В Україну 9 вересня прийдуть грози і короткі дощі

Уряд України прийняв істотне рішення, спрямоване на захист вразливих категорій внутрішніх переселенців. Згідно з оновленими правилами утворення фондів житла для тимчасового проживання, їх обліку та надання, прийнятими Кабінетом Міністрів України, виселення цих груп громадян із тимчасового житла тепер заборонене, згідно з Постановою КМУ від 29 квітня 2022 року №495. Про це повідомляє офіційний канал Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Ця постанова має на меті надати окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб додаткові гарантії щодо недопущення примусового виселення їх із житла для тимчасового проживання в період дії військового стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування. Таким чином, на внутрішніх переселенців, які належать до вразливих категорій громадян, не поширюватиметься обмеження за строком проживання, передбачене абзацом восьмим частини 1 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб". Зазначається, що зміни спрямовані на посилення гарантій правового та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб. Проект відповідного документу розробило Мінреінтеграцію на виконання Закону України від 8 листопада 2023 року № 3446-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо деяких питань забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом для тимчасового проживання".

Уряд України прийняв важливе рішення, спрямоване на захист внутрішніх переселенців, які потрапили у складну життєву ситуацію через військові конфлікти та тимчасову окупацію територій. Згідно з новими змінами до Порядку формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщеним особам, виселення цих груп громадян тепер заборонено. Це рішення має на меті забезпечити додаткові гарантії щодо недопущення примусового виселення з житла для тимчасового проживання в період дії військового стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування. Таким чином, уряд створює умови для забезпечення правового та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, забороняючи їх виселення з тимчасового житла без їхньої волі.

У 2019 році Володимир Зеленський обійняв посаду президента України на п'ятирічний термін. Якщо він не отримає другий термін через вибори або не буде переобраний, його повноваження завершаться навесні 2024 року, після інавгурації нового глави держави. 20 травня цього року виповнюється рівно п'ять років, відколи Володимир Зеленський став президентом. Для самого українського лідера цей день буде звичайним робочим, хоча може бути напруженим через ситуацію на фронті. У зв'язку з загостренням бойових дій Зеленський відмінив всі міжнародні візити та провів засідання Ставки головнокомандувача у Харкові. Він висловив впевненість у тому, що українські війська зможуть стримати російський наступ. Далі в планах президента – підготовка до червневого "саміту миру", продовження будівництва фортифікацій, посилення української армії та зміна обстановки на фронті.

Замість того, щоб дивитися на наступний понеділок як на останній день Зеленського на посаді президента України, російська пропаганда та деякі українські опоненти його влади спробують представити цей день як момент, коли він стає "простроченим президентом", а Україна – державою без законної влади. За даними київських співрозмовників ВВС, зараз ми спостерігаємо наймасштабнішу комплексну інформаційну операцію російських спецслужб в історії, яка спрямована на зміну легітимної влади в Україні та на поразку Києва військовим шляхом. ВВС спробувала проаналізувати "проблему 20 травня" та розібратися в її суті, а також визначити, які зміни очікують Володимира Зеленського, українське суспільство та державу в цілому після цієї дати.

Проблема полягає в конфлікті між кількома статтями української Конституції. З одного боку, основний закон передбачає, що термін повноважень президента України становить п'ять років. З іншого боку, в Конституції прописано, що президент перебуває на посаді до обрання та інавгурації наступного глави держави. З третього боку, Конституція прямо забороняє проводити вибори до Верховної Ради під час воєнного стану, але не містить заборон на проведення президентських виборів. Отже, є люди, які тлумачать цей правовий конфлікт таким чином. Якщо президентський термін становить п'ять років, то 20 травня 2024 року – останній день президентства Володимира Зеленського. Його мав би змінити переможець президентських виборів, але їх не було призначено, хоча Конституція дозволяла їх проводити.

