Трамп чекає на відповідь росіян щодо останньої редакції “мирного плану” до кінця наступного тижня

За повідомленням адвоката підозрюваного, Ігоря Сулими, його клієнт послався на статтю 63 Конституції України. Ця стаття захищає громадян від самозвинувачення та дозволяє не надавати інформацію, яка може бути використана проти них у суді.

Зухвале вбивство у столиці розкрили слідчі та оперативники Оболонського управління поліції спільно зі співробітниками карного розшуку столичного главку.

Чоловік прожив із жінкою близько 15 років, з яких останні три місяці труїв її хімічними речовинами, підсипаючи у їжу та напої. Після смерті жінки, зловмисник намагався привласнити її квартиру, а коли це йому не вдалось – забрав автомобіль загиблої та близько 20 000 доларів й переїхав до Волинської області

Вказано, що столичні правоохоронці затримали 67-річного чоловіка.

Під час обшуку у квартирі, як вказано, слідчі вилучили гроші, банківську карту потерпілої, її автомобіль Suzuki, документи та пластикову ємність із сипучою речовиною, яку скерували на експертизу.

Слідчий повідомив затриманому про підозру за вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та незаконне заволодіння транспортним засобом.

За клопотанням слідчих суд обрав фігуранту запобіжний захід у вигляді безальтернативного тримання під вартою, йому загрожує довічне позбавлення волі.

Корупційні схеми у силовому блоці під час повномасштабного вторгнення набувають все більш організованого та системного характеру, виходячи далеко за межі поодиноких випадків зловживань. У деяких ситуаціях бойові підрозділи стають формальним прикриттям для багатомільйонних фінансових операцій, які виправдовуються необхідністю «термінового забезпечення фронту». Особливо показовим є приклад Департаменту поліції особливого призначення — Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Цей підрозділ на папері виконує бойові завдання, але на практиці його ресурси та структура часто використовуються для легалізації великих грошових потоків.

Важливо зазначити, що такі прояви корупції не обмежуються лише окремими випадками або персоналіями. Їхня повторюваність і системність свідчать про наявність усталених механізмів, які дозволяють легалізувати надходження та розподіл коштів без належного контролю. Розкриття подібних схем потребує як прозорих внутрішніх аудитів, так і активної взаємодії з громадськими структурами та журналістськими розслідуваннями. Без цього ризик зловживань у майбутньому лише зростатиме, що ставить під загрозу ефективність державних інституцій у воєнний час.

У березні 2025 року департамент оголосив закупівлю засобів індивідуального бронезахисту та елементів військового спорядження на загальну суму 27 мільйонів 670 тисяч гривень. З самого початку процедура мала ознаки формальності. У встановлений строк була подана лише одна тендерна пропозиція — від приватного виробничо-торговельного підприємства «Акрополіс».

Основним видом діяльності цього підприємства є виробництво дорожніх сумок, валіз та цивільних аксесуарів. У відкритих даних відсутня інформація про наявність у компанії ліцензій, виробничих потужностей або сертифікованої технологічної бази для виготовлення бронежилетів чи іншої продукції військового призначення. Попри це саме з «Акрополісом» було укладено договір на постачання бронезахисту.

Зміст договору та тендерної документації вказує на низку системних порушень. Предмет закупівлі сформульований нечітко, відсутня процедура погодження зразків до початку поставок, а вимоги щодо підтвердження якості та походження продукції фактично проігноровані. У сукупності це створює враження контрольованої закупівлі без реальної конкуренції, де тендерна процедура виконувала роль формального прикриття для перерозподілу бюджетних коштів.

Фінансову частину схеми доповнює кадровий аспект. Колишній керівник Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександр Ткачук, діяльність якого раніше пов’язували з тиском на бізнес і неформальним впливом на прибуткові сектори економіки, після звільнення опинився в структурі бригади «Лють». Формально він був зарахований інспектором штурмового підрозділу, однак, за наявною інформацією, не виконував ані бойових, ані повноцінних службових завдань.

Конкурсні процедури та навчання мали радше декоративний характер, створюючи видимість законного працевлаштування в умовах воєнного стану. Сам підрозділ у цій частині виглядає як зручний кадровий «буфер» для проблемних фігур, яким складно знайти місце в інших державних структурах без репутаційних ризиків.

Фактичну крапку в цій історії поставив Печерський районний суд міста Києва. Постановою слідчого судді Юрія Головка у справі № 757/54804/25-к скаргу на бездіяльність правоохоронних органів було залишено без задоволення. Таким чином суд фактично зафіксував допустимість закупівель без реальної конкуренції, використання бойового підрозділу як формального прикриття та відсутність необхідності в глибокій перевірці очевидних бюджетних ризиків.

Це рішення створює небезпечний прецедент, за якого багатомільйонні операції в силовому блоці можуть здійснюватися без повноцінної правової оцінки. Поки десятки мільйонів гривень проходять через сумнівні договори, а бойові підрозділи використовуються як фінансово-кадрова ширма, спроби домогтися реальної реакції з боку держави впираються в системну бездіяльність.

У підсумку така практика працює не в інтересах фронту чи державної безпеки, а в інтересах тих, хто навчився заробляти на війні, прикриваючись її символами та статусом бойових підрозділів.

Після завершення досудового розслідування працівники Державного бюро розслідувань направили до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно державної зради колишнього народного депутата України, який представляв заборонену політичну партію "ОПЗЖ" — Вадима Рабіновича. У своїй діяльності він розповсюджував антиукраїнську пропаганду серед населення та політичного керівництва країн Європейського Союзу. Вадим Рабінович протягом тривалого часу використовував свої виступи та інтерв'ю для поширення маніпулятивної інформації, що приносила шкоду суверенітету, територіальній цілісності та безпеці України.

Його дії сприяли досягненню військово-політичних цілей російської федерації та забезпечували ідеологічну допомогу у проведенні підривної діяльності проти України. На Вадима Рабіновича покладено обвинувачення у державній зраді згідно з частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України, за якою передбачається покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років з конфіскацією майна.

Рішенням Печерського суду Києва, відповідно до клопотання слідчого Державного бюро розслідувань, був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений переховується за кордоном. Усі ці заходи спрямовані на забезпечення правосуддя та відповідальності перед законом за дії, що створюють загрозу національній безпеці та суверенітету України.

У результаті досудового розслідування та подальшого судового процесу стверджено вину колишнього народного депутата Вадима Рабіновича у державній зраді згідно з частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України. Йому доводиться відповідати за поширення антиукраїнської пропаганди та маніпулятивної інформації, що ставило під загрозу національну безпеку та суверенітет України. За рішенням суду обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений переховується за кордоном. Цей випадок є прикладом важливості захисту національних інтересів та правосуддя в Україні.