Mmakaje

Позначка: зрошення

  • На Одещині критично обміліло водосховище: воду довелося закачувати примусово

    На Одещині критично обміліло водосховище: воду довелося закачувати примусово

    В Одеській області через критичне зниження рівня води розпочали примусове наповнення водосховища Катлабух — одного з ключових водних об’єктів українського Придунав’я. Для подачі води задіяли головну насосну станцію Суворівської зрошувальної системи.

    Роботи стартували 10 серпня. Причиною стало суттєве падіння рівнів води як у самому водосховищі, так і в Дунаї, повідомило Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

    Ситуація навколо Катлабуха важлива не лише з екологічного погляду. Водосховище забезпечує водою території півдня Одеської області та має значення для аграрного сектору, зрошення і підтримання місцевих екосистем.

    Чому Катлабух довелося наповнювати насосами

    Катлабух розташований в Ізмаїльському районі Одеської області та належить до групи придунайських озер і водосховищ. Його водний режим безпосередньо залежить від ситуації на Дунаї.

    У нормальних умовах поповнення запасів води значною мірою забезпечується завдяки зв’язку з річковою системою. Однак за низького рівня Дунаю природного надходження води недостатньо.

    Саме така ситуація склалася влітку 2026 року. Через тривалий дефіцит опадів та високі температури рівні води в басейні Дунаю суттєво знизилися.

    Щоб не допустити подальшого обміління Катлабуха, фахівці запустили головну насосну станцію Суворівської зрошувальної системи Ізмаїльського управління водного господарства. Вода з Дунаю тепер подається до водосховища примусово.

    Навіщо рятують Катлабух

    У міністерстві називають Катлабух критично важливим водним об’єктом для всього Придунав’я.

    Від достатнього рівня води залежить одразу кілька напрямів — забезпечення потреб населення, робота аграрного сектору, зрошення земель та стан природних екосистем.

    Надмірне обміління таких водойм може спричинити цілий комплекс проблем. Зменшення об’єму води призводить до її швидшого прогрівання, погіршення кисневого режиму та якості води, а також створює додаткові ризики для риби та інших водних організмів.

    Примусове наповнення має стабілізувати ситуацію та не допустити подальшого критичного падіння рівня води.

    Однак у відомстві визнають: саме лише включення насосів не розв’язує проблему на роки вперед. Для стабільного водозабезпечення регіону необхідні модернізація системи водоподачі та комплексне управління водними ресурсами.

    Роботи проводять у межах державної програми

    Наповнення Катлабуха відбувається в межах Державної цільової програми комплексного водозабезпечення територій, які зазнали впливу воєнних дій.

    Програму затверджено урядом у травні 2026 року. Вона розрахована до 2030 року та передбачає реалізацію проєктів, необхідних для стабільного забезпечення населення водою, відновлення й будівництва відповідної інфраструктури та підвищення стійкості систем водопостачання.

    Проблема особливо актуальна для південних регіонів України, де дефіцит опадів поєднується з високими температурами та значним навантаженням на водні ресурси.

    Проблема не обмежується Одещиною

    Маловоддя влітку 2026 року фіксують не лише на півдні України. Через спекотну погоду та недостатню кількість опадів рівні води знижуються в багатьох українських річках.

    На окремих водних об’єктах показники наблизилися до історичних мінімумів.

    Схожа ситуація спостерігається й у Європі. У Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства зазначають, що на окремих ділянках Дунаю в європейських країнах рівень води опустився до рекордно низьких позначок.

    Тобто ситуація з Катлабухом є частиною значно масштабнішої проблеми, пов’язаної з дефіцитом водних ресурсів у басейні Дунаю.

    Україна ініціює спільні дії країн басейну Дунаю

    У 2026 році Україна головує у Міжнародній комісії із захисту річки Дунай. На тлі маловоддя українська сторона ініціювала підготовку спільного огляду ситуації в країнах басейну.

    Також планується напрацювати спільні підходи до оцінювання посух і дефіциту води. Це важливо, оскільки Дунай проходить або формує кордони одразу кількох європейських держав, тому зміни його водності мають транскордонні наслідки.

    Україна вже стикалася з періодами критичного обміління придунайських водойм. Тривалі посушливі періоди особливо небезпечні для озер і водосховищ, водообмін яких залежить від рівня Дунаю.

    Чим небезпечне тривале маловоддя

    Якщо посушливі умови зберігатимуться, наслідки можуть виходити далеко за межі одного водосховища.

