Міська рада польського Перемишля одноголосно проголосувала за призупинення партнерської співпраці зі Львовом, яка тривала з 1995 року. Як повідомив мер міста Войцех Бакун, приводом для такого демаршу стало рішення Львівської обласної ради проголосити 2027 рік роком Української повстанської армії (УПА), Романа Шухевича та Олега Ольжича — історичних діячів, яких у Польщі вважають антипольськими.
Для відновлення повноцінних відносин польські депутати висунули дві ультимативні умови: скасувати ухвалу про вшанування УПА та офіційно засудити її героїзацію. Проте ситуація набула ознак політичного абсурду, оскільки свої вимоги Перемишль адресував міській владі Львова, яка юридично не ухвалювала цього рішення і не має жодних повноважень скасовувати постанови обласної ради. Початковий проєкт передбачав повний розрив відносин, однак після обговорень польські депутати вирішили обмежитися призупиненням співпраці до отримання «чіткої позиції» від мерії Львова.
Цей інцидент став черговим маркером поглиблення історичної кризи у двосторонніх відносинах. Політичні суперечки щодо політики пам’яті вже починають негативно впливати на дискусії навколо військової підтримки України. Водночас напруженість виходить за межі урядових кабінетів: правозахисники фіксують у Польщі тривожне зростання антиукраїнських настроїв та збільшення кількості нападів на громадян України на побутовому ґрунті.
Під покривом ночі португальська поліція провела жорсткі скоординовані рейди в Лісабоні та Порту, розігнавши наметові містечка активістів, які протестують проти житлової кризи. Застосувавши кийки та службових собак, правоохоронці демонтували понад 150 наметів на центральних площах міст.
Поліція виправдовує свої дії необхідністю відновлення порядку, звітуючи про 31 затриманого та 11 постраждалих, серед яких троє правоохоронців. Натомість громадська організація Casa Para Viver звинувачує уряд у жорстокому придушенні мирного протесту: за словами активістів, проти сплячих людей застосували гумові кулі, а реальна кількість поранених перевищує 20 осіб.
Масові протести спровоковані безпрецедентною кризою доступності житла в Португалії, де з 2017 року ціни на нерухомість та оренду зросли вдвічі. Місцеві жителі, чия платоспроможність не витримує конкуренції з «цифровими кочівниками», програмами короткострокової оренди та власниками «золотих віз», вимагають зупинити лібералізацію ринку. Безпосереднім тригером акцій став новий урядовий законопроєкт, який скасовує обмеження на розмір орендної плати та суттєво спрощує процедуру виселення мешканців.
Поблизу Барселони, в муніципалітеті Фугас-да-Монклус, сталася масштабна дорожньо-транспортна пригода. Удень 25 жовтня пасажирський автобус з’їхав із вузької звивистої дороги та зірвався з 20-метрового уступу. За даними каталонських служб екстреної медичної допомоги, внаслідок інциденту травми різного ступеня тяжкості отримали 83 людини.
Семеро пасажирів наразі перебувають у важкому стані, ще 18 отримали ушкодження середньої тяжкості, а 58 відбулися легкими травмами. Для проведення рятувальної операції та евакуації потерпілих з урвища місцева влада екстрено мобілізувала 23 карети швидкої допомоги, два медичні гелікоптери, а також зведені загони пожежників, медиків і психологів. Іспанські правоохоронці розпочали офіційне розслідування для встановлення точних причин втрати водієм контролю над транспортним засобом.
В Україні Радіодиктант національної єдності цього року писатимуть не лише в школах, університетах та офісах, а й просто під час подорожі залізницею. 27 жовтня пасажири трьох швидкісних поїздів Інтерсіті зможуть долучитися до загальнонаціональної мовної акції, не перериваючи поїздки.
До написання Радіодиктанту долучаться пасажири поїздів №732 Київ — Дніпро, №722 Київ — Харків та №725 Харків — Київ. Початок запланований на 11:00, одночасно з учасниками в інших містах України та за кордоном.
У компанії зазначили, що проведення Радіодиктанту безпосередньо у вагонах уже стало доброю традицією. Пасажирам пропонують заздалегідь підготувати ручки та аркуші паперу. Якщо необхідного приладдя не буде під рукою, допомогти обіцяють стюарди.
Таким чином, звичайна поїздка перетвориться на частину масштабної події, яка щороку об’єднує українців незалежно від їхнього місцеперебування.
Цьогорічний Радіодиктант стане вже 27-м. Його традиційно проводять у День української писемності та мови, який відзначають 27 жовтня.
Автором тексту став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь, який після початку повномасштабного вторгнення приєднався до Сил оборони України. Він відомий своїми поетичними та прозовими творами, присвяченими, зокрема, досвіду війни.
Текст цьогорічного диктанту має назву «Лист, який не закінчується».
Особливістю Радіодиктанту-2026 стане те, що вперше в історії проєкту його читатимуть одразу двоє людей. Цю місію довірили вчителю української мови та літератури Артуру Пройдакову і співачці, громадській діячці та волонтерці Даші Астаф’євій.
