Mmakaje

Позначка: відновлення України

  • Естонія збільшила допомогу Україні для енергосектору

    Естонія збільшила допомогу Україні для енергосектору

    Естонія ухвалила рішення про додатковий внесок у розмірі 125 тисяч євро до Фонду підтримки енергетики України, що збільшило загальний обсяг допомоги від цієї країни в межах відповідного механізму до 2,75 мільйона євро. Про це повідомило Міністерство закордонних справ Естонії, наголосивши, що підтримка українського енергетичного сектору залишається одним із ключових напрямів естонської зовнішньої політики на тлі триваючих російських атак на критичну інфраструктуру України.

    У відомстві зазначили, що рішення про новий внесок ухвалене з урахуванням потреб України у зміцненні енергетичної стійкості, особливо в умовах систематичних ударів РФ по об’єктах генерації, передачі та розподілу електроенергії. В естонському МЗС підкреслили, що стабільна робота енергосистеми України є критично важливою не лише для забезпечення життєдіяльності цивільного населення, а й для підтримки економіки та функціонування державних інституцій у воєнний час.

    Також у міністерстві нагадали, що загалом Естонія вже надала Україні понад 3 мільйони євро допомоги, яка включає як прямі фінансові внески до Фонду підтримки енергетики, так і постачання необхідного обладнання та технічної допомоги для відновлення та захисту енергетичної інфраструктури. У Таллінні наголосили, що така підтримка має практичний характер і дозволяє українським енергетикам швидше ліквідовувати наслідки атак, відновлювати пошкоджені об’єкти та забезпечувати безперебійне постачання електроенергії і тепла.

    Естонська сторона також підкреслила, що міжнародна координація допомоги у сфері енергетики набуває дедалі більшого значення, оскільки російські атаки на українську енергетичну інфраструктуру залишаються системними та спрямованими на виснаження енергосистеми перед опалювальними сезонами. Саме тому внески до профільних фондів дозволяють швидше акумулювати ресурси для відновлення та модернізації пошкоджених об’єктів.

    У цьому контексті в естонському МЗС також нагадали про ширшу міжнародну підтримку України в енергетичному секторі. Зокрема, уряд Швеції нещодавно ухвалив рішення про виділення нового пакета допомоги на суму майже 1,5 мільярда шведських крон, що еквівалентно близько 140 мільйонам євро, для посилення енергетичної стійкості України напередодні зимового періоду.

    Крім того, під час четвертого засідання енергетичного формату G7+ у Гданську міжнародні партнери оголосили про нові внески на загальну суму близько 375 мільйонів євро, які будуть спрямовані на підтримку українського енергетичного сектору. Також раніше повідомлялося про додаткові внески до Фонду підтримки енергетики України в обсязі близько 100 мільйонів євро, що свідчить про системне розширення міжнародної фінансової підтримки у цій сфері.

    Таким чином, новий внесок Естонії став черговим елементом комплексної міжнародної допомоги, спрямованої на зміцнення енергетичної безпеки України, відновлення пошкодженої інфраструктури та підготовку до стабільного проходження опалювальних сезонів в умовах триваючої війни.

  • 251 млн євро на житло: хто отримає програми підтримки

    251 млн євро на житло: хто отримає програми підтримки

    Міністерство розвитку громад та територій України спільно з Банком розвитку Ради Європи досягли домовленості про залучення понад 251 мільйона євро, які спрямують на посилення житлових програм та підтримку українців, що втратили домівки внаслідок російської агресії. Про це повідомив міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба, наголосивши, що домовленості були досягнуті під час Ukraine Recovery Conference 2026 — міжнародної платформи, присвяченої відновленню України та залученню фінансування для критично важливих сфер.

    За словами міністра, новий фінансовий пакет є не просто продовженням уже чинних програм, а суттєвим їх розширенням, яке дозволить державі швидше реагувати на житлові потреби громадян, які постраждали від війни. У межах домовленостей із Банк розвитку Ради Європи передбачено комплекс рішень, спрямованих на відновлення житла, компенсаційні механізми та підтримку найбільш уразливих категорій населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та людей з інвалідністю внаслідок війни.

    Ключовою частиною пакета стане спрямування 100 мільйонів євро на розвиток і розширення програми «єВідновлення», яка вже є основним інструментом компенсації за зруйноване або пошкоджене житло. Йдеться про продовження міжнародного проєкту HOME, у межах якого раніше було залучено фінансування від Банку розвитку Ради Європи та уряду Італії. Нові кошти дозволять збільшити кількість українських родин, які отримають житлові сертифікати, що дають змогу придбати нове житло замість втраченого. Окремо підкреслюється, що розширення програми має пришвидшити розгляд заяв і підвищити ефективність компенсаційних механізмів у регіонах.

    Ще одним важливим напрямом стане продовження програми «Житло для ВПО з тимчасово окупованих територій». Наступний етап її реалізації передбачає залучення близько 80 мільйонів євро, що дозволить профінансувати приблизно дві тисячі житлових ваучерів для внутрішньо переміщених осіб. У Міністерстві наголошують, що пріоритет у межах цієї програми отримають ветерани та люди з інвалідністю внаслідок війни, для яких житлове питання є критично важливим елементом соціальної інтеграції та відновлення.

    Окремо уряд запускає новий напрям підтримки під назвою «Житло для ветеранів». У межах цієї ініціативи за підтримки Банку розвитку Ради Європи буде залучено 60 мільйонів євро, які дозволять надати понад 1 500 пільгових іпотечних кредитів українським захисникам і захисницям. У міністерстві підкреслюють, що ця програма має на меті не лише забезпечення житлом, а й створення довгострокових умов для повернення ветеранів до цивільного життя через доступні фінансові інструменти.