    Низька водність річок ускладнює забір води для населення та промисловості, зменшує можливості зрошення сільськогосподарських земель, погіршує стан водних екосистем і створює проблеми для судноплавства.

    Для Одеської області питання особливо важливе через значення зрошення для сільського господарства півдня регіону.

    Саме тому запуск насосної станції на Катлабусі є передусім оперативним заходом. Він має виграти час і стабілізувати водний баланс, поки природний приплив води залишається недостатнім.

    Водночас ситуація показує необхідність довгострокової модернізації водогосподарської інфраструктури українського Придунав’я. За умов дедалі частіших періодів спеки та дефіциту опадів залежність лише від природного наповнення водойм стає дедалі ризикованішою.

  • НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    НАН: південь України під загрозою через втрату Каховського водосховища

    Підрив російськими військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року продовжує створювати довгострокові ризики для півдня України. Вчені Національної академії наук України заявляють, що наслідки знищення Каховського водосховища вже стали критичними для аграрного сектору, систем водопостачання та природних екосистем, а в майбутньому можуть перерости у масштабну екологічну та економічну кризу для всього регіону.

    Про це йшлося під час обговорення результатів наукових досліджень, присвячених впливу руйнування Каховської ГЕС на довкілля, сільське господарство та водний баланс України. Фахівці наголошують, що масштаби катастрофи значно перевищують локальний рівень і стосуються майбутнього розвитку кількох областей країни.

    За оцінками науковців, після втрати водосховища на окремих територіях площі земель, які використовувалися для вирощування сільськогосподарських культур, скоротилися від 71% до 98%. Найбільше постраждали райони, де функціонування аграрного сектору безпосередньо залежало від систем зрошення, що отримували воду з Каховського водосховища.

    Саме Каховське водосховище десятиліттями було основою для роботи масштабних меліоративних систем у Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Воно забезпечувало водою сотні тисяч гектарів полів, на яких вирощувалися зернові культури, овочі, фрукти та баштанні. Після руйнування дамби значна частина цієї інфраструктури фактично втратила джерело водопостачання.

    Віцепрезидент Національної академії наук України В’ячеслав Богданов наголосив, що сьогодні перед державою стоїть завдання не лише оцінити масштаби катастрофи, а й виробити довгострокову стратегію подолання її наслідків.

    «Наука має не лише оцінити наслідки цієї катастрофи, а й запропонувати інструменти для прийняття відповідальних державних рішень», — зазначив він.

    Науковці попереджають, що особливо гостро проблема проявиться у роки з низькою водністю. Якщо раніше Каховське водосховище виконувало роль стратегічного резервуара води для південних регіонів, то тепер будь-які посушливі періоди можуть призвести до серйозного дефіциту водних ресурсів.

    За словами фахівців, у перспективі це може поставити під загрозу не лише сільське господарство, а й водопостачання населених пунктів, промислових підприємств та об’єктів критичної інфраструктури. Особливо вразливими залишаються регіони, які історично залежали від дніпровської води.

    Окремо вчені проаналізували стан території колишнього водосховища. Після сходження води там утворилися численні озера, ставки та природні водойми різних розмірів. Однак ці водойми не здатні компенсувати функції Каховського водосховища.

    За оцінками дослідників, обсяги води, які вони накопичують, є недостатніми для забезпечення потреб регіону. Крім того, їхній рівень значною мірою залежить від сезонних змін, погодних умов та кількості опадів.

    Одним із потенційних варіантів вирішення проблеми фахівці називають використання підземних вод. Водночас у НАН наголошують, що цей ресурс не можна розглядати як універсальну альтернативу.

    Підземні води дійсно мають значний потенціал, однак їхнє активне використання потребує комплексних наукових досліджень та ретельного контролю. Без належного планування існує ризик виснаження водоносних горизонтів, погіршення якості води та виникнення нових екологічних проблем.

    Серйозних втрат зазнає і природне середовище Нижнього Дніпра. Науковці зазначають, що після руйнування греблі продовжується процес деградації водних екосистем. Змінився гідрологічний режим річки, що негативно впливає на популяції риби, водно-болотні угіддя та численні види рослин і тварин.

    Фахівці наголошують, що деякі природні комплекси, які формувалися протягом десятиліть після створення Каховського водосховища, можуть бути втрачені назавжди. Одночасно на звільнених від води територіях відбуваються нові природні процеси, однак їхній подальший розвиток поки що залишається недостатньо вивченим.