Організатори наголошують, що головна мета Радіодиктанту полягає не в перевірці знань чи пошуку помилок. Насамперед це символічна акція, покликана об’єднати українців навколо рідної мови та нагадати про важливість її збереження.
Долучитися до написання зможуть усі охочі. Трансляцію забезпечить Суспільне Мовлення на хвилях Українського Радіо та Радіо Культура, в ефірі телеканалу «Суспільне Культура», на YouTube та цифрових платформах.
Для пасажирів Інтерсіті ця подія стане можливістю відчути себе частиною великої української спільноти навіть у дорозі. У різних вагонах і на різних маршрутах люди одночасно писатимуть один текст, демонструючи, що українська мова здатна об’єднувати незалежно від відстані.
На українсько-польському кордоні спалахнула нова хвиля обговорень через повідомлення про величезні черги автобусів, які нібито не можуть виїхати з України. Уранці 26 жовтня соціальними мережами почали поширюватися відеозаписи скупчення транспорту поблизу пункту пропуску «Ягодин — Дорогуськ» на Волині. Автори повідомлень стверджували, що автобуси змушені годинами чекати на оформлення через відключення електроенергії та повітряні тривоги. Однак у Державній прикордонній службі України спростували інформацію про автобусні черги безпосередньо на цьому переході та запевнили, що оформлення транспорту продовжується.
Про ситуацію 26 жовтня повідомив речник Державної прикордонної служби України Андрій Демченко. За його словами, станом на момент перевірки черги автобусів перед пунктом пропуску «Ягодин» не було. Прикордонники наголосили, що для автобусів і вантажного транспорту на цьому напрямку використовується система електронної черги, яка дозволяє організовувати прибуття транспортних засобів до пункту пропуску.
Інформація про нібито транспортний колапс з’явилася після поширення відеозаписів, на яких можна побачити значне скупчення автобусів. У дописах стверджувалося, що транспорт застряг на українсько-польському кордоні через проблеми з електропостачанням та періодичне оголошення повітряної тривоги. Деякі користувачі припускали, що очікування на перетин кордону може тривати багато годин.
Водночас незалежного підтвердження часу та точного місця знімання всіх поширених кадрів немає. Тому самі відеозаписи не дозволяють встановити, якою була ситуація безпосередньо в момент їхнього поширення.
У ДПСУ пояснили, що перебої з централізованим електропостачанням не означають автоматичного припинення роботи пункту пропуску. Якщо промислове електроживлення зникає, прикордонники використовують резервні джерела живлення, які дозволяють продовжувати оформлення транспорту та пасажирів.
За інформацією Західного регіонального управління Держприкордонслужби, станом на 09:00 26 жовтня перед пунктом пропуску «Ягодин» не було жодного автобуса у фізичній черзі. При цьому перетин кордону легковими автомобілями та пішоходами через цей пункт не здійснюється.
Саме ця особливість роботи «Ягодина» також має значення для розуміння ситуації. Пункт пропуску спеціалізується на обслуговуванні автобусів і вантажного транспорту, тоді як водіям легкових автомобілів потрібно користуватися іншими переходами.
Окремо прикордонники наголосили, що автобуси та вантажівки оформлюються відповідно до визначеного порядку. Тому відсутність великої фізичної черги перед шлагбаумом не завжди означає, що кожен перевізник може перетнути кордон без очікування.
Для комерційного транспорту діє електронна система єЧерга. Вона дозволяє перевізникам реєструвати транспортні засоби та отримувати інформацію про порядок прибуття до пункту пропуску.
Завдяки цьому автобуси та вантажівки не обов’язково мають постійно стояти безпосередньо перед митним переходом, очікуючи своєї черги на оформлення.
Водночас система електронної черги не гарантує повної відсутності затримок. Тривалість перетину кордону може залежати від інтенсивності руху, роботи контрольних служб, проходження необхідних перевірок та ситуації на польському боці.
Попри відсутність автобусної черги на «Ягодині», інші пункти пропуску на кордоні з Польщею вранці 26 жовтня працювали з різним рівнем завантаженості.
Зокрема, за оприлюдненими даними прикордонників, перед пунктом пропуску «Устилуг» перебували 40 легкових автомобілів. На «Краківці» очікували 30 легковиків і три автобуси, а на «Раві-Руській» — 15 автомобілів.
Перед пунктом пропуску «Угринів» зафіксували 10 легкових автомобілів та один автобус, а біля «Шегинів» — 10 легковиків.
На переходах «Смільниця» та «Нижанковичі» перебували по чотири автобуси. Натомість перед пунктом пропуску «Грушів» черг на момент оприлюднення статистики не було.
Ці дані свідчать, що ситуація на українсько-польському кордоні залишалася неоднорідною. Якщо на одному переході транспорт міг проходити контроль без значного скупчення, то на іншому вже виникали черги.
Тому прикордонники рекомендують перевіряти актуальну завантаженість пунктів пропуску безпосередньо перед поїздкою, а не орієнтуватися лише на повідомлення в соціальних мережах.
Додатковим чинником, який впливає на роботу українського кордону, залишаються російські повітряні атаки.
