агресору, а не дозволяти історичним суперечкам руйнувати багаторічне партнерство.

    Зустріч відбулася лише за кілька тижнів після найбільшої дипломатичної кризи у відносинах Києва та Варшави за останні роки.

    Причиною загострення стало рішення президента України присвоїти Незалежному центру спеціальних операцій Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв УПА». Цей крок викликав різку реакцію польської влади, яка традиційно пов’язує діяльність Української повстанської армії із трагічними подіями Волинської трагедії під час Другої світової війни.

    19 червня президент Польщі Кароль Навроцький підписав рішення про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі, якою нагороджують за виняткові заслуги перед державою.

    У Варшаві пояснили, що таке рішення стало відповіддю саме на присвоєння українському військовому підрозділу почесного найменування на честь героїв УПА.

    Після цього український президент повернув нагороду польській стороні, а згодом від польських державних відзнак відмовилися також колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

    Напруження між країнами посилили й інші заяви польських посадовців. Зокрема, Канцелярія президента Польщі розкритикувала українську ініціативу щодо створення Національного пантеону, заявивши, що такий крок може ще більше загострити історичні суперечки між державами.

    Крім того, міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що Варшава не готова підтримувати подальший рух України до членства в Європейському Союзі, якщо українська влада продовжить політику вшанування окремих історичних діячів, які викликають негативне ставлення в Польщі.

    Сам Кароль Навроцький напередодні переговорів із Зеленським також підтвердив, що не змінив своєї позиції щодо історичних питань.

    Водночас польський президент наголосив, що Польща і Україна мають зберігати діалог, оскільки обидві країни стикаються зі спільною загрозою з боку Росії.

    Він заявив, що навіть за наявності принципових розбіжностей у трактуванні історії Київ і Варшава повинні підтримувати співпрацю у сфері безпеки та оборони.

    Переговори між Зеленським і Навроцьким відбулися на полях саміту НАТО в Анкарі, де головними темами стали подальша підтримка України, посилення протиповітряної оборони, розвиток спільного оборонного виробництва та координація військової допомоги союзників.

    На саміті країни Альянсу вже оголосили про нові пакети військової підтримки України, підтвердили намір і надалі фінансувати українську оборону та домовилися про розширення співпраці у сфері виробництва озброєння. Крім того, союзники продовжили обговорення перспектив виробництва сучасних систем ППО, зокрема комплексів Patriot, безпосередньо на території України.

    Попри складний політичний фон останніх тижнів, зустріч Зеленського та Навроцького продемонструвала готовність обох сторін не допустити перетворення історичних суперечок на повноцінну політичну кризу. Україна й Польща залишаються стратегічними партнерами у сфері безпеки, а підтримка Варшави залишається одним із ключових елементів міжнародної коаліції на підтримку Києва у війні проти Росії.

  • “Ворог бандерства, але не України”: посадовець Навроцького відповів на звинувачення “Миротворця”

    “Ворог бандерства, але не України”: посадовець Навроцького відповів на звинувачення “Миротворця”

    Керівник канцелярії президента Польщі Кароля Навроцького Збіґнєв Богуцький відреагував на внесення його до бази українського сайту “Миротворець”. Польський посадовець заявив, що не вважає себе ворогом України, наголосив на підтримці українців у боротьбі проти російської агресії, однак водночас підтвердив, що й надалі жорстко оцінюватиме діяльність ОУН-УПА та виступатиме проти, як він висловився, “бандерства” й “історичної брехні”. Про свою позицію Богуцький написав у Facebook 7 липня після появи його сторінки на “Миротворці”.

    Причиною внесення польського чиновника до бази стали його попередні висловлювання щодо західних областей України. За даними українських медіа, на “Миротворці” Богуцького назвали “антиукраїнським пропагандистом” через заяви, які адміністрація ресурсу розцінила як посягання на суверенітет України та маніпулювання історичними фактами з метою розпалювання ворожнечі між українцями й поляками. Зокрема, йому закинули використання терміна “Східна Малопольща” щодо територій сучасної Західної України — формулювання, яке в Польщі вживалося у міжвоєнний період щодо частини українських земель.

