До 1 листопада 2025 року в Україні частині осіб з інвалідністю доведеться пройти переогляд, інакше вони можуть втратити свій статус та право на відстрочку від мобілізації. Про це розповіла адвокатка Ольга Брус. За її словами, обов’язково з’явитися на ОПФЛ мають чоловіки віком 25–60 років із другою та третьою групою інвалідності, отриманою після 24 лютого 2022 […]
В умовах війни Росії проти України в Європі спостерігається зростання антиросійських настроїв, які проявляються в політичних рішеннях і громадських обговореннях. Цю тенденцію детально досліджує українська письменниця Оксана Забужко, вказуючи на зв'язок із нещодавніми політичними змінами в Угорщині та переосмисленням ролі Росії в європейській історії.
Важливими подіями стали парламентські вибори в Угорщині у 2026 році, де багаторічний прем’єр Віктор Орбан, відомий своєю лояльною політикою щодо Росії, програв опозиційній проєвропейській силі. Ця зміна влади сигналізує про можливе послаблення проросійських впливів у регіоні та корекцію політичного курсу країни.
На фоні політичних змін у суспільстві знову активізуються історичні гасла, такі як «Ruszkik haza!» («Росіяни — геть!»), що стало символом угорського повстання 1956 року проти радянського впливу. Забужко підкреслює, що поточна риторика відображає не лише критику сучасної політики Москви, а й переосмислення історичних відносин Європи з Росією.
За її словами, дедалі частіше звучать заклики до критики саме Росії як держави, а не окремих політичних діячів. Якщо раніше у європейських дискусіях намагалися розділити «радянське» і «російське», то нині, в контексті війни в Україні, відбувається масштабніше переосмислення.
Експерти вказують, що повномасштабна агресія Росії стала каталізатором змін у політичному мисленні країн Європи. З 2022 року держави ЄС поступово запроваджують нові санкції, знижують енергетичну залежність від Росії та переглядають свої стратегії безпеки. Центральна та Східна Європа, з огляду на свій історичний досвід, займає особливо жорстку позицію.
Проте різні країни ЄС демонструють різні підходи до Росії. Деякі з них наполягають на активній політиці стримування, тоді як інші вважають за потрібне зберегти канали дипломатичного спілкування. В загальному, спостерігається зростання критики на адресу Росії як серед політичних еліт, так і в суспільстві.
На думку Забужко, війна в Україні стала чинником, який позбавляє Європу страху перед Росією, дозволяючи по-новому оцінювати історичні події — від Угорщини 1956 року до Чехословаччини 1968 року. Таким чином, сучасні політичні процеси тісно пов'язані з історичною пам’яттю, формуючи нову ідентичність європейської політики.
Політологи відзначають, що зміна риторики є не лише емоційною реакцією, а також відображає глибші геополітичні зміни. Ослаблення проросійських політичних сил, зростання підтримки України та посилення ролі НАТО і ЄС в безпековій політиці свідчать про структурні трансформації в Європі.
Таким чином, висловлення Оксани Забужко відображає загальний процес: Європа поступово переходить до чіткішої позиції щодо Росії. Хоча цей процес ще триває, події останніх років, зокрема війна в Україні та політичні зміни в окремих країнах, вже суттєво вплинули на тон та зміст європейського публічного дискурсу.
