Mmakaje

Позначка: вибори

  • Кінець тривалої епохи: у комуністів Молдови змінився багаторічний лідер

    Кінець тривалої епохи: у комуністів Молдови змінився багаторічний лідер

    У Партії комуністів Республіки Молдова відбуваються наймасштабніші внутрішні зміни за всю історію її існування, які вже називають символічним завершенням цілої політичної доби в країні. Після більш ніж тридцяти років беззмінного керівництва партією Владімір Воронін залишив посаду голови ПКРМ, поступившись місцем новому поколінню політичного керівництва. Це рішення було ухвалене на партійному з’їзді 6 червня і стало результатом багаторічної трансформації політичного впливу комуністів у Молдові.

    Новим лідером партії обрано депутатку Діану Караман, яка представляє молодше покоління політичної еліти ПКРМ. Її призначення стало першим випадком за весь час існування партії, коли керівництво повністю переходить до іншої особи, не пов’язаної безпосередньо з поколінням засновників пострадянської політичної системи Молдови. Делегати з’їзду підтримали її кандидатуру в межах внутрішньопартійного голосування, яке, за словами учасників, відображає курс на оновлення та адаптацію партії до сучасних політичних реалій.

    Попри формальне завершення багаторічного головування, Владімір Воронін не залишає політичну структуру повністю. З’їзд ухвалив рішення створити для нього спеціальну посаду почесного голови партії, що передбачає збереження його символічної ролі в політичному житті ПКРМ. Відповідні зміни були внесені до статуту партії, що дозволило юридично закріпити нову модель внутрішнього управління, у якій колишній лідер зберігає статус політичного авторитета, але більше не бере участі у щоденному керівництві.

    Владімір Воронін, який народився у 1941 році та нещодавно відзначив своє 85-річчя, є однією з ключових постатей сучасної історії Молдови. Його політична кар’єра охоплює кілька епох — від радянської адміністративної системи до незалежної молдовської держави. У 2001 році він став президентом Молдови і залишався на цій посаді до 2009 року, очолюючи країну в період, коли комуністична партія мала повний контроль над парламентом і урядом.

    Саме в цей період ПКРМ досягла піку свого політичного впливу, перетворившись на домінуючу силу в державі. Воронін був не лише формальним керівником, а й ключовим архітектором політичної системи того часу, яка поєднувала елементи пострадянського управління з поступовими спробами модернізації державних інституцій. Його правління часто оцінюють як період відносної стабільності, хоча воно також супроводжувалося політичними кризами та напруженими відносинами із західними партнерами.

    Після завершення президентського терміну вплив комуністів почав поступово зменшуватися. Політичний ландшафт Молдови зазнав істотних змін, з’явилися нові партії, посилилася конкуренція між проєвропейськими та проросійськими силами, а також зросла роль зовнішньополітичного фактору у внутрішніх процесах країни. ПКРМ поступово втрачала позиції, які раніше дозволяли їй визначати політичний порядок денний.

    Критичним моментом для партії стали парламентські вибори 2019 року, коли комуністи вперше не змогли подолати виборчий бар’єр і залишилися без представництва у парламенті. Це стало серйозним сигналом про глибоку кризу політичної підтримки та необхідність переосмислення стратегії. Партія опинилася перед вибором між поступовим згортанням політичної діяльності або пошуком нових союзів для збереження впливу.

    У 2021 році ПКРМ обрала шлях політичної кооперації та створила блок із Партією соціалістів Молдови під керівництвом Ігоря Додона. Цей союз дозволив комуністам повернутися до парламенту, отримавши 10 мандатів, і частково відновити політичну присутність. Проте вже на виборах 2025 року блок показав зниження результатів, отримавши 8 мандатів, що продемонструвало поступову ерозію електоральної підтримки навіть у форматі об’єднання.

    На тлі цих процесів рішення про зміну керівництва виглядає як відповідь на довгострокову тенденцію зниження впливу партії. Аналітики зазначають, що передача керівництва Діані Караман може бути спробою оновлення іміджу ПКРМ, залучення нових виборців і адаптації до політичної реальності, в якій традиційні ідеологічні сили поступово поступаються місцем більш гнучким політичним проєктам.

    Водночас збереження Вороніна у структурі партії як почесного голови свідчить про прагнення уникнути внутрішнього розколу та забезпечити контрольований перехід влади. Його фігура продовжує відігравати роль символічного центру партії, який об’єднує стару еліту та забезпечує спадковість політичної традиції.