    Додатково передбачено ще понад 11 мільйонів євро грантового фінансування, яке буде спрямовано на інституційне посилення механізму «єВідновлення». Йдеться про вдосконалення процедур розгляду заяв, посилення спроможності місцевих комісій, цифровізацію сервісів для громадян, а також розвиток інструментів, що дозволяють ефективніше реалізовувати відбудову індивідуального житла на місцях. Це має зменшити бюрократичні затримки та зробити систему компенсацій більш прозорою й доступною.

    У Міністерстві розвитку громад та територій України зазначають, що за три роки дії програми «єВідновлення» компенсації вже отримали 196 067 українських родин на загальну суму 89,7 мільярда гривень. Це робить її одним із найбільших соціальних інструментів підтримки населення в умовах повномасштабної війни, який постійно масштабується завдяки міжнародній допомозі та співпраці з партнерами.

    Окремо нагадується, що Банк розвитку Ради Європи вже схвалював додаткове фінансування для цієї програми, що дозволяє забезпечувати її стабільне функціонування та розширення географії підтримки. Крім того, з 1 грудня в Україні стартував прийом заявок на компенсації за житло, втрачене на тимчасово окупованих територіях. Першочергово участь у цьому етапі можуть брати внутрішньо переміщені особи, які мають статус учасника бойових дій або інвалідність внаслідок війни.

    Уряд підкреслює, що досягнуті домовленості є частиною довгострокової стратегії відновлення житлового фонду України та створення системної підтримки для громадян, які втратили житло через війну, а також важливим кроком у зміцненні партнерства з європейськими фінансовими інституціями у сфері відбудови.

  • В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    В Україні запустили платформу для повернення українців з-за кордону

    Міністерство соціальної політики України запустило в тестовому режимі цифрову платформу “Додому”, яка має стати єдиною точкою входу для українців, що перебувають за кордоном і розглядають можливість повернення в Україну. Про запуск сервісу повідомили у відомстві, а також під час Конференції з питань відновлення України (URC 2026) у Ґданську, де проєкт представила заступниця міністра соціальної політики Ілона Гавронська.

    Платформа “Додому” задумана як інструмент, що допомагає людям не лише отримати загальну інформацію про повернення, а й сформувати персоналізований план реінтеграції. Йдеться про покроковий алгоритм, який враховує індивідуальні обставини людини, її сімейний стан, професійні навички, потреби у житлі, освіті чи працевлаштуванні, а також можливості в конкретних регіонах України.

    У межах платформи зібрано структуровану інформацію про державні сервіси та програми підтримки, які можуть бути доступні після повернення. Зокрема, користувачам пропонують дані про варіанти працевлаштування, можливості перекваліфікації, навчальні програми, а також соціальні послуги, які надаються на місцях. Окрему увагу приділено питанням адаптації, адже значна частина українців за кордоном перебуває там тривалий час і потребуватиме комплексної підтримки під час повернення.

    Важливою складовою “Додому” є розділ із так званими “візитівками” українських громад. Це профілі територіальних громад, які готові приймати людей у процесі реінтеграції. У таких описах міститься інформація про наявну інфраструктуру, житлові можливості, доступ до медицини, освіти, соціальних послуг, а також контактні дані місцевих органів влади та сервісних центрів, які супроводжуватимуть процес повернення. Такий підхід має на меті зробити процес повернення більш передбачуваним і зрозумілим для людей, які тривалий час жили поза межами країни.

    Окремо на платформі представлено інформацію про Центри єдності та мережу організацій за кордоном, які працюють з українцями в різних країнах. Їхня функція полягає у підтримці зв’язку з державними структурами України, наданні консультацій та допомозі у підготовці до можливого повернення. Таким чином, “Додому” має об’єднати як внутрішні, так і зовнішні інструменти підтримки в єдину цифрову систему.

    Запуск платформи відбувається на тлі значної кількості українців, які нині перебувають за межами країни. За оцінками Центру економічної стратегії, їх близько 5,6 мільйона, і приблизно 43% з них декларують намір повернутися додому в майбутньому. Водночас експерти наголошують, що реальне повернення залежатиме від багатьох факторів, зокрема безпекової ситуації, економічних умов і наявності житла та роботи в Україні.

    Останніми роками Україна та окремі європейські країни також запускають програми стимулювання повернення громадян. Зокрема, деякі держави ЄС пропонують фінансову підтримку для тих, хто вирішує повернутися, щоб полегшити процес реінтеграції та зменшити соціальні ризики. У цьому контексті поява платформи “Додому” розглядається як елемент більш широкої державної політики, спрямованої на збереження зв’язку з громадянами за кордоном і створення умов для їхнього повернення в Україну.

  • «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    Чотири з половиною роки війни поставили перед Україною завдання безпрецедентного масштабу. Світовий банк, Європейська комісія, ООН та уряд у спільному звіті RDNA5 (лютий 2026) оцінили прямі збитки в 195,1 млрд доларів, а загальні економічні втрати — у 666,7 млрд. Щоб повернутися до нормального життя і вийти на новий рівень, країні потрібно залучити 587,7–588 млрд доларів протягом 2026–2035 років. Це майже трирічний ВВП за довоєнними прогнозами.

    Найважчі ділянки — транспорт (96 млрд), енергетика (91 млрд) і житло (90 млрд доларів). Саме вони стали пріоритетом перших відновлювальних проєктів. Уже зараз, попри постійні ризики, бригади відновлюють пошкоджені об’єкти, запускають тимчасові схеми енергопостачання та розпочинають компенсаційні програми для людей, які втратили домівки. Понад три мільйони домогосподарств (14% житлового фонду) чекають на допомогу, а руйнування найбільше вдарили по прифронтових регіонах.

