Син депутата з Одещини виїхав за кордон, уникнувши служби, — ЗМІ

Високошановна Верховна Рада України з великою відповідальністю та обґрунтованим рішучим кроком схвалила законопроект №10427-1, ініціативу до якого з великою метою висунув народний депутат від народу, Степан Чернявський. Цей історичний момент отримав широку підтримку 291 парламентарієм, що відображає єдність і рішучість у вирішенні критично важливих питань для держави.

Мета цього закону є надзвичайно важливою та актуальною, зокрема в контексті воєнного конфлікту та після його завершення на протязі трьох років. Закон передбачає не лише забезпечення ресурсних потреб промисловості, а й реальну підтримку сектору, який має визначене стратегічне значення для країни.

Особливу увагу заслуговує спрощення ввезення та обігу сортів бавовнику в Україні, що відкриває шлях до ефективного виробництва пороху. Це сприяє не лише розвитку промисловості, а й забезпечує безпеку та захищеність держави. Закон також забезпечує спрощення процедур державної реєстрації сортів бавовнику та реєстрації прав на них, що є важливим кроком у створенні сприятливих умов для розвитку сільського господарства.

Не можна не відзначити важливий внесок і активну підтримку народного депутата Степана Чернявського у вирішенні цієї стратегічно важливої справи. Його слова про важливість цього закону та його вплив на економіку, сільське господарство та оборонний сектор України не можуть не вражати.

Прийняття цього закону є кроком вперед у становленні міцної, ефективної та конкурентоспроможної України, що готова відстояти свої інтереси та забезпечити свою безпеку.

У висновку слід зазначити, що прийнятий Закон про бавовник є важливим кроком для України в контексті забезпечення ресурсів промисловості, особливо в умовах воєнного конфлікту. Спрощення ввезення та обігу сортів бавовнику сприятиме розвитку виробництва пороху та забезпечить безпеку країни. Підтримка закону народним депутатом Степаном Чернявським відображає рішучість та обґрунтованість у вирішенні стратегічно важливих питань. Прийняття цього закону стане важливим кроком у зміцненні економіки та забезпеченні безпеки країни.

На тлі постійних ударів по українській енергосистемі забезпечення безперебійного функціонування критичної інфраструктури стає питанням стратегічної важливості. Закупівля спеціалізованого обладнання для відновлення електричних мереж та енергетичних об’єктів прямо впливає на національну безпеку. Проте спосіб розподілу бюджетних коштів у цій сфері часто викликає серйозні запитання щодо прозорості та ефективності витрат.

9 лютого 2026 року Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури» (код ЄДРПОУ 38054466) уклало чотири великі договори на загальну суму 1 584 332 966,40 гривень. Всі закупівлі були проведені в рамках програми КПК 3111000, без відкритого конкурсу, з посиланням на спеціальні процедури, передбачені законодавством для термінового відновлення критичних об’єктів. Такий підхід, з одного боку, дозволяє оперативно реагувати на аварійні ситуації, але з іншого — створює ризики непрозорого використання державних коштів і потенційного зловживання процедурою неконкурентних закупівель.

Фактичне пакетне підписання угод на понад півтора мільярда гривень протягом одного дня свідчить про заздалегідь спланований розподіл коштів. Такий підхід виключає ринкову конкуренцію і позбавляє державу можливості отримати найкращу цінову пропозицію.

Основним отримувачем фінансування стало ТОВ «РСЕ Груп Україна» (код 44971187). До листопада 2025 року компанія мала назву «АКСІС ТЕХНОЛОДЖІ». За офіційною фінансовою звітністю за 2022–2024 роки підприємство декларувало нульовий дохід. Попри це, воно отримало стратегічні державні замовлення в умовах воєнного часу.

ДП «Відновлення критичної інфраструктури» очолює Євген Крамаренко. Підприємство перебуває у сфері управління Міністерства розвитку громад та територій, яке очолює Олексій Кулеба. Саме в межах цієї управлінської вертикалі було погоджено застосування неконкурентної моделі закупівлі.

Окремі умови договорів виглядають ризикованими для бюджету. Передбачено значні авансові платежі без обов’язкових банківських гарантій. Крім того, угоди допускають можливість зміни ціни або комплектації після підписання контрактів. Така конструкція дозволяє коригувати фінансові параметри вже в процесі виконання, що створює додаткові ризики для державних коштів.