    Політичні експерти вважають, що майбутнє ПКРМ значною мірою залежатиме від того, чи зможе нове керівництво відійти від персоніфікованої моделі управління, яка десятиліттями була пов’язана з Вороніним, і сформувати нову політичну ідентичність партії. У сучасних умовах молдовської політики, де конкуренція між проєвропейським курсом і альтернативними політичними блоками залишається високою, це завдання виглядає складним.

    Таким чином, зміна керівництва в Партії комуністів Молдови є не лише внутрішньопартійною подією, а й важливим маркером ширших трансформацій у політичній системі країни. Вона символізує поступовий перехід від персоналізованої пострадянської політики до більш інституціоналізованих і динамічних політичних процесів, які визначатимуть майбутнє Молдови в найближчі роки.

  • Угорщина пропонує обмежити термін прем’єрства до 8 років

    Угорщина пропонує обмежити термін прем’єрства до 8 років

    Угорська правляча політична сила “Тиса” внесла до парламенту масштабний пакет конституційних змін, який передбачає суттєве обмеження терміну перебування на посаді прем’єр-міністра країни. Ініціатива, подана пізно ввечері 20 травня, може радикально змінити політичну систему Угорщини та фактично заблокувати можливість повернення до влади колишнього прем’єра Віктора Орбана. Про це повідомляє Reuters.

    Згідно з текстом запропонованих поправок, одна особа зможе обіймати посаду глави уряду не більше восьми років або двох повних термінів. Окремо зазначається, що обмеження поширюється на всі періоди перебування на посаді після 2 травня 1990 року. Крім того, документ передбачає заборону повторного висування для тих політиків, які вже сумарно обіймали посаду прем’єр-міністра щонайменше вісім років.

    Фактично це означає, що політики з багаторічним досвідом керування урядом, насамперед Віктор Орбан, який очолював Угорщину загалом 16 років, можуть втратити юридичну можливість повернутися на посаду глави уряду навіть через вибори. Саме це положення вже викликає активну політичну дискусію всередині країни та за її межами, оскільки воно змінює традиційну модель політичної конкуренції.

    Ініціатива належить новій парламентській більшості, сформованій навколо партії “Тиса”, яку очолює чинний прем’єр-міністр Петер Мадяр. Він прийшов до влади після виборів у квітні, які завершили багаторічне домінування партії “Фідес” і Віктора Орбана. Новий уряд заявляє про намір провести масштабну реформу державних інституцій та переглянути ключові рішення попередньої влади.

    Петер Мадяр заявив, що його політична сила має достатню парламентську більшість для внесення змін до конституції та реформування законодавства, ухваленого за часів Орбана. За його словами, йдеться про відновлення балансу влади, посилення системи стримувань і противаг та повернення демократичних стандартів у політичне життя країни.

    Окремою частиною ініціативи є положення про можливе скасування або радикальну реформу Управління захисту суверенітету — державного органу, створеного урядом Орбана у 2023 році. Ця структура неодноразово ставала об’єктом критики з боку опозиції та міжнародних правозахисних організацій через розширені повноваження, зокрема щодо моніторингу медіа та громадських організацій, які могли вважатися “загрозою національному суверенітету”.

    Паралельно нова влада ініціює перегляд низки інших інституційних механізмів, які, за словами представників “Тиси”, були використані для концентрації влади в руках попереднього керівництва держави. Йдеться про реформу судової системи, медіарегулювання та посилення парламентського контролю над виконавчою владою.

    Політична ситуація в країні залишається напруженою також через конфлікт між новою владою та президентом Угорщини Тамашем Шуйоком. Ще до виборів Мадяр заявляв про необхідність його відставки, однак глава держави відмовився залишати посаду. Після цього представники урядової більшості не виключили подальших кроків у напрямку конституційних змін, які можуть зачепити й інститут президентства.

    Аналітики зазначають, що запропоновані зміни можуть стати одним із найглибших переформатувань політичної системи Угорщини з моменту переходу до демократичного устрою після 1990 року. Обмеження термінів прем’єрства, перегляд повноважень державних органів та потенційна трансформація інституційної архітектури країни можуть суттєво змінити баланс політичних сил і вплинути на довгострокову стабільність угорської політичної моделі.

