Mmakaje

Позначка: ЗСУ

  • Доповідав Путіну про «взяття» Костянтинівки: «Мадяр» повідомив про ліквідацію генерала РФ

    Доповідав Путіну про «взяття» Костянтинівки: «Мадяр» повідомив про ліквідацію генерала РФ

    Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді з позивним «Мадяр» заявив про ліквідацію на тимчасово окупованій території Донецької області російського генерал-майора Антона Груніса. За його словами, командир 4-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил РФ загинув 12 вересня. Бровді також повідомив, що Груніс став сьомим підтверджено ліквідованим Силами безпілотних систем російським воєначальником рівня командира бригади, дивізії або командувача армії.

    Інформація про смерть Груніса почала з’являтися в російських джерелах ще 14–15 вересня. Про його загибель повідомляли провоєнний Telegram-канал спільноти випускників суворовських училищ «Суворовское братство», пропагандистське агентство Anna News та інші російські ресурси. «Українська правда» з посиланням на ці джерела писала, що в самій 4-й мотострілецькій бригаді підтверджували смерть командира, однак російська сторона тоді не називала ані точну дату, ані обставини його загибелі.

    Тепер Бровді стверджує, що Груніса ліквідували саме Сили безпілотних систем і що це сталося 12 вересня на окупованій території Донеччини. Незалежного підтвердження конкретних обставин удару у відкритих джерелах наразі немає, тому деталі операції слід подавати саме як інформацію командувача СБС.

    Антон Груніс командував 4-ю окремою мотострілецькою бригадою російської армії. Це формування походить із підрозділів так званої «ЛНР», які згодом були інтегровані до Збройних сил РФ. Бригада воювала на Луганщині та Донеччині, зокрема на Бахмутському напрямку, поблизу Часового Яру та на підступах до Костянтинівки.

    За відкритими даними, Груніс народився 5 жовтня 1979 року. Навчався в Казанському суворовському військовому училищі та Московському вищому загальновійськовому командному училищі. Російські джерела пов’язують його службу з бойовими діями у Чечні, війною Росії проти Грузії, окупацією Криму у 2014 році та воєнною кампанією РФ у Сирії. У 2021 році він вийшов у запас, а після початку повномасштабного вторгнення повернувся на військову службу.

    У російській армії Груніс поступово повернувся на командні посади. За даними з відкритих джерел, у 2023 році він працював у штабі 123-ї мотострілецької бригади, а згодом очолив 4-ту окрему мотострілецьку бригаду. У травні 2024 року йому присвоїли звання генерал-майора.

    Широку публічну відомість Груніс отримав улітку 2026 року після доповіді Володимиру Путіну про нібито повне захоплення Костянтинівки Донецької області. Це твердження поширювала російська сторона, тоді як українські офіційні джерела його не підтверджували. Саме після цієї доповіді Путін публічно похвалив Груніса, заявивши, що той «воює блискуче».

    Наприкінці серпня Груніс отримав одну з найвищих російських державних нагород. 27 серпня міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов вручив йому медаль «Золота Зірка» до звання «Герой Росії». Таким чином, між нагородженням і повідомленою смертю генерала минуло трохи більше двох тижнів.

    4-та мотострілецька бригада вже втрачала командира під час повномасштабної війни. Попередній її очільник полковник В’ячеслав Макаров загинув у травні 2023 року під Бахмутом. За версією російського Міноборони, він був тяжко поранений у районі села Красне і помер під час евакуації. Якщо інформація про Груніса остаточно підтвердиться всіма сторонами, він стане другим командиром цього формування, який загинув під час війни проти України.

    Російські джерела спочатку повідомляли про смерть Груніса без деталей. Зокрема, 15 вересня BlackSeaNews із посиланням на «Мілітарний» і російський канал «Суворовское братство» писав, що причина його загибелі невідома. InformNapalm того ж дня зазначав, що офіційного підтвердження обставин ще немає і інформація потребує OSINT-перевірки.

    Заява Роберта Бровді фактично додає українську версію того, як саме загинув російський генерал. За його словами, операцію здійснили підрозділи Сил безпілотних систем. Деталей про тип дрона, характер удару, місце ураження чи інших загиблих разом із Грунісом командувач у публічному повідомленні не навів.

    СБС останніми місяцями регулярно звітують про удари по російській військовій логістиці, техніці та інфраструктурі. Лише 12 вересня Бровді повідомляв, що в межах операції «МоЛоЧКа» Сили безпілотних систем уразили 285 плавзасобів російського «тіньового флоту» в Азовському та Чорному морях. За його даними, 16 із них були уражені в період з 1 по 11 вересня.

    При цьому повідомлення про ліквідацію високопоставлених російських офіцерів мають окреме військове значення. Командир бригади відповідає за управління тисячами військовослужбовців, планування операцій, координацію підрозділів, логістику та взаємодію з вищими штабами. Його втрата може тимчасово ускладнити управління формуванням, хоча масштаби такого впливу залежать від структури командування і того, наскільки швидко російська сторона призначить заміну.

    Сам Бровді заявив, що Груніс став сьомим російським воєначальником такого рівня, якого СБС вважають підтверджено ліквідованим. Ця цифра походить безпосередньо від командувача Сил безпілотних систем і не має окремого незалежного реєстру, за яким її можна було б повністю перевірити.

    Водночас смерть Груніса підтверджується не лише українськими повідомленнями. Ще до заяви Бровді про неї писали російські провоєнні ресурси, а 4-та бригада, за даними «Української правди», підтвердила сам факт загибелі свого командира. Саме це відрізняє цей випадок від багатьох повідомлень про «ліквідацію» високопоставлених військових, які іноді з’являються в інформаційному просторі без подальшого підтвердження.

    Груніс був одним із російських командирів, безпосередньо пов’язаних із наступальними діями на Костянтинівському напрямку. Саме тому його смерть привернула увагу не лише через генеральське звання, а й через його публічну доповідь Путіну про ситуацію біля Костянтинівки.

    Російське командування протягом 2026 року неодноразово заявляло про просування на цьому напрямку, однак окремі заяви Москви про повний контроль над населеними пунктами не збігалися з українськими повідомленнями та даними відкритих карт бойових дій. Тому твердження Груніса про «взяття» Костянтинівки слід розглядати як заяву російської сторони, а не встановлений факт.

    Таким чином, станом на 16 вересня сам факт смерті генерал-майора Антона Груніса підтверджують кілька російських джерел, тоді як Сили безпілотних систем України заявляють, що саме вони завдали удару, внаслідок якого він загинув 12 вересня на окупованій частині Донеччини. Деталі операції поки не оприлюднені.

    Особливо показовим у цій історії є часовий проміжок: наприкінці серпня Груніс отримав «Золоту Зірку» Героя Росії після доповіді Путіну про нібито захоплення Костянтинівки, а вже менш ніж за три тижні російські та українські джерела повідомили про його смерть.

  • Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування

    Залучення іноземних добровольців до лав Сил оборони України, за словами військового та журналіста Юрія Бутусова, фактично тримається на приватній ініціативі, підтримці бізнесу, меценатів та окремих командирів. Він стверджує, що за дев’ять місяців держава так і не виділила окремого фінансування на системне залучення іноземців, хоча проблема нестачі особового складу в піхотних і штурмових підрозділах залишається однією з найбільш гострих.

    Під час ефіру Бутусов заявив, що нинішня система працює переважно «на ентузіазмі». За його словами, значну частину організаційних витрат беруть на себе приватні донори, підприємці, окремі українці, а також командири підрозділів, які самостійно шукають можливості залучати людей з-за кордону. Він окремо згадав корпус «Хартія», його командира Ігоря Оболєнського та командира 23-го полку «Р.У.Г.» Гамлета Авагяна, а також підтримку з боку Запорізької військової адміністрації.

    Іноземців для ЗСУ шукають за гроші бізнесу: Бутусов заявив, що держава за дев’ять місяців не дала фінансування
    ФОТО: військовий та журналіст Юрій Бутусов

    Твердження Бутусова про відсутність бюджетного фінансування є його оцінкою ситуації. У відкритих офіційних повідомленнях Міноборони та Офісу президента немає даних про окрему бюджетну програму саме на рекрутинг іноземців. Водночас державні органи протягом 2026 року справді неодноразово заявляли, що систему залучення іноземних військових необхідно реформувати і централізувати.

    Ще 5 травня керівник Офісу президента Кирило Буданов провів окрему нараду з представниками Сил оборони та народними депутатами щодо служби іноземців та осіб без громадянства. Тоді він прямо заявив, що Україні потрібен єдиний координаційний центр для їхнього залучення. За офіційною інформацією, на той момент рекрутинг, перевірка придатності, оформлення документів і підготовка іноземців здійснювалися різними структурами, що ускладнювало контроль, координацію потреб і супровід військовослужбовців.

    У Міноборони також визнають, що система потребує змін. 11 вересня відбулося перше засідання міжвідомчої робочої групи, яка має покращити умови служби іноземних добровольців. Йдеться про легалізацію, соціальний захист, супровід родин і координацію між Міністерством оборони, Генштабом, Офісом військового омбудсмана та іншими структурами.

    Таким чином, проблема, про яку говорить Бутусов, частково підтверджується самою логікою державних рішень: влада вже визнала, що механізм залучення іноземців залишається фрагментарним і потребує єдиного центру управління. Однак офіційні джерела не підтверджують формулювання, що держава «не робить нічого». Навпаки, упродовж року були ухвалені зміни щодо легалізації іноземних військовослужбовців, запущена міжвідомча група та розпочата робота над централізацією процесу.

    Зокрема, з 10 травня 2026 року діє оновлений порядок оформлення посвідок на тимчасове проживання для іноземців та осіб без громадянства, які служать у ЗСУ, Нацгвардії або Державній спеціальній службі транспорту. Міноборони пояснювало, що нові правила мають спростити легалізацію для тих, хто вже уклав контракт і служить у Силах оборони.

    Право іноземців служити за контрактом у Збройних силах зберігається й надалі. Міністерство оборони прямо вказує, що укласти контракт із ЗСУ можуть не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства віком від 18 років.

    Однак найбільша проблема, за словами Бутусова, полягає не в юридичній можливості підписати контракт, а в масштабуванні процесу. Ще у червні він публічно заявляв, що Україна залучає значно менше іноземців, ніж могла б. У власному ефірі він наводив цифру близько 2500 іноземців, залучених у 2025 році, і близько 1300 за першу половину 2026-го. Ці цифри походять саме від Бутусова і не були підтверджені окремою державною статистикою.

    На його думку, потенціал значно більший: за кордоном є тисячі людей із військовим досвідом або готовністю служити за контрактом, але без системної рекрутингової інфраструктури Україна не може швидко перетворити цей інтерес на реальне поповнення бойових частин.

    Особливо гостро питання стоїть для піхоти та штурмових підрозділів. Бутусов неодноразово наголошував, що саме там дефіцит особового складу відчувається найсильніше. На його думку, іноземні добровольці могли б частково зменшити навантаження на систему мобілізації та дати війську додатковий кадровий ресурс.

    Водночас у 2026 році Міноборони вже змінило саму контрактну модель для служби у Силах оборони. З 15 червня діють нові контракти зі строками від шести до 24 місяців, зокрема піхотно-штурмові та бойові. Вони мають зробити контрактну службу більш передбачуваною і привабливою для кандидатів.

    Паралельно держава розвиває рекрутингову інфраструктуру для українців. Через офіційний портал Сил оборони можна обирати підрозділ, спеціальність і тип контракту, а центри рекрутингу поступово звільняють від функцій військового обліку, щоб вони могли більше зосередитися на безпосередньому наборі людей.

    Але іноземний рекрутинг має додаткові складнощі. Кандидатів потрібно перевіряти, забезпечувати документами, організовувати їхній в’їзд, навчання, мовну адаптацію, юридичний супровід і подальшу службу в конкретному підрозділі. Саме через це хаотична модель, де кожна військова частина фактично працює окремо, може бути значно менш ефективною за централізовану.

    Бутусов стверджує, що сьогодні ці організаційні витрати часто оплачують саме приватні донори. Він вважає, що бойові командири змушені самостійно шукати ресурси, щоб покривати логістику, рекрутинг і супровід кандидатів.

    У червні він навіть пропонував окрему модель, за якої бізнес міг би фінансувати залучення іноземних контрактників, а натомість отримувати певні стимули, зокрема в питаннях бронювання працівників. Це була авторська пропозиція Бутусова, а не урядове рішення.

    На рівні держави поки йдеться про інший підхід — створення єдиного механізму координації. Після травневої наради в Офісі президента Буданов наголошував, що різні структури, які займаються іноземними військовими, мають працювати за спільними правилами. Саме відсутність такого єдиного центру визнали однією з ключових проблем.

    Міноборони своєю чергою зараз концентрується на умовах служби вже залучених іноземців. Робоча група, створена у вересні, має вирішувати питання соціальних гарантій, статусу родин, міграційних процедур та правового супроводу.

    Тобто між критикою Бутусова та офіційною позицією є важлива різниця. Бутусов говорить передусім про відсутність реального масштабного державного фінансування і про те, що нинішній набір тримається на приватних коштах. Держава ж звітує про створення нормативної та організаційної основи, але не повідомляє про окремий централізований бюджет на міжнародний рекрутинг.

    Саме ця прогалина і є головною претензією Бутусова.

