Екс-нардепа Олега Царьова засуджено до 8 років позбавлення волі за державну зраду

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив вирок у справі Андрія Самарченка, уродженця Сєвєродонецька, якого обвинувачували у співпраці з російськими підприємствами під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Суд визнав чоловіка винним у колабораційній діяльності, передбаченій Кримінальним кодексом України, та призначив йому покарання у вигляді штрафу на суму 102 тисячі гривень із конфіскацією належного майна.

Згідно з матеріалами справи, до початку війни Самарченко працював у ПрАТ «Сєвєродонецький Оргхім» — підприємстві, що спеціалізувалося на розробленні проєктно-технічної документації для хімічної, нафтової та газовидобувної галузей. До 2022 року серед замовників компанії були низка російських корпорацій, які отримували технічні рішення та консультаційні послуги. Після початку збройної агресії, попри запроваджені обмеження на будь-яку співпрацю з державою-агресором, Самарченко, за даними слідства, продовжив підтримувати ділові контакти з окремими представниками російського бізнесу, що й стало підставою для кримінального переслідування.

Після початку війни Самарченко разом із партнерами створив у Москві компанію «ТехИнновации» й продовжив розробку програмних продуктів для промислових клієнтів, зокрема для «Норнікеля». При цьому він залишався співробітником «Оргхіму» на посаді керівника офісу управління проєктами.

Слідство встановило, що до березня 2025 року Самарченко та його спільники через литовську компанію TP AIM UAB переказали з Росії в Україну близько 400 тисяч євро.

Обвинувачений визнав провину й уклав із прокурором угоду. Суд врахував співпрацю з правоохоронцями під час розслідування.

Суддя Олексій Фазикош визнав Самарченка винним за статтею про колабораційну діяльність. Крім штрафу та конфіскації майна, чоловіка позбавили права протягом 10 років займатися розробкою проєктів програмних продуктів для російських нафтопереробних, металургійних та інших підприємств.

Український ринок азартних ігор відновив свою привабливість для інвесторів та підприємців з країни-агресора, які знову активно проявляють інтерес до цієї галузі. На цей раз особливу увагу звертають казино та букмекерська контора GGBet, що отримала ліцензію майже рік тому. Незважаючи на те, що фактично компанія належить українському бізнесменові Максиму Кріппі, вона підтримує тісні зв'язки з Росією.

Почнемо з того, що GGBet – продукт новий лише для українського ринку. А на ринок Росії він зайшов ще в 2011 році як букмекерський підрозділ казино “Вулк@н”; (запам’ятайте цю назву). Спочатку сайтом ggbet.ru керувало спеціально створене ТОВ “Бет.ру”, однак пізніше бренд став позиціонувати себе як міжнародний.

Торгова марка GGBet належить кіпрській компанії Brivio Ltd, яка також керує сайтом… казино “Вулк@н Вегас”; під торговою маркою “Вулкан”. До речі, вона є власністю російського мільярдера Олега Бойка.

“Яке відношення до цього має Кріппа?”; – запитайте ви. Пояснюємо мовою фактів.

1) Директор Brivio Ltd – Федір Федоров (це ім’я варто запам’ятати). Він також є бенефіціаром української компанії ТОВ “Новолоджик”, директором якої з 2010 по 2015 рік був Кріппа.

2) GGBet виступає генеральним спонсором кіберспортивної команди NAVI, яку у 2022 році купив Кріппа.

3) Той самий Федоров є директором One World Secretarial. Ця компанія одночасно є секретарем у кіпрського “підрозділу” NAVI, ТОВ “Бет.ру”; і кіберспортивного транслятора Maincast, що належить безпосередньо Кріппе.

Що цікаво, у березні 2023 року президент України Володимир Зеленський ввів санкції проти ТОВ “Бет.ру” та кіпрської Bevita Holding Limited, яка виступає оператором GGBet. У документі також наведено офіційний домен опальної компанії: ggbet.ru. Однак це не завадило КРАЇЛ за п’ять місяців видати ліцензію ТОВ “ГГБЕТ” із сайтом ggbet.ua. Мабуть, у штаті Комісії не знайшлося нікого, хто побачив би зв’язок між “українським” і російським казино з однаковими назвами.

Виверження “Вулк@на”

Втім, GGBet – не єдиний проект Криппи з російським шлейфом. Йому також належало ліцензоване в Україні казино “Вулк@н” (на місцевому ринку – Vulcan), брендом якого, як ми пам’ятаємо, володіє російський олігарх Бойко.

В Україні “Vulcan” працював через ТОВ “Конкуєрор”, зареєстровану на офшорну компанію “Дарлокс Лімітед”. До 2021 року її засновником був Федоров (так, той самий).

І ще один цікавий збіг. Власником української торгової марки “Вулк@н” є кіпрська “Дареос ЛТД”, а російською – “Дареос Холдинг ЛТД”. У компаній – одна і та ж адреса і структура управління. Тобто бенефіціари російського та українського казино – один і ті ж люди.

“Це зрозуміло, але тут Круппа яким боком?”; – знову запитаєте ви.

Щоб відповісти на це запитання, слід звернути увагу на компанію EvoPlay.

EvoPlay – один із найбільших виробників азартних ігор з офісами в Україні, Чехії та на Кіпрі. Зокрема, клієнтом компанії є російський “Вулк@н”. За версією СБУ та за даними учасників ринку, реальним власником EvoPlay є Максим Кріппа. Це також опосередковано підтверджує сервіс GetContact, де бізнесмен фігурує як “Максим Кріппа EvoPlay”. А тепер найцікавіше.

