Третя штурмова бригада залучає ув’язнених до служби – Максим Жорін

Величезний скандал охопив один з найбільших торгово-розважальних центрів у Києві, ТРЦ "Республіка", розкриваючи широкомасштабні обманні схеми та підозри на масштабні корупційні дії на рівні олігархічних структур. Антимонопольний комітет виявив підозри щодо певних структур, пов'язаних з угрупованням, з якими пов'язані Дмитро Фірташ та Віталій Хомутинник, у спільних діях, які, за словами слідства, призвели до збитків держави в понад мільярд гривень через штучне заниження вартості об'єкта на аукціоні, при цьому об'єкт фактично залишився у руках попередніх власників. Василь Астіон, відомий своїми впливовими зв'язками в бізнесі та політиці, відігравав ключову роль у цьому складному плані. Його зв'язки з Хомутинником, які можуть бути пов'язані з Фірташем, стають особливо важливими у контексті реалізації проєкту ТРЦ "Республіка". З'ясувалося, що компанія "Ділідженс", яка керувала цим гігантським торгово-розважальним центром, насправді мала бенефіціарами саме Хомутинника та Толстунова через офшорні структури. Треба відзначити, що будівництво "Республіки" фінансувалося коштами, отриманими від банку "Надра", контроль над яким, відповідно до джерел, належав Фірташу. Компанія "Мегаполісжитлобуд", також пов'язана з проросійським олігархом, була відповідальна за процес будівництва. У 2019 році об'єкт було придбано на аукціоні за значно заниженою ціною особами, пов'язаними з Хомутинником. Компанія "Солтекс Капітал", представлена Василем Астіоном, стала переможцем та придбала "Республіку" за лише 777,1 мільйонів гривень, в той час як початкова вартість становила близько 2,6 мільярда гривень. Цікаво, що саме Астіон є кінцевим бенефіціаром декількох інших фірм, які також брали участь у торгах за "Республіку". У 2020 році національна поліція розпочала розслідування можливої змови між посадовими особами Національного банку, банку "Надра", іншими компаніями, а також "Солтекс Капітал" на аукціоні. Загалом, завдяки цій схемі держава втратила понад мільярд гривень, при цьому сам об'єкт залишився у руках колишніх власників.

У результаті дослідження ситуації навколо торгово-розважального центру "Республіка" у Києві можна зробити кілька висновків. Перш за все, виявлено значні підозри на корупційні дії та шахрайські схеми, які спричинили великі збитки державі через недооцінення вартості об'єкта та незаконні дії на аукціоні. У розслідуванні беруть участь різні структури, включаючи підсанкційних осіб та бізнесменів з великим впливом. Також виявлено роль ключових фігур, які здатні маніпулювати ситуацією на користь себе та спільництва за рахунок державних ресурсів. Зокрема, важливу роль у цій схемі відіграє Василь Астіон, який має впливові зв'язки в бізнесі та політиці. Загалом, виявлено серйозну проблему з корупцією та недобросовісними практиками в сфері комерційної нерухомості, що потребує ретельного розслідування та прийняття відповідних заходів з боку влади для запобігання подібним ситуаціям у майбутньому.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

До 30-річного ювілею культового “Кримінального чтива” розберемося, чому другий фільм Квентіна Тарантіно досі вважається найкращим його творінням? “Кримінальне чтиво” входить до топ 10 рейтингу IMBD, на Rotten Tomatoes критики дають стрічці 92%, глядачі — 96%. І всі визнають, що найнезвичайніша для бойовика сцена — це знаменитий танець Вінсента Веги (Джон Траволта) і Мії Воллес (Уми Турман). Однак багато хто стверджує, що це “вставний” епізод — для оригінальності. Фокус доведе, що нічого тут випадкового немає — це ключова сцена стрічки, де режисер дав останній шанс цим своїм героям — змінитися.

Тарантіно — постмодерніст. Хлопець працював у відеосалоні і почав знімати фільми, надивившись американського, європейського та азіатського кіно. Прийоми брав у видатних режисерів. Наприклад, шість новел ідуть не в хронологічному порядку — як у французьких класиків Жан-Люка Гадара і Франсуа Трюффо. Діапазон жанрів, який використовує Тарантіно, гранично широкий: від вестерну до тортурного порно. Здавалося, така солянка має привезти до того, що картина розвалиться. Але що ж це все тримає?