    Фахівці впевнені: критичну інфраструктуру (енергетику, ключові дороги, порти) можна суттєво відновити за 3–7 років, якщо активно застосовувати принцип «будувати краще, ніж було». Житлове будівництво розтягнеться на 5–10 років і більше. Розмінування ж потребує десятиліть. Головні перешкоди — брак робочих рук через еміграцію та демографічні проблеми, зростання вартості матеріалів і загроза корупції. Але є й оптимізм: приватний бізнес за правильних умов готовий взяти на себе до 40% робіт.

    Порівняння з післявоєнною Німеччиною та Японією показує, що швидкість відновлення залежить не тільки від грошей, а й від реформ, політичної стабільності та суспільної єдності. Якщо все скластися вдало, вже через 5–7 років після закінчення активних бойових дій Україна зможе запустити повноцінне економічне зростання. Це буде справжнім тестом на спроможність країни перетворити руїни на фундамент нового майбутнього.

    Як повідомлялося раніше, експерти також наголошують, що відновлення України не обмежуватиметься реконструкцією зруйнованих міст і доріг. Не менш важливими викликами залишаються подолання демографічної кризи, реінтеграція ветеранів, розвиток сучасної системи психічного здоров’я та проведення глибоких реформ. За сприятливого сценарію країна зможе досягти стійкого економічного зростання, інтегруватися до європейського ринку та суттєво модернізувати економіку, однак реалізація такого сценарію залежатиме від гарантій безпеки, ефективності державного управління та збереження міжнародної підтримки.

  • «Росія заплатить неймовірну ціну»: Шмигаль анонсував масштабний прорив ЗСУ

    «Росія заплатить неймовірну ціну»: Шмигаль анонсував масштабний прорив ЗСУ

    Українські Сили оборони вже найближчим часом можуть звільнити більше територій, ніж російська армія змогла окупувати від початку 2026 року. Такий прогноз озвучив перший віцепрем’єр-міністр – міністр енергетики України Денис Шмигаль під час Міжнародної конференції з питань відновлення України (URC 2026), яка проходить у польському Ґданську.

    Про це він заявив під час виступу на конференції URC 2026.

    За словами Шмигаля, Україна продовжує послідовно послаблювати військовий та економічний потенціал Росії, а результати роботи Сил оборони вже найближчим часом можуть суттєво змінити ситуацію на фронті.

    «Протягом цього місяця Сили оборони України звільнять більше територій, ніж Росія змогла окупувати від початку цього року», – заявив урядовець.

    Росія платить «неймовірну ціну»

    Окрему увагу Шмигаль приділив українським далекобійним ударам по військовій та паливно-енергетичній інфраструктурі Росії.

    За його словами, систематичне ураження російських нафтопереробних заводів стало одним із найболючіших факторів для економіки держави-агресора.

    Міністр назвав ці операції «санкціями без жодних формальностей», підкресливши, що вони безпосередньо впливають на можливості Кремля фінансувати війну.

    «Якщо підрахувати їхні втрати на полі бою, то вони платять абсолютно неймовірну ціну людськими життями. Вони також платять величезну ціну через наші удари по їхніх нафтопереробних заводах та через далекосяжні санкції», – зазначив Шмигаль.

    Заклик до союзників

    Очільник Міністерства енергетики наголосив, що військовий тиск має супроводжуватися подальшим посиленням міжнародних санкцій.

    Він звернувся до Сполучених Штатів, країн Європейського Союзу та інших партнерів із закликом не послаблювати економічний тиск на Москву.

    За словами Шмигаля, саме поєднання санкцій, військової допомоги Україні та втрат Росії на фронті здатне змусити Кремль погодитися на реальні переговори.

    «Ми просимо про продовження та посилення санкційного тиску на Росію. Це призведе до страждань їхньої економіки та змусить їх сісти за стіл переговорів», – наголосив міністр.

    Конференція у Ґданську

    Заява пролунала під час Міжнародної конференції з питань відновлення України (URC 2026), яка 25–26 червня проходить у польському Ґданську.

    Цьогорічний форум об’єднав тисячі представників урядів, міжнародних фінансових інституцій, бізнесу та партнерських держав. Основними темами стали відновлення України, підтримка енергетики, оборонної промисловості, критичної інфраструктури та залучення інвестицій.

    Під час конференції також оголошено про нові міжнародні пакети допомоги Україні, укладення багатомільярдних угод у сфері енергетики та фінансування проєктів відновлення.

    Водночас Шмигаль підкреслив, що поряд із міжнародною підтримкою ключову роль у зміні ситуації на полі бою відіграють українські Сили оборони, які продовжують завдавати ударів по військовій логістиці, паливній інфраструктурі та економічному потенціалу Росії.

    Раніше Президент України Володимир Зеленський заявляв, що Україна разом із партнерами працює над тим, щоб Росія не могла використовувати окуповані території для затягування війни. Водночас у Кремлі продовжують заявляти про прихильність до своїх максималістських воєнних цілей і не демонструють готовності до компромісних переговорів.

  • €3,2 млрд уже в Україні: ЄС зробив гучний фінансовий крок, а далі — ще €6 млрд на дрони

    €3,2 млрд уже в Україні: ЄС зробив гучний фінансовий крок, а далі — ще €6 млрд на дрони

    Україна отримала перший транш нової масштабної фінансової підтримки від Європейського Союзу. До державного бюджету вже надійшло 3,2 млрд євро макрофінансової допомоги, а найближчими днями ЄС розпочне окреме фінансування українського виробництва безпілотників, виділивши ще 6 млрд євро. Про це оголосила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час відкриття Конференції з відновлення України (Ukraine Recovery Conference 2026), яка 25 червня проходить у польському Ґданську.

    Виступаючи перед учасниками міжнародного форуму, Урсула фон дер Ляєн повідомила, що сьогодні Європейський Союз офіційно перерахував Україні перший транш у рамках нового кредитного механізму обсягом 90 млрд євро, який розрахований на найближчі два роки.