Проте, якщо вже сталося так, то треба визнати, що вже 21 травня Володимир Зеленський перестане бути легітимним президентом. Тому він має піти у відставку та передати свої повноваження, як це прописано у Конституції, спікеру Верховної Ради. А він, у нашому випадку – член президентської партії "Слуга народу" Руслан Стефанчук, має залишатися в.о. президента, доки нового главу держави не оберуть на виборах, незалежно від того, коли саме вони відбудуться. Спікер парламенту, як в.о. президента, не новинка для України, нагадують прихильники юридичної теорії. У лютому 2014 року, після втечі з Києва Віктора Януковича, парламент обрав спікером Олександра Турчинова, який виконував обов’язки глави держави протягом понад трьох місяців, аж до інавгурації Петра Порошенка.

Серед тих, хто сумнівається у легітимності президента Володимира Зеленського після 20 травня, різні особистості – від колишнього однопартійця Зеленського, опального нардепа Олександра Дубінського, до глави російського МЗС Сергія Лаврова. Об’єднує їх тільки те, що вони є опонентами українського лідера. Противники цієї теорії переконані, що питання легітимності президента після 20 травня є пустим. Найпростіший аргумент, який вони наводять, – це те, що жоден український президент не перебував на посаді рівно п’ять років день у день. Попри це, сумнівів у легітимності жодного з українських президентів у зв’язку з цим не виникало.

Деякі співрозмовники ВВС визнають, що формулювання Конституції справді може залишати місце для різних тлумачень. У недавньому інтерв’ю ВВС міністр юстиції України Денис Малюська висловив підозру, що автори Конституції не уявляли, що Україна може опинитися в стані повномасштабної війни, тому підходили до відповідних положень несерйозно. Один з авторів Конституції, колишній віцепрем’єр та посол України в Білорусі, а нині викладач університету Роман Безсмертний, розповідаючи ВВС, зазначає, що над формулюваннями основного закону країни жорстко дискутували найкращі юридичні мізки. Якщо аналізувати норми Конституції системно, а не окремо, то стає зрозумілою і задум авторів, і точність обраних формулювань, додає Безсмертний. Перед ними стояли дві великі задачі. По-перше, уникнути переривання влади, утворення "вакууму влади". Саме тому в Конституції прописано, що президент лишається на посаді до інавгурації наступника, навіть якщо його ще не обрали. Потрібно також згадати норму, яка забороняє чинному президенту передавати свої повноваження іншим особам чи органам.

Друге завдання – запобігти можливості узурпації влади у кризових ситуаціях. Щоб цього уникнути, автори Конституції посилили роль Верховної Ради, включивши до основного закону заборону на парламентські вибори під час воєнного стану. Отже, Конституція наказує Зеленському залишатися на посаді президента, допоки його наступника не оберуть на легітимних виборах.

Хто ж стверджує, що Конституція залишає місце для різних тлумачень у цьому питанні, може звернутися до чинного закону про правовий режим воєнного стану. Цей закон чітко забороняє внесення змін до Конституції, проведення референдумів та виборів будь-якого рівня під час воєнного стану. Таке положення цього закону підтверджує ЦВК, обґрунтовуючи відсутність підстав для оголошення президентських виборів у 2024 році.

Навіть спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, який мав би стати в.о. президента після Зеленського, заявив, що не має жодних сумнівів у легітимності президента і після 20 травня. Незважаючи на всі роз’яснення та трактування, “проблема 20 травня” продовжує існувати, обговорюється і використовується для політичних маніпуляцій.

Не можна сказати, що українська влада не передбачала, що це питання стане актуальним ближче до річниці інавгурації Зеленського. Вже минулої осені в Києві багато говорили про те, що було б розумно внести зміни до законів про вибори та воєнний стан і організувати президентські вибори у визначений Конституцією термін, тобто у березні 2024 року, не скасовуючи при цьому воєнний стан.

За словами співрозмовників ВВС, у коридорах української влади вже тоді, восени минулого року, обговорювалася можливість того, що російська пропаганда почне активно розповсюджувати тему нелегітимності українського президента після закінчення його п’ятирічного терміну та звинувачувати його в узурпації влади. Деякі західні політики, зокрема американський сенатор Ліндсі Грем та глава ПАРЄ Тіна Кокс, також висловлювали думку про необхідність проведення в Україні виборів у найближчому майбутньому.