    Водночас дискусія навколо ініціативи вже виходить за межі внутрішньої політики, оскільки Угорщина є членом Європейського Союзу, і будь-які зміни в системі стримувань і противаг можуть мати вплив на відносини з Брюсселем, зокрема у сфері верховенства права та демократичних стандартів.

    Таким чином, запропонована конституційна реформа розглядається як один із ключових політичних кроків нового уряду, який може визначити майбутню траєкторію розвитку країни на роки вперед.

  • У Британії заговорили про можливий відхід прем’єра

    У Британії заговорили про можливий відхід прем’єра

    Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер нібито серйозно розглядає можливість залишити посаду та вже обговорює з найближчим оточенням потенційний сценарій і графік відставки. Про це повідомляє британське видання Daily Mail із посиланням на джерела в урядових колах та серед соратників глави британського уряду. За їхніми словами, розмови про можливий відхід прем’єра стали частішими на тлі внутрішньої політичної напруги та невдалих результатів Лейбористської партії на місцевих виборах.

    За даними видання, Стармер нібито визнає складність політичної ситуації та зростаючий тиск як з боку опозиції, так і зсередини власної партії. Джерела стверджують, що він усвідомлює «нестійкість нинішнього хаосу» в політичному середовищі та розглядає варіант, за якого зможе піти з посади «гідно», сформувавши зрозумілий графік передачі влади. Водночас підкреслюється, що конкретного рішення або офіційного оголошення наразі немає.

    Інше джерело в урядових структурах повідомляє, що точні терміни можливого відходу прем’єра залишаються невизначеними, а обговорення тривають у закритому форматі. Частина політичного оточення, за даними журналістів, закликає Стармера не робити жодних публічних заяв до появи результатів опитувань і підсумків підрахунку голосів на додаткових виборах у Мейкерфілді, оскільки вони можуть суттєво вплинути на його політичні позиції.

    У внутрішньопартійних дискусіях, як зазначається, лунають різні оцінки подальших кроків. Одна група соратників вважає, що прем’єру варто зберігати стабільність і дочекатися завершення виборчих процесів, щоб оцінити реальний рівень підтримки Лейбористської партії. Інші, навпаки, нібито переконують його не зволікати з рішенням, аби уникнути поглиблення кризи всередині уряду та партії.

    У матеріалі також згадується колишній керівник апарату прем’єра Морган Максуіні, який, за словами співрозмовників, наполягає на необхідності утриматися від різких кроків і продовжувати політичну боротьбу принаймні до отримання повної картини результатів виборів. Він, як стверджують джерела, вважає, що у разі напружених результатів у партії все ще може залишатися шанс на збереження політичних позицій.

    Попри ці поради, частина прихильників Стармера, за даними Daily Mail, вважає, що він не має наміру ризикувати та очікувати остаточних результатів, а може обрати більш передбачуваний сценарій із поступовим виходом із посади. Сам же політик, за інформацією джерел, прагне уникнути різких політичних потрясінь і розглядає варіант контрольованої передачі влади.

    Водночас офіційна позиція Кіра Стармера залишається незмінною: раніше він заявляв, що не планує залишати посаду попри невтішні результати місцевих виборів та посилення критики всередині Лейбористської партії. Ці заяви поки що офіційно не спростовані.

    Політична ситуація у Великій Британії додатково ускладнюється кадровими змінами в уряді. Зокрема, міністр охорони здоров’я Вес Стрітінг подав у відставку, заявивши про втрату довіри до прем’єра. Його вихід із уряду став першим гучним сигналом внутрішньої кризи після поразки лейбористів на місцевих виборах і посилив дискусії щодо майбутнього керівництва партії.

    На тлі цих подій у політичних колах уже обговорюють можливість внутрішньопартійного виклику лідерству Стармера, якщо ситуація не стабілізується. Частина депутатів Лейбористської партії, за неофіційними даними, уважно стежить за рейтингами та результатами додаткових виборів, які можуть стати визначальними для подальшої політичної долі чинного прем’єра.

    Попри хвилю чуток, у британському уряді поки не оприлюднювали жодних офіційних підтверджень щодо планів відставки. Усі заяви базуються виключно на даних анонімних джерел, а остаточна політична позиція прем’єра залишається невизначеною.

