Командиру роти з Рівненської області повідомлено про підозру у незаконному нарахуванні виплат

У церковному календарі цього дня згадують святого Спиридона, єпископа Трімитійського — одну з найшанованіших постатей православ’я. Його служіння припало на IV століття, і саме той період увійшов в історію численними переказами про чудеса, зцілення та невтомну допомогу людям. Спиридона вшановують як покровителя знедолених, мандрівників, тих, хто потребує підтримки у скрутних життєвих обставинах. Для багатьох вірян день його пам’яті є часом молитви, звернення по заступництво та подяки за здійснені благодіяння.

12 грудня має й світське наповнення. У різні роки саме на цю дату припадають професійні свята, присвячені працівникам окремих галузей, що підкреслюють внесок фахівців у розвиток держави та суспільства. Такі події створюють можливість вшанувати працю людей, що виконують важливі функції у сфері економіки, інфраструктури, культури або безпеки. Для багатьох колективів це день, коли підбивають підсумки року, аналізують досягнення та планують завдання на майбутнє.

У народній традиції цей день пов’язували з певними заборонами:• не варто носити старий чи брудний одяг;• не можна лихословити та займатися ворожінням;• не рекомендується виносити з хати сміття, щоб не винести добробут.

Наші предки уважно спостерігали за природою:• горобці стелять гнізда пір’ям — до морозної зими;• похмурий ранок — весна буде ранньою;• худоба сама повертається до стійла — чекай снігопаду;• іній на деревах у похмуру погоду — таким буде й Новий рік.

Вважалося, що люди, народжені цього дня, мають гармонійний характер і легко досягають успіху в різних справах. Іменини сьогодні святкують Олександри, а талісманом цього дня є діамант — символ сили, цілеспрямованості та внутрішньої енергії.

Цього дня у світі відбулося чимало знакових подій:• 1674 — у Києво-Печерській друкарні виходить перший нарис історії України «Синопсис»;• 1792 — Людвіґ ван Бетховен бере урок композиції у Гайдна;• 1901 — Гульєльмо Марконі проводить перший трансатлантичний радіосигнал;• 1991 — Верховна Рада скасовує кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні стосунки;• 2007 — у Дніпропетровську розпочинається суд над маніяком Сергієм Ткачем;• 2008 — Швейцарія приєднується до Шенгенської зони.

12 грудня в Україні вшановують Сухопутні війська — найбільший і найпотужніший компонент Збройних сил України. Їхня роль у захисті держави особливо важлива з 2014 року, коли почалася російська агресія. Сухопутні війська виконують ключові бойові завдання та забезпечують обороноздатність країни.

Цього дня також відзначають:• Всесвітній день загального медичного забезпечення — нагадування про право кожної людини на доступну медицину;• Міжнародний день нейтралітету — важлива дата, що підкреслює значення політики миру та стабільності;• День працівників роздрібної торгівлі — вшанування тих, хто забезпечує наш побут;• Міжнародний день перевірки звуку — дата з жартівливою назвою 12/12, відомою серед музикантів як «one-two, one-two».

12 грудня — день, що поєднує у собі історію, духовність, професійні свята та турботу про світову безпеку.

Незважаючи на пожвавлення дипломатичної активності та збільшення кількості міжнародних контактів, перспектива завершення повномасштабної війни Росії проти України й надалі виглядає віддаленою. Таку оцінку озвучила директорка Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень Гвендолін Сассе у своїй колонці для британського видання The Guardian. Вона наголосила, що зовнішня динаміка переговорів не призвела до реальних змін на полі бою чи в політичних позиціях сторін.

За словами експертки, регулярні консультації між Україною, США та європейськими союзниками, а також поодинокі контакти між Вашингтоном і Москвою створюють ілюзію поступу, однак не зачіпають ключових проблем. Передусім ідеться про відсутність стійкого припинення вогню, чітких і зрозумілих безпекових гарантій та політичної волі Росії до завершення агресії. Кремль, як зазначає Сассе, продовжує діяти у логіці затягування конфлікту, намагаючись використати час у власних інтересах.

Кульмінацією дипломатичних зусиль останніх тижнів стала зустріч у Парижі, де 35 держав об’єдналися в так звану “коаліцію охочих”. Вони обговорювали можливі гарантії безпеки для України у разі припинення вогню. До процесу були залучені США, ключові європейські столиці та ширше коло партнерів Києва.

Однак, як зазначає Сассе, реальних зрушень ці переговори не принесли. Формальні мирні перемовини не стартували, а навіть режим припинення вогню не був погоджений. При цьому лише Україна, за її оцінкою, публічно демонструє готовність до компромісів, тоді як Росія зберігає жорстку позицію.

На тлі дипломатичних ініціатив Москва, навпаки, посилила ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по енергетичній інфраструктурі. Авторка вважає, що це є частиною свідомої стратегії тиску на цивільне населення в зимовий період, покликаної підірвати стійкість країни як фізично, так і психологічно.

Підсумкова Паризька декларація, за оцінкою Сассе, має радше символічний характер. Вона передбачає участь коаліції у механізмі моніторингу припинення вогню під керівництвом США, подальшу військову підтримку України, створення багатонаціональних сил під європейським керівництвом, зобов’язання реагувати у разі порушення домовленостей Росією та довгострокову оборонну співпрацю з Києвом. Проте жоден із цих пунктів поки не має чітких механізмів реалізації.

Велика Британія та Франція знову підтвердили готовність розмістити свої війська в Україні після запровадження припинення вогню як запобіжник у разі його порушення. Водночас залишається невизначеним, які саме дії Росії вважатимуться порушенням і якою буде відповідь Заходу.

Додатковим сигналом стала заява нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який уперше допустив участь німецьких військових у механізмі гарантій безпеки. Втім, він уточнив, що йдеться лише про можливе розміщення в країнах НАТО, які межують з Україною, і лише за згоди Бундестагу.

Ключовою проблемою, за словами Сассе, залишається позиція Кремля. Володимир Путін, на її думку, не зацікавлений у справжніх переговорах і вважає, що час працює на нього. Його впевненість лише зміцнюється на тлі прямих контактів із Дональдом Трампом та підходу нової американської адміністрації, орієнтованої на короткострокові угоди.

Термін “коаліція охочих”, який викликає суперечливі історичні асоціації, у цьому випадку відображає нову реальність міжнародної політики — формування ситуативних альянсів поза традиційними інституціями. Саме результат війни в Україні, за словами авторки, стане ключовим тестом для цього нового світового порядку.