Україна може застосовувати французькі ракети для ударів по території Росії — глава МЗС Франції

Вища антикорупційна судова колегія винесла вирок першому заступнику міського голови Одеси, Анатолію Орловському, який займав цю посаду у період з 2014 по 2020 рік. За звісткою, він уклав угоду зі слідством. Орловського засудили до 4 років і 6 місяців позбавлення волі, проте згодом покарання було змінено на три роки умовного ув'язнення без конфіскації майна. Чиновника засудили за статтею ч. 5. ст. 191 КК України – "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем". Ця справа стосувалася заволодіння майном КП "Міжнародний аеропорт "Одеса"" на суму 118 мільйонів гривень та доходів, отриманих протягом десятирічної діяльності в розмірі понад 2,5 мільярда гривень.

Серед інших підозрюваних у справі – бізнесмени Борис Кауфман і Олександр Борухович (Грановський), колишній мер Одеси Олексій Костусєв і екс-директор аеропорту Олексій Кочанов. Відповідно до слідства, у 2011 році Кауфман і Грановський організували схему заволодіння майном одеського аеропорту, реєструючи ТОВ, яке мало стати спільним підприємством з Одеською міською радою. Однак насправді фігуранти мали намір приватизувати майновий комплекс аеропорту. Костусєв забезпечив підтримку депутатів міськради, обіцяючи їм, що співзасновник інвестуватиме в розвиток аеропорту. Крім того, мер допустив службове підроблення, що надавало підконтрольній фірмі право утворювати спільне підприємство з міською радою без конкурсу.

У висновках можна зазначити наступне:

Постановлення Вищого антикорупційного суду щодо першого заступника міського голови Одеси, Анатолія Орловського, свідчить про серйозний підхід до боротьби з корупцією в Україні. Орловського засудили за привласнення, розтрату майна та заволодіння ним через зловживання службовим становищем, що має важливе значення для забезпечення законності та прозорості в державних структурах.

Судове рішення стосується не лише Орловського, а й інших осіб, втягнутих у схему заволодіння майном одеського аеропорту. Це важливий крок у впровадженні принципів правової держави та недопущення корупції в усіх сферах суспільного життя.

Проте, це лише один із випадків, і важливо продовжувати розслідування та приймати ефективні заходи для запобігання корупції та забезпечення відповідальності за порушення закону на всіх рівнях влади.

Повна евакуація Києва у разі критичних проблем в енергетичній сфері є вкрай малоймовірною, а з технічної точки зору — практично нереалізованою для міста з багатомільйонним населенням. Таку позицію висловив енергетичний експерт, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Геннадій Рябцев, коментуючи поширені в публічному просторі припущення щодо можливого вивезення жителів столиці.

За словами фахівця, розмови про евакуацію Києва найчастіше виникають без розуміння реальних масштабів і складності подібного процесу. Йдеться не лише про транспорт чи організацію руху, а про комплексну систему рішень, яка включає логістику, безпеку, забезпечення житлом, медичною допомогою та базовими умовами для життя. Навіть у теорії реалізація такого сценарію потребувала б колосальних ресурсів і чіткої відповіді на ключове запитання — куди саме можна перемістити мільйони людей.

Рябцев підкреслив, що саме поняття евакуації в умовах мегаполіса часто використовується без розуміння логістики. Він зауважив, що подібні сценарії можуть обговорювати лише ті, хто не стикався з реальним плануванням і організацією таких процесів.

Як приклад експерт навів аварію на Чорнобильській АЕС, коли евакуація жителів Прип’яті, де проживали десятки тисяч людей, тривала кілька діб. За нинішніх умов, коли йдеться про мільйони мешканців Києва, подібні дії, за його оцінкою, є нереальними в принципі.

Натомість Рябцев закликає зосередитися на практичних рішеннях. У разі тривалої відсутності централізованого теплопостачання, на його думку, необхідно робити ставку на автономні джерела живлення. Зокрема, для багатоквартирних будинків, де немає перспектив швидкого відновлення тепла, можливе встановлення генераторів, які дозволять забезпечити електроопалення всередині будівель.

Ситуація в Києві залишається напруженою після січневих атак Росії на енергетичну інфраструктуру столиці. Удари по ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 призвели до того, що значна частина міста залишилася без тепла. Станом на зараз без опалення перебувають близько 400 багатоповерхових будинків.

Водночас перший віце-прем’єр Юлія Свириденко повідомила, що вже з вечора четверга в Києві можуть запровадити полегшені графіки подачі електроенергії, якщо не відбудеться нових атак на енергетичні об’єкти.

Конституційний орган, покликаний гарантувати незалежність судової влади та відповідальність суддів, на практиці дедалі частіше постає перед критикою через вибірковість і бездіяльність. Йдеться про Вищу раду правосуддя (ВРП), діяльність якої протягом останніх років викликає питання щодо реагування на задокументовані порушення окремих суддів, про що активно пишуть у соцмережах і публічних матеріалах.

За наявною інформацією, під мовчазним прикриттям голови ВРП Григорія Усика продовжує функціонувати суддівська практика окремих посадовців, зокрема слідчого судді Личаківського районного суду Львова Володимира. Системні скарги та документи, що вказують на порушення етичних норм і законодавства, залишаються без належного розгляду, що створює у суспільстві відчуття подвійних стандартів та непрозорості у ключовому конституційному органі.

Ключем до схеми називають маніпуляції з територіальною підсудністю та втручання в автоматизований розподіл справ. Матеріали, які БЕБ подає через формально орендоване, але фактично не використове приміщення на вулиці Стрийській, 35, автоматично переводяться до юрисдикції Личаківського суду. Далі, як стверджується у зверненнях, понад 90% таких матеріалів опиняються саме у провадженні судді Мармаша, що виключає випадковість і вказує на можливе втручання у систему розподілу.

У процесуальних діях суддя нібито демонструє повне ігнорування стандартів судочинства. За даними публікацій, він системно відмовляє у дослідженні доказів і без аналізу задовольняє клопотання детективів БЕБ щодо обшуків та доступу до документів. Такі ухвали фактично легітимізують дії детективів, які, за твердженнями авторів, обирають об’єкти тиску серед бізнесу, а суд забезпечує юридичне оформлення.

Незважаючи на зафіксовані звернення й оприлюднені факти, Вища рада правосуддя залишається пасивною. За словами авторів публікацій, орган не вживає жодних заходів реагування та фактично створює атмосферу повної недоторканності для участників схем.