Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок у справі розкрадання коштів хлібозаготівельних підприємств

Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру комерсанту, причетному до ймовірних зловживань під час капітального ремонту об’єктів Державної служби з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області. За інформацією слідства, підприємець підписував акти виконаних робіт, які не відповідали фактичному обсягу та якості проведених ремонтів.

Як з’ясували правоохоронці, фіктивні документи стали ключовим елементом схеми, що дозволила організованій групі незаконно заволодіти бюджетними коштами. Загальна сума збитків, завданих державі, оцінюється у 1,8 мільйона гривень. Гроші, виділені на відновлення та модернізацію об’єктів ДСНС, були перераховані на підставі недостовірних актів.

У ході досудового розслідування встановлено, що інженер технічного нагляду не перевіряв фактичний обсяг і якість виконаних ремонтних робіт у приміщеннях Головного управління ДСНС у Тернопільській області. Попри це, він свідомо підписував акти виконаних робіт, які містили неправдиві відомості.

За інформацією ДБР, у 2022–2023 роках двоє підприємців, діючи в складі організованої групи спільно з трьома посадовцями ГУ ДСНС у Тернопільській області, здійснювали капітальні ремонти адміністративних приміщень і будівель служби. Вартість робіт штучно завищувалася, що дало змогу учасникам схеми привласнити 1,8 млн гривень бюджетних коштів.

Інженер технічного нагляду, за даними слідства, усвідомлював неправдивість документів, однак все одно завіряв їх, фактично сприяючи реалізації злочинної схеми.

Фігуранту повідомлено про підозру за пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах організованою групою. Йдеться про ч. 5 ст. 27 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

У ДБР нагадали, що працівникам ДСНС, які були задіяні в цій схемі, про підозру повідомили ще у червні цього року. Їм інкримінують вчинення злочинів, передбачених ч. 2, 3, 5 та ч. 5 ст. 191 КК України.

Працівники ТЦК, здійснюючи незаконне затримання військовозобов'язаних, вчиняють порушення закону та порушують права людини. Адвокат Роман Сімутін розкриває один з таких випадків, де працівники ТЦК без попереднього вручення повістки незаконно затримали чоловіка та доставили його до військкомату.

За словами адвоката, суд визнав, що працівники ТЦК не мають права затримувати громадян, але він не міг скасувати рішення про доставку чоловіка до військкомату. Дружина затриманого звернулася до суду, але суд не визнав порушень у цій справі, вважаючи, що чоловік добровільно погодився на проходження медичного огляду та службу у Збройних Силах.

Адвокат зазначив, що у подібних випадках потерпілому важливо фіксувати незаконні дії на відео, повідомляти правоохоронні органи та вимагати зустрічі з адвокатом. Такий підхід є більш ефективним у захисті прав громадян, ніж судові тяжби.

Важливо пам'ятати, що порушень у діяльності ТЦК стає все більше і більше. Воєнкоми, не розбираючись у ситуації, просто "забирають" чоловіків, бачачи в них лише ресурс для виконання свого плану. При цьому правоохоронні та судові органи часто ігнорують їхні беззаконні дії. Одним з найбільш серйозних порушень є позбавлення волі людей, яких намагаються примусово мобілізувати. Таких громадян просто захоплюють, забирають документи і примусово доставляють до ТЦК.

Якщо військовозобов'язані відмовляються підписувати повістку, їх часто утримують у ТЦК, позбавляючи засобів зв'язку, щоб вони не могли скористатися своїм правом на дзвінок адвокату, викликати поліцію або повідомити своїм рідним про своє місцезнаходження. Проте розслідування таких випадків у ТЦК проводяться майже формально, не приносячи реальних змін у ситуації. Такі інциденти з військкоматами стають все частішими, а їх кількість навіть збільшується.

У висновках до вищезгаданої статті можна зазначити наступне:

• Діяльність ТЦК супроводжується широким спектром порушень, які включають незаконні затримання громадян та позбавлення їх волі.

• Порушення прав військовозобов'язаних, здійснювані ТЦК, є серйозною проблемою, яка потребує уваги з боку суспільства та влади.

• Необхідно вжити кроки для запобігання подібним порушенням, включаючи підвищення контролю за діяльністю ТЦК та забезпечення правової захищеності військовозобов'язаних.