Під час оголошення повітряної тривоги окремі контрольні процедури можуть тимчасово призупинятися відповідно до заходів безпеки. Це необхідно для захисту працівників прикордонних і митних служб, а також водіїв та пасажирів.
Особливо складною ситуація стає тоді, коли повітряні тривоги повторюються протягом короткого проміжку часу. Навіть нетривалі зупинки оформлення можуть накопичувати затримки, особливо за високої інтенсивності руху.
У матеріалі йшлося про ситуацію, коли на переході «Дорогуськ — Ягодин» очікування вантажівок сягало приблизно 40 годин. На інших напрямках також виникали значні затримки через необхідність тимчасово зупиняти роботу контрольних служб під час повітряних загроз.
При цьому важливо розрізняти ситуацію з вантажним транспортом і пасажирськими автобусами. Тривалі черги для фур не означають автоматично, що аналогічний час очікування мають пасажирські перевезення.
Окремою причиною збільшення навантаження на західний кордон став сезонний попит на поїздки. Наприкінці жовтня в українських школах розпочався період осінніх канікул, через що зросла кількість людей, які виїжджають за кордон.
За оприлюдненою статистикою Держприкордонслужби, протягом 17–23 жовтня західний кордон України перетнули приблизно 520 тисяч осіб. Із них 265 тисяч вирушили з України, а 255 тисяч в’їхали до країни.
Порівняно з попереднім тижнем загальний пасажиропотік збільшився приблизно на 2,2%, тоді як кількість перетинів на виїзд зросла на 5,6%.
Це означає, що збільшення кількості пасажирів у жовтні дійсно створює додаткове навантаження на пункти пропуску, хоча саме по собі не підтверджує інформації про масштабний транспортний колапс на конкретному переході.
У ДПСУ також звертають увагу, що найбільш завантажені пункти пропуску можуть змінюватися залежно від дня тижня та часу доби.
Тому водіям і пасажирам міжнародних автобусів варто завчасно уточнювати інформацію в перевізника, перевіряти статус електронної черги та враховувати можливість непередбачених затримок.
Водночас слід враховувати, що показники черг швидко змінюються. Дані, оприлюднені вранці, можуть уже не відображати ситуацію ввечері, особливо якщо на роботу пунктів пропуску впливають повітряні тривоги або технічні перебої.
Станом на ранок 26 жовтня офіційна інформація Держприкордонслужби не підтверджувала повідомлень про автобуси, які нібито масово застрягли безпосередньо на пункті пропуску «Ягодин».
Прикордонники запевнили, що оформлення транспорту продовжується, а в разі відключення централізованого електропостачання використовуються резервні джерела живлення.
Водночас на інших переходах до Польщі справді фіксували черги легкових автомобілів та автобусів, а загальна інтенсивність перетину західного кордону зросла на тлі осінніх канікул.
Отже, поширені в соцмережах повідомлення про повне блокування «Ягодина» не отримали офіційного підтвердження. Проте це не означає, що проблем із затримками на українсько-польському кордоні немає взагалі.
У нинішніх умовах ситуація може змінюватися протягом кількох годин, тому пасажирам міжнародних рейсів рекомендують орієнтуватися насамперед на повідомлення прикордонної служби, перевізників і офіційні дані про завантаженість пунктів пропуску.
В українських в’язницях та установах виконання покарань планують запровадити нову систему духовної підтримки засуджених. Міністерство юстиції разом із Державною кримінально-виконавчою службою та представниками релігійних організацій готує пілотний проєкт професійного пенітенціарного капеланства. Йдеться про можливість офіційного працевлаштування священнослужителів у виправних установах, де вони допомагатимуть ув’язненим долати психологічні труднощі, переосмислювати власні вчинки та готуватися до повернення в суспільство після відбування покарання.
У переговорах взяли участь представники Міністерства юстиції, Державної кримінально-виконавчої служби та релігійних громад, які вже мають досвід духовного служіння людям у місцях несвободи. Головною темою стало створення професійної системи капеланства, яка дозволила б здійснювати таку діяльність на постійній та організованій основі.
Заступник міністра юстиції Євген Пікалов під час зустрічі наголосив, що одним із ключових завдань кримінально-виконавчої системи має бути не лише забезпечення відбування покарання, а й підготовка засуджених до повернення до нормального життя. Саме тому відомство працює над розширенням програм ресоціалізації, спрямованих на зміну поведінки, відновлення соціальних навичок та подолання проблем, які можуть ускладнювати адаптацію людини після звільнення.
Особливу увагу посадовець приділив окремим категоріям людей, які перебувають в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах. Зокрема, йдеться про неповнолітніх та ветеранів війни. За інформацією Мін’юсту, для них уже розпочато запровадження та апробацію спеціальних корекційних програм. Професійне капеланство розглядають як один із можливих складників такої комплексної роботи.
Ініціатива передбачає, що священнослужителі зможуть надавати ув’язненим систематичну духовну підтримку, проводити індивідуальні бесіди та допомагати людям долати складні життєві обставини. Особливу роль капелани можуть відігравати у випадках, коли засуджені переживають втрату близьких, відчуження від родини, внутрішні конфлікти або труднощі з адаптацією до умов перебування в установі.