У таких обставинах проведення президентських виборів могло бути сприйнято як стратегічний крок, спрямований на запобігання російській пропаганді та відповідь на заклики західних партнерів. Сам Володимир Зеленський тоді висловлював готовність провести вибори за умови фінансування та надання спостережувачів з боку Заходу. “Я не хочу, щоб влада трималася (лише за владу)”, – підкреслював він.

У розмові з румунськими ЗМІ у жовтні, президент Зеленський, який раніше заявляв про свою наміреність не балотуватися на другий термін, висловив своєрідну формулу щодо своєї участі у президентських виборах: якщо голосування відбудеться до закінчення війни, то він балотуватиметься, а якщо після, то відмовиться від претензій на другий термін. Незважаючи на активну дискусію щодо проведення виборів, остаточне рішення залежить від президента. Проте проти проведення виборів виступили не лише український “третій сектор”, а й широке українське суспільство. Понад сто громадських організацій різного спрямування підписали заяву про неприпустимість проведення кампанії в умовах воєнного стану.

Соціологічні дослідження показали, що більшість українців виступає проти проведення виборів до закінчення війни. Серед причин такого настрою українців є неможливість забезпечення безпеки під час виборів через постійні бойові дії та ракетні обстріли, а також відсутність можливості участі у голосуванні для сотень тисяч військових та мільйонів біженців. Крім того, багато українців не розуміли, чому в умовах війни потрібно витрачати мільярди гривень на організацію виборів, які не є пріоритетом в цей час.

6 листопада минулого року президент Володимир Зеленський висловив думку, що “вибори зараз не в приоритеті”, та засудив тих, хто вносить цю тему в суспільний діалог як безвідповідальних. З цього моменту обговорення щодо можливості проведення виборів в Україні закінчилося. Відомо, що п’ятирічний термін президента Зеленського не буде обмежений.

Однак влада розуміла, що її рішення може викликати питання щодо легітимності президента після 20 травня. У лютому поточного року видання DT.ua повідомило, що Офіс президента готував звернення до Конституційного суду. Вони планували запитати, чи можливе проведення президентських виборів під час воєнного стану, і чи може президент залишатися легітимним після закінчення свого терміну. Проте звернення так і не надійшло до суду. Зараз Конституційний суд недоукомплектований, що ускладнює ухвалення рішення.

Співрозмовники з ВВС вважають, що команді президента було складно розраховувати на швидке рішення суду, особливо з огляду на складні відносини між Зеленським та судом, які ускладнилися в 2020 році під час конфлікту щодо відставки суддів. Крім того, вважалося, що запит про легітимність президента може стати сигналом невпевненості самого Зеленського, що приносило більші репутаційні ризики, ніж очікувана вигода.

“Проблема 20 травня” стала центром уваги для опонентів Володимира Зеленського, які активно поширювали меседжі про втрату його легітимності. Цю тему вперше зафіксував керівник урядового Центру стратегічних комунікацій та національної безпеки, Ігор Соловей, вже на початку лютого минулого року. Першими каналами поширення таких повідомлень стали соцмережі колишнього депутата Верховної ради Ігоря Мосійчука, який перебуває за кордоном. У своїх постах в телеграмі та TikTok він стверджував, що непроведення виборів у визначений Конституцією термін свідчить про узурпацію влади Зеленським.

Деякий час потім депутат Верховної Ради від партії Зеленського Олександр Дубінський також заявив про закінчення повноважень президента України у травні та наголосив на необхідності дотримання закону. Ці меседжі стали частиною широкої кампанії у соцмережах, де критично настроєні блогери активно обговорювали українську політику. Крім того, “ботоферми” засмічували соцмережі коментарями про “нелегітимного” президента.

З часом “проблема 20 травня” перетворилася на легітимну тему політичної дискусії, і навіть сам Володимир Зеленський був запитаний про свою легітимність під час пресконференції 25 лютого. У відповідь на це Зеленський зазначив, що ця тема є частиною наративу програми Російської Федерації, а відповідні документи є у розвідувальних службах країн “Великої сімки”. Він зазначив, що це програма росіян, яка фінансується і спрямована проти України.

