Верховний Суд України заборонив куріння кальянів у закладах громадського харчування

Олег Кивлюк, після свого звільнення з посади начальника Волинського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), продовжив свою кар'єру в комунальному підприємстві «Луцькспецкомунтранс». Однак його нове місце роботи не стало єдиною причиною для обговорень у суспільстві. Згідно з інформацією, наданою детективним бюро Absolution, Кивлюк регулярно приїжджає на роботу на автомобілі Porsche Cayenne 2017 року випуску. Водночас цей автомобіль не фігурує в офіційних деклараціях посадовця.

Як виявилося, в деклараціях Олега Кивлюка зазначені лише два транспортні засоби: електричний Opel Ampera-e 2019 року та вантажівка MAN 2011 року випуску, обидва з яких, за даними розслідування, були придбані в 2025 році. Однак, щодо автомобіля Porsche Cayenne, який він використовує, жодної згадки в деклараціях немає, що викликає занепокоєння в контексті прозорості його фінансової діяльності.

Обслуговування Porsche здійснюється за рахунок громади — ця обставина, за твердженням журналістів, викликає додаткові запитання щодо джерел фінансування та прозорості витрат. Сам Кивлюк у коментарях нібито заявив, що така машина для нього «не гроші», — цитує джерело видання.

Інші невідповідності: декларації дружини Кивлюка, Богдани (яка є військовослужбовицею обласного ТЦК), містять відомості про інші автомобілі — Mazda CX-7 (2011) та Hyundai Santa Fe (2016). При цьому у 2023-2024 роках частина автопарку, за даними розслідування, була переписана на родичів: Hyundai продали у 2025 році за понад мільйон гривень брату Олега — Ігорю Кивлюку, а на нього ж оформлена й Mazda, яка раніше належала Богдані. Журналісти звертають увагу, що з 2021 року в деклараціях родина не вказує доходи чоловіка і формально не має задекларованого житла, хоча фактично мешкає у трикімнатній квартирі в новобудові в Луцьку, яку, за матеріалами розслідування, надало Міністерство оборони.

Окрім цього, в матеріалі згадується земельна ділянка у Володимирі, яку Кивлюк отримав від місцевої ради, — на ній, за свідченнями сусідів, збудували маєток, формально врахований як «незавершене будівництво». Також колишньому очільнику ТЦК нібито були надані ділянки поблизу озера Світязь та біля озера Олеандра на Турійщині; одну з них він пізніше продав.

Журналісти звертають увагу й на кадрові зв’язки: разом із Кивлюком до «Луцькспецкомунтранс» працевлаштувався Віктор Зелінський, колишній начальник Луцького об’єднаного ТЦК, який тепер працює радником директора підприємства. За словами авторів розслідування, подібні переходи можуть свідчити про сформовані мережі працевлаштування колишніх військових посадовців у комунальних структурах.

Протягом великої війни, яка охопила Україну, секретар Дніпровської міськради Олександр Санжара активно здійснював поїздки за кордон, що викликало численні питання та суперечки. Офіційно ці поїздки були оформлені як службові відрядження, однак журналістське розслідування виявило, що насправді він використав власний літак Piper 28-161 Warrior для перельотів, що є значним контроверсійним моментом на фоні військового часу.

Ці поїздки тривали понад півтора року, що викликало нові питання щодо етики використання службових ресурсів і часу у такій ситуації. На момент, коли Україна переживала важкі часи, а мільйони людей воювали на фронті чи боролися за виживання, такі поїздки здаються, м’яко кажучи, дивними. Сама природа цих відряджень, їх мета та реальна потреба в таких поїздках наразі є предметом громадських дискусій.

Схожа ситуація сталась і під час новорічного відрядження — з 28 грудня 2024-го по 10 січня 2025 року. Формально — перемовини щодо будівництва метро, фактично — політ з польського Кросно до Словенії та подальший переліт у невстановленому напрямку. У серпні 2024-го літак Санжари знову зафіксували в небі між Словенією, Хорватією та Польщею, тоді як сам чиновник нібито вів міжнародні переговори.

Сам Санжара виправдовується тим, що літає у вільний час: мовляв, підтримує льотну практику. Він визнає, що є головним користувачем літака, а в майбутньому планує викупити всю власність на нього. Водночас ця повітряна машина коштує, за оцінками експертів, щонайменше $110–120 тисяч, а її обслуговування — понад $10 тисяч щороку.

Питання викликають також реальні фінансові можливості родини. У 2019 році задекларований дохід Санжари становив лише 470 тисяч гривень. Його дружина підтвердила, що літак разом із ремонтом коштував понад $100 тисяч. З’ясувалося, що 70% літака належить компанії ATN Enterprises, зареєстрованій у Сан-Марино, керівницею якої є сестра посадовця — Ірина Санжара.

Журналісти ставлять питання: чи були закордонні візити виправданими службово, чи це лише прикриття для приватних авіаподорожей? І чому посадовець під час війни дозволяє собі розкішні маршрути через Словенію та Хорватію, тоді як військові та волонтери борються за кожен літр пального?