На старті фільму пара дрібних грабіжників Рінґо (Тім Рот) та Іоланда (Аманда Пламмер) за філіжанкою кави в придорожній забігайлівці вирішують “потрусити” відвідувачів кафе. Зважившись, вони вихоплюють пістолети: у цьому місці стрічки починаються вступні титри — інтрига стартувала. Далі з’являються два гангстери, Вінсент Вега (Джон Траволта) і Джулс Віннфілд (Семюел Л. Джексон). Але не будемо переказувати сюжет — його всі знають. Одразу перейдемо до танцю, щоб відповісти, чому це ключовий епізод стрічки.

Новела про Вінсента Вегу і дружину мафіозі Мію (Ума Турман) починається з того, що Вінсент заїжджає за дружиною шефа. Вона — акторка, яка не здобула визнання (знялася в пілоті серіалу, який забракували), від безвиході вийшла заміж за мафіозі, про що вона сама розповіла в ресторані. Вінсент — вкрай нікудишній кілер. Це ми розуміємо, проаналізувавши його дії: він агресивний, нестриманий, недалекий і робить купу помилок: випадково вбив поплічника в авто; грубо ображає боксера Бутча, провокуючи майбутній конфлікт боксера і мафії; нерозумно гине на унітазі, читаючи комікс, бо залишив автомат у засадній квартирі на плиті. Навіть героїн йому продали не в “кульках”, через що Мія дістала передоз, вважаючи, що це кокаїн. З хорошого: він же і врятував Мію, вколовши адреналін у серце. Але, зрозуміло, що якби дружина боса померла — Вінсенту теж не минути лиха.

На конкурсі твісту в ресторані в танці (до речі, “твіст” кіномовою — несподіваний хід) — Вінсент і Мія раптом знаходять себе. Чому?

Мія професійно танцює, хоч і не стала кінозіркою. А Вега — раптом з’ясовується — чудовий танцюрист. Ким, звісно, є сам Джон Траволта — зірка мюзиклів “Лихоманка суботнього вечора” (1977) і “Бріолін” (1978). Він навіть ходить у бойовику, граціозно пританцьовуючи.

Вони, нарешті, займаються тим, що у них класно виходить, зриваючи у публіки заслужені овації, і привозять додому нагородний кубок за номер. Але, як співається в хіті Чака Беррі, під який вони витанцьовували, You Never Can Tell (“Ніколи не знаєш, що трапиться”): Мія незабаром мало не помре від передозування, а Вінсент Вега — загине. Однак Вінсент міг залишитися в живих, якби звертав увагу на знаки долі.

Грабіжники Йоланда і Рінґо знахабніли, але нарвалися на кримінальний “крупняк” і ледве живими втекли з халепи. Цей струс їм дасть шанс оцінити ризики такого способу життя. Чи створені вони для цього?

Гангстер Джулс, сприйнявши проліт куль повз нього як Боже диво, йде після цього знака долі з криміналу — у набагато світліше майбутнє, ніж у нього було.

Джулс запитував у хлопців, які взяли дипломат із грошима у його шефа: “Марселлас Воллес — сучка? Ви хотіли його ошукати? Ні, він тут усіх має”. Але збоченець Зед зґвалтував боса мафії, того, хто “сам усіх мав”. Однак доля в особі Бутча дає мафіозі можливість стратити ґвалтівника.

Боксер Бутч (Брюс Вілліс), здійснивши свої подвиги і довівши, що він справжній боєць, тікає на мотоциклі вбитого збоченця Зеда з кушем, красунею і батьківським годинником на руці. Шеф мафії пообіцяв його забути. Бутч — найбільший переможець у фільмі.

Вінсент Вега, який глухий і сліпий до знаків долі (хоча дав у кав’ярні блискуче визначення Божого дива: “Коли неможливе стає можливим”), гине в найбезглуздіший спосіб, оскільки займається справою, до якої непридатний.

Подальшу долю Мії Квентін залишає під питанням: вибір за дівчиною. Але кубок за танці, який стоїть вдома, можливо, їй нагадуватиме про те, що пора б повернутися до кар’єри актриси.

Ви сміятиметеся, але хто скаже після цього, що Тарантіно — не режисер-мораліст? Формула “Кримінального чтива”: активні герої — випробування долею, яка посилає знаки — кожному по заслугах.