За два дні комітет з розвідки при президентові України розширив тему своєю заявою. За їхніми словами, Росія планує активізувати свої зусилля в рамках “спецоперації Майдан-3” протягом наступних тижнів. Президент Зеленський вже в листопаді минулого року в інтерв’ю газеті Sun згадував про цю спецоперацію, яка, за його словами, спрямована на повалення української влади (в Україні ці заяви сприйняли з певною дозою іронії). У заяві комітету “Майдан-3” називали найбільш коштовною акцією російських спецслужб у їхній історії, заявляючи, що її бюджет складав нібито 1,5 мільярда доларів.

“Методика кампанії – типова для російських спецслужб: ставлять під сумнів легітимність прийнятих після 20 травня рішень української влади, поширюють панічні настрої, зневіру, штучно створюють протистояння між цивільним населенням та військовими, розповсюджують різноманітні “теорії змови”… За задумом ворога, до першої половини червня планується збурити ситуацію в нашій країні, а потім, використовуючи цей хаос, завдати Україні військової поразки на Сході. В цьому полягає ключова ідея їхньої операції”, – йшлося в заяві.

Схоже, що Росія активно включається в розгортання теми про нелегітимність Володимира Зеленського вже з березня. Представник Росії при ООН, Василь Небензя, на засіданні Ради безпеки висловив жорстку позицію, називаючи Зеленського “диктатором” і заявивши, що він стає нелегітимним після 21 травня через відмову проводити вибори. Глава МЗС Росії, Сергій Лавров, трохи пом’якшив тон, висловивши невизначеність стосовно подій після 21 травня.

Ці заяви, за словами Ігоря Солов’єва з ВВС, спрямовані на міжнародну аудиторію, щоб послабити позиції української влади. Паралельно, російські ток-шоу, телеграм-канали та ЗМІ активно обговорюють тему нелегітимності Зеленського, а експерти та політики висловлюють свої погляди, у яких від Костянтина Затуліна до Олега Царьова. За даними Центру стратегічних комунікацій, Зеленського у російських ЗМІ називають “узурпатором” і “нелегітимним” президентом. Навіть телеканал RT подав ролик, що критикує Зеленського.

Хоча офіційна позиція Кремля стосовно легітимності Зеленського залишається невизначеною, є деякі сигнали про можливе визнання нелегітимності. Наприклад, заява президента Білорусі Олександра Лукашенка про те, що Путін може залишитися без партнера для укладення мирного договору. У свою чергу, Київ вже заздалегідь відгукнувся на можливе визнання Зеленського нелегітимним, заявивши, що не бачить правових підстав для визнання Путіна демократично обраним президентом.

Представники української влади стверджують, що мають докази російського походження цих інформаційних атак, але ніколи не публікували ці матеріали. Команда Зеленського підозрює, що політичні мотиви можуть спонукати парламентську опозицію, зокрема прихильників колишнього президента Петра Порошенка, до розкручування теми про нелегітимність президента. Проте, деякі представники партії “Європейська солідарність” відкидають ці звинувачення. “Ситуація вже дуже серйозна. Усім слід заспокоїтися з цією темою. Це, насправді, не має сенсу. Всі розуміють можливі наслідки”, – зазначив один з впливових соратників Порошенка. Подоляк вважає, що розкручування “проблеми 20 травня” росіянами має дві мети. По-перше, посіяти серед західних партнерів сумніви щодо легітимності українського керівництва і життєздатності України як держави. Цю тему намагаються включити до політичного порядку денного західних країн. Розрахунок Москви полягає в тому, що ця тема стане частиною мейнстрімних дискусій на Заході, що призведе до втоми від України та відмови від підтримки. По-друге, загнати українців у депресію. “Вони транслюють нашим співгромадянам повідомлення про безвихідність ситуації, відсутність виборів та демократії, нелегітимність президента, щоб зробити їх безвольними”, – додає Подоляк.