    «Завдяки кредиту на підтримку України ми надамо ще 90 млрд євро протягом наступних двох років. І сьогодні ми перераховуємо перший транш цієї позики – понад 3,2 млрд євро макрофінансової допомоги», – заявила глава Єврокомісії.

    За словами фон дер Ляєн, ця виплата стала черговим підтвердженням довгострокової підтримки України з боку Європейського Союзу. Вона наголосила, що ЄС продовжуватиме допомагати Україні як у фінансуванні державного бюджету, так і в розвитку власного оборонно-промислового комплексу.

    Однією з найважливіших новин конференції стало оголошення про окрему програму підтримки українського виробництва безпілотників. Президентка Єврокомісії повідомила, що вже найближчими днями Україна почне отримувати перші 6 млрд євро, які будуть спрямовані саме на розвиток виробництва дронів.

    Фактично йдеться про новий напрямок європейської допомоги, який дозволить Україні масштабувати виробництво сучасних безпілотних систем, що стали одним із ключових елементів війни проти російської агресії. Останні два роки українські дрони регулярно завдають ударів по військовій, логістичній та енергетичній інфраструктурі Росії, а також активно використовуються для оборони українських позицій на фронті.

    Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко підтвердила, що кошти вже офіційно надійшли до державного бюджету.

    За її словами, отримані 3,2 млрд євро будуть використані для фінансування найважливіших державних потреб, серед яких зміцнення обороноздатності країни, забезпечення соціальних виплат та підтримка функціонування економіки в умовах повномасштабної війни.

    «Кошти вже зараховані до державного бюджету України та будуть спрямовані на посилення обороноздатності й соціальної стійкості нашої держави», – повідомила Свириденко.

    Новий пакет допомоги став можливим після того, як 23 квітня 2026 року Європейський Союз остаточно схвалив новий механізм кредитної підтримки України на суму 90 млрд євро.

    Особливістю цього фінансового інструменту є його механізм погашення. Як повідомляли європейські інституції, обслуговування кредиту здійснюватиметься за рахунок бюджету Європейського Союзу, а остаточне погашення передбачається після виплати Росією репарацій Україні за завдані війною збитки.

    Таким чином країни ЄС фактично взяли на себе фінансові гарантії підтримки України, не перекладаючи навантаження безпосередньо на український бюджет у найближчі роки.

    Напередодні конференції європейські посадовці вже повідомляли, що першим етапом стане виділення 3,2 млрд євро бюджетної підтримки, після чого буде запущене окреме фінансування оборонної промисловості, зокрема виробництва українських безпілотників.

    Конференція з відновлення України (URC 2026), яка проходить у польському Ґданську, стала одним із найбільших міжнародних майданчиків, присвячених післявоєнному відновленню країни. У заході беруть участь представники урядів країн-партнерів, міжнародних фінансових організацій, бізнесу та інвестиційних фондів.

    Під час форуму також обговорюються нові проєкти відбудови української інфраструктури, залучення приватних інвестицій, підтримка малого та середнього бізнесу, модернізація енергетики та розвиток українського оборонно-промислового комплексу.

    Європейська комісія наголошує, що фінансова підтримка України залишається одним із ключових пріоритетів ЄС. Від початку повномасштабного вторгнення Росії Європейський Союз уже надав Україні десятки мільярдів євро у вигляді бюджетної підтримки, гуманітарної допомоги, військового фінансування та програм економічної стабілізації.

    Окрему увагу в Євросоюзі приділяють розвитку українського виробництва озброєння. Європейські партнери дедалі частіше заявляють, що інвестиції у виробництво українських дронів, боєприпасів та іншої військової техніки дозволять не лише посилити обороноздатність України, а й зміцнити безпеку всієї Європи.

    Для України отримання нового пакета фінансової допомоги має стратегічне значення. В умовах війни бюджет країни продовжує потребувати значної міжнародної підтримки для фінансування соціальних програм, виплати зарплат і пенсій, забезпечення роботи державних інституцій та підтримки економічної стабільності.

    Водночас фінансування виробництва дронів відкриває нові можливості для розвитку української оборонної промисловості. За останні роки саме безпілотні технології стали одним із ключових факторів успішних операцій Сил оборони України як на лінії фронту, так і в глибокому тилу противника.

    Нові європейські кошти дозволять збільшити виробничі потужності українських підприємств, наростити випуск сучасних безпілотних систем та посилити технологічну незалежність України у сфері оборони. Таким чином Європейський Союз демонструє готовність підтримувати Україну не лише фінансово, а й допомагати створювати власні оборонні можливості, необхідні для протидії російській агресії.

  • Відродження України після війни

    Відродження України після війни

    Чотири з лишком роки повномасштабної війни завдали Україні безпрецедентної шкоди. За даними п’ятого спільного звіту Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5) Світового банку, Європейської комісії, ООН та уряду України (лютий 2026 року, станом на кінець грудня 2025-го), прямий фізичний збиток інфраструктурі та активам оцінюється в 195,1 млрд доларів. Загальні економічні втрати сягнули 666,7 млрд доларів. Потреби у відновленні та відбудові економіки на горизонті 2026–2035 років становлять 587,7–588 млрд доларів. Це майже втричі більше за прогнозований номінальний ВВП України на 2025 рік.

    Це не абстрактні цифри. Пошкоджено або знищено житло понад 3 млн домогосподарств (14% житлового фонду). Серйозно постраждали енергетика, транспорт, промисловість, освіта та охорона здоров’я. Концентрація руйнувань припадає на прифронтові області (Донецька, Харківська, Запорізька та інші).

    Однак за цими цифрами стоїть історія неймовірної людської стійкості. Українці продовжують працювати, навчати дітей, відновлювати те, що можна, навіть під обстрілами.

