У Сумській області іноземці з Колумбії знищують ворога разом із ЗСУ

Станом на початок грудня Росія фактично перевиконала мобілізаційний план на 2025 рік. За інформацією начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова, до лав російської армії було залучено близько 403 тисяч осіб, що майже досягає запланованих показників для всього 2025 року. Така ситуація свідчить про суттєве прискорення мобілізаційних процесів, що може мати серйозні наслідки як для внутрішньої стабільності Росії, так і для ходу бойових дій в Україні.

Основним джерелом поповнення російських збройних сил залишаються контрактники, однак цей процес супроводжується чималою кількістю проблем. Зокрема, проблеми з мотивацією, високий рівень невдоволення серед новобранців та звинувачення у використанні примусового набору через "ліворуч" укладені контракти. За даними української розвідки, багато росіян, не бажаючи йти на фронт, вдаються до різноманітних способів ухилення від служби або до хабарів для отримання більш вигідних умов.

Російська влада змушена регулярно підвищувати одноразові виплати за підписання контракту. Їхній розмір варіюється залежно від регіону, але йдеться про значні суми, які використовуються як ключовий стимул для залучення нових військовослужбовців. Таким чином Кремль намагається компенсувати втрати та підтримувати чисельність армії без оголошення відкритої загальної мобілізації.

Водночас у ГУР зазначають, що у 2026 році Росія планує набрати до війська ще близько 409 тисяч осіб, що свідчить про довгострокові плани ведення війни та розрахунок на постійне оновлення особового складу.

Паралельно з контрактним набором Москва готує механізми прихованої мобілізації резервістів. Йдеться про залучення військовозобов’язаних під виглядом обов’язкових зборів та служби у резерві. Відповідні рішення дозволяють призивати невизначену кількість резервістів без формального оголошення нової хвилі мобілізації.

Аналітики вважають, що російська влада намагається уникнути різкого соціального напруження, пов’язаного з масовим призовом, тому робить ставку на поступове, але постійне втягування резерву та фінансову мотивацію населення. Такий підхід дозволяє Кремлю продовжувати війну, не вдаючись до політично ризикованих рішень.

"Стратегічний Розгін: Як Захід Зраджує Київ за Рекомендацією Білого Дому"

Президент України Володимир Зеленський отримав від США відомості щодо необхідності зміни стратегії з наступальної на оборонну, вважає колумніст Bloomberg Андреас Клут. За його словами, виступаючи на форумі в Давосі, радник президента США Джейк Салліван передасть це повідомлення Зеленському. Автор статті вважає, що Зеленський розуміє сенс такого рішення, але в цьому випадку йому слід бути обережним у висловлюваннях для збереження морального духу в Україні.

Стаття також вказує на проведену Україною зустріч в Давосі, спрямовану на міжнародну підтримку формули миру Зеленського, яка, за словами автора, стала "глухим кутом", оскільки Росію та Китай не запросили. Клут вважає, що після неуспішного контрнаступу та великих втрат немає можливості говорити про новий наступ ЗСУ.

Зазначається також, що Росія зосередиться на утриманні захоплених територій, сподіваючись на можливий повернення Дональда Трампа до влади в США. Клут вбачає різницю в потенціалах між Україною та РФ, зазначаючи, що російське суспільство перетворено на військову економіку, що відрізняється від української реальності.

У своїх висновках автор стверджує, що запропоноване припинення вогню може виявитися рівносильним капітуляції в майбутньому, оскільки Україна під час перемир'я може не отримати достатньо грошей та зброї від Заходу. Автор підсумовує, що Захід вже зрадив Київ, і вказує на необхідність посиленого постачання зброї як умови для переходу в оборону.

Висновки стосовно статті вказують на те, що українська сторона отримала рекомендації від США щодо переходу з наступальної стратегії на оборонну. Зазначається, що президент Зеленський, висловлюючи схвалення такого курсу, має бути обережним у публічних заявах для збереження морального духу українців.

Стаття також відзначає неудачний результат контрнаступу та проведену в Давосі зустріч, яка виявилася "глухим кутом". Автор стверджує, що Росія спрямує свою увагу на утриманні захоплених територій, сподіваючись на можливий повернення Дональда Трампа.

Важливою є вказівка, що Захід, за думкою автора, зрадив Київ, тому Україні слід вимагати посиленого постачання зброї як умови для переходу в оборону. Автор висловлює обурення щодо можливого припинення вогню, вважаючи його еквівалентом капітуляції, оскільки Україна може залишитися без достатньої підтримки від Заходу під час подальшого вирішення конфлікту.

Протягом багатьох років українці проводжають старий рік 31 грудня та зустрічають новий 1 січня, сприймаючи цей порядок як єдино можливий. Втім, історія зберегла пам’ять про іншу дату настання нового року, яка сьогодні відзначається як Старий Новий рік. Це свято, хоч і має переважно світський характер, тісно переплелося з народними обрядами та християнськими традиціями, зберігаючи відтінки минулого в сучасному житті українців.

Старий Новий рік виник після календарної реформи 1918 року, коли Україна перейшла з юліанського календаря на григоріанський. Різниця між двома системами становить 13 днів, тому «перше січня» за старим стилем припадає на 14 січня за новим. Завдяки цьому традиція святкування другого нового року збереглася у народі і дійшла до наших днів як символ зв’язку поколінь та історичної пам’яті.

Для українців 14 січня має не лише світське, а й релігійне значення. За староцерковним календарем цього дня вшановують святого Василя Великого. Тому більшість звичаїв і вірувань, пов’язаних зі Старим Новим роком, мають християнське коріння.

Напередодні, у вечір Маланки, який називали Щедрим, уся родина збиралася за святковим столом. Вважалося, що зустрічати рік потрібно в чистому одязі та з добрим настроєм, аби наступний рік був щасливим і заможним. Стіл накривали щедро: подавали м’ясні страви, а завершувала трапезу щедра кутя.

Уранці 14 січня, у день Василя, молодь ходила по домівках із посіванням. Юнаки брали зерно, заходили до хат і бажали господарям достатку, здоров’я та добробуту. Вважалося, що чим щедріше посівальників обдарують, тим успішнішим буде рік. Також цього дня було заведено відвідувати хрещених, родичів і сусідів, засіваючи зерном поріг та коридор оселі.

Віруючі українці на Старий Новий рік відвідують церковну службу. Оскільки святий Василь вважається покровителем свинарства, традиційними є страви зі свинини, які символізують достаток і ситість.

Існували й заборони. Наші предки вірили: як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. Тому 14 січня не можна сваритися, лихословити, згадувати старі образи чи бажати зла іншим. Також не радили давати гроші в борг або залишати гаманець порожнім — вважалося, що це може принести фінансові труднощі впродовж року.

Попри зміну календарів і сучасний ритм життя, Старий Новий рік залишається для багатьох українців особливим днем — тихою, теплою нагодою ще раз зібратися з родиною і символічно побажати одне одному щастя та достатку.