Україна запускає e-Stock: нову електронну систему контролю запасів ліків

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.

Це відкриття стало результатом ретельного аналізу фінансових декларацій та майнового стану екс-посадовця. НАЗК, виконуючи свої функції з контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, виявило значні розбіжності між задекларованими доходами та фактичним майновим станом Вербицького.

Про це повідомили в Національному агентстві з питань запобігання корупції.

Там кажуть, що за дорученням Вербицького пов’язані з ним люди придбали такі активи:

автомобіль LEXUS ES 300H вартістю понад 960 тисяч гривень; автомобіль LEXUS NX 300H вартістю понад 480 тисяч гривень; автомобіль PORSCHE MACAN T вартістю 3,5 мільйони гривень; будинок та земельна ділянка в Києві вартістю 16,3 мільйона гривень; будинок та земельна ділянка в Одесі вартістю 10 мільйонів гривень; квартира та земельна ділянка в Анталії (Туреччина) вартістю 3,9 мільйона гривень; Крім того, НАЗК не змогло встановити законні джерела походження понад 2 мільйонів готівки, які знайшли у Вербицького, а також криптовалюти Tether (USDT).

Матеріали про необґрунтовані активи направили до Національного антикорупційного бюро України для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження проти ексзаступника генпрокурора.

Справа Вербицького

Журналісти «Схем» зʼясували, що заступник генпрокурора Дмитро Вербицький оселився в будинку у столичному елітному котеджному містечку «Коник», який його племінник придбав за довіреністю від одеського бізнесмена за понад 2 мільйони гривень, що згідно з ринковими цінами є заниженою в 6 разів вартістю.

Також «Схеми» стверджують, що з травня 2024 року власницею одного із сусідніх маєтків на березі річки Коник стала Христина Ільницька, з якою Вербицький нібито перебуває у стосунках. Приблизна ринкова вартість такої нерухомості сягає 48 мільйонів гривень, хоча договір купівлі-продажу будинку свідчить, що жінка заплатила за нього близько 2 мільйонів гривень.

Сам посадовець заперечив, що допомагав Ільницькій із придбанням майна.

Окрім того, журналісти виявили, що за декілька місяців до того жінка придбала автомобіль Porsche Macan T 2023 року випуску вартістю 100 тисяч доларів. Водночас власний сукупний дохід Ільницької, прозвітований перед державою за останнє десятиліття, становить трохи більше ніж 360 тисяч гривень.

Вербицький — заступник генпрокурора, який, зокрема, відповідає за питання, пов’язані з протидією економічним злочинам, ухиленням від сплати податків, а також із захистом інвестицій.

Після розслідування журналістів щодо Вербицького почали службове розслідування, Національне агентство із запобігання корупції проводить перевірку способу життя Вербицького, а Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження щодо його можливого незаконного збагачення.

Парламентарі викликали генпрокурора Андрія Костіна до Верховної Ради для доповіді щодо майна його заступника. Проте Костін не прийшов, пояснивши, що зараз триває службова перевірка, і тому запропонував відкласти обговорення.

Згодом Вербицький написав заяву на звільнення для уникнення негативного впливу на роботу Офісу генпрокурора. Генпрокурор Андрій Костін підписав наказ про його звільнення 1 липня.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Іноземні банки не розбираються, де саме перебуває наш бізнес – на захоплених РФ територіях чи на підконтрольних Україні, – і загортають платежі експортерів/імпортерів без розбору. Офіційну причину таких дій підприємствам ніхто не пояснює, але її називає НБУ – через те, що компанії провалили фінансовий моніторинг у Євросоюзі.

Про все це НБУ пише у своєму листі №25-0005/59329, що опинився в нашому розпорядженні.

Регулятор пояснює провал фінмоніторингу у своєму документі секторальними санкціями Євросоюзу щодо непідконтрольної території України.

Західні банки автоматично вважають, що бізнес уже захоплений РФ, тому й блокує всі його проводки, не вникаючи, в якій частині фронтової зони він зареєстрований. Нацбанк наводить у документі приклад двох міст – Херсон і Запоріжжя, і називає такий підхід необґрунтованим.

“Здебільшого іноземні банки не деталізують підставу для блокування/відмови з посиланням на вимоги їхньої внутрішньої політики та процедур комплаєнсу. На думку Національного банку, невиконання платежу може бути пов’язане із санкційними обмеженнями (зокрема, секторальними санкціями Європейського Союзу щодо непідконтрольних уряду України територій у Донецькій, Херсонській, Луганській та Запорізькій областях), а також вимогами міжнародних стандартів та національного законодавства інших країн з питань фінансового моніторингу, управління ризиками тощо. Вважаємо, що такий де-ризикінг з боку іноземних банків щодо українських суб’єктів господарювання не обґрунтований”, – йдеться в листі №25-0005/59329.

У підсумку страждає не тільки сам цей бізнес, а й українська економіка загалом. Адже в Україну не надходить валютна виручка, а наш фінансовий ринок зараз особливо потребує долара і євро. А так само гальмуються імпортні поставки, оскільки за них не приходить оплата з України.

Зазвичай проблеми з проходженням фінансового моніторингу лягають на плечі самого бізнесу – коли наші компанії провалюють його на батьківщині, їм не намагаються допомагати. Але в цьому випадку НБУ зажадав від українських банків, через які йдуть зовнішньоекономічні платежі компаній, впритул узятися за розв’язання проблеми і домогтися розблокування проводок експортерів/імпортерів. Від наших фінансистів вимагається, по-перше, попередньо (перед проведенням зовнішньоекономічного платежу) зв’язуватися з іноземним банком-кореспондентом, через який він іде, і проводити додаткові роз’яснення по кожній компанії та доводити легітимність її роботи за допомогою відповідних даних, зокрема даних Мінреінтеграції, яка регулярно оновлює список окупованих територій (для цього міністерство створило на сайті відповідну англомовну сторінку).

По-друге, українські банкіри мають детально описувати кожен зовнішньоекономічний платіж під час його здійснення (з усіма даними щодо місця реєстрації та ситуації з поточною окупацією).

По-третє, якщо блокування платежу все ж таки трапиться, то український банк має зв’язатися із західним банком-партнером, з’ясувати причини і надати всю інформацію для розблокування. По суті це зробили його обов’язком, чого раніше не було.

НБУ зажадав від наших банків усе це зробити і відзвітувати перед ним протягом найближчого місяця з точною деталізацією. А саме, зі списками конкретних українських підприємств із заблокованими платежами, причинами блокувань і статусами щодо вирішення проблеми.