Вимушені відключення електроенергії в Україні: Укренерго закликає до економії

У Дніпрі триває розслідування гучної корупційної справи, пов’язаної з начальницею одного з відділів Державної екологічної інспекції Лілією Чигриковою. Правоохоронці встановили, що посадовиця, яка офіційно отримувала близько 30 тисяч гривень на місяць, володіла готівкою та майном, вартість яких у багато разів перевищує її задекларовані доходи.

Під час обшуків у будинку Чигрикової слідчі знайшли кілька валіз, заповнених іноземною валютою: $880 тисячами та €210 тисячами. Окрім цього, серед вилученого майна — золоті інвестиційні монети, колекція дорогих годинників, ювелірні вироби преміальних брендів і цінні аксесуари, які за ринковою вартістю становлять значну суму. Усе це контрастує з офіційними деклараціями, де посадовиця вказувала скромні доходи та мінімальні активи.

За рішенням суду Чигрикову взяли під варту з можливістю внесення застави у розмірі 30 мільйонів гривень. Слідство розглядає версію незаконного збагачення та походження виявлених коштів. Офіційно пояснити джерела мільйонів вона не змогла, хоч у документах роками демонструвала життя на межі «мінімальної» зарплати.

Цей випадок вчергове оголює проблему глибоко вкоріненої корупції серед державних службовців. Посада екоінспектора, яка формально передбачає контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, стала інструментом особистого збагачення — і це не поодинокий прецедент. За словами експертів, саме екологічні інспекції є одними з найбільш корупційно вразливих структур через штрафні механізми, дозвільні функції та слабкий нагляд.

Ситуація з Чигриковою підкреслює масштаб проблеми: система, в якій державний службовець із зарплатою у кілька десятків тисяч гривень може накопичити мільйон доларів готівкою, свідчить про повну розбіжність між декларованими доходами та реальними потоками грошей. Коли подібні історії трапляються із завидною регулярністю, це вже не виняток — це ознака системної хвороби державних інституцій.

Суспільство знову отримало нагадування, що боротьба з корупцією — не формальність, а питання національної безпеки. Допоки державні органи залишаються джерелом тіньових прибутків, довіра до влади продовжуватиме падати, а подібні “мільйонери на мінімалку” будуть з’являтися знову і знову.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Згідно з даними слідства, нотаріус з кінця 2022 року по 2024 рік перебував за межами України, але не припиняв свою діяльність. Від його імені працювали підлеглі, які не мали офіційного працевлаштування. Схема включала:

Сам нотаріус, перебуваючи за кордоном, контролював діяльність офісу за допомогою відеокамер.

Усім п’ятьом учасникам схеми, включаючи нотаріуса, пред’явлено підозри за такими статтями Кримінального кодексу України:

Під час обшуків правоохоронці виявили:

Кримінальне провадження триває. Правоохоронці встановлюють інших осіб, причетних до схеми.

Цей випадок ще раз підкреслює необхідність посилення контролю за діяльністю нотаріусів та відповідальності за порушення законодавства у сфері використання електронних підписів і доступу до реєстрів.

У Києві правоохоронці затримали одного з ключових фігурантів так званих “ухилянтських схем”. Йдеться про заступника голови Солом’янської районної державної адміністрації Олександра Смика, якого підозрюють в організації масштабної схеми незаконного зняття чоловіків з військового обліку.

За даними слідства, посадовець разом зі спільником створив складний механізм фіктивного “зарахування” цивільних чоловіків до складу Збройних сил України. Після цього тих самих осіб фіктивно “демобілізовували”, використовуючи підроблені документи та сфабриковані медичні діагнози. Цей процес дозволяв уникати призову на службу, водночас формально створюючи ілюзію законності.

Правоохоронці встановили, що схема діяла системно і тривалий час. За попередніми оцінками, через неї було незаконно виведено з обліку щонайменше 190 чоловіків. Вартість “послуг” коливалася від 15 до 20 тисяч доларів США за одну людину, а в окремих випадках доходила до значно вищих сум.

Слідство вважає, що Олександр Смик використовував службові зв’язки у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Солом’янського району. Його спільник безпосередньо займався підготовкою фальшивих медичних і військово-облікових документів. Під час обшуків у фігурантів вилучили підроблені довідки, печатки військових частин, електронні носії та мобільні телефони з доказами функціонування схеми.

Олександр Смик понад чотири роки обіймає посаду першого заступника голови Солом’янської РДА та відповідав, зокрема, за сферу житлово-комунального господарства. У період повномасштабної війни саме він мав координувати роботу комунальних служб, підготовку району до опалювальних сезонів і надзвичайних ситуацій.