  • Король Данії доручив міністру оборони сформувати новий уряд: країна входить у складні коаліційні переговори

    Король Данії доручив міністру оборони сформувати новий уряд: країна входить у складні коаліційні переговори

    У Данії стартував новий етап формування уряду після парламентських консультацій. Король Фредерік X офіційно доручив міністрові оборони Троельсу Лунду Поульсену спробувати сформувати новий Кабінет Міністрів. Рішення стало результатом складного балансу сил між правоцентристським та лівоцентристським таборами, які фактично розділили парламент майже навпіл.

    Про це повідомив данський королівський палац після серії консультацій монарха з політичними партіями, що відбулися 8 травня. Саме під час цих зустрічей визначалося, хто отримає перший шанс на створення коаліції та нового уряду.

    Найбільшу підтримку кандидатурі Поульсена висловили правоцентристські сили. Серед них — Ліберальна партія Venstre, Данська народна партія, Ліберальний альянс, Помірковані, Консервативна народна партія, Демократи Данії та Партія громадян. Разом ці політичні сили контролюють 87 місць у парламенті, що дало їм формальну перевагу під час консультацій із королем.

    Водночас лівоцентристський блок виступив за те, щоб переговори про новий уряд продовжила чинна прем’єр-міністерка Метте Фредеріксен. Її підтримали Соціал-демократи, Соціалістична народна партія, Радикальна лівиця, Об’єднаний список та Альтернатива. Сукупно ці партії мають 84 депутатські мандати, що лише трохи менше за правоцентристську коаліцію.

    Попри політичне суперництво, саме Метте Фредеріксен після зустрічі з королем рекомендувала передати мандат на формування уряду Троельсу Лунду Поульсену, визнавши, що наразі саме він має більше шансів отримати підтримку парламентської більшості.

    Тепер міністр оборони має провести серію коаліційних переговорів та спробувати об’єднати кілька партій у стабільну парламентську більшість. Політичні оглядачі в Данії зазначають, що процес може виявитися непростим, оскільки між потенційними партнерами існують серйозні розбіжності щодо економічної політики, міграції, соціальних витрат та оборонних реформ.

    Особливу увагу в Європі до данських переговорів привертає той факт, що Троельс Лунд Поульсен нині очолює Міністерство оборони країни в один із найнапруженіших періодів для європейської безпеки за останні десятиліття. Данія активно підтримує Україну у війні проти Росії, бере участь у військових програмах НАТО та збільшує оборонні витрати.

    Напередодні начальник Генерального штабу Данії Міхаель Віггерс Хільдгаард заявив, що європейські країни поки не готові до потенційного масштабного військового конфлікту. Його слова стали частиною ширшої дискусії про необхідність переозброєння Європи, збільшення витрат на оборону та посилення координації всередині НАТО.

    Сам Поульсен останніми місяцями неодноразово заявляв про необхідність пришвидшення модернізації данської армії, посилення військової промисловості та збільшення підтримки України. Тому його можливе призначення прем’єр-міністром може означати ще активнішу роль Данії у питаннях європейської безпеки та підтримки Києва.

    Політична ситуація в Данії зараз демонструє загальноєвропейську тенденцію — дедалі більший вплив безпекових та оборонних тем на внутрішню політику. Якщо раніше головними питаннями виборчих кампаній були податки, соціальна політика та екологія, то після повномасштабного вторгнення Росії в Україну на перший план вийшли питання армії, безпеки кордонів і військових союзів.

    Чи вдасться Троельсу Лунду Поульсену сформувати стабільний уряд, стане зрозуміло вже найближчими днями після завершення коаліційних консультацій. Водночас аналітики не виключають, що Данія може отримати або широкий компромісний уряд, або затяжну політичну кризу через мінімальний розрив між двома таборами.

  • Уряд хитається, але не падає: політична криза в Румунії загострюється і відкриває шлях ультраправим

    Уряд хитається, але не падає: політична криза в Румунії загострюється і відкриває шлях ультраправим

    Румунія входить у нову фазу політичної нестабільності після того, як Соціал-демократична партія (PSD) оголосила про вихід своїх міністрів з уряду прем’єра Іліє Боложана. Це рішення не призвело до автоматичної відставки кабінету, однак фактично зруйнувало баланс сил у правлячій коаліції та поставило під сумнів подальшу керованість держави в умовах економічного тиску та зростання популярності радикальних політичних сил.