Водночас духовна допомога не повинна підміняти професійну психологічну чи психіатричну підтримку. Йдеться про додатковий напрям роботи з людьми, який може доповнювати наявні освітні, соціальні та корекційні програми.
Представники релігійних організацій зазначили, що створення професійного пенітенціарного капеланства є їхньою багаторічною метою. Духовна опіка в українських в’язницях існує вже давно, однак нова ініціатива має зробити відповідне служіння більш системним і забезпечити офіційний статус капеланів у визначених установах.
Під час зустрічі учасники окремо обговорили можливість використання досвіду військового та медичного капеланства. Обидва напрями вже розвиваються в Україні та передбачають надання духовної допомоги людям, які опинилися в особливо складних обставинах.
Зокрема, військові капелани працюють із захисниками України, підтримують військовослужбовців та допомагають їм переживати психологічні й моральні наслідки війни. Медичне капеланство спрямоване на підтримку пацієнтів, їхніх родин і працівників закладів охорони здоров’я.
Представники душпастирської спільноти вважають, що відповідні підходи можуть бути корисними й у пенітенціарній системі.
Як повідомило Міністерство юстиції, керівник відділу душпастирства у пенітенціарній системі України Української греко-католицької церкви отець Олег Нестор наголосив на важливості постійної духовної підтримки людей у місцях несвободи. На його думку, досвід капеланського служіння у війську та лікарнях може стати основою для розвитку професійної допомоги засудженим.
За результатами переговорів сторони домовилися створити спільну робочу групу, яка займатиметься підготовкою пілотного проєкту. До її завдань належатиме визначення установ Державної кримінально-виконавчої служби, де першими запровадять нову модель капеланства.
Також робоча група має визначити представників релігійних організацій, які зможуть офіційно отримати статус пенітенціарних капеланів і здійснювати служіння в обраних установах.
При цьому конкретного переліку виправних колоній або слідчих ізоляторів, які стануть учасниками експерименту, поки не оприлюднено. Невідомими залишаються також точні терміни запуску проєкту, кількість майбутніх капеланів та механізм фінансування відповідних посад.
Важливо, що запровадження професійного капеланства не означає появи права на духовну допомогу з нуля. Українське законодавство вже гарантує засудженим можливість задовольняти власні релігійні потреби.
Зокрема, стаття 128 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає право засуджених на проведення богослужінь і релігійних обрядів відповідно до встановленого порядку. Адміністрація виправних установ має сприяти запрошенню священнослужителів, визначенню місця та часу проведення відповідних заходів.
Крім того, стаття 128-1 цього Кодексу вже регулює організацію душпастирської опіки засуджених за участю капеланів, уповноважених релігійними організаціями.
Отже, нинішня ініціатива Мін’юсту стосується передусім розвитку професійного інституту капеланства та можливості запровадження відповідних штатних посад у виправних установах, а не першого дозволу священнослужителям відвідувати ув’язнених.
Окреме значення має питання свободи совісті. Законодавство України гарантує людині право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної. Позбавлення волі не скасовує цього права.
Тому участь засуджених у релігійних заходах має відповідати їхнім переконанням і не може перетворюватися на примусове залучення до певної конфесії. Адміністрації установ виконання покарань також заборонено демонструвати прихильність до окремої релігійної організації.
Водночас духовна підтримка може бути частиною ширшого процесу повернення засуджених до суспільства. Після звільнення колишні ув’язнені нерідко стикаються з труднощами працевлаштування, відновлення родинних зв’язків та адаптації до повсякденного життя.
Особливо складним цей процес може бути для людей, які провели за ґратами тривалий час або втратили соціальні контакти.
Саме тому пенітенціарне капеланство розглядають у контексті ресоціалізації — підготовки людини до повернення в суспільство після відбування покарання.
Україна вже впроваджує різні механізми соціальної адаптації засуджених. Один із них пов’язаний із можливістю для окремих категорій ув’язнених добровільно долучатися до захисту держави.
У тому випадку йшлося про окрему процедуру умовно-дострокового звільнення для проходження військової служби. Натомість майбутнє пенітенціарне капеланство покликане забезпечувати духовну підтримку людей безпосередньо під час їхнього перебування в установах виконання покарань.
Підготовка нового пілотного проєкту має також продовжити співпрацю Міністерства юстиції та Всеукраїнської ради церков, яку сторони активізували у вересні 2026 року.
Тоді представники релігійних організацій зустрілися з міністром юстиції Денисом Масловим та обговорили питання діяльності релігійних громад, зокрема можливості розширення співпраці в пенітенціарній сфері.
Нинішні домовленості стали наступним етапом цих консультацій.
Наразі проєкт перебуває на стадії підготовки. Створення робочої групи ще не означає, що капелани вже отримали штатні посади або розпочали роботу в усіх українських колоніях.
Подальші рішення залежатимуть від результатів спільної роботи Мін’юсту, Державної кримінально-виконавчої служби та представників релігійних організацій.
