Росія завдала масованого ракетного удару по енергетиці України: руйнування в Києві, Рівному, Луцьку та біля Львова

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Він вкотре назвав своє звільнення з НАБУ “незаконним та замовним” і заявив, що про це свідчать чисельні порушення під час службового розслідування. Зокрема, за його словами, розслідування щодо державних службовців, віднесених до посад категорії “А” мають проводитися Комісією з питань вищого корпусу державної служби, склад якої затверджується Кабміном, а не дисциплінарною комісією НАБУ.

“Отже висновок Дисциплінарної комісії НАБУ щодо мене є таким, що винесено неналежним органом. І моє звільнення на підставі такого висновку – протиправне”, – зазначив Углава.

Він також наголосив, що директор НАБУ Семен Кривонос не мав права його звільняти.

“По-перше, через конфлікт інтересів, переслідування особистих цілей та через тиск на нього з боку зацікавлених осіб, а по-друге, через наявність у мене статусу викривача”, – підкреслив колишній заступник директора НАБУ.

За його словами, антикорупційне бюро “переховує” від нього та його адвокатів матеріали та висновок дисциплінарної комісії, зокрема протокол про розподіл голосів.

“Відтак, мої вимоги незмінні – скасування незаконних, винесених з порушенням процедур, результатів розслідування, які стали підставою для мого звільнення. Крапку в цій дискусії має поставити суд”, – наголосив Углава.

Гізо Углава понад 9 років займав посаду першого заступника директора НАБУ. 3 вересня 2024 року його звільнили з бюро, офіційною підставою стало порушення присяги держслужбовця та правил етичної поведінки.

Варто зазначити, що за кілька місяців перед звільненням він встиг зробити низку гучних заяв, які викрили потенційні проблеми в управлінні та процесах розслідування справ антикорупційними детективами.

Углава звинувачував керівництво НАБУ, зокрема директора Семена Кривоноса, у тиску, спрямованому на те, щоб змусити його піти у відставку. А також він звернувся із заявою до Національного агентства з запобігань корупції на директора НАБУ і отримав офіційний статус викривача.

Тоді ще чинний заступник директора НАБУ неодноразово натякав на те, що рішення в бюро ухвалюються під впливом зовнішніх чинників, а не на основі закону. Серед осіб та інституцій, які на його думку, чинили цей тиск були названі активісти Центру протидії корупції (ЦПК) та голова Комітету ВР з питань антикорупційної політики, яка, як зазначив Углава, працювала раніше в ЦПК.

Заяви про необ’єктивність та політичну заангажованість НАБУ неодноразово вже звучали, однак антикорупціонери на них не звертали увагу.

Наочним прикладом є справи антикорупціонерів проти ексміністра інфраструктури Володимира Омеляна. Він неодноразово заявляв про те, що детективи однобоко ставилися до справи проти нього через політичну заангажованість. Обидві справи проти нього розвалилися у судах, однак НАБУ не стало офіційно вибачатися перед ексміністром за незаконне кримінальне переслідування та псування ділової репутації.

Існує також занепокоєння щодо порушень презумпції невинуватості з боку НАБУ, як у справах проти Миколи Сольського та нардепа Сергія Кузьміних.

Харківська правозахисна група також критикувала НАБУ за заяви, що порушують презумпцію невинуватості. Справжньою причиною переслідування Сольського там вважають реформування ринку землі в Україні.

Юрій Косюк є однією з найбільш помітних фігур українського аграрного сектору та засновником холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Протягом приблизно двадцяти років він зумів вибудувати масштабний бізнес, що починався з переробки курятини, а згодом перетворився на вертикально інтегровану корпорацію з багатомільярдними оборотами, значним земельним банком і присутністю на міжнародних ринках. Його ім’я часто згадують у контексті підприємницького прориву, однак разом із досягненнями зростає й кількість дискусій щодо методів ведення бізнесу, управлінських рішень та взаємодії з державою.

Професійний шлях Косюка розпочинався далеко від аграрної галузі. На початку кар’єри він працював біржовим брокером, набуваючи досвіду у фінансових операціях та ринковій аналітиці. Паралельно він експериментував із різними комерційними напрямами, не всі з яких були однаково успішними. Саме цей період сформував його підхід до ризику, масштабування та пошуку ніш, здатних забезпечити довгострокове зростання.

До середини 2010-х років статки Косюка оцінювалися більш ніж у 1 млрд доларів, а земельний банк компанії сягнув майже 400 тисяч гектарів. За цим показником бізнесмен став одним із найбільших латифундистів країни. МХП фактично вибудував вертикально інтегровану модель — від вирощування зерна до виробництва готової продукції та експорту.

Разом із фінансовим зростанням з’явилися й суперечливі епізоди. Зокрема, увагу привертають події 2014 року, коли більшість українських компаній втрачали активи в анексованому Криму. Структури, пов’язані з МХП, змогли перереєструвати кримські аграрні підприємства за російським законодавством і зберегти операційну діяльність. Паралельно було проведено земельний обмін: близько 40 тисяч гектарів у Воронезькій області Росії компанія передала в обмін на приблизно 60 тисяч гектарів у західних регіонах України. У підсумку агрохолдинг отримав вигідніші за площею та розташуванням активи. Критики ставлять питання, чи були такі домовленості можливими без політичної підтримки.

Політична складова біографії Косюка також виглядає нетиповою для великого аграрія. У 2014 році він був призначений заступником глави Адміністрації президента з питань силового блоку, хоча не мав профільного досвіду в безпековій сфері. Згодом став радником президента Петра Порошенка. Після зміни влади бізнесмен зберіг консультативний статус уже при Володимирі Зеленському. Така сталість позицій за різних політичних команд свідчить про високий рівень впливу та доступу до центрів ухвалення рішень.

Окремий пласт репутаційних ризиків формують заяви та публікації в медіа й телеграм-каналах про неформальне оточення бізнесмена — закриті зустрічі та особисті контакти з представниками політики, силових структур і великого бізнесу. Ці твердження не мають судових підтверджень, однак їхня повторюваність створює токсичний інформаційний фон. Для публічної фігури, яка зберігає вплив на державну політику, навіть непрямі підозри можуть мати значні наслідки для довіри суспільства.

У підсумку історія Юрія Косюка — це не лише про ефективну бізнес-модель і аграрний успіх. Це також приклад того, як концентрація земельних ресурсів, фінансових можливостей і стійких політичних зв’язків формує паралельний центр впливу. Саме ця сукупність чинників, а не лише розміри статків, робить його постать предметом пильної уваги та суспільних запитів на прозорість.