    За його словами, політичної уваги до теми багато, але практичних рішень, які вимагали б фінансової відповідальності уряду і Ставки, недостатньо. Він вважає, що без бюджетного ресурсу будь-яке масштабування залишатиметься залежним від волонтерів, бізнесу та окремих командирів.

    На тлі кадрової потреби Сил оборони ця дискусія стає дедалі важливішою. Іноземці не можуть повністю замінити мобілізаційний ресурс України, але вони можуть стати додатковим джерелом контрактного поповнення, особливо для підрозділів із високими втратами та постійною потребою у підготовлених військових.

    Станом на середину вересня підтверджено, що держава рухається до більш централізованої моделі: Офіс президента підтримав ідею єдиного координаційного центру, Міноборони створило міжвідомчу групу, а правила легалізації іноземних військовослужбовців були спрощені. Водночас інформації про окрему бюджетну програму, яка б фінансувала масштабний міжнародний рекрутинг, у відкритих офіційних джерелах немає.

    Тому твердження Бутусова про те, що фактичне залучення іноземців нині значною мірою тримається на приватних коштах, залишається його оцінкою, але вона накладається на уже визнану владою проблему: систему ще не вдалося перетворити на єдиний, централізований і масштабований механізм.

  • Зеленський змінив командувача Медичних сил ЗСУ: хто такий хірург, який рятував бійців у Бахмуті

    Зеленський змінив командувача Медичних сил ЗСУ: хто такий хірург, який рятував бійців у Бахмуті

    Президент України Володимир Зеленський провів кадрову ротацію в командуванні Медичних сил Збройних сил України. З посади командувача звільнили генерал-майора медичної служби Анатолія Казмірчука, а його місце посів полковник медичної служби Костянтин Гуменюк — один із найбільш відомих українських військових хірургів, який багато років працює безпосередньо з бойовою травмою та неодноразово оперував поранених неподалік від лінії фронту.

    Відповідні рішення президент оформив двома указами. Указом №909/2026 Анатолія Казмірчука звільнили з посади командувача Медичних сил ЗСУ, а указом №910/2026 Костянтина Гуменюка призначили новим командувачем. Інформація про обидва документи оприлюднена на офіційному сайті президента.

    Призначення Гуменюка привернуло особливу увагу через його професійну біографію. На відміну від багатьох кадрових керівників, він значну частину кар’єри провів безпосередньо у військовій хірургії — від роботи у госпіталях до організації допомоги пораненим під час бойових дій.

    Службу у військово-медичних закладах Гуменюк розпочав ще у 2001 році у Вінниці. Спочатку працював ординатором відділення невідкладної хірургії, а згодом очолив клініку ендоскопічної хірургії та діагностики.

    Після початку бойових дій на Донбасі у 2014 році він почав працювати в районі проведення Антитерористичної операції. Спочатку був старшим передової лікарсько-сестринської бригади у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Надалі працював провідним хірургом 59-го військово-мобільного госпіталю поблизу Луганська.

    У 2017 році Гуменюк став головним хірургом АТО, у 2018–2019 роках — головним хірургом операції Об’єднаних сил, а згодом обійняв посаду головного хірурга Збройних сил України. АрміяInform підтверджувала, що саме на цих посадах він відповідав за організацію хірургічної допомоги в районі бойових дій.

    Повномасштабне російське вторгнення Гуменюк зустрів на сході України. У наступні роки він працював із військовими медиками у Лисичанську, Бахмуті, Дружківці, Покровську, Дніпрі, Харкові та інших містах, де розгорталися військові шпиталі та працювали передові хірургічні групи.

    Сам Гуменюк пояснював, що як головний хірург ЗСУ відповідав фактично за всю систему хірургічної допомоги — від передових груп до військово-медичних клінічних центрів. Під час інтенсивних бойових дій навантаження на медиків може бути колосальним: лише на одному напрямку військові хірурги інколи проводять до 100–150 операцій за одну добу.

    Одним із найвідоміших епізодів його роботи стала операція, проведена у травні 2022 року неподалік від Бахмута. До мобільного військового госпіталю доправили пораненого бійця з тяжким ушкодженням нирки. У звичайних умовах подібні бойові травми часто потребують великого відкритого розрізу, однак команда Гуменюка вирішила використати малоінвазивну лапароскопічну методику.

    Через невеликі проколи хірурги ввели камеру та спеціальні інструменти, після чого видалили пошкоджену нирку. Сам Гуменюк пізніше згадував, що під час операції стояв перед вибором — перейти до традиційної відкритої операції або продовжити лапароскопічно. Втручання тривало майже півтори години й завершилося успішно.

    АрміяInform називала цю операцію першим в Україні лапароскопічним видаленням нирки у пацієнта з бойовою травмою. У публічних матеріалах її також характеризували як унікальне для світової практики втручання, виконане в умовах війни. При цьому коректніше говорити саме про заявлену українськими військовими медиками унікальність, оскільки незалежної міжнародної бази, яка б дозволяла беззаперечно підтвердити формулювання «перша у світі», у відкритих джерелах немає.

    Гуменюк неодноразово наголошував, що сучасна бойова травма суттєво відрізняється від цивільної хірургії. Поранені часто мають одночасне ушкодження кількох анатомічних ділянок, великі дефекти тканин, переломи, ампутації та масивну кровотечу. Тому українським військовим медикам доводиться адаптувати цивільні технології до надзвичайно складних фронтових умов.

    Серед методів, які українські хірурги активно впроваджували під час війни, — REBOA, тобто реанімаційна ендоваскулярна балонна оклюзія аорти. Цю технологію використовують для тимчасового контролю критичної внутрішньої кровотечі. За словами Гуменюка, саме крововтрата залишається однією з головних причин смерті поранених на полі бою.

    Ще до повномасштабного вторгнення Гуменюк займався розвитком малоінвазивної військової хірургії. На початку 2022 року він разом із колегами проводив високотехнологічні лапароскопічні втручання у військовому госпіталі в Ірпені. Тоді лікарі, зокрема, виконали лапароскопічне видалення нирки та інші складні операції.

    Вже під час великої війни досвід українських військових хірургів почав привертати увагу іноземних фахівців. Гуменюк розповідав, що представляв напрацювання української військової медицини у США. Під час одного з міжнародних конгресів, де були присутні тисячі військових медиків, українські напрацювання викликали значний інтерес.

    У квітні 2026 року АрміяInform повідомляла ще про одну складну операцію, проведену під керівництвом Гуменюка. В інтерв’ю він наголошував, що бойовий досвід змушує українську медицину надзвичайно швидко розвиватися, а частина методик, які сьогодні відпрацьовуються в Україні, у майбутньому може стати предметом вивчення для лікарів інших держав.

