Зміни в тарифах на електроенергію: що чекати українцям з 1 травня 2025 року

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

За даними, оприлюдненими військовослужбовцем Володимиром Бойком у його публікаціях на Facebook, Шабунін не складав військову присягу і користувався завідомо підробленим військовим квитком. Більше того, з 25 лютого 2022 року до 2 листопада 2023 року він фіктивно перебував на службі в 207 окремому батальйоні територіальної оборони, де нібито обіймав посади стрільця, водія-електрика та розвідника, хоча фактично не з’являвся в підрозділі та проживав у Києві. Всі гроші, які він отримував, йшли на банківську картку, в тому числі кошти за бойові дії, в яких він, за словами Бойка, не брав участі.

Одним із проваджень є також питання допомоги, яку Шабунін отримав від голови НАЗК Олександра Новікова та його заступника Артема Ситника для ухилення від військової служби у період з вересня 2022 року до березня 2023 року. Друге провадження стосується незаконного переміщення Шабуніна на посаду бойового медика в 101-у окрему бригаду охорони Генштабу ЗСУ із присвоєнням йому звання «молодший сержант». Однак, за даними Бойка, Шабунін не пройшов належної підготовки і не мав права обіймати таку посаду.

Варто зазначити, що ці кримінальні провадження були відкриті 5 листопада 2023 року, в день проведення виборів президента США, що викликає додатковий інтерес до можливих політичних аспектів цього розслідування.

Команда «СтопКор» здійснила детальний моніторинг стилю життя високопосадовців у різних областях, зосередивши особливу увагу на майновому становищі родини заступника голови Івано-Франківської ОДА Миколи Палійчука. Попри відсутність у нього офіційного бізнесу чи значних задекларованих активів, найближче сімейне коло володіє цілим масивом нерухомості й транспортних засобів, що викликає низку запитань щодо відповідності такого майна офіційним доходам чиновника та прозорості його фінансової історії.

Кар’єрний шлях Палійчука видається класичним для регіонального політика: від роботи механіком до поступового входження в місцеву владу. Депутатство в обласній раді та керівництво бюджетною комісією відкрили йому доступ до внутрішніх процесів управління ресурсами області. Згодом політик неодноразово змінював партійні прапори, переходячи між силами різного ідеологічного спрямування — від «Нашої України» до «УДАРу», «УКРОПу» та інших політичних проєктів, що визначали політичний ландшафт Прикарпаття в різні роки.

Паралельно з політичною кар’єрою зростав і матеріальний статус родини Палійчука. Його діти володіють квартирами в елітних районах Івано-Франківська. Дружина Ельвіра Гринішак задекларувала щонайменше десять різних об’єктів нерухомості: від будинку площею понад 370 квадратних метрів до магазинів, квартир, нежитлових приміщень і земельних ділянок. На ній же оформлені два автомобілі Honda CR-V 2012 та 2021 року випуску загальною вартістю понад 1,6 мільйона гривень. Сам Палійчук офіційно не має у власності жодного авто.

Це не єдина особливість. До недавнього часу Палійчук був одружений з Наталією Палійчук, матір’ю трьох його дітей. Після розлучення у декларації за 2020 рік уже фігурує шестеро дітей, двоє з яких мають прізвище нової дружини. Колишня жінка чиновника фігурувала у кримінальному провадженні щодо вирощування снодійного маку, але уникла покарання через визнання вини. Вона також володіла частками компаній, якими до цього керував сам Палійчук.

Йдеться, зокрема, про ПП “Компанія Руслана” та ТОВ “Руслана”, зареєстровані у Ворохті за адресою, де працювала фірма, що надавала туристичні послуги у Карпатах. Архівні версії сайту carpathiantours.com підтверджують, що за цією адресою діяла компанія, яка організовувала гірські тури та займалася готельним бізнесом. Обидва підприємства не мають задекларованого майна чи тендерів, однак зв’язки з туристичним сектором очевидні.

Палійчук також фігурує у складі інших структур — ТДВ “Облпаливо”, ГО “Спільна праця”, а також Федерації лижного спорту Івано-Франківської області, де нині зазначений як керівник. Остання не має активів, проте її діяльність може свідчити про неформальний вплив чиновника у спортивному середовищі. Ситуація ускладнюється тим, що в базі YouControl контактний номер Палійчука збігається з номером адвоката Сторожука — юриста, пов’язаного з групою екснардепа Олександра Шевченка та бізнесом курорту Буковель.

Додаткові питання викликають закупівлі Івано-Франківської обласної ради. За останні роки вона придбала десятки дорогих наручних годинників, а також подарункові набори й книги на сотні тисяч гривень. Відповідальні комісії, які координував Палійчук, погоджували такі витрати, що виглядає як класичне нецільове використання бюджетних коштів.

Не менш показовою є історія з фінансуванням партії “УКРОП”. Палійчук переказав кошти на партійний рахунок, маючи податковий борг, що є прямим порушенням законодавства. Суд закрив провадження через строки давності, але факт порушення встановлено.

Попри численні питання до статків родини, участі в бізнес-структурах і сумнівних політичних історіях, Микола Палійчук продовжує обіймати високу посаду в області. Стиль життя його оточення, значні активи та відсутність офіційного бізнесу створюють картину, яка потребує детального вивчення антикорупційними органами.

Останнім часом держава дедалі активніше звітує про розгортання мережі ветеранських просторів, запуск нових програм і підготовку фахівців із супроводу ветеранів. У публічному просторі ці ініціативи подаються як системна відповідь на виклики післявоєнної адаптації. Втім, за гучними заявами та презентаціями дедалі чіткіше проступає інша картина, у якій ключову роль відіграє не людина з її потребами, а будівельні проєкти та освоєння бюджетних коштів.