    Після появи інформації про внесення до бази Богуцький заявив, що завжди підтримував Україну в боротьбі проти Росії. За його словами, він не лише публічно виступав на підтримку українців, а й особисто долучався до допомоги після початку повномасштабного вторгнення. Польський посадовець наголосив, що координував масштабну підтримку українських біженців, а менш ніж за два місяці після 24 лютого 2022 року їздив до України з гуманітарним вантажем.

    Водночас Богуцький провів чітку межу між підтримкою України сьогодні та своїм ставленням до історичних питань. Він заявив, що не є ворогом України, але вважає себе “ворогом бандерства, історичних брехень та спроб замовчувати жертв українського шовінізму, що лежать у масових могилах”. Також він підкреслив, що є ворогом путінської Росії, але вважає, що частині українського суспільства потрібно “поглянути правді в очі” щодо історії та сучасних подій.

    Ця заява вкотре показала, наскільки чутливою залишається історична тема у відносинах Києва та Варшави. Попри те, що Польща від початку повномасштабної війни стала одним із ключових союзників України, питання Волинської трагедії, оцінки діяльності ОУН-УПА, ексгумацій і політики пам’яті регулярно стають джерелом напруги між країнами. Особливо гостро ці теми звучать у польському політичному середовищі, де правоконсервативні сили традиційно вимагають від України чіткіших кроків щодо вшанування польських жертв.

    Ситуація навколо Богуцького наклалася на ширший політичний контекст. Кароль Навроцький, з яким пов’язаний чиновник, неодноразово робив акцент на історичній політиці та польській пам’яті про Волинь. Українські медіа раніше писали, що Навроцький і представники його команди вже потрапляли у скандали через висловлювання щодо українських територій та історичних питань.

    Окреме обурення в Україні викликало саме використання формулювання “Східна Малопольща”. Для українського суспільства такий термін звучить не як нейтральна історична назва, а як політично небезпечний натяк на старі територіальні претензії. Саме тому “Миротворець” і частина українських коментаторів розцінили слова Богуцького як спробу підважити територіальну цілісність України. Польські ж праві політики часто пояснюють використання подібних формулювань історичною традицією та пам’яттю про польське населення, яке жило на цих землях до Другої світової війни.

    Водночас офіційна Варшава після початку повномасштабного вторгнення неодноразово підтверджувала підтримку територіальної цілісності України. Польща прийняла мільйони українських біженців, передавала військову техніку, підтримувала санкції проти Росії та виступала за посилення допомоги Києву. Сам Богуцький у своїй реакції також намагався наголосити саме на цьому: підтримка українців у війні проти Росії, за його словами, не означає відмови від польської історичної позиції щодо ОУН-УПА.

    “Миротворець” є українським ресурсом, який публікує дані осіб, яких його адміністрація вважає причетними до дій проти національної безпеки України. У різні роки база неодноразово викликала міжнародні суперечки, зокрема через внесення до неї іноземних політиків, журналістів, діячів культури та громадських осіб. У випадку з Богуцьким сайт вказав на його публічні заяви щодо українських територій та історії як на підставу для внесення.

    Наразі немає ознак, що скандал уже переріс у повноцінну дипломатичну кризу між Україною та Польщею. Однак він може посилити напругу у політичному діалозі, особливо на тлі того, що історична тематика дедалі частіше використовується польськими політиками у внутрішній боротьбі. Для України ж ситуація є особливо чутливою, адже на тлі війни з Росією Київ зацікавлений у збереженні максимально тісного партнерства з Варшавою, але водночас не може ігнорувати заяви, які стосуються суверенітету та територіальної цілісності держави.

    У підсумку реакція Богуцького стала спробою одночасно відмежуватися від звинувачень в антиукраїнській позиції та підтвердити жорсткий історичний курс, характерний для частини польського політикуму. Він заявив про підтримку України у війні проти Росії, але дав зрозуміти, що не змінить оцінок щодо ОУН-УПА. Саме ця подвійність — військово-політична підтримка України сьогодні та гострі історичні суперечки про минуле — і залишається одним із найскладніших вузлів у відносинах Києва та Варшави.