• Співпраця з правоохоронними органами та цивільним суспільством може сприяти виявленню та усуненню негативних явищ у роботі ТЦК.

Отже, важливо вжити заходів для забезпечення дотримання прав громадян у контексті діяльності ТЦК та забезпечити ефективний механізм захисту їх інтересів.

У серці Житомирської області, як зломлене вітром, розгортається судова драма, в якій головною постаттю став народний депутат Андрій Ніколаєнко. Закутана в туман смертельна аварія, що спалена в пам'яті, розкривається перед очима суспільства як віддзеркалення жахливої реальності.

Державне бюро розслідувань (ДБР), завершивши своє кропітке дослідження, передало до суду матеріали обвинувального акту, який став ексцендентним підтвердженням трагічних обставин події. Сцена трагедії – траса Київ-Чоп, що недалеко від житомирських просторів, замовкла під вагою втрати. Тривожній сигнал викликала зіткнення автомобіля, яким керував народний депутат, з беззахисною пішоходкою, що перетинала дорогу.

Вишукана фототехнічна експертиза, підкріплена відеозаписами з камер спостереження, не залишила сумнівів: водій авто допустив серйозне порушення правил дорожнього руху, перевищуючи допустимі швидкісні ліміти на 40-50 км/год, включаючи зону населеного пункту. Цією безжальною порукою невдалого керування стало трагічне зіткнення, що забрало життя молодої 18-річної дівчини.

Попередній шлях порядку водія, що відображається у 22 випадках порушення швидкісного режиму за 2022-2023 роки, виявився провідним класом до цієї трагедії. Тепер, обвинувачений у кримінальному правопорушенні, згідно зі статтею 286 Кримінального кодексу України, народний депутат стоїть перед судом, зіткнувшись з можливістю покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.

Справа, що набула великого суспільного значення, відкриває перед суспільством глибину проблеми безпеки дорожнього руху та невідкладну необхідність строгого виконання закону незалежно від статусу чи посади.

У висновках до цієї статті важливо відзначити кілька ключових моментів. По-перше, справа з народним депутатом Андрієм Ніколаєнком стала своєрідним символом проблеми безпеки дорожнього руху в Україні. Водії, незалежно від їхнього соціального статусу чи посади, повинні дотримуватися правил дорожнього руху, а порушення цих правил має відповідати відповідним покаранням.

По-друге, важливо підкреслити необхідність ефективного контролю за дотриманням дорожніх правил, включаючи встановлення високих штрафів та жорстке покарання для порушників. Це може допомогти підвищити рівень безпеки на дорогах та запобігти подібним трагедіям у майбутньому.

В кінцевому рахунку, ця справа є нагадуванням про те, що життя людини є найвищою цінністю, і кожен водій має бути відповідальним за свої дії на дорозі.

Ідея впровадження психічного огляду для чиновників та народних депутатів набуває все більшої актуальності, особливо після виявлення вражаючого прикладу Наталії Одарій-Захар’євої. Її історія вразила громадськість своєю несподіваністю: жінка, яка страждала від тяжкої недуги — дистрофії мозку чи Енцефалопатії, вдалося просунутися в кар'єрі та зайняти високу посаду радниці міністра та директора Українського медичного Центру реабілітації матері та дитини МОЗ України. Ще у 2016 році їй було діагностовано це надзвичайно серйозне захворювання, що призвело до отримання ІІ групи інвалідності з психіатричного захворювання та відповідних пенсійних виплат.

Хоча звучить як нещире використання системи для отримання переваг, у Наталії Одарій-Захар’євої були інші заслуги перед суспільством. Вона розпочала свій професійний шлях у сфері медицини, закінчивши Одеський медичний університет у 2004 році, і пройшла через багато років роботи в Одеському психоневрологічному диспансері, отримуючи досвід і навички, які виявилися корисними у її майбутній кар'єрі. Пізніше вона отримала освіту в області економіки та державного управління, що дозволило їй просунутися на високі посади в системі охорони здоров'я Одеської області.

Протягом трьох років на посаді головного медика області, Наталія Одарій-Захар’єва довела свою ефективність, отримуючи визнання від керівництва різних періодів. Її інвалідність не перешкоджала їй виконувати свої обов'язки, і це може послужити прикладом того, що люди з обмеженими можливостями можуть просуватися вперед у кар'єрі і бути корисними для суспільства.