Незважаючи на це, українська влада проводить активну непублічну роз’яснювальну кампанію серед зарубіжних політичних еліт. П’ята річниця інавгурації Володимира Зеленського збігається з критичними моментами у великій війні, спровокованій Росією. У цей період російські війська здійснюють атаки на Харківському напрямку. Також в ці дні набуде чинності новий закон про мобілізацію, що може призвести до збільшення кількості українських чоловіків, яких мобілізують до Збройних Сил України. Останнім часом українські міста та села стали свідками від

За словами керівника київської соціологічної служби “Рейтинг” Олексія Антиповича, у суспільній свідомості українців питання легітимності президента “абсолютно не існує”. Опитування показують, що 70% українців виступають проти проведення виборів до закінчення війни, а саме проведення виборів не змінить нічого. Розкручування теми про нелегітимність Зеленського є “ударом у штангу”, зауважує Подоляк. Найближчими днями ця тема може наростати, але це буде маргінальним явищем.

Однак, варто врахувати, що вплив інформаційних кампаній може мати неочікувані наслідки. Навіть якщо зараз питання легітимності президента не виходить на передній план у суспільній думці, поява нових фактів або інтенсивна медійна експозиція можуть раптово змінити цю динаміку. Тому важливо продовжувати аналізувати та реагувати на інформаційні виклики, навіть якщо вони здаються маргінальними на даний момент.

• У суспільній свідомості українців питання легітимності президента Володимира Зеленського вважається непринциповим.

• Більшість українців виступають проти проведення виборів до закінчення війни, вважаючи, що це не змінить ситуації в країні.

• Розкручування теми про нелегітимність президента є спробою вплинути на суспільну думку, але наразі не має значного впливу.

• Важливо продовжувати вивчати та реагувати на інформаційні виклики, оскільки навіть маргінальні теми можуть мати неочікуваний вплив на думку громадян.

Уряд та Національний банк України активно працюють над впровадженням законопроєкту, який передбачає створення спеціального реєстру осіб та ФОПів, чії рахунки будуть визнані ризиковими. Цей законопроєкт уже зареєстровано у Верховній Раді під номером 14161. Він покликаний сприяти посиленню боротьби з фінансовими злочинами, такими як відмивання грошей та фінансування тероризму, через виявлення підозрілих транзакцій.

Згідно з цим документом, Національний банк України отримає право ведення централізованого реєстру осіб, рахунки яких можуть бути використані для здійснення незаконних фінансових операцій. Інформація в реєстрі буде збиратися на основі даних про транзакції, що викликають підозри у банків та платіжних установ. У свою чергу, ці установи зможуть оперативно вносити дані клієнтів до реєстру, що матиме автоматичні наслідки для їхнього доступу до фінансових послуг.

Логіка законопроєкту проста й жорстка: якщо активність на рахунку виглядає «не вашою» — наприклад, обсяги платежів не відповідають офіційним доходам, або один і той самий IP-адрес/пристрій використовується для керування кількома різними картками, або операції мають ознаки типових готівково-безготівкових «прокачок» — клієнта можуть визнати ризиковим і загнати в цей реєстр. Банку при цьому не потрібно чекати вироку суду за відмивання коштів.

У документації цей крок позиціонують як боротьбу з тіньовою економікою, зокрема з підпільними платіжними сервісами, конвертаційними центрами та псевдолегальними казино, що працюють через мережі дропів. Ідея виглядає привабливо: якщо перекрити дрібні кишені, великі сірі потоки просто зникнуть. Так подають це і автори законопроєкту, і профільні медіа.

Проблема починається там, де закінчується пресрелізна логіка. Усі нові інструменти контролю спрямовані на кінцеву ланку — пересічного власника картки, студента, підприємця-«ФОПа», якого визнали «ризиковим». А от великі джерела цих потоків — організатори схем — лишаються практично поза кадром.