Значна частина фінансування спрямовується на зведення або реконструкцію об’єктів, що формально називаються ветеранськими просторами. При цьому питання їх реального наповнення, доступності та практичної користі часто відходять на другий план. У багатьох випадках виконавці таких проєктів виглядають наперед визначеними, а кошториси — завищеними, що породжує сумніви щодо ефективності витрачання державних ресурсів.

Міністерство у справах ветеранів під керівництвом Наталії Калмикової, замість концентрації на реальних потребах захисників, фактично стало частиною вертикалі розподілу бюджетних ресурсів разом із керівництвом Київської обласної державної адміністрації. За наявною інформацією, саме на рівні області формується повний цикл ухвалення рішень — від ініціювання «потрібних» об’єктів до затвердження тендерної документації з умовами, адаптованими під конкретних виконавців.

Показовим прикладом стала реалізація проєкту ветеранського простору в Бучанській громаді загальною вартістю майже 140 мільйонів гривень. Така сума є співмірною з будівництвом повноцінного реабілітаційного центру, однак публічного і детального обґрунтування вартості саме цього об’єкта надано не було. Відсутні й чіткі пояснення, які саме послуги за ці кошти отримають ветерани.

Закупівля відбулася за мінімальної конкуренції. Переможцем став консорціум «Будівельні ініціативи» — структура, створена безпосередньо перед проведенням тендеру та така, що не має підтвердженого досвіду реалізації проєктів подібного масштабу. Для державного бюджету це є прямим індикатором ризику, адже йдеться про десятки мільйонів гривень.

Порівняння з аналогічними соціальними об’єктами в інших регіонах демонструє суттєві відмінності у вартості. Навіть поверхневий аналіз дозволяє говорити про завищення кошторису щонайменше на 20–30 відсотків. У грошовому вимірі це означає переплату в межах від 28 до 40 мільйонів гривень лише за одним проєктом.

Механізм реалізації таких схем є типовим: неподілені лоти, завищені кваліфікаційні вимоги до учасників, відсутність реальної конкуренції. У таких умовах практично будь-яку суму можна подати як «ринкову», а перевірка доцільності витрат стає формальністю.

Фактично ці десятки мільйонів гривень могли б бути спрямовані на тисячі годин психологічної допомоги, програми реабілітації, перекваліфікації чи підтримку ветеранського підприємництва. Натомість кошти концентруються у будівельних кошторисах, де контроль ефективності використання бюджету максимально розмитий.

У підсумку під гаслами турботи про ветеранів формується система, у якій держава не стільки допомагає захисникам, скільки купує лояльність підрядників за бюджетний рахунок. І саме це дедалі більше схоже не на соціальну політику, а на цинічний бюджетний блеф.

Напад на працівників ТЦК у Чернівецькій області, який став об'єктом публічного обурення, розгорнувся у віддаленому районі, що межує з Румунією. Відеозапис, що став основою ширення інформації у соцмережах, зафіксував момент, коли двоє чоловіків у військовій формі стали жертвами нападу зі сокирами. Порушники, які прибули на місце події на жовтій "Ниві", не лише збили одного з військовослужбовців, але й активно напали на працівників ТЦК, розбивши вікна їхнього автомобіля та наносячи тілесні ушкодження. Інцидент відбувся поблизу контрольно-пропускного пункту "Горлеча" у селі Плоска Вижницького району, у гірській місцевості, що знаходиться за п'ять кілометрів від румунського кордону. Поліція Чернівецької області підтвердила, що напад був спрямований саме проти працівників ТЦК. Винуватці конфлікту, двоє місцевих мешканців, вже затримані та піддані кримінальному розслідуванню за підозрою у хуліганстві. Це не єдиний випадок подібних нападів у Чернівецькій області: раніше вже фіксувалися подібні інциденти, зокрема, місяць тому у селі Космачі Івано-Франківської області. Ці напади стають предметом серйозного розгляду і обговорення як у соціальних мережах, так і серед владних структур.

У селі Космачі Івано-Франківської області спалахнув напружений конфлікт, коли місцеві жінки блокували дорогу жінці, яка, за їхніми словами, була "навідницею ТЦК" і звинувачувалася у співпраці з військкоматом у визначенні призовників. Постраждала розповіла, що протестувальниці атакували її автомобіль, витягали її через вікно, рвали волосся. Одна з нападниць, за її словами, вдарила дитину по голові після того, як заштовхнула биту через вікно. Поліція розпочала кримінальне провадження у зв'язку зі збиттям трьох людей, серед яких була й неповнолітня. Важливо зазначити, що в соцмережах недавно також поширювалися відеозаписи застосування сили працівниками ТЦК проти чоловіків, які, ймовірно, намагалися ухилятися від мобілізації. Все це відбувається в контексті розгляду урядового законопроєкту про посилення мобілізації, який розглядається в парламенті. За словами президента Володимира Зеленського, військове командування потребує мобілізувати ще близько 500 тисяч осіб для забезпечення резерву та ротації військовослужбовців на фронті.

У вищезгаданій статті відображено ряд інцидентів, що свідчать про напруженість суспільно-політичної ситуації в деяких регіонах України. Напади на працівників ТЦК та подібні конфлікти свідчать про глибокі соціальні проблеми та відсутність довіри до владних структур. Поширення відеозаписів та інформації в соцмережах щодо ситуацій з військовими та відсутність ефективних механізмів контролю над такими діями свідчать про необхідність комплексного підходу до розв'язання цих проблем. Крім того, обговорення урядового законопроєкту щодо посилення мобілізації також відображає загальну напругу в суспільстві та необхідність уважного розгляду питань оборони та безпеки. Важливою є ефективна реакція владних структур на подібні інциденти та забезпечення безпеки та прав людини на рівні закону.