Офіційні декларації посадовця не створювали враження надмірного достатку: кілька квартир у Києві, старі автомобілі, помірні готівкові заощадження. Водночас навіть мінімальний підрахунок доходів від незаконної схеми свідчить про зовсім інший фінансовий масштаб. За “нижньою планкою” тарифів сума незаконного збагачення могла перевищити 2,8 мільйона доларів, а з урахуванням дорожчих “кейсів” — бути значно більшою.

Особливе обурення в цій історії викликає контраст між реальністю війни та діями посадовця. У той час як енергетики, комунальники та військові працюють під обстрілами, відповідальний за критичну інфраструктуру району чиновник, за версією слідства, будував бізнес на масовому ухиленні від служби.

Олександру Смику та його спільнику повідомили про підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України, які стосуються організації та пособництва в ухиленні від військової служби. Санкції інкримінованих статей передбачають до 10 років позбавлення волі. Суд обирає запобіжний захід, і слідство наполягає на триманні під вартою.

Ця справа вписується у ширший контекст розслідувань щодо так званих “VIP-ухилянтів” у столиці. Раніше правоохоронці вже повідомляли про виявлення депутатів та посадовців, які формально перебували на військовій службі, але фактично не виконували її обов’язків, отримуючи при цьому грошове забезпечення. Наразі правоохоронні органи перевіряють можливі зв’язки між цими епізодами.

20 лютого уряд Угорщини оголосив, що виступатиме проти надання Україні кредиту Європейського Союзу в розмірі 90 мільярдів євро до того часу, поки не будуть відновлені постачання російської нафти через нафтопровід «Дружба». Це рішення стало черговим кроком у політичному тиску з боку Будапешта на Україну. Подібні загрози були озвучені раніше й іншими країнами, зокрема урядом Словаччини, який також вказував на можливість обмеження експорту нафтопродуктів та електроенергії до України.

Політична ситуація в Центральній Європі знову опинилася в центрі уваги, оскільки кожен новий крок Угорщини підриває і без того складні відносини між країнами ЄС та Києвом. В Україні переживають за можливі економічні наслідки таких рішень, адже надання кредиту з боку ЄС було розраховане як важливе фінансове підкріплення для подолання економічних труднощів, спричинених війною.

За його словами, ані Чехія, ані Польща, ані Австрія не були змушені вводити спеціальні режими через зупинку «Дружби», оскільки давно диверсифікували постачання. Ситуація оголила стратегічний прорахунок угорської компанії MOL, яка володіє нафтопереробними заводами в Угорщині та братиславським Slovnaft і продовжувала робити ставку на російську сировину.

Російська атака підтвердила ризики транзиту через Україну в умовах війни. Водночас припинення постачання призвело до тимчасового обмеження експорту нафтопродуктів, у тому числі до України. Проте, як зазначає Хірман, для Києва це не стане критичним — обсяги можуть бути замінені з інших джерел. Натомість MOL ризикує втратити ринки й зазнати фінансових збитків, що позначиться і на податкових надходженнях у Словаччині та Угорщині.

Ключовим стало підтвердження існування альтернативного маршруту. Хорватський термінал на острові Крк і нафтопровід Adria після модернізації мають достатню пропускну спроможність для забезпечення обох НПЗ MOL. Ба більше, керівництво Slovnaft уже заявило про закупівлю танкерів із нафтою від різних постачальників, які мають надійти наприкінці березня. До того часу завод працюватиме в обмеженому режимі, використовуючи державні резерви.

Попри це, Будапешт і Братислава продовжують наполягати на необхідності відновлення постачання саме російської нафти й навіть критикують Хорватію. При цьому одночасні заяви про нібито недостатню пропускну спроможність Adria та прохання допустити транзит російської танкерної нафти виглядають суперечливими.

Окремо виникають питання щодо комунікації навколо самої атаки на Броди. Понад два тижні офіційні структури мовчали про факт пошкодження та зупинку транспортування. Згодом Фіцо й Орбан почали звинувачувати Україну у нібито навмисному небажанні відновити прокачування, а також ставити під сумнів характер пошкоджень.

Водночас зупинка «Дружби» означає припинення не лише російських, а й українських поставок нафти для заводів MOL, які розпочалися наприкінці осені як відповідь на удари по українських НПЗ. Таким чином компанія втратила обидва джерела сировини.

На цьому тлі заяви про можливе припинення експорту електроенергії чи газу до України виглядають не лише політичними, а й економічно невигідними для самих Словаччини та Угорщини, оскільки значну частину операцій здійснюють приватні компанії, що отримують дохід від транзиту.

Криза навколо «Дружби» продемонструвала: твердження про безальтернативність російської нафти більше не витримують критики. Питання полягає вже не в технічних можливостях, а в політичному виборі.