    Масштаб руйнувань і поточні потреби

    Згідно з RDNA5, найбільші потреби припадають на транспорт — близько 96 млрд доларів, енергетику — близько 91 млрд доларів, житло — близько 90 млрд доларів. Ці три сектори формують основу для всього іншого. Без надійної енергії та логістики неможливе повноцінне відновлення промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Розмінування потребує десятків мільярдів і десятиліть роботи — це окреме, надзвичайно складне завдання.

    Важливо розуміти: звіти RDNA оцінюють потреби на 10-річний горизонт за умови, що активні бойові дії поступово зменшуються або припиняються. Поки війна триває, потреби продовжують зростати (у 2025 році вони зросли на 12%+ порівняно з попередньою оцінкою).

    Приклади післявоєнного відновлення в інших країнах

    Історичний досвід інших країн показує, що терміни відновлення залежать не лише від масштабу руйнувань, а й від політичної волі, якості реформ, обсягу та ефективності міжнародної допомоги, а також від спроможності суспільства об’єднатися навколо спільної мети.

    Німеччина у 1945 році була повністю зруйнована. Промисловість працювала на 20–30% від довоєнного рівня, міста лежали в руїнах, мільйони людей були бездомними. Базову інфраструктуру (дороги, мости, енергетику, залізниці) відновили за 3–5 років. Ключову роль зіграв план Маршалла (1948–1952), за яким Західна Німеччина отримала близько 1,45 млрд доларів (у цінах того часу — величезна сума). Однак гроші працювали лише тому, що одночасно провели валютну реформу 1948 року та впровадили модель соціальної ринкової економіки Людвіга Ерхарда. Держава мінімізувала втручання в економіку, але створила умови для приватної ініціативи. Вже до середини 1950-х років Західна Німеччина демонструвала темпи зростання 8–10% на рік. Повноцінне повернення до високих стандартів життя та статусу однієї з провідних економік світу зайняло близько 10–15 років.

    Японія втратила до 40% національного багатства. Міста були знищені бомбардуваннями, промисловість — паралізована. Американська окупація провела радикальні реформи: земельну реформу, розпуск великих промислових конгломератів (дзайбацу), демократизацію та акцент на освіту. Країна обрала експортно-орієнтовану модель розвитку з сильною роллю держави в промисловій політиці. Вже в 1950-ті роки почалося швидке зростання, а в 1960-ті Японія здійснила «економічне диво». До 1968 року вона стала другою економікою світу після США. Повне відновлення та перетворення на технологічного лідера зайняло приблизно 15–20 років, але базову інфраструктуру та промисловість відновили значно швидше — за 7–10 років.

    У Боснії та Косово міжнародна допомога була дуже значною (у перерахунку на душу населення — одна з найбільших в історії). Однак відновлення йшло помітно повільніше, ніж у Німеччині чи Японії. Причини — глибокі етнічні розбіжності, політична нестабільність, корупція та слабкі інститути. Житло та базову інфраструктуру в більшості районів відновили за 5–10 років, але економічне зростання залишалося низьким, безробіття високим, а багато регіонів так і не повернулися до довоєнного рівня розвитку. Повне «загоєння» суспільства та економіки розтягнулося на десятиліття і досі не завершено повністю.

    Ці приклади показують важливий урок: гроші та допомога важливі, але без глибоких внутрішніх реформ, політичної стабільності та суспільного консенсусу відновлення може сильно затягнутися або залишитися неповним.

    Скільки часу знадобиться на відновлення інфраструктури

    Відновлення критичної інфраструктури (енергетика, основні дороги, порти, водопостачання) може показати суттєвий прогрес протягом 3–7 років. Вже зараз Україна відновлює пошкоджені об’єкти енергетики, попри атаки. Підхід «build back better» дозволить створити якіснішу та стійкішу інфраструктуру, хоча й вимагатиме додаткового часу.

    Масове відновлення та будівництво житла потребуватиме 5–10 років і більше. Програми компенсацій уже працюють, але масштаби руйнувань величезні. Розмінування критичних територій займе 5–10 років інтенсивної роботи, а повне очищення всіх забруднених земель — десятиліття. Відновлення соціальної інфраструктури (школи, лікарні, дитячі садки) йтиме паралельно з житлом, з акцентом на сучасні стандарти безпеки та енергоефективності.

    Головні фактори, що впливають на терміни: дефіцит робочої сили через демографічну кризу та міграцію, зростання цін на матеріали, координація проєктів і ризик корупції. За сприятливих умов приватний сектор здатний покрити до 40% потреб. Базове відновлення критичної інфраструктури та запуск економіки можливі за 5–7 років після закінчення активної фази, а повноцінна модернізація країни — за 10–15 років і більше.

    Економічне відновлення

    Станом на 2025 рік реальний ВВП України все ще приблизно на 21% нижчий за рівень 2021 року. Після падіння на 29–30% у 2022-му почалося поступове зростання, але війна суттєво обмежує потенціал.

    Після припинення активних бойових дій більшість прогнозів (ЄБРР, МВФ, Світовий банк) очікують масштабного реконструкційного буму з темпами зростання ВВП 4–6% і вище в перші роки. Україна зберігає сильні позиції в ІТ, аграрному секторі та високотехнологічних напрямах.

    Ключові фактори зростання: модернізація агропромислового комплексу, розвиток експорту з високою доданою вартістю, зелена енергетика та водневі технології, зміцнення оборонно-промислового комплексу, перетворення країни на регіональний логістичний хаб, а також цифрова економіка та креативні індустрії.

    Серйозні ризики залишаються: демографічна криза, відтік населення, залежність від зовнішнього фінансування та необхідність глибоких реформ (боротьба з корупцією, верховенство права, дерегуляція). Європейська інтеграція залишається одним із найважливіших факторів довгострокового розвитку, забезпечуючи доступ до ринків і чітку програму реформ.

    Психологічне та соціальне відновлення

    Не менш важливим залишається психологічний та соціальний вимір наслідків війни. Конфлікт залишив глибокі травми. Значно зріс рівень тривожності, депресії, хронічного стресу та ПТСР — особливо серед жителів зон бойових дій, окупації, переселенців, військових і дітей.