Очікується, що саме пілотний етап дозволить оцінити, як професійне капеланство може працювати в українських установах виконання покарань, які організаційні механізми для цього необхідні та чи доцільно надалі поширювати відповідний досвід на інші заклади.
Таким чином, Україна готується перейти від переважно запрошуваної духовної опіки до більш організованої професійної моделі пенітенціарного капеланства. Її заявлена мета — не лише задоволення релігійних потреб ув’язнених, а й підтримка внутрішніх змін, збереження людської гідності та сприяння поверненню засуджених до повноцінного життя після звільнення.
Звичайний пристрій, який українці купують для збереження інтернету під час відключень електроенергії, може перетворитися на джерело серйозної небезпеки. У соціальних мережах з’явилися повідомлення про вибухи та займання компактних джерел безперебійного живлення для Wi-Fi-роутерів. Один із таких випадків стався вночі: власниця пристрою розповіла, що її чоловік прокинувся від звуку вибуху, завдяки чому родина вчасно помітила небезпеку.
Про інцидент 25 жовтня повідомило видання «Телеграф», звернувши увагу на допис користувачки Threads із нікнеймом komardinka.
Жінка опублікувала фотографії пошкодженого обладнання та звернулася до інших власників подібних пристроїв із застереженням.
ФОТО: Безперебійник вибухнув посеред ночі
За її словами, безперебійник для роутера вибухнув посеред ночі, коли члени родини спали.
Чоловік почув гучний звук, прокинувся та виявив наслідки пошкодження пристрою.
Авторка допису зазначила, що ситуація могла завершитися значно гірше, якби ніхто не почув вибуху.
Вона закликала користувачів регулярно перевіряти стан своїх безперебійників, особливо звертати увагу на перегрівання корпусу, здуття акумуляторів та незвичні запахи.
Окремо жінка продемонструвала аналогічний пристрій, придбаний для матері.
ФОТО: Жінка показала характеристики та модель безперебійника
За її словами, у родини був такий самий UPS, проте після нічного інциденту від нього майже нічого не залишилося.
Фотографії викликали активне обговорення серед користувачів соціальної мережі.
У коментарях люди почали ділитися власними історіями про несправності акумуляторних пристроїв.
Одна з користувачок стверджувала, що схожий безперебійник вибухнув у неї під стелею приблизно рік тому. Після цього виникло займання, внаслідок якого пошкоджень зазнали картонна коробка та частина одягу.
Інша учасниця дискусії розповіла, що її чоловік почув дивне шипіння пристрою. За її словами, він переніс його до ванної кімнати, де невдовзі стався вибух і загорілася шторка.
Ще один користувач повідомив про пошкодження одного з чотирьох акумуляторних елементів усередині подібного пристрою.
Ці повідомлення привернули увагу до безпеки компактних UPS, однак їхні обставини не перевірені незалежними експертами.
Встановити точну модель несправного обладнання, причину руйнування акумулятора або наявність виробничого дефекту лише за дописами у соцмережах неможливо.
Також немає підтверджених даних про системний дефект усіх пристроїв певного виробника.
Популярність компактних безперебійників в Україні різко зросла через регулярні відключення електроенергії.
Такі пристрої дозволяють підтримувати роботу домашніх Wi-Fi-роутерів, оптичних терміналів та іншого малопотужного мережевого обладнання без електроживлення з розетки.
Зазвичай міні-UPS оснащений вбудованими акумуляторами та автоматично переходить на резервне живлення, коли зникає електроенергія.
Завдяки цьому користувач може продовжувати працювати, навчатися або підтримувати зв’язок із близькими під час блекауту, якщо мережа інтернет-провайдера також продовжує функціонувати.
Однак постійне підключення до електромережі означає, що надійність системи заряджання та контролю акумуляторів має особливо велике значення.
Багато компактних моделей використовують літій-іонні батареї. За правильної конструкції та експлуатації вони можуть бути безпечними, але пошкодження, дефекти електроніки або неправильні умови заряджання створюють ризики.
Однією з найнебезпечніших несправностей є так званий тепловий розгін акумулятора.
Це процес, під час якого температура всередині елемента починає неконтрольовано підвищуватися через внутрішні хімічні реакції.
За певних умов це призводить до виділення газів, руйнування корпусу, займання або вибухоподібного викиду гарячих речовин.
Як пояснює британська організація з електробезпеки Electrical Safety First, причиною теплового розгону можуть стати внутрішнє коротке замикання, несправність системи керування батареєю, механічне пошкодження або вплив високої температури.
Система керування акумулятором, відома як BMS, має контролювати його роботу та запобігати небезпечним режимам заряджання й розряджання.
Якщо такий захист відсутній, недостатній або несправний, ризик небезпечного перегрівання може зростати.
Тому дешевизна сама по собі не доводить, що конкретний пристрій є небезпечним, як і висока ціна не гарантує абсолютної безпеки.
Важливішими є якість компонентів, правильна конструкція, наявність необхідного захисту та дотримання технічних вимог.
Небезпека полягає також у тому, що міні-UPS часто встановлюють поруч із роутером на меблевих полицях, біля штор, паперових коробок або інших легкозаймистих предметів.
