Гендиректор Steko влаштував перепалку з ТЦК у Дніпрі

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Після початку повномасштабної війни в Україні було посилено кримінальну відповідальність за мародерство, зокрема, для осіб, які вчиняли крадіжки під час окупації. За словами народного депутата Володимира Ватраса, на початку війни було прийнято рішення карати розкрадання майна позбавленням волі, аби зупинити зростання рівня злочинності, що спричиняло значну загрозу під час захоплення територій. Зокрема, покарання за мародерство окупантів було підвищено від 5 до 10 років тюрми.

Однак за два з половиною роки ситуація змінилася, і парламент вирішив переглянути підходи до кримінальної відповідальності за крадіжки. Протягом війни почали все частіше застосовувати позбавлення волі до громадян за вкрадені недорогі речі. Це призвело до перегляду законодавства та створення розмежування між адміністративною і кримінальною відповідальністю. Тепер лише за крадіжки, сума яких перевищує 3028 грн (з урахуванням інфляції), особи можуть притягуватись до кримінальної відповідальності.

Згідно зі статистикою, наданою Ватрасом, з початку 2024 року в Україні було зареєстровано понад 513 тисяч кримінальних правопорушень. Станом на кінець листопада понад 6 тисяч справ за фактами крадіжок були декриміналізовані, а ще більше 2 тисяч — закрито. Завдяки цьому кількість кримінальних справ значно скоротилася, що дало можливість розвантажити суди та органи досудового розслідування.

За перші десять місяців 2025 року Національна поліція зареєструвала понад 103 тисячі заяв і повідомлень про злочини, що демонструє зростання кількості звернень громадян та підвищення їхньої готовності повідомляти про правопорушення. Такі дані формують уявлення про реальний стан безпеки в країні й дозволяють оцінити, як змінилася криміногенна ситуація під впливом воєнного часу, соціальних трансформацій та економічних факторів.

Помітною тенденцією залишається збільшення кількості звернень щодо шахрайства, особливо в онлайн-середовищі. Зловмисники активно адаптуються до нових технологій, використовуючи фішингові схеми, підроблені сайти, месенджери та соціальні мережі. У структурі зареєстрованих правопорушень також значну частку становлять крадіжки, незаконні заволодіння транспортом і злочини проти власності, що традиційно реагують на економічну нестабільність.

Попри таку офіційну статистику, реальний масштаб проблеми значно більший. Частина постраждалих не звертається в поліцію — через страх, психологічну залежність або нерозуміння, що вони стали жертвами домашнього насильства.

Правоохоронці за цей період винесли понад 63 тисячі термінових заборонних приписів, які зобов’язують кривдника негайно залишити місце проживання жертви.

На поліцейському обліку зараз перебувають понад 77 тисяч осіб, які вчинили домашнє насильство.

Для оперативного реагування в Україні функціонують:• 64 сектори протидії домашньому насильству• 69 мобільних груп реагування — вони виїжджають на виклики та надають допомогу постраждалим у кризових ситуаціях.

Катерина Павліченко підкреслює, що подолання домашнього насильства — це спільна відповідальність держави, громади та кожної людини.

Її слова резонують особливо в умовах, коли кількість звернень продовжує зростати:«Домашнє насильство — не сімейна справа. Це справа держави, громади і кожного з нас».