    Психологи та міжнародні організації (включаючи MSF, ВООЗ та українських фахівців) відзначають стійке зростання потреби в допомозі. Застосовуються доказові методи: EMDR, травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія та наративна експозиційна терапія. Важлива не лише індивідуальна терапія, а й психосоціальна підтримка на рівні громад, шкіл і сімей.

    Психологічне відновлення має вирішальне значення: невирішені травми знижують продуктивність, впливають на сімейні стосунки та суспільну згуртованість. Особливої уваги потребує реінтеграція ветеранів, запобігання міжпоколінній передачі травми та боротьба з суспільною втомою від війни. Це не додаткова послуга, а фундаментальна інвестиція в людський капітал.

    Україна має шанс створити сучасну систему охорони психічного здоров’я, спираючись на найкращі світові практики та власний досвід стійкості. Високий рівень взаємодопомоги та волонтерства залишається важливим надбанням.

    Сценарії розвитку через десять років

    Майбутнє України не визначене. Експерти розглядають кілька сценаріїв на 2035–2036 роки. Український ренесанс (найбільш сприятливий): повноправне членство або близькість до ЄС, надійні гарантії безпеки, високі темпи зростання економіки (5–7%+), сучасна інфраструктура за принципом «build back better», повернення значної частини мігрантів, успішна реінтеграція ветеранів і розвинена система психологічної допомоги. Україна посідає лідируючі позиції в зеленій енергетиці, агротехнологіях, обороні та цифровій економіці.

    Нерівномірний підйом (базовий, найбільш імовірний): завершення активної фази війни за збереження окремих загроз. Зростання ВВП 3–5% в середньому, нерівномірний розвиток регіонів, поступова інтеграція в ЄС, активна участь приватного сектору. Демографічні проблеми частково пом’якшуються, але зберігаються регіональні та соціальні відмінності.

    Песимістичний сценарій: затяжний конфлікт, зниження міжнародної підтримки, низькі темпи зростання або стагнація, фрагментарне відновлення, посилення корупційних ризиків і психологічних наслідків.

    Вибір шляху залежить від гарантій безпеки, якості державного управління, реформ, залучення інвестицій, демографічної політики та суспільної згуртованості.

    Відновлення України — це марафон, а не спринт. Десять років — реалістичний термін для відновлення критичної інфраструктури та запуску стійкого зростання. Однак повноцінна трансформація суспільства, економіки та свідомості потребуватиме значно більшого часу — щонайменше життя одного покоління. Україна вже довела виняткову стійкість. Головний ресурс країни — люди, їхнє здоров’я, знання та віра в майбутнє. Саме інвестиції в психологічне відновлення, освіту та підтримку ветеранів і сімей визначать, якою стане Україна через десять років.

  • Зеленський не їде до Польщі — і Варшава раптом назвала це “гарним рішенням”: що сталося

    Зеленський не їде до Польщі — і Варшава раптом назвала це “гарним рішенням”: що сталося

    У Польщі позитивно оцінили рішення президента України Володимира Зеленського не їхати до Гданська на Конференцію з відновлення України. Польський міністр внутрішніх справ Томаш Сємоняк заявив, що за нинішніх обставин це може бути правильним кроком, який допоможе знизити напруження між Києвом і Варшавою після гучного дипломатичного скандалу.

    Йдеться про Конференцію з відновлення України URC 2026, яка має відбутися у Гданську 25–26 червня. Захід спільно організовують Польща та Україна, а його головна мета — посилити міжнародну підтримку відбудови України, залучити інвестиції та домовитися про нові проєкти у сфері економіки, енергетики, оборонної стійкості та відновлення інфраструктури.

    Спершу очікувалося, що українську делегацію на конференції може очолити сам президент Володимир Зеленський. Однак після різкого загострення у відносинах із Польщею Київ вирішив змінити формат участі. Замість Зеленського до Гданська поїде прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко, яка очолить українську делегацію.

    Саме це рішення у польському уряді частина політиків назвала кроком до деескалації. Міністр внутрішніх справ Польщі Томаш Сємоняк в ефірі Polsat News заявив, що ще місяць тому відсутність Зеленського на такому заході виглядала б негативно. Однак у нинішній ситуації, за його словами, рішення українського президента не приїздити до Гданська може допомогти зняти зайву напругу.

    Міністр внутрішніх справ Польщі Томаш Семоняк

    Сємоняк пояснив, що присутність Зеленського могла б повністю змінити інформаційний фокус конференції. Замість обговорення відбудови України, інвестицій, енергетики та міжнародної допомоги журналісти могли б постійно ставити питання про УПА, Волинську трагедію, орденський скандал і кризу у двосторонніх відносинах. У такому разі головна тема заходу фактично відійшла б на другий план.

    За словами польського міністра, участь прем’єр-міністерки Юлії Свириденко дозволить зберегти робочий характер конференції. Україна буде представлена на достатньо високому рівні, а сама подія зможе зосередитися на тому, заради чого її організовували, — на відновленні країни після російської агресії.

    На цьому тлі Сємоняк різко розкритикував заяви представників канцелярії президента Польщі. Зокрема, керівник Бюро міжнародної політики при польському президентові Марцін Пшидач раніше заявив, що рішення Зеленського не їхати до Гданська нібито “виставляє прем’єра Дональда Туска на посміховисько”. Сємоняк назвав такі публічні оцінки неприпустимими, особливо в ситуації, коли дві країни мають шукати шлях до зниження напруги, а не до її подальшого розкручування.

    Окремо польський міністр прокоментував і рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Зеленського Ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. Сємоняк висловився обережно, але дав зрозуміти, що такого кроку можна було уникнути. За його словами, це рішення не було необхідним і лише поглибило політичну кризу між двома країнами.