    Коаліція, сформована після парламентських виборів 2024 року, об’єднала політичні сили з різною ідеологією, але зі спільною метою — не допустити приходу до влади ультраправих. До неї входили соціал-демократи, ліберали, реформісти з Союзу порятунку Румунії та представники угорської меншини. Важливою частиною домовленості була ротаційна модель прем’єрства: Іліє Боложан мав очолювати уряд до 2027 року, після чого посаду мав отримати представник PSD. Вихід соціал-демократів фактично означає відмову від цієї політичної угоди.

    Причини кризи лежать у площині економіки. Румунія зіткнулася з одним із найвищих бюджетних дефіцитів у Європейському Союзі — близько 7,9% ВВП за підсумками 2025 року. Європейські інституції наполягають на скороченні витрат і фіскальній дисципліні, адже саме від цього залежить доступ країни до фінансування в межах європейських програм, зокрема Національного плану відновлення та стійкості. Уряд Боложана, реагуючи на ці виклики, розпочав політику жорсткої економії: підвищення податків, скорочення державного апарату, аудит держкомпаній, обмеження соціальних витрат і перегляд бюджетних привілеїв.

    Саме ці кроки стали неприйнятними для PSD, яка традиційно орієнтується на виборців, пов’язаних із державним сектором і соціальними програмами. Для партії підтримка таких реформ означала б політичні втрати, тому вона вирішила дистанціюватися від уряду. Водночас цей крок створив додаткову нестабільність у момент, коли країна потребує максимальної фінансової дисципліни.

    Президент Румунії Нікушор Дан, реагуючи на ситуацію, підписав заяви про відставку міністрів від PSD та призначив тимчасових виконувачів обов’язків. Паралельно він розпочав консультації з проєвропейськими силами, намагаючись зберегти керованість держави та виконання ключових зобов’язань перед ЄС. Йдеться не лише про економічні програми, а й про оборонні ініціативи, що мають стратегічне значення на тлі безпекової ситуації в регіоні.

    Прем’єр Іліє Боложан також не демонструє наміру залишати посаду. Він заявив про готовність продовжувати роботу навіть у форматі уряду меншості, спираючись на підтримку Націонал-ліберальної партії та ситуативні голоси в парламенті. Такий сценарій є реалістичним, однак значно ускладнює ухвалення рішень і робить уряд залежним від політичних компромісів.

    Важливо, що вихід PSD сам по собі не означає падіння уряду. Для цього необхідний вотум недовіри, який має підтримати більшість парламенту — 233 депутати та сенатори. Наразі у опозиції немає гарантованої кількості голосів. Навіть у разі об’єднання PSD з ультраправою партією AUR та іншими меншими силами їм бракує підтримки. Крім того, частина малих партій і позафракційних депутатів не завжди діє узгоджено, що робить результат голосування непередбачуваним.

    Попередній досвід парламентських голосувань свідчить, що навіть опозиційні сили іноді підтримують урядові рішення з прагматичних міркувань. Зокрема, бюджет на 2026 рік був ухвалений не лише голосами коаліції, а й завдяки підтримці частини депутатів, які критично ставляться до уряду, але не хочуть блокування державних процесів. Це підтверджує, що політична ситуація в країні складна, але не однозначно кризова.

    Однак найбільший ризик пов’язаний не з негайним падінням уряду, а зі зміною політичної динаміки. Ультраправа партія AUR отримує шанс посилити свої позиції, використовуючи кризу як доказ неспроможності традиційних політичних сил. Її лідер Джордже Сіміон уже заявив про намір ініціювати вотум недовіри та просуває тезу про необхідність “нової більшості”.

    Соціологічні тенденції показують, що підтримка ультраправих останніми місяцями дещо знижувалася, однак політична нестабільність може змінити цей тренд. У разі дострокових виборів AUR має високі шанси стати однією з ключових політичних сил, що ускладнить формування проєвропейського уряду.

    Серед можливих сценаріїв розвитку подій — продовження роботи уряду меншості, спроба опозиції провести вотум недовіри, затягування процесу через конституційні процедури або навіть дострокові вибори. Останній варіант вважається найбільш ризикованим, адже може призвести до переформатування всієї політичної системи країни.

    Для Європейського Союзу ця криза має важливе значення, оскільки Румунія є ключовим партнером у регіоні, зокрема у питаннях безпеки, енергетики та підтримки України. Будь-яка нестабільність у Бухаресті може вплинути на виконання спільних програм і загальну політичну рівновагу в Європі.