    Окрім практичної роботи, Гуменюк займається навчанням військових медиків і науковою діяльністю. Він доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України та лауреат Національної премії України імені Бориса Патона. Ще у 2022 році премію імені Патона йому присудили у складі авторського колективу за роботу, присвячену організації екстреної медичної допомоги та лікуванню гострої крововтрати у бойових умовах і клінічній практиці.

    За роботу під час війни він також отримав державні та відомчі нагороди, серед яких орден «За заслуги» III ступеня, медаль «Захиснику Вітчизни» та відзнака президента «За участь в антитерористичній операції».

    Призначення Гуменюка відбулося на тлі надзвичайно високого навантаження на систему військової медицини. Командування Медичних сил відповідає не лише за роботу госпіталів. До його сфери належать медична евакуація, лікування та реабілітація військовослужбовців, забезпечення медичних підрозділів, підготовка персоналу та організація взаємодії між медичною службою бойових частин і стаціонарними військовими закладами.

    Саме швидкість евакуації Гуменюк неодноразово називав одним із ключових факторів виживання тяжкопоранених. Особливо це стосується випадків гострої крововтрати, коли кожна хвилина впливає на шанси врятувати людину.

    Попередній командувач Медичних сил Анатолій Казмірчук також є військовим медиком. Ще влітку 2026 року він фігурував в офіційних документах президента саме як командувач Медичних сил ЗСУ, що підтверджує: нинішнє рішення є кадровою заміною керівника структури, а не реорганізацією самого командування.

    Причини звільнення Казмірчука в оприлюдненому указі не деталізуються. Тому твердження про конфлікти, провали або будь-які інші мотиви кадрового рішення без окремого офіційного підтвердження були б спекуляцією.

    Для Костянтина Гуменюка призначення означає перехід від керівництва безпосередньо хірургічною службою до відповідальності за значно ширшу систему. Йому доведеться опікуватися не лише хірургією, а усім комплексом медичного забезпечення Збройних сил у момент, коли характер війни швидко змінюється, а навантаження на евакуаційні маршрути, стабілізаційні пункти та госпіталі залишається надзвичайно високим.

    Водночас саме його багаторічний досвід на різних рівнях — від операційної передового госпіталю до організації роботи хірургічної служби всієї армії — робить це призначення особливо помітним. Новий командувач Медичних сил приходить на посаду не лише як військовий управлінець, а передусім як практикуючий хірург, який пройшов АТО, ООС та роки повномасштабної війни і безпосередньо працював із найтяжчими бойовими пораненнями.

  • «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    «Вівальді» на Донеччині: Білецький заявив про звільнення Середнього та зачистку 75 км²

    Українські військові розкрили перші результати наступальної операції «Вівальді» на півночі Донецької області. За заявою командувача Третього армійського корпусу Андрія Білецького, Сили оборони зачистили від російських підрозділів 75 квадратних кілометрів території та деокупували ще близько 10 квадратних кілометрів. Серед оголошених результатів — звільнення населеного пункту Середнє, ліквідація осередків проникнення противника та удари по його постачанню. Про це в заяві командувача.

    Операція проходила в режимі інформаційної тиші. Її результати оприлюднили 15 вересня, однак точна дата початку бойових дій у наведеному повідомленні не зазначена. Тому йдеться про розкриття вже досягнутих результатів, а не про підтверджений початок наступу саме цього дня. Білецький дав зрозуміти, що оголошене стосується лише першого етапу, тоді як усі подробиці задуму командування поки залишаються закритими.

    За інформацією, наведеною у заяві корпусу, українські підрозділи ліквідували осередки російської інфільтрації. Йдеться про проникнення ворожих груп, які могли діяти на окремих ділянках території. У повідомленні про географію операції згадуються Новоселівка, Олександрівка, Ярова, околиці Корового Яру та Середнє. Саме щодо Середнього окремо заявлено про звільнення. Наведений перелік не варто автоматично трактувати як повідомлення про одночасну деокупацію всіх названих населених пунктів.

    У територіальних результатах військові розділяють два показники: 75 квадратних кілометрів зачистки та близько 10 квадратних кілометрів деокупації. Це суттєве уточнення для розуміння перебігу операції. Зачистка від груп противника і повернення окупованої території описують різні результати бойових дій. Відповідно, подавати їх одним числом як 85 квадратних кілометрів новозвільненої землі було б неточно. У відкритому повідомленні також немає докладної карти, яка дозволяла б визначити межі кожної із цих ділянок.

    Окрему частину заяви присвячено втратам російських сил. За оцінкою Третього корпусу, на цьому етапі противник втратив близько 1500 військових, понад 12 тисяч безпілотників, а також сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем та автомобільної техніки. У повідомленні згадуються російські підрозділи 20-ї та 25-ї армій. Ці цифри є даними українського командування; незалежного підтвердження всього наведеного обсягу втрат у перевірених матеріалах немає.

    Водночас формулювання про втрати особового складу не містить розподілу на загиблих, поранених чи полонених. Тому число 1500 не можна подавати як кількість лише ліквідованих російських військових. Аналогічно повідомлення про сотні одиниць техніки не дає окремих показників для танків, артилерії та автомобілів. Докладний перелік уражених об’єктів і методику підрахунку в наданому викладі заяви не оприлюднено.

    Одним із напрямків операції стали удари по російській логістиці. За даними корпусу, підрозділи безпілотних систем перерізали маршрути постачання противника. Командування також заявило, що внаслідок цих ударів російська сторона була змушена перенести постачання паливно-мастильних матеріалів за межі України — у Воронезьку область РФ. Це подається як один із результатів впливу на забезпечення російського угруповання. Водночас конкретні об’єкти та маршрути в наведеному повідомленні не деталізуються.

    До наступальних дій залучили кілька українських формувань. Серед учасників названо підрозділи 60-ї окремої механізованої бригади, 125-ї окремої важкої механізованої бригади, бойову тактичну групу 3-ї окремої штурмової бригади та 3-й окремий розвідувальний батальйон. Також у матеріалі згадуються 66-та окрема механізована бригада, 85-та тактична група 8-го полку Сил спеціальних операцій, спецпідрозділ ГУР Міністерства оборони «Артан» і 10-й мобільний прикордонний загін «Дозор».

    Такий перелік свідчить про участь в операції підрозділів різного підпорядкування. Однак конкретні завдання кожного з них у відкритому повідомленні не розписані. Третій армійський корпус на своєму офіційному сайті зазначає, що створений на базі Третьої штурмової бригади. До його складу входять механізовані, штурмові, артилерійські, розвідувальні та інші підрозділи. Серед названих на сайті формувань є 60-та механізована та 125-та важка механізована бригади, які фігурують і в повідомленні про «Вівальді».

    Білецький також відреагував на обговорення можливого подальшого просування українських військ до річки Чорний Жеребець. Він згадав ці припущення, але не підтвердив їх як оприлюднений план командування. Натомість командувач звернувся до назви операції та музичної асоціації з чотирма сезонами: «Але наша операція називається “Вівальді”. А у Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це — лише перший із них».