    Водночас він зазначив, що Україна також мала час і можливості, щоб не доводити ситуацію до настільки гострої фази. Польський урядовець наголосив: зараз головне — не обмінюватися символічними ударами, а повернутися до нормального діалогу.

    Скандал між Києвом і Варшавою вибухнув після рішення польського президента Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського Ордена Білого Орла. У Польщі це пояснили реакцією на присвоєння українському військовому підрозділу найменування, пов’язаного з Героями УПА. Для України УПА є частиною історії боротьби за незалежність, тоді як у Польщі ця тема пов’язана з болючою пам’яттю про Волинську трагедію.

    Після рішення Навроцького Зеленський повернув польську нагороду. За ним аналогічні кроки зробили інші українські політики та посадовці. Від польських відзнак відмовилися, зокрема, колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко і Петро Порошенко, а також глава МЗС Андрій Сибіга, керівник ГУР Кирило Буданов та посол України в Польщі Василь Боднар.

    Ситуація швидко переросла у найглибшу публічну кризу в українсько-польських відносинах за час повномасштабної війни. При цьому Польща залишається одним із найважливіших партнерів України — як у питанні військової допомоги, так і в логістиці, гуманітарній підтримці, європейській інтеграції та відбудові.

    Саме тому Сємоняк наголосив, що деескалація зараз є необхідною. За його словами, Польща та Україна мають зберегти нормальні відносини, адже війна з Росією триває, а підтримка Києва з боку Заходу та США залишається критично важливою.

    Прем’єр Польщі Дональд Туск також намагається знизити градус напруження. Він заявив, що не розчарований відсутністю Зеленського на конференції, а навпаки вважає це можливістю провести захід ефективніше — без зайвих політичних конфліктів. За словами Туска, конференція у Гданську має величезне економічне значення, адже йдеться про сотні мільярдів доларів майбутніх проєктів відбудови України, до яких можуть долучитися і польські компанії.

    Попри дипломатичний скандал, українська делегація їде до Гданська з конкретною метою. Юлія Свириденко заявила, що Україна планує працювати над угодами, які мають посилити обороноздатність, стійкість держави, енергетичну інфраструктуру та економічну співпрацю з партнерами.

    Відмова Зеленського від поїздки до Польщі стала не просто дипломатичним жестом, а спробою не допустити перетворення конференції з відновлення України на майданчик для історичних суперечок. У Варшаві дедалі більше політиків визнають: зараз обом країнам потрібні не нові публічні конфлікти, а холодна голова, практична співпраця і повернення до стратегічного партнерства.

  • Вперше за роки війни: для прифронтових регіонів готують окремий правовий режим

    Вперше за роки війни: для прифронтових регіонів готують окремий правовий режим

    Україна готується до масштабних змін у підходах до підтримки громад, які щодня живуть під загрозою російських обстрілів. Керівник Офісу президента Кирило Буданов повідомив про початок роботи над окремим законом, який має визначити спеціальний правовий статус прифронтових територій та встановити нові механізми їх функціонування в умовах війни.

    Ініціатива стала результатом координаційної наради за участю прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, представників уряду, народних депутатів та профільних відомств. За словами Буданова, нинішні механізми підтримки громад, які перебувають поблизу лінії фронту, вже не відповідають масштабам викликів, із якими стикаються мільйони українців щодня.

    «Сьогодні на лінії вогню у десяти областях живуть понад шість мільйонів громадян України. Це люди, які попри щоденні атаки, руйнування інфраструктури та постійну небезпеку залишаються у своїх громадах, працюють і підтримують життя регіонів», – наголосив Буданов.

    За даними, озвученими під час наради, ситуація на прифронтових територіях суттєво відрізняється від умов життя в тилових областях. Йдеться не лише про безпекові ризики, а й про економічні та соціальні проблеми. У багатьох громадах спостерігається дефіцит місцевих бюджетів, постійні перебої з електроенергією, руйнування інфраструктури та нестача кадрів у критично важливих сферах.

    Особливу увагу влада планує приділити питанням соціального захисту населення. Серед проблем, які потребують негайного вирішення, називають нерівність у виплатах внутрішньо переміщеним особам, додаткові гарантії для працівників критичної інфраструктури, медиків, освітян та комунальників, які продовжують працювати під постійною загрозою обстрілів.

    Для розробки нового законодавства буде створено міжвідомчу робочу групу. Вона має підготувати комплексний документ, який визначить особливості діяльності органів влади, підприємств, соціальних служб та критичної інфраструктури на територіях, що перебувають поблизу бойових дій.

    Експерти зазначають, що фактично йдеться про створення окремої моделі державного управління для громад, які вже четвертий рік живуть в умовах війни. На відміну від тимчасових рішень та точкових програм підтримки, новий закон може закріпити довгострокові механізми фінансування, оподаткування, соціального захисту та безпеки.

    Важливо, що питання підтримки прифронтових територій останніми місяцями дедалі частіше порушується на рівні уряду. Раніше Кабінет Міністрів уже розширив програму доступного кредитування для бізнесу в таких регіонах та запровадив нові інструменти підтримки підприємств, які працюють поблизу зони бойових дій. За словами Юлії Свириденко, держава також розглядає можливість надання місцевим компаніям спеціального статусу критично важливих підприємств для збереження робочих місць та економічної активності.

    Крім економічних питань, новий закон має врахувати проблеми безпеки. Російські обстріли регулярно завдають ударів по енергетичній інфраструктурі, лікарнях, школах та комунальних об’єктах у прифронтових регіонах. Внаслідок цього місцеві органи влади змушені працювати в умовах постійних кризових ситуацій, а жителі громад стикаються з труднощами, які не характерні для інших регіонів країни.

