Розкішний ремонт у Конча-Заспі: Прокурор Андрієв вкладає по 1,5 млн доларів у два елітні будинки

Національне антикорупційне бюро України анонсувало вихід другої частини так званих “плівок Міндича”, наголошуючи, що найбільшу увагу буде приділено закупівлям у Міністерстві оборони. Водночас країна активно обговорює заяви чинного секретаря РНБО та колишнього міністра оборони Рустема Умєрова, який спробував виправдатися перед суспільством. Він стверджує, що будь-які зв’язки з Тимуром Міндичем обмежувалися нібито обговоренням бронежилетів і не переростали у конкретні контракти, а інформацію про його участь у схемах називає наклепом.

Проте аналіз хронології подій показує, що пояснення Умєрова не знімають низки питань. Фактично, суспільство та експерти очікують на повні матеріали НАБУ, аби побачити, чи дійсно контакти з бізнесменом обмежувалися технічними розмовами, чи мова йде про ширшу систему взаємодії, що впливала на державні закупівлі. Оскільки попередні записи вже показали ознаки непрозорих домовленостей і потенційних корупційних ризиків, нова частина плівок може виявитися ще більш резонансною.

Ключовий момент, на який звертають увагу спостерігачі: саме після появи імені Умєрова в медійних розслідуваннях і згадок про нього у контексті “плівок Міндича”, він стрімко залишає посаду міністра оборони. Без публічного скандалу, без гучної політичної грози — тихо, “за кулісами”, як фігура, яку варто прибрати з першої лінії, поки записи не стали надбанням громадськості.

Парадокс у тому, що сьогодні той самий Умєров очолює Раду національної безпеки і оборони — орган, який формально має захищати державу від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тобто людина, ім’я якої звучить у контексті можливих корупційних домовленостей в оборонці, отримує один із найчутливіших безпекових постів у країні.

Офіційно йдеться про “зустрічі” та “бронежилети”. Але в реальному оборонному бюджеті, де обертаються сотні мільярдів гривень, бронежилети — лише зручна історія “для публіки”. Справжні гроші, за логікою всього оборонного циклу, крутяться на фортифікаціях.

Саме фортифікаційні проєкти проходили через погоджувальні комісії, де фігурував неформальний вплив Міндича. Саме там виникають імена людей, пов’язаних із лісгоспами та “лісовими” схемами — зокрема, згадують Болоховця та структури, що роками заробляли на державних лісах.

Схема виглядає так: ліс вирубували під приводом оборонних потреб, деревину продавали через посередників утричі дорожче, далі “дерев’яна фортифікація” поверталась у державу вже як дорогий “оборонний продукт”. Військові адміністрації підписували акти, підрядники “будували”, а по факту ні повноцінних ліній оборони, ні якісних фортифікацій на місцях так і не з’являлося. Зате гроші — були, і йшли по знайомому колу.

Найбільший цинізм у тому, що це відбувається у країні, де кожен метр окопу оплачений життям і здоров’ям військових. Міністр оборони в такій реальності мав би бити кулаком по столу за кожну бронеплиту, за кожен метр бетону, за кожен несвоєчасно поставлений блок чи затриманий тендер.

Натомість ми бачимо іншу картину: посадовець, який мав би бути “адвокатом фронту” в кабінетах, сидить поруч із людьми, яких правоохоронці пов’язують із тендерними схемами. Обговорюються “маршрути” закупівель, можливі підряди, а коли стає надто гаряче — валізи, “несподіваний” виліт до Туреччини і м’яке переведення в іншу високу кабінетну якість.

А далі — нова роль, новий статус. Секретар РНБО, реформатор, публічний “обличчя реформ”. І жодної публічної відповіді на питання: що насправді звучить на тих записах, які НАБУ готує до другої публікації, і яку роль у цьому всьому відігравав тодішній міністр оборони.

Коли в історії з “плівками Міндича” вже фігурують енергетики, міністри, радники, а тепер ще й міністр оборони — це не просто окремі скандали. Це симптом того, що політична система живе не за Конституцією, а за негласними правилами людей, які вміють працювати з потоками, контактами й “домовленостями”.

Тут питання вже не в тому, чи буде скандал. Питання в іншому: чи залишився хоч хтось із ключових гравців, хто не фігурує в цих записах, чи не згадується бодай побіжно у контексті схем.