    Ця заява вказує на те, що командування розглядає оголошені результати як частину ширшої операції. Проте вона не розкриває ані строків, ані напрямків наступних дій. Наразі публічно повідомлено про звільнення Середнього, зачистку територій від російських груп і порушення ворожого постачання. Подальші висновки про зміну лінії фронту та результати наступних етапів мають спиратися на нові офіційні повідомлення військових.

  • Мінус 1 700 окупантів за добу: загальні втрати армії РФ перетнули позначку в 1,5 мільйона осіб

    Мінус 1 700 окупантів за добу: загальні втрати армії РФ перетнули позначку в 1,5 мільйона осіб

    Протягом минулої доби Сили оборони України ліквідували та вивели зі строю ще 1 700 російських загарбників. Загальні бойові втрати особового складу окупаційної армії з початку повномасштабного вторгнення офіційно перевищили 1 508 600 військових. Про це у щоденному зведенні повідомив Генеральний штаб Збройних сил України.

    Окрім значних втрат у живій силі, підрозділи української армії завдали відчутних ударів по технічному потенціалу агресора, знищивши велику кількість артилерії, дронів та логістичного транспорту противника.

    Втрати російської техніки станом на 14 вересня 2026 року:

    • Особовий склад: близько 1 508 600 осіб (+1 700);
    • Танки: 12 345 (+1) од.;
    • Бойові броньовані машини: 25 331 (+1) од.;
    • Артилерійські системи: 49 752 (+74) од.;
    • Реактивні системи залпового вогню (РСЗВ): 2 127 (+7) од.;
    • Засоби протиповітряної оборони (ППО): 1 637 (+2) од.;
    • Наземні роботизовані комплекси: 2 615 (+12) од.;
    • БПЛА оперативно-тактичного рівня: 516 441 (+2 124) од.;
    • Автомобільна техніка та автоцистерни: 148 807 (+548) од.;
    • Спеціальна техніка: 4 683 (+2) од.

    У Генеральному штабі зазначили, що підрахунок результатів бойової роботи триває безперервно, а наведені дані регулярно уточнюються через високу інтенсивність бойових зіткнень уздовж усієї лінії фронту.

  • Постачальник РЕБ для ЗСУ Contra Drone виводить надприбутки через криптогаманці

    Постачальник РЕБ для ЗСУ Contra Drone виводить надприбутки через криптогаманці

    Бренд виробників Contra Drone, за яким стоять ділки Яковчук Андрій Юрійович з Нетишина Хмельницької області та киянин Юрков Тимофій Олександрович заполонили інтернет рекламою своїх “чудо-РЕБів”.

    За інформацією ЗМІ, Андрій Яковчук та Тимофій Юрков цілеспрямовано проплачують рекламу в Google, Instagram, Facebook і коли боєць на передовій намагався знайти РЕБ, пошук видає тільки Contra Drone. Завдяки проплаченій рекламі та “монополізму” у видачі пошукових систем українські військові часто купують РЕБи Contra Drone, але замість захисту від ворожих дронів отримують тільки “головну біль”.

    Показовим в даному плані є кейс закупки РЕБ через благодійний фонд “Anti-drone Ultra” на 6 діапазонів, на які бійці зібрали гроші – понад 230 тисяч гривень. Продавець – “Флай-груп Україна”, який належить Андрію Яковчуку та Тимофію Юркову. Ось тільки обіцяний захист виявився фікцією. За словами військових, “діапазони закриває дуже з великими прогалинами, а рівень перешкод дуже низький”.

    Крім того, придбаний у Яковчука Андрія Юрійовича та Юркова Тимофія Олександровича пристрій РЕБ швидко вийшов з ладу, відповідно військові звернулися до “підтримки” Contra Drone. Незважаючи на явний “брак” Андрій Яковчук та Тимофій Юрков відмовились ремонтувати пристрій, заявивши, що “модулів на заміну немає, і невідомо, коли будуть”.

    Більше того, на запитання, який саме модуль потрібен, щоб бійці спробували знайти його самостійно, Яковчук Андрій Юрійович та Юрков Тимофій Олександрович відповіли: “не можемо надати інформацію, комерційна таємниця”.

    Водночас, як ми раніше повідомляли,  отримані надприбутки від продажів продукції РЕБ вкрай сумнівної якості Андрій Яковчук та Тимофій Юрков виводять на криптогаманці.

    Йдеться про ФОП Яковчук Андрій Юрійович та ТОВ “Флай-Груп Україна”.  Статутний капітал ТОВ “Флай-Груп Україна”, яка перемагає в державних тендерах, становить лише кілька тисяч гривень. Пры цьому Андрий Яковчук бере участь у численних тендерах на закупівлю обладнання РЕБ для Сил оборони України. Кошти виводяться через підконтрольні ФОП за послуги за допомогою криптогаманців.

    Зокрема, для виведення коштів Андрієм Яковчуком та Тимофієм  Юрковим були задіяні наступні гаманці:

    TQRanfgt4s3HWhgcAni9WZ8A1MzWHEHXLG
    TNEQXrk6MVVndX2uGhbSTc5jU7CQCh4Wkj
    TCNTgoZydp4RS5CzRWsJsVNFJch8225B1u
    TQRanfgt4s3HWhgcAni9WZ8A1MzWHEHXLG
    TQ9vrVjiE1xBiicrEsHxhcYzwcXZ3ceReq
    TNDBwWRMNpkX1Q4FFwvBpFc4dF2RhFX6vV
    TRkxheaSHWe1nP5gio6wr9whBtRK9VSUKE
    TADRdyt7ag5Wd9tUxQinJtKwMqbr2YGjTz
    TXyjLJSCm6fZXDEkKooBFFSS5KtLc2rZuP
    TNDBwWRMNpkX1Q4FFwvBpFc4dF2RhFX6vV
    TNyhUtWzRp2APvx3NSHzBaNVbbfrmZQyRB
    TM2oxeouRD7rpKAoDaFyt81LWibWREh8m4
    THxs9P8T8gdxT8siixxzLYCBCXt42BQCzx

    Щоб розуміти масштаб наживи Андрія Яковчука на українських військових, варто згадати, що Яковчук може дозволити собі витрачати сотні тисяч гривень на відпочинок.

    Зокрема, відповідно до опублікованих документів, родина підрядника Міноборони Андрія Яковчука  витратила 1 млн гривень, На відпочинок у Європі витратити ще 932 тис. гривень.