    Окремим напрямком майбутнього законопроєкту може стати підтримка енергетичної стійкості. Влада розглядає можливість впровадження спеціальних механізмів захисту енергооб’єктів та додаткового фінансування для відновлення критичної інфраструктури після атак.

    На тлі війни значення прифронтових громад для України лише зростає. Саме вони забезпечують роботу підприємств, транспортних вузлів, медичних закладів та логістичних маршрутів поблизу фронту. Попри щоденні загрози, мільйони людей продовжують залишатися у своїх містах і селах, підтримуючи економіку та життєдіяльність регіонів.

    У владі наголошують, що закон має бути підготовлений максимально оперативно. Буданов висловив сподівання на швидку роботу парламенту та уряду, щоб уже найближчим часом запропонувати нові правила функціонування прифронтових територій.

    «Люди, які живуть поруч із лінією фронту, повинні отримати абсолютну підтримку держави», – підкреслив керівник Офісу президента.

    Якщо закон буде ухвалений, це може стати одним із найбільших рішень у сфері державної політики щодо підтримки регіонів, які найбільше постраждали від повномасштабної війни та продовжують залишатися під постійною загрозою російських атак.

  • Україна відкриває ворота для мільярдних інвестицій: у Польщі презентують грандіозний проєкт порту «Чорноморськ»

    Україна відкриває ворота для мільярдних інвестицій: у Польщі презентують грандіозний проєкт порту «Чорноморськ»

    Україна робить ще один важливий крок до залучення міжнародного капіталу та відновлення економіки під час війни. Уже 24 червня в польському Гданську відбудеться офіційна презентація концесійного проєкту Поромного терміналу морського торговельного порту «Чорноморськ». Саме там потенційним інвесторам з усього світу представлять умови участі в одному з наймасштабніших інфраструктурних проєктів країни останніх років.

    Йдеться про проєкт державно-приватного партнерства, який Україна просуває навіть в умовах повномасштабної війни. Міністерство розвитку громад та територій України позиціонує концесію як можливість не лише модернізувати один із ключових портів країни, а й продемонструвати міжнародному бізнесу готовність України до масштабних інвестиційних проєктів.

    Захід у Гданську орієнтований на стратегічних інвесторів, міжнародні інвестиційні фонди, банки, кредиторів, страхові компанії та інших представників великого бізнесу, які можуть взяти участь у майбутньому конкурсі. Під час презентації учасникам покажуть ключові параметри концесії, державне бачення розвитку портової інфраструктури та механізми проведення конкурсної процедури.

    Організаторами заходу виступають Міністерство розвитку громад та територій України у співпраці з Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) та Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). Саме ці міжнародні інституції супроводжують проєкт і допомагають розробляти його фінансову та юридичну модель відповідно до міжнародних стандартів.

    Порт «Чорноморськ» є одним із найбільших морських портів України та має стратегічне значення для зовнішньої торгівлі держави. Його географічне розташування на узбережжі Чорного моря дозволяє забезпечувати сполучення України з країнами Європи, Кавказу, Близького Сходу та Азії. Саме через цей порт проходять значні обсяги контейнерних, зернових та генеральних вантажів. Після початку повномасштабної війни значення українських морських портів лише зросло, оскільки вони залишаються критично важливими для експорту продукції та підтримки економіки.

    Важливо, що концесія не означає приватизацію державного майна. За умовами проєкту держава зберігає право власності на стратегічні об’єкти інфраструктури, тоді як приватний партнер отримує можливість управляти терміналом, інвестувати у його модернізацію та розвиток протягом тривалого періоду. Попередньо йдеться про можливість передачі окремих терміналів в управління строком до 40 років. Контроль за виконанням інвестиційних зобов’язань залишатиметься за державою.

    Проєкт уже пройшов кілька важливих етапів. У березні завершився прийом заявок на етапі прекваліфікації. Після цього конкурсна комісія допустила до наступного етапу компанії, серед яких є представники провідних світових портових операторів. За даними Міністерства розвитку громад та територій, серед учасників є компанії, які входять до числа найбільших портових операторів світу.

    13 травня проєкт офіційно перейшов до стадії конкурентного діалогу — одного з ключових етапів концесійної процедури. Саме зараз потенційні інвестори отримали доступ до технічної та фінансової інформації, аналізують активи порту та готують свої пропозиції щодо майбутньої моделі співпраці. Цей етап триватиме 75 днів.

    Віцепрем’єр-міністр з відновлення України та міністр розвитку громад і територій Олексій Кулеба раніше наголошував, що конкурентний діалог дозволяє сформувати максимально збалансовану модель концесії, яка врахує інтереси держави, місцевих громад та приватного бізнесу. За його словами, саме завдяки діалогу з потенційними інвесторами формується фінальна модель договору, яка буде життєздатною та привабливою для міжнародного капіталу.

    Після завершення конкурентного діалогу конкурсна комісія разом із консультантами від ЄБРР та IFC опрацює отримані пропозиції та сформує остаточну редакцію концесійного договору. Лише після цього буде оголошено фінальний конкурс із поданням юридично зобов’язуючих пропозицій від інвесторів.

    Експерти зазначають, що успішна реалізація концесії порту «Чорноморськ» може стати важливим сигналом для міжнародного бізнесу щодо готовності вкладати кошти в українську інфраструктуру навіть під час війни. Раніше Україна вже реалізовувала концесійні проєкти в портах «Ольвія» та «Херсон», однак нинішній проєкт стане першим масштабним портовим державно-приватним партнерством, запущеним після початку повномасштабного вторгнення Росії.

    Для України цей проєкт має не лише економічне, а й стратегічне значення. Розвиток портової інфраструктури є одним із ключових елементів майбутнього відновлення країни та інтеграції в європейські логістичні ланцюги. Якщо конкурс завершиться успішно, «Чорноморськ» може отримати новий імпульс розвитку та стати одним із головних транспортних вузлів Чорного моря після завершення війни.