Відмова від відкритої конкуренції та незалежної перевірки ринкової вартості у випадку стратегічних закупівель на мільярди гривень фактично концентрує фінансові рішення в ручному режимі. В умовах війни, коли кожна гривня бюджету має працювати на відновлення країни, такі механізми потребують максимальної публічної прозорості та контролю.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалила рішення залишити без змін обвинувальний вирок судді Зарічного районного суду міста Суми Миколі Шершаку, якого було визнано винним у корупційному злочині. Після розгляду апеляційних скарг рішення суду першої інстанції остаточно набрало законної сили, що означає завершення судового розгляду цієї справи.

Як встановив Вищий антикорупційний суд у вересні 2024 року, суддя Шершак вимагав та отримав неправомірну вигоду за ухвалення рішень на користь зацікавлених осіб у двох адміністративних справах. За даними слідства, йшлося про системне використання службового становища з метою особистого збагачення, що суперечить основним принципам здійснення правосуддя.

Згідно з матеріалами справи, у 2019 році суддю затримали під час отримання 2 тисяч доларів США хабаря. Під час обшуків у нього виявили 1700 доларів удома та ще 300 доларів — при особистому огляді. Частину грошей Шершак зберігав у звичайній банці з-під зеленого горошку марки «Господарочка».

Після викриття суддя намагався уникнути кримінальної відповідальності, подавши у 2021 році заяву про почесну відставку з правом на довічне грошове утримання. Однак розгляд цього питання зупинили через дисциплінарне провадження, а у квітні 2024 року Вища рада правосуддя звільнила Шершака з посади без права на суддівську пенсію.

Апеляційна палата ВАКС відхилила скарги сторони захисту, залишивши покарання без змін. Таким чином вирок у справі про хабар остаточно набув чинності, а засуджений суддя має відбути семирічний строк ув’язнення з повною конфіскацією майна.

Українські прізвища — це не просто засіб ідентифікації. Вони являють собою живу спадщину, яка зберігає в собі багатий пласт історії, культури та соціальних структур нашого народу. Кожне прізвище — це своєрідна подорож у минуле, яка розповідає про походження родів, знатність чи ремесло предків, а також часто відображає навіть дохристиянські ритуали та культури. Вони несуть інформацію, яка може пролити світло на етапи розвитку нашої нації та її взаємодії з іншими культурами.

Фахівці вказують на те, що система прізвищ почала формуватися ще в період княжої доби. На той час знатні родини вже мали свої родові додаткові імена, що виконували функцію родових ознак. Зазвичай такі прізвища позначали належність до певного роду або рід занять, наприклад, “Коваль”, “Шевченко” або “Лісовий”. Під час цієї епохи прізвища ще не були систематизованими, але вже чітко відображали соціальний статус і професійну діяльність людини.

Тоді сформувалися характерні суфікси: –енко, –ук/–юк, –ич/–ович, –ський/–цький, –ець/–анець, –айло, –ко, –ак, –ун.

Прізвища на –енко (XI–XIII ст.)Означали «нащадок» або «той, хто походить від…». Поширені приклади: Петренко, Остапенко, Дмитренко, Гриценко.

Прізвища на –ич/–ович (XII–XIV ст.)Носили їх представники княжих та боярських родів: Данилович, Романович, Іванович.

Прізвища на –ський/–цький (XIV ст.)Походили від назв поселень і були шляхетськими: Костецький, Збаразький, Острозький, Корецький.

Прізвища на –ук/–юк (XIII–XIV ст.)Характерні для Волині, Полісся та Поділля: Ковальчук, Гаврилюк, Мирончук, Гнатюк.

Прізвища від дохристиянських імен (XI–XIII ст.)Включають Тур, Туренко, Левко, Ворон, Сокіл, Дубенко.

Прізвища від професій (XIII–XV ст.)Коваль, Коваленко, Гончар, Гончарук, Писар, Пастух, Мельник.

Прізвища з тюрксько-кипчацьким корінням (XII–XIV ст.)Походять від контактів з половцями, кипчаками, ногайцями: Карась, Козак, Сагайдак, Татаренко.

Даниловичі, Романовичі, Туровичі, Острозькі, Збаразькі, Корецькі, Ходкевичі, Глинські, Карачевичі, Митко/Митьків, Кондратенко.

Українські землі були густонаселеними, політично роздрібненими та міжкультурним перехрестям. Це сприяло ранньому формуванню стабільних родових назв. Прізвища на –енко досі становлять понад 38% усіх українських прізвищ. Найдавніші княжі та шляхетські прізвища найчастіше зустрічаються у Галичині та на Волині, а найбільше різноманіття — в Одеській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Українські прізвища — це жива історія. Вони ведуть нас до Київської Русі, княжих династій, козацької доби і навіть у світ давньослов’янських вірувань. Кожне прізвище — це частина родового коду та нашого спільного минулого.