     

     

  • «Прикрив собою буквально»: поранений воїн ЗСУ відбив атаку трьох FPV і врятував непритомного побратима

    «Прикрив собою буквально»: поранений воїн ЗСУ відбив атаку трьох FPV і врятував непритомного побратима

    У 66-й окремій механізованій бригаді імені князя Мстислава Хороброго показали одну з найважчих евакуацій поранених за весь час використання підрозділом наземних роботизованих комплексів. Боєць самохідного артилерійського дивізіону з позивним «Британець», уже маючи численні осколкові поранення, супроводжував важкопораненого непритомного побратима і під час руху знищив зі стрілецької зброї три російські FPV-дрони. Два моменти збиття потрапили на відео.

    Відео 10 вересня оприлюднила сама 66-та ОМБр. За інформацією бригади, двоє військовослужбовців зазнали поранень унаслідок російської атаки. Один із них перебував у вкрай важкому стані й був без свідомості. «Британець» також отримав численні осколкові поранення та втратив частину засобів індивідуального захисту, однак залишився поряд із товаришем і фактично став його останнім захистом до моменту, коли обох вдалося вивести з небезпечної зони.

    Чекати на класичну евакуаційну групу було небезпечно: російські атаки продовжувалися. Тому військові задіяли наземний роботизований комплекс — безпілотну платформу, здатну перевозити поранених без необхідності відправляти під вогонь додаткових людей. Керував комплексом військовослужбовець із позивним «Мангуст», оператор першого механізованого батальйону «KASSTA». Саме його роботу разом із діями «Британця» у бригаді назвали ключовою для успіху місії.

    На оприлюднених кадрах видно, як наземний комплекс рухається з пораненим військовим, тоді як «Британець» іде поряд. У цей момент їх атакують російські FPV. Військовий відкриває вогонь зі стрілецької зброї та намагається збити безпілотники ще до того, як вони досягнуть платформи. За даними 66-ї бригади, загалом під час евакуації він знищив три FPV-дрони, причому два збиття зафіксувала камера.

    Фактично боєць одночасно виконував кілька завдань: сам залишався пораненим, контролював стан непритомного товариша, рухався поряд із евакуаційною платформою та відбивав атаки безпілотників. У 66-й ОМБр наголосили, що для підрозділу ця операція стала однією з найскладніших за весь час використання наземних роботизованих комплексів.

    Міністерство оборони України також звернуло увагу на цей епізод. У своєму інформаційному ефірі відомство окремо згадало «Британця» як військового, який супроводжував евакуаційний НРК із пораненим побратимом і збив три російські дрони, що намагалися уразити групу.

    Важливий у цій історії не лише особистий вчинок військового, а й сама технологія евакуації. Наземні роботизовані комплекси дедалі активніше використовують там, де відправлення звичайного автомобіля або евакуаційної групи створює надто великий ризик для людей. ЗСУ офіційно зазначають, що такі платформи можуть виконувати одразу кілька функцій: евакуювати поранених, доставляти боєприпаси та медичне майно, проводити логістичні й навіть розвідувально-ударні операції.

    Для 66-ї бригади це вже не експериментальна технологія. Підрозділ системно використовує наземних роботів на бойових завданнях. За власними даними бригади, лише у квітні її оператори НРК успішно виконали 183 місії. За результативністю застосування наземних комплексів підрозділ тоді піднявся на 11-те місце серед усіх підрозділів і на сьоме — серед частин Сухопутних військ у відповідному рейтингу системи Delta.

    У лютому перший механізований батальйон «KASSTA» вже повідомляв про дві успішні евакуації поранених за допомогою НРК протягом однієї доби. За словами військових, такі місії готуються заздалегідь: оператори вивчають маршрут, оцінюють ризики від ворожих безпілотників і лише після цього запускають платформу. Одна з операцій тоді тривала майже всю ніч.

    Навесні та влітку інтенсивність використання роботів лише зростала. У травні військові 66-ї ОМБр повідомляли, що за п’ять днів провели три евакуації поранених за допомогою наземних комплексів, а в червні встановили новий для себе рекорд — чотири евакуйовані військовослужбовці за добу.

    Причина такого активного переходу до роботизованої логістики — різке збільшення так званої «кілзони» на сучасному фронті. Невеликі FPV-дрони дозволяють противнику контролювати підступи до позицій і полювати на транспорт, через що навіть кілька кілометрів між передовою та безпечнішою зоною можуть стати надзвичайно небезпечними для евакуаційних автомобілів. Наземний робот не усуває цей ризик повністю, але дозволяє не відправляти під удари ще одну групу людей.

    Сама 66-та бригада раніше повідомляла про постійні атаки російських FPV на НРК на Лиманському напрямку. У березні військові показували інший епізод, коли оператор завдяки різкому маневру в останній момент урятував наземний комплекс від прямого влучання ворожого дрона. Тоді в бригаді прямо зазначали, що противник докладає значних зусиль, аби ускладнювати українську логістику саме ударами безпілотників.

    Масштаб цієї дронової загрози добре видно і зі статистики підрозділу. За підсумками серпня 66-та ОМБр повідомляла про знешкодження понад 600 російських FPV-дронів на Лиманському напрямку. Це показує, наскільки щільним стало застосування безпілотників безпосередньо над передовою й наскільки складними сьогодні є навіть завдання, які раніше вважалися відносно звичайними — підвезення боєприпасів чи евакуація пораненого.

    На цьому тлі відео з «Британцем» демонструє відразу дві реальності сучасної війни. Перша — людина все ще залишається вирішальним фактором навіть за активного використання роботів. Наземний комплекс зміг фізично вивезти важкопораненого, але під час атак FPV його прикривав інший військовий. Друга — роботизація вже безпосередньо рятує життя, дозволяючи евакуювати людей із районів, куди відправлення додаткового екіпажу могло б призвести до нових втрат.

    У бригаді не повідомили публічно ані точне місце проведення операції, ані актуальний стан обох поранених військових. Такі деталі з міркувань безпеки не розкриваються. Тому достовірно відомо саме те, що показано й підтверджено 66-ю ОМБр: двоє військовослужбовців були поранені, один перебував без свідомості, евакуацію проводили за допомогою НРК, а «Британець» під час неї знищив три ворожі FPV.

    Волонтерка Катерина Ножевнікова, поширивши відео, написала, що ці кадри мають побачити якомога більше людей. Вона звернула увагу на те, що військовий рухався відкритою місцевістю під загрозою дронів, але все одно залишався поряд із пораненим товаришем.

    Саме ця деталь і зробила історію резонансною: «Британець» уже сам потребував допомоги, проте в момент евакуації продовжив прикривати іншого. А роботизована платформа й оператор «Мангуст» дали шанс завершити місію без відправлення під нові атаки ще однієї групи військових.