    Нинішня ситуація в Румунії є не лише внутрішньою політичною кризою, а й фактором ширшої геополітичної ваги. Уряд поки що зберігає контроль, але його позиції ослаблені. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності політичних сил домовлятися та утримувати баланс між економічною необхідністю і політичною доцільністю.

  • Болгарія знову голосує: чому сьомі вибори за п’ять років можуть змінити курс країни

    Болгарія знову голосує: чому сьомі вибори за п’ять років можуть змінити курс країни

    У Болгарії 19 квітня 2026 року відбуваються дострокові парламентські вибори, які стали вже сьомими за останні п’ять років і черговою спробою країни вийти з тривалої політичної кризи. Держава з населенням близько 6,5 мільйона осіб уже кілька років поспіль не може сформувати стабільний уряд, що призвело до серії дострокових голосувань і постійної зміни політичних конфігурацій. Нинішні вибори проходять на тлі глибоких економічних проблем, корупційних скандалів та зростання недовіри громадян до традиційних політичних еліт.

    Ключовою інтригою цих виборів є можливе посилення позицій колишнього президента Румена Радева, який залишив свою посаду на початку 2026 року, щоб очолити новий політичний проєкт і спробувати сформувати уряд. За даними соціологічних опитувань, його політична сила має найбільшу підтримку серед виборців і може отримати понад третину голосів. Це суттєво випереджає основних конкурентів, зокрема правоцентристський альянс навколо партії ГЕРБ, підтримка якого значно знизилася.

    Радев веде кампанію під гаслами боротьби з корупцією та демонтажу олігархічної системи, яка, за словами багатьох болгар, протягом років стримувала розвиток країни. Водночас його політична позиція викликає занепокоєння серед європейських партнерів. Під час президентства він неодноразово виступав із критикою санкцій проти Росії, намагався блокувати військову допомогу Україні та робив заяви, які трактувалися як проросійські. Саме тому можливе формування уряду під його впливом розглядається як потенційний фактор зміни зовнішньополітичного курсу Болгарії.

    Економічна ситуація залишається головною темою виборів. Болгарія й надалі вважається найбіднішою країною Європейського Союзу, а її економіка перебуває у стані тривалої стагнації. Серед ключових проблем — низький рівень інвестицій, слабкий бізнес-клімат, неефективна судова система та високий рівень корупції. За оцінками міжнародних організацій, країна вже понад десять років не демонструє стабільного прогресу у боротьбі з корупцією, що негативно впливає на довіру громадян і міжнародних партнерів.

    Передвиборча кампанія супроводжувалася також інформаційними атаками та підозрами у зовнішньому втручанні. У болгарському інформаційному просторі активно поширювалися фейкові новини, а правоохоронці фіксували спроби підкупу виборців. Зокрема, у місті Варна було вилучено значну суму готівки, яка, за припущеннями, могла використовуватися для впливу на результати голосування. Експерти не виключають, що до цих процесів можуть бути причетні російські структури, що додає ще більшої напруги навколо виборів.

    Політична система Болгарії залишається фрагментованою, і навіть у разі перемоги жодна партія не зможе самостійно сформувати уряд. Це означає необхідність коаліційних переговорів, які в минулі роки неодноразово завершувалися провалом. Саме через це країна і опинилася у замкненому колі дострокових виборів, що повторюються майже щороку.

    Важливо й те, що ці вибори можуть мати ширші наслідки для Європейського Союзу. Болгарія є членом ЄС і НАТО, і будь-які зміни її політичного курсу можуть вплинути на баланс сил у регіоні. Зокрема, посилення позицій політиків із більш м’яким ставленням до Росії може ускладнити спільну політику ЄС щодо санкцій та підтримки України.

    Водночас значна частина болгарського суспільства підтримує європейський курс і виступає за реформи, спрямовані на зміцнення інституцій та боротьбу з корупцією. Саме тому результати виборів залишаються непередбачуваними, а подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможуть політичні сили домовитися про формування уряду.

    Таким чином, сьомі за п’ять років парламентські вибори у Болгарії стали черговим випробуванням для країни. Вони відображають глибину політичної та економічної кризи, а також боротьбу між різними баченнями майбутнього держави — від європейської інтеграції до більш незалежного або навіть проросійського курсу. Результати голосування можуть визначити не лише внутрішню стабільність Болгарії, а й її роль у європейській політиці в найближчі роки.