У разі несправності акумулятора вогонь може перекинутися на навколишні речі.
Особливо небезпечна ситуація, коли займання починається вночі, а мешканці квартири не відразу помічають запах гару чи дим.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій нагадує, що несправні акумулятори, зарядні пристрої та портативні станції можуть спричиняти пожежі.
Рятувальники рекомендують користуватися справними пристроями, дотримуватися інструкцій виробників і не перевантажувати електромережу.
Важливо регулярно оглядати корпус обладнання, кабелі, роз’єми та зарядні блоки.
Тріщини, оплавлення, деформація корпусу, незвичайне нагрівання або запах гару є підставою негайно припинити експлуатацію пристрою.
Окремою небезпечною ознакою може бути здуття акумулятора.
У такому разі не можна намагатися самостійно проколювати батарею, стискати її або розбирати корпус.
Також не слід використовувати неоригінальні блоки живлення з невідповідними параметрами напруги чи струму.
Під час вибору UPS для роутера варто перевіряти, чи відповідає вихідна напруга вимогам мережевого обладнання та чи передбачені виробником механізми захисту від перевантаження й короткого замикання.
Не менш важливо купувати техніку у продавців, які можуть надати документацію, гарантію та інформацію про виробника.
Для безпечної експлуатації пристрій необхідно встановлювати на стійкій негорючій поверхні, подалі від тканин, паперу та інших матеріалів, які можуть легко зайнятися.
Не варто накривати корпус безперебійника речами або розміщувати його у закритому просторі без належної вентиляції.
Якщо пристрій почав диміти, шипіти, тріщати або сильно нагріватися, потрібно насамперед подбати про власну безпеку.
За відсутності диму чи полум’я і лише якщо це безпечно, слід припинити його використання та відключити живлення.
Якщо вже виникла пожежа, не можна брати пошкоджений акумулятор руками або переносити його через квартиру.
Необхідно попередити інших мешканців, залишити небезпечне приміщення та викликати рятувальників за номером 101.
Особливо небезпечно самостійно гасити електроприлади водою, коли вони залишаються під напругою.
Фахівці також радять подбати про справні датчики диму, які можуть своєчасно попередити про займання.
Історія української родини, яка прокинулася від нічного вибуху безперебійника, стала приводом нагадати про потенційні ризики акумуляторних пристроїв під час блекаутів.
Водночас робити висновок про масове вибухання всіх компактних UPS лише на підставі повідомлень користувачів соцмереж було б неправильно.
Наразі немає оприлюднених офіційних даних, які дозволяли б оцінити частоту подібних випадків в Україні або встановити, наскільки часто їх причиною є виробничий брак.
Проте навіть один такий інцидент демонструє, наскільки серйозними можуть бути наслідки несправності акумулятора в житловому приміщенні.
Тому під час підготовки до нових відключень електроенергії українцям варто звертати увагу не лише на ємність батареї, тривалість автономної роботи та вартість пристрою, а передусім на його безпечність і технічну надійність.
Адже збережений під час блекауту інтернет не повинен створювати загрозу життю, здоров’ю та майну людей.
В Україні спалахнула дискусія навколо шкільного підручника із зарубіжної літератури для восьмого класу. Причиною став вірш давньогрецького поета Тіртея «Добре вмирати тому…», у якому оспівується загибель воїна за батьківщину, а втеча з рідної землі змальовується як ганебний учинок. Частина українців обурилася тим, що такі рядки пропонують вивчати дітям під час повномасштабної війни, коли багато школярів уже пережили втрату близьких або вимушене переселення.
Обговорення розпочалося після допису користувачки соціальної мережі Threads, яка звернула увагу на зміст твору в підручнику для восьмого класу за редакцією Ольги Ніколенко.
ФОТО: Допис користувачки, яка обурена віршем шкільної програми
Жінку обурило, що школярі віком приблизно 13–14 років мають читати поезію, у якій смерть на полі бою подається як прояв найвищої доблесті.
Особливе невдоволення викликали рядки, у яких автор протиставляє загибель захисника долі людини, змушеної залишити рідну землю разом із родиною.
На думку авторки допису, у сучасних українських реаліях такі формулювання можуть сприйматися особливо болісно.
Адже через російське вторгнення мільйони українців були змушені залишити домівки, а чимало дітей втратили рідних, які захищали країну.
Жінка поставила під сумнів доцільність викладання такого тексту саме зараз та запитала, хто ухвалив рішення включити його до освітньої програми.
Публікація викликала суперечку в коментарях.
ФОТО: Коментарі під дописом
Частина користувачів підтримала обурення, наголошуючи, що школа повинна враховувати психологічний стан дітей, які живуть в умовах війни.
На їхню думку, розмови про смерть, героїзм і вимушену еміграцію потребують особливо уважного педагогічного підходу.
Інші учасники обговорення виступили на захист викладання античної літератури.
ФОТО: Коментарі під дописом
Вони нагадали, що Тіртей жив понад 2600 років тому, а його творчість пов’язана з історією Давньої Греції, зокрема Спарти.
Поезія відображає уявлення античного суспільства про військову доблесть, патріотизм і громадянський обов’язок.