  • Провал путінського бліцкригу: російські генерали благають перенести дату окупації Донбасу на тлі катастрофічних втрат

    Провал путінського бліцкригу: російські генерали благають перенести дату окупації Донбасу на тлі катастрофічних втрат

    Політичне керівництво Російської Федерації продовжує вимагати від своєї армії повної окупації Донецької області до кінця 2026 року, проте військове командування ворога просить відтермінувати цей дедлайн щонайменше до 31 березня 2027 року. Загарбники вже п’ятнадцять разів переносили терміни остаточного захоплення регіону, так і не досягнувши жодних стратегічних чи оперативних успіхів на полі бою. Про ці панічні настрої в лавах противника повідомив заступник керівника Офісу президента Павло Паліса під час офіційної зустрічі українського військового командування з американськими переговірниками Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером.

    Ситуація на східному фронті залишається вкрай важкою, але українська оборона змушує ворога платити безпрецедентну ціну за кожен метр просування. Російські окупаційні війська застосовують тактику м’ясних штурмів, стираючи власні підрозділи заради мінімальних територіальних здобутків. За інформацією Офісу президента, йдеться про сотні вбитих та важкопоранених загарбників за кожен пройдений квадратний кілометр української землі. Такі катастрофічні втрати особового складу та бронетехніки роблять виконання політичних наказів Кремля фізично неможливим у встановлені терміни, що й змушує російських генералів просити про чергове відтермінування.

    Зустріч із представниками Сполучених Штатів Америки стала важливим майданчиком для демонстрації реального стану справ на лінії бойового зіткнення. Українська сторона детально поінформувала партнерів про виснаження наступального потенціалу російської армії та підкреслила критичну важливість збереження стабільної військово-технічної підтримки. Американські делегати змогли наочно переконатися, що розпіарений російський наступ загруз в ешелонованій обороні Збройних сил України, а амбіції Москви розбиваються об стійкість українських захисників.

    Окрему увагу під час переговорів приділили технологічному протистоянню в повітрі. Павло Паліса розповів союзникам про активну розробку новітніх вітчизняних засобів для боротьби з російськими безпілотниками, які оснащені реактивними двигунами. При цьому український посадовець акцентував на абсолютній технологічній імпотенції російського військово-промислового комплексу, який неспроможний самостійно створювати сучасні зразки озброєння та повністю залежить від тіньового імпорту і допомоги країн-вигнанців.

    «І тут у росіян знову немає жодного власного технологічного прориву: ані конструкція, ані двигун не є їхніми розробками. Вони не розробили нічого – взяли готове у тих, хто їм це передав. І ми чудово знаємо, хто саме», – наголосив заступник керівника Офісу президента.

    Відповіддю на ці загрози стає симетричний технологічний розвиток українських оборонних спроможностей. Речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат підтвердив, що вітчизняні реактивні дрони-перехоплювачі вже розроблені інженерами. Наразі головне завдання полягає у проведенні фінальних етапів випробувань, після чого почнеться активне масштабування виробництва та набуття Силами оборони відповідних спроможностей. Це дозволить суттєво посилити захист неба над прифронтовими та тиловими регіонами, позбавивши ворога його інструментів повітряного терору.

  • Україна замовляє 1000 ракет Patriot, але чекати доведеться роками: Київ просить 300 уже зараз

    Україна замовляє 1000 ракет Patriot, але чекати доведеться роками: Київ просить 300 уже зараз

    Україна укладає контракти приблизно на 1000 ракет для зенітно-ракетних комплексів Patriot, однак більшість цих перехоплювачів не потраплять до українських підрозділів протиповітряної оборони найближчим часом. Саме тому Київ звернувся до партнерів із набагато терміновішим проханням: передати ракети з уже наявних військових запасів зараз, а згодом компенсувати їх новішими боєприпасами, закупленими Україною за довгостроковими контрактами.

    Про це міністр оборони України Євгеній Хмара заявив 8 вересня під час 36-го засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн». За його словами, контракти на приблизно тисячу ракет фінансуються за допомогою партнерів, зокрема коштом кредитної програми Європейського Союзу. Проблема полягає не у відсутності замовлень, а у виробничих термінах: значна частина законтрактованих ракет почне надходити лише протягом наступних років.

    Тому паралельно з довгостроковим замовленням Україна сформулювала конкретну короткострокову потребу — 300 ракет-перехоплювачів Patriot із чинних запасів партнерів. Фактично Київ пропонує союзникам схему обміну: вони передають Україні частину своїх ракет зараз, коли вони критично необхідні для відбиття російських ударів, а в майбутньому отримують натомість новіші ракети з українських контрактів.

    Саме ця деталь є ключовим «нюансом» у повідомленні про тисячу Patriot. Йдеться не про тисячу готових ракет, які вже перебувають на складах і можуть бути оперативно доставлені Україні. Це довгостроковий контрактний портфель, виконання якого залежить від виробничих можливостей оборонної промисловості США та союзників. Українському ж ППО перехоплювачі потрібні зараз — напередодні осінньо-зимового періоду та на тлі нової хвилі масованих російських ударів.

    І потреба не обмежується Patriot. Хмара повідомив партнерам, що Україні також необхідно близько 500 ракет класу «повітря-повітря», здатних використовуватися проти крилатих ракет, додаткові переносні зенітно-ракетні комплекси, а також $2 млрд на безпілотники. Окремий виклик — реактивні версії російських Shahed, проти яких українська оборонна промисловість разом із військовими шукає дешевші способи перехоплення. Частина таких українських рішень уже проходить випробування безпосередньо в бойових умовах.

    Потреба в додаткових перехоплювачах особливо гостро проявилася саме 8 вересня. У ніч проти вівторка Росія атакувала Україну балістичними, крилатими та протикорабельними ракетами, а також 166 ударними та іншими безпілотниками. За даними Повітряних сил, основні удари були спрямовані на Київщину та Одещину. Українська ППО повідомляла про знищення або подавлення 175 повітряних цілей, однак були зафіксовані влучання на десятках локацій.

    Reuters повідомляв, що після короткої паузи Росія відновила удари по Києву, застосувавши, зокрема, балістичні ракети. Саме проти такого типу загроз Patriot залишається однією з найважливіших систем, доступних Україні. Тому проблема запасів ракет до цих комплексів напряму пов’язана не лише з обороною військових об’єктів, а й із захистом великих міст та енергетичної інфраструктури.

    Першою на новий заклик Києва вже відреагувала Німеччина. Міністр оборони Борис Пісторіус оголосив, що Берлін передасть Україні терміново необхідні перехоплювачі PAC-2 із запасів Бундесверу. Він також закликав інші держави-учасниці Контактної групи перевірити власні арсенали та приєднатися до таких поставок.

    Німецька допомога не обмежуватиметься Patriot. Берлін планує передати більше ракет AIM-9 класу «повітря-повітря», а Україна за рахунок коштів європейської кредитної програми має замовити у Німеччини кілька тисяч керованих ракет IRIS-T. Пісторіус наголосив, що ці комплекси вже довели високу ефективність в Україні, а постачання систем та боєприпасів із промислового виробництва триватимуть.

