Медики розслідують спалах гепатиту А у Києві

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Перший день жовтня цього року для України набуває особливого символічного значення, адже в календарі поєднуються давні релігійні традиції та сучасні державні вшанування воїнів. У центрі уваги — Покрова Пресвятої Богородиці, що з давніх часів була оберегом українських воїнів і козацтва, а також День захисників і захисниць, що внаслідок церковної реформи тепер святкується саме 1 жовтня. Цей день символізує глибоку єдність духовної та національної ідентичності українців.

Покрова — це не лише день богослужінь, запалених свічок і молитви за мир, але й важливий момент для численних українських родин, особливо в сільській місцевості. Для багатьох громад цей день залишається не тільки релігійним святом, а й важливою віхою в календарі сільськогосподарських робіт. Це день завершення польових робіт, коли господарі готуються до зимових холодів, закриваючи сезон збирання врожаю та запасаючи необхідні ресурси для важкої пори року.

Державне свято сьогодні теж набуло нових акцентів: День захисників і захисниць тепер пов’язують із підтримкою ветеранів і чинних військових, із посиленою увагою до соціальних гарантій та допомоги родинам тих, хто на фронті. Громади й волонтерські ініціативи цього дня збирають привітання, скриньки для допомоги або організовують невеликі події на підтримку бійців.

Одночасно з українськими святами світ відзначає свої події: міжнародна спільнота відзначає День людей похилого віку, а шанувальники кави влаштовують дегустації й благодійні акції в рамках Міжнародного дня кави. Це робить 1 жовтня багатошаровим днем — від молитви в церкві до дружніх кавових зустрічей у містах.

Варто також уточнити: історично День створення УПА був пов’язаний із 14 жовтня — ці історичні відліки зберігають свою вагу і багато істориків наголошують, що цю дату не слід ототожнювати з церковними переносами. Тому частина відзначень і меморіалів, пов’язаних із УПА, залишаються прив’язаними до 14 жовтня.

Народні заборони й поради на сьогодні типові для великих свят: уникають важкої фізичної праці, сварок і ризикованих рішень; радять приділити увагу родині, завітати до храму або просто згадати тих, хто захищає країну. Це також хороший день, щоб подякувати волонтерам і місцевим активістам, які підтримують громади в непростий час.

Коротка порада на завершення: якщо вирішуєте привітати ветерана або захисника — зробіть це особисто й щиро; якщо ж плануєте відвідати богослужіння — перевірте час і правила в найближчій церкві, бо в великих містах може бути кілька заходів.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Під час окупації частини Херсонської області чоловік влаштувався на аналогічну посаду у колонії, яка перебувала під контролем окупаційної влади. Він продовжував працювати в захопленому закладі до моменту звільнення регіону. Після деокупації інспектор вирішив залишитися на підконтрольній Україні території.

Після звільнення Херсонщини чоловіка мобілізували, і він почав служити в одному з районних територіальних центрів комплектування (ТЦК) Одеської області, де вручав повістки військовозобов’язаним. При цьому він заперечував свою співпрацю з окупантами, заявляючи колегам про свою патріотичну позицію.

Оперативно-слідчі дії ДБР призвели до виявлення документації, що підтверджує функціонування колонії під час окупації. Під час допитів свідків вдалося викрити перебіжчика, якому було повідомлено про підозру у колабораційній діяльності відповідно до частини 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає позбавлення волі на строк до 15 років.

Затриманий перебуває під вартою, і наразі вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу.

За другу половину 2024 року Ірина Калініна, дружина заступника начальника Полтавської обласної військової адміністрації Максима Калініна, задекларувала дохід у розмірі майже 6 мільйонів гривень. За інформацією журналістів «МедіаДоказу», значну частину цих коштів вона отримала завдяки здачі в оренду номерів у популярному готельному комплексі «Глухомань», що розташований неподалік Полтави. Проте виникає кілька запитань щодо цієї ситуації, адже сама Ірина Калініна не є власницею нерухомості в цьому комплексі і не займається його орендою.

«Глухомань» — це великий готельний комплекс, що знаходиться в селищі Нижні Млини, відомий своїм розташуванням серед лісів та мальовничих краєвидів. Комплекс включає в себе два готелі, кілька дерев'яних будиночків для відпочинку, а також аквапарк. Вартість проживання в ньому варіюється від 2000 до 3500 гривень за ніч, що дозволяє йому привертати чимало туристів і відпочивальників.

Ірина Калініна зареєструвала ФОП у травні 2024 року. До цього вона працювала головною спеціалісткою управління освіти Кіровоградської ОДА і отримувала соціальні виплати. Протягом семи місяців після реєстрації ФОП вона отримала 5,8 млн грн прибутку від готельної діяльності та надання послуг тимчасового розміщення. У документах вона не зазначена як власниця чи орендарка нерухомості комплексу.

Журналісти відзначають, що номер телефону, який Ірина вказала при реєстрації ФОП, збігається з контактними даними ТОВ «Ресторан Глухомань» та ТОВ «Готель Аквапарк Глухомань». Той самий номер використовувала ФОП Альона Руденко, дружина брата Владислава Руденка. У соціальних мережах є спільні фотографії відпочинку Ірини Калініної та Альони Руденко.

Максим Калінін у коментарі заявив, що його дружина займається підприємницькою діяльністю та сплачує податки, тому він не бачить порушень. Раніше журналісти фіксували, що Калінін ігнорував запити щодо можливих корупційних схем, зокрема щодо зміни маршрутів громадського транспорту в Полтаві та підписання прямих договорів без тендерів. У відповіді пресслужби Полтавської ОВА він спростував усі звинувачення колишньої керівниці управління інфраструктури Тетяни Костенко, зазначивши, що організація пасажирських перевезень належить виконавчому комітету Полтавської міської ради, а не посадовцям ОВА, та що всі процедури закупівель відбувалися відповідно до законодавства.