    У Національній академії наук переконані, що дискусія про майбутнє Каховського водосховища не повинна обмежуватися простим питанням — відновлювати його чи ні. Науковці вважають, що Україна має сформувати комплексне бачення майбутньої системи водозабезпечення південних областей.

    Йдеться про стратегічні рішення, які визначатимуть розвиток регіону на десятиліття вперед. Від них залежатиме стан аграрного сектору, забезпечення населення водою, функціонування промисловості, екологічна безпека та загальна економічна стабільність південних областей.

    Нагадаємо, у ніч на 6 червня 2023 року російські війська підірвали дамбу Каховської ГЕС. Внаслідок руйнування греблі відбулося одне з найбільших техногенних та екологічних лих у сучасній історії Європи. Потужна хвиля води затопила десятки населених пунктів на правому та лівому берегах Дніпра, спричинивши людські жертви, руйнування житлових будинків, інфраструктури та промислових об’єктів.

    Після спуску водосховища Україна втратила один із найбільших резервуарів прісної води в країні. Наслідки цієї катастрофи продовжують впливати на життя мільйонів людей та формують нові виклики для держави.

    Крім того, українські гідрологи та екологи попереджають, що зміни клімату разом із руйнуванням водогосподарської інфраструктури можуть прискорити процеси опустелювання окремих територій півдня України. За несприятливого сценарію частина малих річок і водотоків у регіоні може суттєво обміліти або навіть повністю зникнути протягом найближчих десятиліть.

    Експерти наголошують, що відновлення водної безпеки півдня стане одним із наймасштабніших завдань післявоєнної відбудови України. Для цього знадобляться значні фінансові ресурси, сучасні технології, міжнародна підтримка та довгострокова державна політика, спрямована на захист водних ресурсів і адаптацію до нових екологічних реалій.

  • Кліматичні зміни в Україні збільшили життєвий цикл шкідників і загрожують урожаям

    Кліматичні зміни в Україні збільшили життєвий цикл шкідників і загрожують урожаям

    Кліматичні зміни в Україні та послідовне підвищення зимових температур призвели до різкого зростання життєвого циклу низки шкідників. Колорадський жук, шовкопряд та інші види, які раніше гинули взимку, тепер успішно переживають холодний сезон і швидше розмножуються. Про це в інтерв’ю «Телеграфу» розповів старший науковий співробітник ННЦ «Інститут аграрної економіки», доктор економічних наук Дмитро Людвенко.

    За даними Укргідрометцентру, середня зимова температура в Україні зросла з –3°C у 2000-х роках до +2°C у 2023–2025 роках. Така аномалія не лише розширює можливості для вирощування теплолюбних культур — зокрема бавовнику, — а й суттєво послаблює природний захист посівів від шкідників.

    «За таких погодних умов підвищується ризик пошкодження кореневої системи при різких температурних коливаннях та збільшується життєвий цикл шкідників — колорадського жука, шовкопряда та інших, які не гинуть через м’які зими», — зазначив Людвенко.

    Проблему поглиблює скорочення запасів вологи у ґрунті, що стало наслідком тривалих періодів спеки та нестабільних опадів. В окремих регіонах ситуація критична через знищену або недоступну зрошувальну інфраструктуру.

    За словами завідувача відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», члена-кореспондента НААН Олександра Захарчука, саме поєднання війни та потепління стало особливо руйнівним на півдні України.

    «Показовим прикладом є Херсонщина, Запоріжжя та Донеччина. Підрив Каховської ГЕС, який зруйнував зрошення на 0,6 млн га, у поєднанні з різким потеплінням призвів до втрат урожайності 30–50% на площі 1,2 млн га», — наголосив науковець.

    Через зміну клімату, зростання ризиків і обмежені можливості зрошення українські фермери дедалі частіше обирають ранньостиглі й посухостійкі сорти культур. Цей тренд уже помітно впливає на структуру посівів у центральних, південних і частково у східних регіонах.

    Утім, навіть нові агротехнології не можуть повністю компенсувати вплив теплих зим на чисельність шкідників.

    Минулого літа фермери з південних та центральних областей повідомляли про різке зменшення кількості колорадських жуків. Молодший науковий співробітник НПП «Тузлівські лимани» Євгеній Халаїм пояснив, що це була «одноразова акція» — наслідок аномальної засухи.

    На півночі та заході країни, де літо було більш вологим і прохолодним, чисельність шкідника не змінилася.