    Додаткові кошти на американські системи ППО оголосила й Велика Британія. Лондон виділяє 100 млн фунтів стерлінгів через програму НАТО PURL. Пакет включатиме ракети для Patriot та інше обладнання протиповітряної оборони, яке планують доставити до початку зими. Британський уряд прямо пов’язує рішення з необхідністю посилити захист критичної інфраструктури, населення та українських військ перед очікуваними новими російськими атаками.

    Водночас значна частина масштабної закупівлі спиратиметься на гроші Європейського Союзу. За даними «Європейської правди», країни ЄС погодили закупівлю для України американських ракет-перехоплювачів Patriot орієнтовною вартістю 3,2 млрд євро у межах кредитного механізму загальним обсягом 90 млрд євро. Фінальне оформлення рішення очікується найближчими днями.

    Це не перший випадок, коли Україна просить партнерів не чекати завершення нового виробничого циклу, а ділитися ракетами зі своїх військових складів. Ще за підсумками одного з попередніх засідань «Рамштайну» Міноборони України повідомляло про домовленості з кількома європейськими партнерами щодо термінових поставок Patriot із наявних запасів. Тоді ж союзники підтвердили значні обсяги фінансування ППО та програми PURL.

    Тепер ця модель фактично стає дворівневою. Перший рівень — негайна допомога зі складів союзників, необхідна для проходження найближчих місяців. Другий — великі багаторічні контракти, які мають поступово створити для України значно більший і прогнозованіший запас ракет.

    Масштаб замовлення приблизно у тисячу перехоплювачів демонструє, що Київ і партнери переходять від ситуативного пошуку кількох десятків ракет до планування ППО на роки вперед. Але саме виробничий лаг залишається головною проблемою: контракт можна профінансувати сьогодні, тоді як фізично ракета з’явиться лише після проходження виробничого циклу.

    Тому для України критичними стають найближчі місяці. На тлі очікуваного посилення російських атак взимку Київ просить партнерів не чекати, доки нові перехоплювачі зійдуть із виробничих ліній. 300 Patriot зі складів союзників потрібні зараз, а приблизно тисяча законтрактованих ракет має вже потім поповнити запаси й, за запропонованою Україною схемою, частково компенсувати партнерам те, що вони передадуть негайно.

  • До 8 років ув’язнення: Укрзалізниця нагадала, що заборонено знімати та публікувати під час війни

    До 8 років ув’язнення: Укрзалізниця нагадала, що заборонено знімати та публікувати під час війни

    Укрзалізниця закликала пасажирів, блогерів, журналістів та інших громадян уважніше ставитися до фото- і відеозйомки на залізничних об’єктах під час воєнного стану. Звичайний на перший погляд кадр із вокзалу, станції, депо або колій може містити інформацію, яка допоможе встановити розташування об’єкта, його стан, характер роботи чи переміщення військових і техніки.

    У компанії наголошують: усі фото- та відеозйомки безпосередньо на об’єктах Укрзалізниці мають бути попередньо погоджені. Для цього необхідно звернутися до пресслужби компанії. Особливу увагу просять приділяти об’єктам, які можуть бути пов’язані з критичною інфраструктурою або обороною країни.

    До таких об’єктів можуть належати депо, тягові та електричні підстанції, окремі станції, системи сигналізації та зв’язку, технічні приміщення, рухомий склад та інші елементи залізничної інфраструктури.

    Укрзалізниця окремо закликає не проникати на закриті або службові території заради фото чи відео. Йдеться, зокрема, про депо, підстанції, місця російських ударів та інші об’єкти, доступ до яких обмежений.

    Проблема полягає не лише у самому факті зйомки. Значно серйозніші наслідки можуть настати після публікації або поширення матеріалів, якщо вони містять інформацію про переміщення військових, техніки, зброї чи боєприпасів.

    Чинний Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за несанкціоноване поширення такої інформації під час воєнного або надзвичайного стану. Зокрема, частина друга статті 114-2 КК України стосується поширення даних про переміщення, рух або розташування Збройних сил України чи інших військових формувань, якщо їх можна ідентифікувати на місцевості та ця інформація раніше не була офіційно оприлюднена уповноваженими державними органами. За це передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

    Тобто сама фотографія потяга, колії чи вокзалу автоматично не означає кримінального правопорушення. Ключовим є те, що саме потрапило в кадр, чи дозволяє матеріал визначити місцеперебування військових або техніки та чи була така інформація вже офіційно оприлюднена.

    За поширення інформації про направлення або переміщення зброї, озброєння та боєприпасів територією України стаття 114-2 передбачає окрему відповідальність — від трьох до п’яти років позбавлення волі, якщо відповідні дані не були раніше оприлюднені у визначених законом офіційних джерелах.

    У тяжчих випадках покарання може бути ще суворішим. Якщо такі дії вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, із метою передати інформацію державі-агресору або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, закон передбачає від восьми до дванадцяти років ув’язнення — за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

    Саме тому Укрзалізниця закликає не публікувати матеріали, на яких можна побачити військові перевезення. У кадр можуть випадково потрапити військовослужбовці, платформи з технікою, вантажі, озброєння або інші деталі, що дозволяють встановити напрямок та особливості переміщення.

    Окрема категорія ризику — фотографування наслідків російських атак на залізничну інфраструктуру. Детальні кадри можуть показати характер руйнувань, рівень пошкодження колій, стан енергетичних об’єктів, масштаби ремонтних робіт або ділянки, які залишаються вразливими.

    Саме тому варто уникати публікації матеріалів одразу після ударів, особливо якщо офіційні державні органи або сама Укрзалізниця ще не оприлюднювали відповідної інформації.

    У компанії попереджають, що в разі виявлення незаконної зйомки або проникнення на об’єкти її працівники можуть припинити такі дії та викликати правоохоронців. Інформацію про порушників за необхідності передають компетентним органам, які вже мають визначити, чи містять дії конкретної людини склад правопорушення.

    Водночас важливо не перебільшувати обмеження. В Україні немає загальної кримінальної заборони на будь-яке фотографування залізниці. Покарання «до восьми років» стосується не звичайного селфі на вокзалі, а конкретних випадків несанкціонованого поширення чутливої військової інформації, передбачених Кримінальним кодексом.

    Якщо ж зйомка на залізничному об’єкті потрібна для професійної роботи, Укрзалізниця рекомендує погодити її заздалегідь. Для цього компанія вказує адресу пресслужби [email protected].

    Головне правило під час війни залишається простим: перед публікацією кадру варто оцінити не лише його естетичність чи інформаційну цінність, а й те, яку додаткову інформацію він може розкрити. Особливо це стосується військових перевезень, критичної інфраструктури та наслідків російських ударів.