З боку це виглядає, ніби Україна існує в режимі нескінченного кримінального подкасту. Нові серії — це нові “плівки”, нові прізвища, нові подробиці, і все це — за кошти платників податків.

Рустем Умєров може скільки завгодно називати звинувачення наклепом і нагадувати, що формально з багатьох “пропозицій” не виросло жодних контрактів. Але факти, контексти та послідовність рішень вперто тягнуться за ним — від історій з бронежилетами до фортифікацій і тендерів, через які на фронті бракувало того, що мало бути “вчора”.

Якщо друга частина плівок НАБУ справді існує, суспільство має не лише моральне, а й політичне право почути їх повністю. Не вибірково, не “з коментарями спікерів”, а так, як є. Бо в умовах повномасштабної війни питання довіри до системи оборони й безпеки — це питання не рейтингу окремих осіб, а виживання держави.

І доти, доки відповіді на ці запитання дають не суди й інститути, а анонімні джерела й уривки записів, сумнів щодо “чистоти” будь-яких посад продовжуватиме роз’їдати систему зсередини.

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

“Замість кількох різних карток – один зручний інструмент. Згодом вам більше не доведеться випускати щоразу нові картки для отримання допомоги або інших державних виплат”, – повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у Telegram.

Наразі на картку можна отримати виплату в рамках програми “еКнига”, яка передбачає виплату в розмірі 908 гривень на купівлю книжок українцям, які досягли повноліття.

Крім того, на цю картку планують перевести виплати “еПідтримки”, зокрема й кошти за 2021-2023 роки. Також до кінця місяця на нову картку можна буде отримати ще одну соціальну виплату. Число державних програм із грошовими коштами для цільових виплат буде збільшуватися.

Наразі “Дія.Карту” можна оформити в “ПриватБанку”, “А-банку”, “Акордбанку”, “Глобус банку” і mono.

“Згодом на Дія.Карті буде більше державних програм із “забарвленими” коштами для цільових виплат. Також розшириться список банків, зараз ще три на етапі підключення – очікуємо на Банк Кредит Дніпро, Sense і Bank 3/4″, – підсумував Федоров.

Варто зазначити, що власники карток mono вже можуть побачити “Дія.Карту” в мобільному застосунку.

У 2026 році жителі прифронтових регіонів України матимуть можливість отримати грошову й продовольчу підтримку в межах програм Всесвітньої продовольчої програми ООН. Допомога спрямована на домогосподарства, які проживають у зонах підвищеного ризику та щодня стикаються з наслідками бойових дій, руйнування інфраструктури й обмеженого доступу до базових послуг.

Планується, що підтримка надаватиметься у кількох форматах, аби максимально врахувати реальні умови життя людей. У населених пунктах, де збережено роботу магазинів, ринків і банківської системи, пріоритетом стане грошова допомога. Вона дозволить родинам самостійно купувати необхідні продукти та товари першої потреби, підтримуючи водночас місцеву економіку.

Через скорочення фінансування програма зосереджується насамперед на найбільш уразливих категоріях населення. Йдеться про людей, які проживають поблизу лінії фронту, евакуйованих, осіб похилого віку, людей з інвалідністю, багатодітні родини, а також громадян, які втратили стабільний дохід унаслідок війни.

Формат допомоги визначається умовами у конкретній громаді. У населених пунктах, де працюють магазини та є можливість придбати продукти, передбачена грошова підтримка. Вона може надаватися у вигляді щомісячних виплат у розмірі 1200 гривень або як разова екстрена допомога в сумі 10 800 гривень. Такі виплати зазвичай призначають після евакуації або обстрілів, які призвели до пошкодження житла.

Для громад, де доступ до торгівлі обмежений або повністю відсутній, передбачена натуральна допомога. Людям щомісяця надаватимуть продуктові набори вагою близько 13 кілограмів. До них входять базові продукти тривалого зберігання, зокрема крупи, борошно, макаронні вироби, консерви, олія, цукор і сіль.

У програмі наголошують, що самостійної онлайн-реєстрації для отримання допомоги не існує. Формування списків отримувачів здійснюється органами місцевої влади та партнерами ООН безпосередньо на місцях — у громадах і транзитних центрах.

