Україні доведеться суттєво переглянути законодавство про працю, посилити захист найманих працівників і реформувати систему контролю за роботодавцями на шляху до членства в Європейському Союзі. Відкриття двох нових переговорних кластерів передбачає не лише економічну інтеграцію, а й наближення українських трудових стандартів до європейських. Водночас експерти попереджають: навіть після ухвалення нових законів українці можуть ще роками чекати на відчутне покращення умов праці та зарплат.
13 жовтня 2026 року у Люксембурзі Україна та ЄС офіційно відкрили переговори за двома новими кластерами — «Внутрішній ринок» і «Конкурентоспроможність та інклюзивне зростання».
Як пояснив у коментарі «Еспресо» кандидат юридичних наук, експерт із трудового законодавства Віталій Дюдін, ці рішення відкривають шлях до масштабного перегляду правил зайнятості.
Особливе значення для працівників має третій переговорний кластер, який охоплює соціальну політику та зайнятість.
Одним із головних завдань стане створення ефективної системи інспекцій праці. Йдеться про посилення контролю за дотриманням трудових прав, безпечними умовами роботи та виконанням роботодавцями законодавчих вимог.
За словами Дюдіна, нинішню систему захисту працівників в Україні складно назвати ефективною. Формально інспекції праці та профспілки існують, однак їхнього впливу недостатньо для належного захисту людей.
Ще один важливий напрям — посилення участі профспілок у виробленні державної політики через механізми соціального діалогу.
Однак ухвалення європейських законів не означає автоматичного підвищення зарплат. Експерт звертає увагу на значний розрив між оплатою праці в Україні та державах ЄС.
За його оцінкою, до повномасштабної війни українська мінімальна зарплата була приблизно вдвічі нижчою за болгарську, а нині цей розрив зріс приблизно до трьох разів. Порівняно з Польщею різниця, за словами юриста, сягає шести разів.
Через це Україна ризикує й надалі втрачати робочу силу. Особливо гостро проблема може проявитися після розширення можливостей вільного пересування та працевлаштування українців у Європейському Союзі.
Водночас Дюдін наголошує, що трудова міграція не обов’язково означає остаточну втрату людського потенціалу. Частина українців може повернутися додому з новими професійними навичками та досвідом.
Паралельно в Україні триває підготовка масштабної реформи трудового законодавства. Раніше «Ненька інфо» повідомляла про законопроєкт №14386, який передбачає створення нового Трудового кодексу.
Серед запропонованих нововведень — обов’язкові письмові трудові договори, розширення цифрового документообігу, нові правила дистанційної роботи, посилення захисту від дискримінації та збільшення мінімальної щорічної оплачуваної відпустки з 24 до 28 календарних днів.
Водночас ці положення залишаються законодавчими пропозиціями, а не чинними для всіх працівників правилами.
12 жовтня Верховна Рада також ухвалила закон про безпеку та охорону здоров’я працівників на роботі. Він передбачає наближення української системи управління професійними ризиками до європейських стандартів. Проте введення його в дію відкладене до шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.
Віталій Дюдін вважає, що одних законодавчих змін буде недостатньо. На його думку, Україні необхідно створити окреме Міністерство праці, яке координуватиме політику зайнятості, охорони праці та соціального діалогу.
Наразі Україна відкрила чотири із шести переговорних кластерів щодо вступу до ЄС. Проте попереду залишається складний процес узгодження законодавства та реформування державних інституцій.
Головний виклик полягає в тому, щоб євроінтеграція не обмежилася формальним переписуванням законів, а забезпечила реальні механізми захисту українських працівників.
Адже наближення до Європейського Союзу передбачає не лише відкриття нових ринків, а й поступове формування системи трудових гарантій, які працюватимуть на практиці.
