Українські поліція та ТЦК мають право затримувати громадян у рамках мобілізації

За чотири роки повномасштабної війни Україна зіткнулася з безпрецедентним відтоком населення. Згідно з узагальненими даними, сформованими на основі інформації Державної прикордонної служби України, з країни офіційно виїхали та не повернулися близько 3,1 мільйона громадян. Ці цифри відображають лише зафіксовані перетини кордону і дають уявлення про реальні масштаби демографічних втрат, з якими держава стикається в умовах тривалої війни.

Окрему увагу привертає статистика за 2025 рік. За підсумками року різниця між кількістю виїздів українців за кордон і їхніх повернень становила 290,3 тисячі осіб. Хоча цей показник залишається значним, він демонструє певне уповільнення міграційних процесів. У порівнянні з 2024 роком, коли кількість громадян, що виїхали й не повернулися, була суттєво більшою, нинішні дані виявилися приблизно у півтора раза нижчими.

Упродовж 2025 року Державна прикордонна служба зафіксувала понад 37 мільйонів перетинів державного кордону. Кількість в’їздів і виїздів була майже збалансованою: громадяни та іноземці перетнули кордон на в’їзд близько 18,4 мільйона разів, а на виїзд — 18,7 мільйона разів.

Переважну більшість перетинів — близько 86% — здійснили саме громадяни України. Загалом у 2025 році українці перетинали кордон у середньому 2,7 мільйона разів на місяць. Для порівняння, у попередні роки цей показник тримався на рівні близько 2,5 мільйона щомісяця.

Попри зростання загальної кількості поїздок за кордон, показник так званих умовних «неповернень» поступово зменшується. У 2025 році з України виїхали 16,1 мільйона громадян, тоді як повернулися 15,8 мільйона. Різниця і сформувала показник у 290 тисяч осіб, які протягом року не повернулися.

Загалом із початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 3,1 мільйона громадян України офіційно залишили підконтрольну територію держави та не повернулися. За наявними даними, близько 72% цього показника припадає на перший рік повномасштабної війни, коли масовий виїзд був пов’язаний із активними бойовими діями, окупацією частини територій та загрозою життю цивільного населення.

В Україні спостерігається тривожна тенденція зростання кількості занедбаних випадків онкологічних захворювань. Ця ситуація викликає серйозне занепокоєння як у медичної спільноти, так і у суспільства в цілому. Розглянемо детальніше причини, наслідки та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

Занедбані хвороби та їх наслідки

Онкологиня Ольга Пономарьова зазначає, що військові, які отримують медичну допомогу фрагментарно, стають особливо вразливими. В Україні існує суттєвий розрив у ранньому виявленні онкозахворювань порівняно з іншими країнами. Багато пацієнтів приходять вже з неоперабельними формами раку, що ускладнює їх лікування.

Вплив стресу на онкологію

Хронічний стрес, за словами Пономарьової, може стати каталізатором розвитку раку. Психічне перенапруження виснажує захисну систему організму, що в свою чергу може призводити до зміни метаболізму та розвитку цукрового діабету II типу, що пов’язано з ризиками виникнення естроген-залежних раків.

Поширення «жіночого» раку

Професор Олексій Ковальов акцентує, що військові дії сприяють поширенню вірусів та бактерій. Наприклад, після війни у В’єтнамі захворюваність на рак шийки матки у жінок зросла на 300%. Сьогодні відомо, що це пов’язано з вірусом папіломи людини. Незважаючи на позитивний вплив вакцинації, загалом ситуація з профілактикою онкозахворювань залишається складною.

Зростання раку легень

Серед військових і цивільних осіб, які перебувають у зоні бойових дій, рак легень стає все більш поширеним. Олексій Ковальов пояснює, що причинами є канцерогенні речовини, що виділяються під час пожеж та інших руйнівних процесів.

Депресія та відмова від лікування

Онкологиня Наталія Залізняк звертає увагу на те, що важкий психологічний стан і депресія призводять до того, що пацієнти часто відмовляються від лікування. Це негативно впливає на прогноз хвороби. Під час війни люди схильні до шкідливих звичок, таких як переїдання, паління, вживання алкоголю та обмеження фізичної активності, що також сприяє погіршенню їх здоров’я.