  • Перші дані по результатам виборів в Угорщині – тривожний сигнал для України

    Перші дані по результатам виборів в Угорщині – тривожний сигнал для України

    За інформацією наших джерел, з’явилися перші неофіційні дані по результатам парламентських перегонів в Угорщині, на яких була зафіксована рекордна явка виборців.

    “Є перші дані щодо виборів в Угорщині. Вони неофіційні, і згідно із законом їх не можна поширювати, але для України це тривожний сигнал.

    По-перше, варто звернути увагу на те, що Віктору Орбану вдалося максимально мобілізувати своїх виборців, і їх на виборчі дільниці прийшло в 1,5 раза більше, ніж на минулих виборах.

    Це означає, що представники партії Орбана отримають переважну кількість місць у мажоритарних округах.

    По-друге, виборча система Угорщини працює таким чином, що голосування за пропорційною системою не є вирішальним.

    Віктор Орбан та його партія можуть не просто скоротити відставання від Петра Мадяра, а навіть випередити його.

    За даними незалежних джерел, станом на 17:00 за київським часом шанси на перемогу Орбана оцінюються як 53 до 47.

    У цій ситуації поки що не враховані голоси з закордонних дільниць та тих, хто голосував не за місцем реєстрації.

    Водночас, джерела з партії Пертра Мадяра кажуть про беззаперечну перемогу і що вони займуть у парламенті 2/3 місць. Ситуація в Угорщині може стати вибухонебезпечною”. – зазначає джерело

    Нагадаємо, раніше видання The New York Times повідомляло, що хоч більшість соціологів прогнозують, що головна опозиційна сила, “Тіса”, набере більше голосів, ніж партія Орбана “Фідес”, надзвичайна складність угорської системи та роки маніпуляцій з межами округів означають, що результати можуть виявитися не такими, якими здаються.

  • У Верховній Раді готують законопроєкт про післявоєнні вибори

    У Верховній Раді готують законопроєкт про післявоєнні вибори

    У Верховній Раді триває підготовка законодавчих змін, які мають врегулювати проведення виборів після завершення воєнного стану або в умовах особливого періоду. Робота над відповідними пропозиціями вже перейшла до практичного етапу.

    Про це повідомив перший заступник голови парламенту Олександр Корнієнко. За його словами, спеціально створена робоча група, до якої входять сім підгруп, уже провела низку засідань і тематичних обговорень.

    Наразі триває підготовка першого технічного драфту законопроєкту. У парламенті розраховують представити його впродовж найближчих місяців, після чого документ буде винесений на ширше обговорення.

    Одним із ключових напрямів роботи є питання безпеки виборчого процесу. Зокрема, обговорюється механізм запобігання втручанню держави-агресора у вибори, а також правила регулювання медіа під час виборчої кампанії. Ці питання розглядаються і в контексті зобов’язань України перед міжнародними партнерами.

    Окремий блок стосується організації голосування за кордоном. За словами Корнієнка, йдеться про мільйони українців, які перебувають поза межами країни. Для них необхідно створити ефективну систему голосування, а також забезпечити механізми оскарження результатів і роботу судової системи.

    Також у робочій групі обговорюють складні політичні питання, зокрема модель виборчої системи для парламенту та технічні аспекти організації виборів в умовах післявоєнної відбудови.

    За основу напрацювань взято пропозиції Центральної виборчої комісії, які стосуються особливостей проведення виборів після завершення воєнного стану.

    Обговорення цих питань триває і на міжнародному рівні. Зокрема, під час заходів у Страсбурзі представники України разом із партнерами обговорюють стандарти демократичного врядування та майбутню модель волевиявлення громадян.

    У парламенті наголошують, що попри відсутність чітких строків ухвалення рішень, підготовка законодавчої бази для післявоєнних виборів є одним із пріоритетів, адже вона має забезпечити прозорість, безпеку та легітимність майбутнього виборчого процесу.

  • Нова політична сила Гетманцева і Кіма випередила «Слугу народу» в опитуванні

    Нова політична сила Гетманцева і Кіма випередила «Слугу народу» в опитуванні

    Нова політична сила, до формування якої причетні голова парламентського Комітету з питань фінансів Данило Гетманцев, очільник Миколаївської ОДА Віталій Кім, міський голова Харкова Ігор Терехов та очільник Кривого Рогу Олександр Вілкул, уже демонструє вищий рівень підтримки, ніж партія влади «Слуга народу».