Проте, цей випадок також викликає ряд запитань стосовно системи надання посад та контролю за кадрами. Як вдається особі з медичним діагнозом, який трактується як психічне захворювання, зайняти такі відповідальні посади без належного контролю та перевірок? Чи можливе використання інвалідності як засобу отримання переваг у кар'єрному зростанні? Ці питання піднімають важливі аспекти управління персоналом та захисту інтересів держави.

Наталя вдалося реалізувати низку сумнівних кроків, які масивно вразили суспільство та піднесли серйозні питання стосовно її діяльності. Одним із найбільш шокуючих рішень стало скорочення ліжкового фонду в психіатричній системі Одещини з 2900 до 1500 ліжок, що призвело до безпритульності понад 400 осіб, які зовсім не мали родичів, житла чи пенсій, та були просто викинуті на вулицю. Додатково, у роки війни, у 2022 році, Одарій-Захар’єва передала в приватні руки на оренду на 49 років 3 корпуси хіміотерапії обласного онкоцентру, які раніше були місцем лікування онкологічних хворих.

Діяльність Наталії Одарій-Захар’євої також зазнала суворої критики через "оптимізацію" схем харчування в лікарнях, що призвела до знищення харчоблоків та створення монопольної фірми власної ініціативи. Вона витратила бюджетні гроші на придбання собі автомобілів Toyota Camry XV70 і Ford Transit для власних комісійних поїздок, а також вигадала схему, за якою фірма, що знаходиться на відстані 150 кілометрів від станцій швидкої допомоги, вигравала тендери на пальне, що призводило до необґрунтованих витрат часу та коштів на заправку швидкої медичної допомоги.

Одарій-Захар’єва також впровадила жорстоку систему поборів із головними лікарями у регіоні, звільняючи тих, хто відмовлявся співпрацювати з нею або відмовлявся брати участь у корупційних схемах. Навіть при такому вражаючому списку "досягнень", проти Наталії Одарій-Захар’євої було порушено лише одне кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем на користь третіх осіб при передачі майна онкоцентру в приватні руки, але ця справа так і залишилася без розгляду. Це стало можливим із-за того, що чоловік Одарій-Захар’євої, Олександр Борисович Захар’єв, є співробітником прокуратури Одеської області.

Важливо зазначити, що на даний момент Наталія Одарій-Захар’єва займає посаду радниці міністра МОЗ з допуском до державної таємниці. Вона була включена до радників Віктора Ляшка через його розуміння того, що Одарій-Захар’єва — єдиний чиновник, який може відкрито використовувати державні кошти, не відчуваючи відповідальності за свої дії. Ця ситуація ставить під сумнів ефективність контролю над діями таких осіб та відповідність законодавству.

Ситуація, яка склалася, насправді вражає. Невідомо, що саме влаштовує міністра Ляшка в прийнятті таких рішень. Виникає серйозне питання стосовно його компетентності та відповідальності. Як він міг допустити до роботи на такій високій посаді особу з таким серйозним діагнозом? Чому не було проведено належну перевірку документів цієї особи? Чи розуміє міністр рівень ризиків, пов'язаних з роботою особи, яка має проблеми зі здоров'ям?

Також виникає питання про те, як саме Наталія Одарій-Захар’єва пройшла спеціальну перевірку. Чому не була виявлена інформація про її психічне здоров'я? Як вона отримала доступ до державної таємниці без відповідних перевірок?

Зазначені питання стають особливо актуальними через можливі наслідки недбалого ставлення до перевірки кандидатів на важливі посади. Навіть приховування такої серйозної інформації може призвести до серйозних наслідків та навіть потенційно становити загрозу для громадської безпеки. Це питання вимагає негайного врегулювання та встановлення відповідальності за такі дії.

• Ситуація з призначенням хворої на голову особи на високу посаду в системі охорони здоров'я викликає серйозні сумніви щодо компетентності та відповідальності керівництва.

• Потреба у належній перевірці кандидатів на державні посади, особливо у сфері медицини, стає очевидною після подібних випадків.

• Недбале ставлення до перевірки документів та приховування інформації про стан здоров'я може мати серйозні наслідки для суспільства.

• Необхідно негайно вжити заходів для врегулювання цієї ситуації та забезпечити відповідальність за порушення в процесі призначення на посади в державних установах.