Тому, на думку цих коментаторів, знайомство школярів із твором не можна автоматично вважати закликом до наслідування всіх ідей давньогрецького автора.
ФОТО: Допис користувачки Sonatoterapia
Важливо й те, що вірш не з’явився у шкільній програмі нещодавно.
Його можна знайти у виданні підручника із зарубіжної літератури за редакцією Ольги Ніколенко ще 2016 року.
У новішому підручнику для восьмого класу, виданому 2025 року, твір також включено до розділу, присвяченого античній літературі.
Отже, твердження про те, що поезію спеціально додали під час повномасштабного вторгнення, не підтверджується.
Водночас зміст сучасного видання справді передбачає проведення паралелей між давньогрецькими уявленнями про героїзм і сьогоденням України.
У вступному поясненні до твору йдеться про відданість батьківщині, мужність і готовність захищати державу.
Автори підручника також пропонують школярам поміркувати над тим, чому поет називає загибель воїна доброю, та порівняти античний і сучасний образи захисника.
Такі завдання можуть стати основою для критичного обговорення, але водночас вимагають від учителя делікатності.
Особливо це стосується класів, у яких навчаються діти загиблих військовослужбовців, переселенці або школярі, які пережили окупацію.
Сама поезія належить до давньогрецької військово-патріотичної лірики. Її створювали в історичному контексті, коли спартанське суспільство надавало особливого значення військовій дисципліні та захисту поліса.
Саме тому літературний аналіз твору неможливий без пояснення історичних обставин його виникнення.
Водночас сучасні уявлення про права людини, безпеку цивільного населення та вимушене переселення суттєво відрізняються від цінностей античного світу.
Те, що давньогрецький автор засуджував втечу з рідного міста, не означає, що сучасна школа має засуджувати українські родини, які евакуювали дітей із небезпечних територій.
Саме розмежування історичного світогляду та сучасних моральних норм є одним із важливих завдань літературної освіти.
Дискусія навколо вірша Тіртея порушила ширше питання: як викладати класичні твори, присвячені війні, смерті та жертовності, поколінню дітей, для яких ці теми перестали бути абстрактними.
Поки одні українці закликають переглянути добір текстів, інші переконані, що відмова від складних творів не вирішить проблеми, адже саме їхнє обговорення може допомогти школярам осмислити історію та сучасність.
На момент публікації немає підтвердженої інформації про рішення Міністерства освіти і науки вилучити твір Тіртея з програми.
Таким чином, суперечка стосується не лише одного давньогрецького вірша. Вона показує, наскільки важливо сьогодні поєднувати вивчення світової літературної спадщини з повагою до життєвого досвіду українських дітей, які зростають під час війни.
Українські військовослужбовці та ветерани поскаржилися на роботу пошукової системи Google, яка в окремих випадках пропонує російськомовні результати навіть тоді, коли користувач формулює запит українською. Проблема дійшла до уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської, яка повідомила про офіційне звернення до головного офісу американської технологічної компанії.
За її словами, питання присутності української мови в цифровому середовищі порушили ветерани та військові, які перебувають на передовій.
Вони звернули увагу на ситуації, коли пошуковик показує російськомовні сторінки на запити українською. Одним із можливих чинників такої поведінки називають географічне розташування користувача.
Івановська підтвердила, що її офіс уже направив офіційний лист до штаб-квартири Google з проханням перевірити коректність роботи алгоритмів пошукової видачі.
Водночас дата надсилання звернення не уточнюється. Також наразі невідомо, чи отримала українська сторона відповідь від компанії.
Ситуація порушує ширше питання: наскільки повноцінно українська мова представлена в глобальному цифровому середовищі.
Адже для користувача важливо не лише мати можливість написати запит рідною мовою, а й отримати відповідну інформацію без необхідності переходити на іншу.
Особливого значення це питання набуло під час повномасштабної війни, коли українська мова стала важливою складовою суспільної самоідентифікації та інформаційної безпеки.
При цьому варто розрізняти дві речі: скарги на російськомовну видачу та технічно підтверджену помилку алгоритмів.
Пошукові системи можуть враховувати одночасно кілька чинників, зокрема мову запиту, налаштування користувача, географічне розташування та релевантність знайдених сторінок.
Тому сам факт появи російськомовного результату не дозволяє встановити, який саме механізм спричинив його відображення.
Незалежних технічних висновків щодо роботи Google в конкретних випадках, описаних військовослужбовцями, наразі немає.
Проте Олена Івановська переконана, що питання виходить далеко за межі одного пошукового сервісу.
На її думку, Україні необхідно системно інвестувати в розвиток української мови в цифрових технологіях, особливо з огляду на поширення штучного інтелекту.
Одним із пріоритетних завдань омбудсменка назвала створення повного Державного електронного тезауруса української мови.
Такий ресурс має охоплювати словоформи, діалектні особливості та інші елементи мовної системи.
Передбачається, що структуровані мовні дані можуть бути корисними для підготовки та вдосконалення великих мовних моделей — технологій, на яких ґрунтується робота сучасних генеративних систем штучного інтелекту.