Показовий момент: одне з головних українських бізнес-видань, яке активно пише про загрозу «дропінгу», належить бізнесмену Артуру Гранцу. Саме Гранц є мажоритарним власником компанії-видавця Forbes Ukraine після повернення бренду в країну; він відкрито позиціонує себе як людину, яка «повернула Forbes в Україну» і контролює структуру, що стоїть за виданням.

І тут починається головне питання довіри. Ім’я Гранца роками фігурує у розслідуваннях щодо сірих потоків готівки та контрабанди. Він контролює або контролював мережі duty free на прикордонних переходах — зокрема «СП Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ», «МЕЛЛО Д’ЮТІ ФРІ», «Автопорт-Чоп» — які, за оцінками депутатів та учасників тимчасових слідчих комісій, були ключовими каналами для виведення цигарок і алкоголю «повз митницю». Журналісти та правоохоронці припускають, що обсяги продажів сигарет через такі точки перевищували реальні потоки пасажирів у рази, що вказувало не на легальний продаж туристам, а на постійне «переливання» тютюну в тінь.

Тіньовий тютюн — це не дрібниця. За оцінками ринку, контрабанда й ухилення від сплати акцизу на сигарети в Україні вимірюються мільярдами гривень щороку і напряму б’ють по держбюджету. Саме цей сегмент — duty free на кордоні — тривалий час називали одним із центрів збагачення людей, пов’язаних із власниками мережі. У публічних розслідуваннях прямо згадувалося ім’я Гранца як одного з бенефіціарів таких схем, а його бізнес неодноразово потрапляв у поле зору парламентських комісій через підозри у контрабанді. Сам Гранц публічно відкидає звинувачення і каже, що його мережі діють у межах закону, а історії про «сотні фур контрабанди через duty free» називає маніпуляціями конкурентів і політиків.

Ще один ключовий блок — онлайн-гемблінг. Ринок азартних ігор в Україні після легалізації став величезним грошовим насосом, і одним із найбільших гравців є Vbet. Цей бренд пов’язують із тим самим Артуром Гранцом як фактичним керівником/ключовим бенефіціаром в Україні. За даними журналістських публікацій, саме через такі онлайн-казино роками будувалися схеми з відмивання грошей і мінімізації податків, включно з так званим «міскодингом» — підміною коду транзакції, коли платіж за гру маскується під щось зовсім інше, щоб банки пропускали операцію без зайвих питань. Потім ці кошти розносили по ланцюгу — через «дропів», підставних ФОПів і картки фізосіб, а далі виводили в офшори, у тому числі на Кіпр і в ОАЕ.

Саме ці потоки — гемблінг, обналічка, duty free-коридори тютюну й алкоголю — і створюють попит на «дропів». Тобто не навпаки: не дроп → схема, а схема → дроп. Але законопроєкт і вся риторика навколо «реєстру ризикових рахунків» концентруються не на тих, хто генерує гроші, а на тих, через кого їх проганяють.

Це і є головне протиріччя. Держава каже, що візьме під жорсткий контроль людей, у яких «щось не так з транзакціями», обмежить їм кількість карток, поставить під постійний фінансовий нагляд і може фактично паралізувати їхні рахунки до двох років. Але чи буде так само жорстко відпрацьовано питання, звідки походять самі грошові потоки, як працюють «конверти», хто стоїть за міскодингом і хто реально заробляє на дропах? На це відповіді законопроєкт не дає.

Політично це виглядає так. Банкам готують новий обов’язок: стежити за власними клієнтами, фіксувати підозрілу поведінку й негайно ділитися нею з Нацбанком. НБУ буде тримати централізований «чорний список», доступний усій банківській системі. Людині з таким статусом можуть урізати можливість проводити платежі, заблокувати звичні p2p-перекази, обмежити роботу ФОПа. І все це — без суду на старті.

Тобто держава отримує важіль тиску на мікрорівні — на окремого громадянина. А ось чи отримає вона хоч якийсь інструмент проти тих, кого в розслідуваннях роками описують як бенефіціарів контрабанди, duty free-схем і тіньових гемблінгових потоків — питання відкрите. І саме це робить історію з «реєстром дропів» настільки чутливою.