Окремо громадян закликають бути уважними та остерігатися шахраїв. Справжні представники гуманітарних програм не телефонують із вимогою надати CVV-код, пін-код банківської картки чи доступ до онлайн-банкінгу. Усі виплати здійснюються офіційно та без жодних «попередніх платежів».

Попри складне становище, що склалося в Україні, тарифи на електроенергію в країні залишаються одними з найнижчих у Європі, і це є досить обґрунтованим. Однак, цей факт має свої причини. Спочатку, треба зазначити, що рівень життя та доходи населення України значно відстають від середнього європейського показника. Люди, які працюють та платять рахунки за електроенергію, часто перебувають у скрутній фінансовій ситуації, тому підтримка низьких тарифів стає важливою складовою соціальної політики.

Однак, існує інший бік медалі: власники енергетичних потужностей, які мають контроль над значною частиною виробництва електроенергії і формально належать державі, відчувають невдоволення через низькі тарифи. Для них це може стати чинником, що гальмує розвиток та інвестиції у секторі. Вони переконані, що підвищення тарифів допоможе покрити витрати на модернізацію, розвиток та підтримку інфраструктури енергосистеми.

Звісно, розгляд цієї проблеми потребує уважного та збалансованого підходу. З одного боку, необхідно забезпечити доступність електроенергії для всіх верств населення, особливо тих, хто опинився у складній фінансовій ситуації. З іншого боку, важливо стимулювати розвиток енергетичного сектору шляхом створення конкурентного середовища та приваблення інвестицій.

Таким чином, питання тарифів на електроенергію залишається складною та багатогранною проблемою, яка потребує комплексного підходу з урахуванням інтересів як споживачів, так і виробників електроенергії, а також соціальної та економічної ситуації в країні.

Ідея підняти ціни на електрику до європейських не залишає розуму та думки Ріната Ахметова, який зможе завдяки цьому примножити доходи своєї і без того найпотужнішої в Україні ФПГ.

І він, незважаючи на війну, незважаючи на тягар та позбавлення українського народу, використовуючи свій вплив на політику, та банальний підкуп, цей свій план реалізовує.

Так попри обіцянки Президента, що тарифи на ЖКГ в Україні під час війни не зростатимуть, щороку вони зростають.

Тільки минулого року українцям довелося платити за електрику на 70% більше, а цього року тариф планується підняти ще на 93%!

Головним поясненням необхідності такого зростання називається необхідність залучити кошти на відновлення інфраструктури, пошкодженої ракетними ударами російського агресора.

Що фактично є спланованим шантажем та брехнею. Незважаючи на комерційний статус, а не державна енергокомпанія Ахметова – ДТЕК безоплатно отримує від західних партнерів різне обладнання та значні дотації. Але це не публічна інформація, бо знати, що Ахметов на їхньому горі непогано заробляє – українцям не треба.

Не треба, бо рівень бідності у країні значний. Неплатежі по ЖКГ загалом у країні лише на рівні 50-55%, із них по електриці в приватних споживачів на рівні 20-25%, а у бізнесу менше 10%.

Не треба, бо ніхто не хоче розповідати українцям, що зростання тарифів на електрику спричинить зростання цін на товари та послуги на 20% і вище! А проїзд в електротранспорті може подорожчати і в 2 рази!

Але кому на Печерських пагорбах на це не начхати?

Менеджер Ахметова – Шмигаль, та партнер з бізнесу – Єрмак вже затвердили, механізм підвищення тарифів через рішення НКРЕКП та з дня на день тарифи піднімуть А щоб збити негатив, менеджери Ахметова вигадали кейс з відключенням світла по всій країні, нібито через нездатність мережі в поточному стані всіх забезпечити світлом.

У Ахметова навіть порахували, що 2 тижні регулярного відключення світла можуть знизити негатив в українців від підвищення тарифів з 63% до 17%, а повернення до постійної подачі електрики після підвищення тарифів наблизить його до 7%!

Реалізацію цього примусу до ухвалення підвищення цін ми якраз зараз і спостерігаємо.

Спостерігаємо, незважаючи на те, що жодної глобальної проблеми немає!

АЕС щодня скидають надлишок енергії, який міг би зашкодити фінансовій піраміді Ахметов – ДПЕК і далі роздягатиме українців!

Якби уряд в Україні працював на користь народу, то Ахметов був би жебраком, а населення отримувало б дешеву енергію з атомних станцій, якої в нас надміру.