За словами Івановської, її інституція вже надає рекомендації державним органам і науковим установам, зокрема Національній академії наук України.
Вона послалася на статтю 49 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що визначає статус і завдання мовного омбудсмена.
Питання розвитку українськомовних технологій уже перебуває в полі зору держави.
У Міністерстві цифрової трансформації планували отримати першу тестову версію такої моделі до кінця 2026 року.
У матеріалі зазначалося, що технологічною основою розробки обрали Gemma 3 від Google, а до реалізації проєкту залучений «Київстар».
Йдеться про окремий напрям цифрового розвитку, який не слід плутати з алгоритмами пошукової видачі Google.
Однак обидві теми демонструють потребу в якісних українськомовних даних та технологічній інфраструктурі.
В інтерв’ю Івановська також застерегла, що без системної підтримки української мови в цифровому просторі держава ризикує послабити її позиції серед молодого покоління, для якого інтернет є одним із головних джерел інформації.
Таким чином, звернення до Google стало лише одним із напрямів роботи мовної омбудсменки.
Поки що компанія публічно не оголосила про зміну пошукових алгоритмів у відповідь на цей лист. Невідомо також, які саме технічні рішення можуть запропонувати для покращення українськомовної видачі.
Водночас порушене військовослужбовцями питання привернуло увагу до ширшої проблеми: розвитку української мови не лише в освіті, культурі та державному управлінні, а й у пошукових системах та технологіях штучного інтелекту.
У Росії чергові проблеми з авіасполученням спричинили хвилю невдоволення серед пасажирів. У мережі поширили відео росіянки, яка емоційно скаржиться на тривале очікування рейсу в Санкт-Петербурзі. За словами жінки, вона вже понад добу не може вилетіти з міста, змушена залишатися в аеропорту та не знає, коли нарешті зможе дістатися до місця призначення.
Відеозапис 25 жовтня опублікував Telegram-канал журналіста Юрія Бутусова. Його також поширило видання «Цензор.НЕТ».
На кадрах росіянка обурюється ситуацією з авіарейсами та використовує нецензурну лексику, описуючи власні враження від вимушеного очікування.
«Это просто какой-то п#здец, мы сутки не можем вылететь из Петербурга», — говорить жінка.
За її словами, через затримку вона змушена ночувати в аеропорту, очікуючи інформації про подальший виліт.
Відео поширилося на тлі регулярних обмежень роботи російських аеропортів через загрозу атак безпілотників.
Однак точну дату запису, напрямок рейсу та причину затримки саме цієї пасажирки незалежно підтвердити не вдалося.
Санкт-Петербурзький аеропорт «Пулково» останніми тижнями неодноразово працював із перебоями. Тимчасові обмеження на приймання та відправлення літаків запроваджували, зокрема, 16 і 18 жовтня.
За повідомленнями російської авіаційної влади, такі заходи вводили для забезпечення безпеки польотів.
Проте навіть після скасування обмежень наслідки можуть відчуватися ще багато годин.
Авіакомпаніям доводиться змінювати розклад, перерозподіляти літаки та екіпажі, а також організовувати перевезення пасажирів, які не змогли вилетіти вчасно.
Особливо складною ситуація була 24 жовтня.
За даними сервісу моніторингу авіарейсів Airports.ru, цього дня в «Пулково» фіксували 105 затриманих і 11 скасованих рейсів.
Окремі вильоти переносили на кілька годин, а деякі літаки мали вирушити вже наступного дня.
Проблеми виникали й в інших російських аеропортах.
Зокрема, 23 жовтня через загрозу безпілотників тимчасово припинили роботу всі чотири аеропорти Москви — Шереметьєво, Домодєдово, Внуково та Жуковський.
Про це повідомляло агентство «Укрінформ» з посиланням на російські повідомлення.
У деяких терміналах пасажирам рекомендували пройти до безпечних зон. Авіакомпанії змушені були коригувати маршрути, а частину літаків перенаправляли до інших міст.
Подібні ситуації вже стали регулярними для російської цивільної авіації.
Регулярні обмеження створюють додаткові труднощі для авіаперевізників. Коли аеропорт припиняє обслуговувати рейси, затримки можуть поширюватися на наступні перельоти, навіть якщо безпосередня загроза вже минула.
Для пасажирів це означає невизначеність, пропущені пересадки, додаткові витрати та очікування в терміналах.
Водночас інформація про масові затримки не означає, що всі російські аеропорти одночасно припинили роботу або що кожен скасований рейс безпосередньо пов’язаний з атакою дронів.
За даними моніторингу повідомлень Росавіації, станом на ранок 25 жовтня нових офіційних обмежень безпосередньо для «Пулково» не фіксували. Проте в розкладі аеропорту залишалися затримані та скасовані рейси.
Історія росіянки із Санкт-Петербурга стала черговим прикладом того, як проблеми з безпекою повітряного простору та порушення авіаційних розкладів позначаються на цивільних перевезеннях усередині РФ.
Наразі невідомо, чи змогла жінка зрештою вилетіти, а також скільки часу їй довелося провести в аеропорту.