    Про це свідчать результати соціологічного дослідження Центру СОЦИС, проведеного у березні 2026 року.

    Згідно з даними опитування, за новий політичний проєкт готові проголосувати 9,4% респондентів. Водночас чинну партію влади підтримують 7,9% опитаних. Таким чином нове об’єднання випереджає «Слугу народу» за рівнем електоральної підтримки.

    Соціологи також відзначають, що ця політична сила вже входить до кола помітних гравців на політичній арені. У рейтингу вона посідає третю позицію серед конкурентів партії влади, поступаючись лише політичним проєктам, які асоціюються з Валерієм Залужним та Кирилом Будановим.

    Окремо дослідження фіксує високі показники суспільної довіри до окремих учасників нового політичного проєкту. Зокрема, міський голова Харкова Ігор Терехов входить до групи лідерів за рівнем довіри, поступаючись лише Володимиру Зеленському, Валерію Залужному та Кирилу Буданову.

    Водночас очільник Миколаївщини Віталій Кім має співставні показники довіри з боксером Олександром Усиком. У президентському рейтингу Терехов також випереджає Кіма: його підтримка становить 3,4% проти 1,1%. При цьому на сході країни рівень підтримки Терехова сягає 8,8%, тоді як Кім на півдні має 2,3%.

    У президентському рейтингу, за результатами дослідження, перше місце посідає чинний глава держави Володимир Зеленський із показником 22,6%. Другу позицію займає Валерій Залужний із 19,3%, третю — Кирило Буданов із 10,5%. Далі у списку — Петро Порошенко з 5,7%, Ігор Терехов із 3,4%, Дмитро Разумков із 3,3%, Андрій Білецький із 3,1% та Юлія Тимошенко з 2,2%.

    Окрім політичних симпатій, соціологи проаналізували й ключові проблеми, які хвилюють українців. Поряд із війною респонденти найчастіше називали корупцію у владі — 49,3%. Серед інших важливих питань — зростання цін на продукти харчування (33,4%), високі тарифи на комунальні послуги (28,8%), низький рівень пенсій і соціальних виплат (28,1%), а також загальний рівень доходів населення (26%). Значна частина опитаних також вказала на наслідки бойових дій, зокрема обстріли та перебої з базовими послугами.

    Опитування проводилося з 12 по 18 березня 2026 року методом особистого інтерв’ю. У дослідженні взяли участь 1204 респонденти. Статистична похибка вибірки становить близько 2,5%.

    Отримані результати свідчать про появу нових політичних центрів впливу та поступову зміну електоральних настроїв в Україні.

  • Під час візиту української делегації до США обговорювалось питання виборів президента – джерела

    Під час візиту української делегації до США обговорювалось питання виборів президента – джерела

    За інформацією наших джерел, в перший день візиту української делегації до США обговорювалась тема “проведення виборів президента”.

    “Вибори президента України цього року все ще можуть відбутися. І це було однією з тем під час переговорів нашої делегації у США першого дня.

    Ця тема обговорювалася в контексті того, що мирний договір має підписувати президент, а з цього приводу є дві проблеми: Володимир Зеленський не хоче підписувати “здачу територій”, а РФ вважає його підпис недійсним.

    Позиція США наступна: якщо текст договору буде узгоджений усіма сторонами, то буде оголошено перемир’я на три місяці для проведення виборів.

    В свою чергу, заява  ЦВК про те, що виборів цього року не буде, зроблена після серії переговорів нашої сторони в Європі.

    Європейці підтримують нашу позицію щодо проведення президентських виборів у травні 2027 року та парламентських і місцевих у жовтні 2027 року.

    Виходячи з цих дат, ЄС вибудовує структуру підтримки України в економічному та військовому плані. Ну і в ЄС вважають, що мирний план щодо України можна буде затвердити лише після прямих переговорів США та Китаю, а оскільки візит Трампа відкладається, то відкладається і мирний план” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що адміністрація Дональда Трампа має намір продовжити свої зусилля у напрямку мирного врегулювання українського конфлікту.

    Водночас, підсумовуючи роботу української переговорної групи в США секретар РНБО Рустем Умєров зазначив, що під час зустрічей сторони зосередилися “на питаннях надійних безпекових гарантій та гуманітарного треку”.