У 2015 році EvoPlay подала скаргу проти росіянини Тимура Зінгашина за використання ним домену “Вулк@н” у рф. У документах заявник зазначає, що отримав право на використання ТМ від російської компанії Ritzio International Group.

Ще раз: українська “IT-компанія” вже під час війни не просто береться розвивати російський бізнес, а й захищає його у суді.

У квітні цього року ТОВ “Конкуєрор” подало заяву про відкликання ліцензії. Як розповіли нам учасники ринку, над “Vulc@n”ом згущалися хмари – і Кріппа вирішив піти з ринку до того, як його дітище потрапить під санкції.

Що це дало Кріппе? Можливість спокійно “доїти” відразу два ринки: поки “Вулк@н” продовжує працювати в Росії, в Україні його місце зайняв псевдоукраїнський проект GGBet. І, схоже, його чіткий проросійський шлейф поки що нікого не турбує.

Командування російських окупаційних військ дедалі виразніше розглядає район Лимана як стратегічно важливу точку для подальшого просування у напрямку Слов’янська. Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW), який фіксує помітне зростання інтенсивності бойових дій на цьому відтинку фронту. Аналітики вказують, що саме контроль над Лиманом може відкрити противнику додаткові логістичні можливості та створити умови для тиску на українську оборону в північній частині Донеччини.

За оцінками ISW, ситуація на Лиманському напрямку залишається динамічною та напруженою. Просування фіксується з обох сторін: Сили оборони України зосереджуються на укріпленні позицій, стабілізації лінії фронту та поверненні раніше втрачених ділянок, тоді як російські підрозділи намагаються виявити вразливі місця в обороні, щоб розвинути наступальні дії. Такі маневри супроводжуються постійними спробами змінити тактичну обстановку на користь кожної зі сторін.

Особлива увага прикута до району Серебрянського лісництва, де ворог намагається реалізувати тактику оточення. Речник 11-го армійського корпусу ЗСУ полковник Дмитро Запорожець пояснює, що росіяни намагаються зайти до Ямполя з флангів — як з півночі, так і з півдня. Якщо ці маневри продовжаться, ситуація в самому Ямполі може суттєво погіршитися. Погодні умови значно ускладнюють оборону для українських підрозділів, тоді як для росіян основною проблемою залишаються водні перешкоди, включно з руслом Сіверського Дінця. Саме вони не дозволяють окупантам повноцінно підтримувати свої сили в районах Серебрянки та Дронівки.

Напруженою залишається й ситуація на Покровському напрямку. Російські війська продовжують штурмові спроби, проте за останню добу немає підтверджених змін лінії фронту. Аналітики ISW звернули увагу на відео з присутністю російських штурмових груп у центрі Мирнограда, однак оцінюють це не як захоплення території, а як інфільтраційну операцію без можливості закріплення. Попри заяви російських «воєнкорів» про успіхи, фактична ситуація свідчить радше про локальні проникнення, які не впливають на конфігурацію фронту.

Бої тривають у самому Покровську та на його околицях, зокрема в районах Гришиного, Родинського та Сухецького. На окремих ділянках у російських підрозділів фіксується нестача артилерійських снарядів, що знижує їхні можливості підтримувати наступальні дії. Натомість українські оператори далекобійних FPV-дронів продовжують успішно вражати скупчення живої сили окупантів у районах Мирнограда й Родинського, що суттєво впливає на бойову динаміку.

Ситуація на Лиманському та Покровському напрямках залишається напруженою, а характер боїв — маневровим і нестабільним. Аналітики ISW вказують, що найближчими днями інтенсивність зіткнень може зрости, особливо з огляду на спроби росіян отримати тактичну перевагу до погіршення погодних умов.

Наші перші дні, кроки чи слова є надзвичайно важливими подіями, однак більшість людей не здатні їх пригадати. Це явище має назву дитяча амнезія і вже багато десятиліть залишається однією з найбільших загадок для нейробіологів та психологів. Вчені намагаються з’ясувати: чи немовлята справді створюють спогади, які згодом стають недоступними, чи їхня пам’ять на початкових етапах розвитку ще не готова до повноцінного збереження інформації.

Одні дослідники припускають, що діти все ж формують спогади, але вони втрачаються через перебудову мозку у перші роки життя. Саме в цей період активно розвивається гіпокамп — ділянка, відповідальна за довготривалу пам’ять. Масове утворення нових нейронних зв’язків може «перезаписувати» ранні враження, роблячи їх недоступними для свідомого відтворення у дорослому віці.

Багато років вважалося, що діти до 3–4 років не зберігають спогадів через нерозвинений гіпокамп — частину мозку, відповідальну за формування пам’яті. Однак нові дослідження показують інше.

Команда професора Єльського університету Ніка Терка-Брауна провела експерименти з немовлятами, використовуючи МРТ для фіксації активності мозку. Виявилося, що гіпокамп вже у віці від одного року може брати участь у створенні спогадів. Немовлята впізнавали раніше показані зображення, що свідчить про здатність до запам’ятовування.

Тим не менш, залишається питання: куди зникають ці спогади згодом? Деякі досліди на тваринах показали, що спогади не зникають повністю, а стають «неактивними» й можуть бути відновлені за певних умов.

Інша проблема — так звані фальшиві спогади. Люди часто переконані, що пам’ятають події раннього дитинства, хоча насправді їхня свідомість лише відтворює картину на основі розповідей близьких або фотографій.

Науковці підкреслюють: дитяча амнезія тісно пов’язана з нашим розумінням власної ідентичності. «Ми маємо сліпу пляму в перші роки життя, і це змушує замислитися над тим, що робить нас тими, ким ми є», — каже професор Терк-Браун.