Виведення російських військ як обов’язкова умова завершення війни, – Єрмак

Російські війська вирішили створити буферну зону з метою зупинити наступ українських військ на Бєлгородщині. Це рішення викликало серйозні обурення серед місцевого населення і призвело до загострення напруженості в регіоні. З появою буферної зони існує серйозна загроза подальшого наступу російських військ, що може вплинути на безпеку і стабільність Харківщини.

Про це заявив командир Другого батальйону Третьої штурмової бригади, Дмитро Кухарчук. За його словами, росіяни мають намір створити 20-кілометрову зону, щоб перешкодити наступу українських військових на Білгородщину та сусідні області. Він підкреслив, що це не означає, що вони не продовжать свій наступ далі.

Додатково, Кухарчук зауважив, що якщо російські сили не зіткнуться з опорою, вони можуть досягти Дніпра та навіть продовжити далі.

Щодо Харкова, він відзначив, що загроза існує, але не найближчим часом.

“Найближчі місяці — це той період, коли я не бачу загрози для Харкова, але у наступні півроку така можливість існує”, — підсумував Кухарчук.

Україна вивчає можливість активного втручання проти російських військ у 2025 році, але з важливими умовами. Згідно з даними французької газети Le Figaro, українська влада розглядає отримання зенітно-ракетних комплексів SAMPT, що є сучасними відносинами з Patriot, але мають обмежену кількість ракет Aster 30. Французькі військові експерти підкреслюють, що перемогу здобуде та сторона, яка зможе першою мобілізувати значні сили. Проте, обидві сторони утримуються від радикальних дій. Журналісти зауважують, що в Україні спостерігається втома суспільства від війни. Тим часом кремлівський режим уникає непопулярних рішень, щоб уникнути внутрішньої опозиції. Головнокомандувач Збройних Сил України, Олександр Сирський, заявив, що українські війська планують переходити до контрнаступу, коли російська військова кампанія стане неефективною. Проте основною метою залишається стримування російського наступу, запобігання втрат територій та завдання значних втрат противнику. За даними видання The Sunday Times, Велика Британія радить Україні перейти до оборони у 2024 році, зупинившись на деяких критичних позиціях на сході. Міністр оборони Великої Британії, Грант Шаппс, та головнокомандувач Збройних Сил, Ентоні Радакін, висловили таку рекомендацію під час зустрічі з президентом України, Володимиром Зеленським. Проте чи прийме Зеленський цю пропозицію, залишається невідомим.

Україна активно розглядає можливість контрнаступу проти російських військ у 2025 році, проте залежно від отримання важливого військового обладнання та з урахуванням рекомендацій міжнародних партнерів. Військові експерти вказують на необхідність мобілізації значних сил для досягнення перемоги в конфлікті. Однак спостерігається втома суспільства від війни та уникнення непопулярних рішень як з боку української, так і з боку російської сторін. Українські військові планують переходити до контрнаступу, якщо російська військова кампанія стане неефективною, але головною метою залишається запобігання втрат територій та завдання значних втрат противнику. Рекомендація Великої Британії про перехід до оборони підтримується в ряді міжнародних контактів, але остаточне рішення залишається на уряді та керівництві України.

Рінат Ахметов укотре підтвердив статус одного з найвпливовіших підприємців країни, посівши перше місце в рейтингу найприбутковіших бізнесменів України. Його фінансові показники залишаються найвищими на тлі складної економічної ситуації, що свідчить про ефективність побудованої бізнес-моделі та вміння адаптуватися до викликів часу. Основними джерелами доходів Ахметова традиційно залишаються енергетика, металургія та суміжні галузі.

Важливу роль у зростанні прибутків відіграє диверсифікація активів і стратегічне управління великими промисловими групами. Компанії, пов’язані з бізнесменом, продовжують оптимізувати виробничі процеси, інвестувати в модернізацію підприємств і зберігати позиції на міжнародних ринках. Це дозволяє не лише утримувати лідерство, а й забезпечувати стабільні фінансові результати в довгостроковій перспективі.

Суть моделі полягає у створенні керованого дефіциту. Йдеться про ситуації, коли енергоблоки виводяться в так звані аварійні або планові ремонти саме в пікові періоди споживання. Це обмежує пропозицію електроенергії та провокує різке зростання цін на балансуючому ринку. За даними ринку, у період з 2021 по 2024 рік вартість електроенергії на цьому сегменті зросла приблизно на 151 відсоток.

Фінансові потоки, пов’язані з реалізацією електроенергії кінцевим споживачам, акумулюються через мережу компаній бренду YASNO, зокрема «Дніпровські енергетичні послуги», «Київські енергетичні послуги» та «Донецькі енергетичні послуги». Частина прибутків, за даними аналітиків, виводиться через іноземні структури, серед яких фігурують Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd.

Окремим елементом цієї системи стали публічні закупівлі. Після витіснення конкурентів шляхом демпінгу, структури, пов’язані з групою Ахметова, за даними розслідувань, підвищують вартість контрактів для державних установ через додаткові угоди. Зростання ціни в таких випадках може становити від 30 до 90 відсотків від початкової вартості договору.

Особливу увагу привертає тарифна політика щодо населення. У платіжках було закладено понад 38 мільярдів гривень на відновлення енергетичної інфраструктури. Водночас акти виконаних робіт, за оцінками контролюючих органів і журналістів, часто не містять детальної розшифровки, а окремі об’єкти можуть включатися до витрат повторно.

Паралельно компанії «ДТЕК Енерго», «ДТЕК Мережі» та «Західенерго» отримують мільярдні компенсації з державного бюджету за процедурами, які критики називають неконкурентними. Такі рішення погоджувалися за участі Міністерства енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

На цьому тлі правоохоронна система, за словами авторів розслідувань, демонструє фактичну бездіяльність. Попри відкриті кримінальні провадження, зокрема №22025101110001224 та №22025101110000103 за фактами можливих зловживань владою, слідчі дії не мають помітного розвитку. Зазначається, що слідчі СБУ та Національної поліції уникають активних кроків, а Київська міська прокуратура не виконує ухвали Печерського районного суду щодо перевірки діяльності структур ДТЕК.

Критики наголошують, що така ситуація фактично легалізує енергетичний диктат. У цих умовах блекаути стають не лише наслідком війни чи технічних проблем, а й приводом для чергового підвищення тарифів і зміцнення позицій олігархічної групи. Деолігархізація енергетичного сектору, від якого безпосередньо залежить національна безпека, у такій конфігурації виглядає радше імітацією, ніж реальним процесом.