Мобілізований співак Ломакін розповів, що потрапив у шпиталь

Європейські країни зіткнулися з помітним зростанням захворюваності на грип, яке фахівці пов’язують із поширенням нового домінуючого штаму вірусу. Поточна епідемічна ситуація вже створює серйозний тиск на системи охорони здоров’я в багатьох державах, змушуючи лікарні працювати в умовах підвищеного навантаження та браку ресурсів.

Як повідомляє видання The Guardian з посиланням на дані Всесвітньої організації охорони здоров’я, щонайменше 27 із 38 країн європейського регіону заявили про високу або дуже високу активність грипу. Такі показники свідчать про швидке та масштабне поширення вірусу, яке перевищує середні сезонні рівні останніх років.

У ВООЗ зазначають, що сезон грипу цього року розпочався приблизно на чотири тижні раніше, ніж у попередні роки. У зв’язку з цим організація закликає населення дотримуватися профілактичних заходів: вакцинуватися, залишатися вдома у разі поганого самопочуття та носити маски в громадських місцях за наявності респіраторних симптомів.

За даними ВООЗ, до 90% усіх підтверджених випадків грипу в європейському регіоні нині припадає на новий сезонний варіант вірусу — A(H3N2) субклад K. Водночас фахівці підкреслюють, що наразі немає доказів того, що цей штам спричиняє важчий перебіг захворювання порівняно з попередніми варіантами.

Медики називають вакцинацію найефективнішим способом профілактики грипу. Особливо це стосується людей із підвищеним ризиком ускладнень — літніх осіб, пацієнтів із хронічними захворюваннями, вагітних жінок і дітей. Окремо наголошується на важливості вакцинації медичних працівників, які перебувають у зоні підвищеного ризику та відповідають за безпеку своїх пацієнтів.

Регіональний директор ВООЗ у Європі Ганс Анрі Клюге прогнозує, що пік захворюваності на грип у регіоні припаде на кінець грудня або початок січня, тож найближчі тижні можуть стати найскладнішими для систем охорони здоров’я.

В умовах повномасштабної війни, коли тисячі українських спортсменів опинилися поза можливістю тренуватися, а спортивна інфраструктура в прифронтових зонах або зруйнована, або недоступна, питання ефективного використання бюджетних коштів стає ще більш гострим. Натомість, на жаль, частина цих коштів продовжує освоюватися за схемами, які далекі від реального розвитку спорту та підтримки спортсменів.

Харківська область в 2023 році стала яскравим прикладом того, як війна може використовуватися як прикриття для корупційних практик. За офіційними даними, на організацію навчально-тренувальних зборів у регіоні було виділено близько 50 мільйонів гривень. Однак, за інформацією, що з’явилася в ЗМІ, ці гроші використовуються не лише для реальних спортивних заходів, а й стають частиною схем, де вивезення коштів на фіктивні тренування або заходи йде паралельно з підготовкою інших незаконних операцій, у тому числі й вивезенням чоловіків призовного віку за кордон.

Центральною фігурою цієї історії є народна депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева. Саме з її політичним впливом пов’язують непропорційне фінансування регбі та повну відсутність публічної звітності щодо використання коштів. Фактичним оператором схем у спортивній сфері виступає її помічник Роман Бихов, який одночасно очолює Федерацію регбі Харківської області. Адміністративне прикриття забезпечує начальник Управління у справах молоді та спорту Харківської обласної військової адміністрації Костянтин Ананченко — чиновник із сумнівним бекграундом і репутацією, який контролює погодження та розподіл коштів.

Сімейний контекст лише підсилює картину. Чоловік Марії Мезенцевої, Юрій Федоренко, є депутатом Київської міської ради від тієї ж політичної сили та членом земельної комісії. Його ім’я неодноразово фігурувало у розслідуваннях щодо земельних схем у столиці. Федоренка називають неформальним «мостом» між представниками «Слуги народу» та київською владою, через який проходять голосування за виділення землі в обмін на хабарі. Отримані кошти, за інформацією з відкритих розслідувань, використовуються для політичного піару та формування образу «фронтового командира», що різко контрастує з реальними джерелами доходів родини.

Ключове питання у харківській історії — непрозорість фінансування. За рік на навчально-тренувальні збори в олімпійських і неолімпійських видах спорту було виділено понад 44 мільйони гривень. Ці кошти мали піти на підготовку боксерів, легкоатлетів, плавців, баскетболістів та представників десятків інших дисциплін. Натомість чверть бюджету фактично «поглинуло» регбі. При цьому Управління у справах молоді та спорту Харківської ОВА систематично відмовляє у наданні детальної інформації щодо використання коштів, що є прямим порушенням законодавства про доступ до публічної інформації.

Механізм привласнення коштів виглядає типовим для воєнного часу. Федерації подають листи про проведення навчально-тренувальних зборів, додаючи списки учасників і місця проведення. Часто ці списки містять людей, які не є спортсменами або взагалі не існують, а самі збори або не проводяться, або відбуваються формально. Управління видає наказ, кошти перераховуються, включно з добовими, але жодних підтверджуючих документів — договорів оренди, проживання, актів виконаних робіт — не існує. Значна частина грошей осідає на особистих картках керівників федерацій.

Окремий елемент схеми — використання «спортивних заходів» для виїзду за кордон. Під виглядом міжнародних турнірів і зборів організовувалися поїздки, які фактично використовувалися для вивезення чоловіків призовного віку. Частина з них назад в Україну не поверталася. При цьому бюджетні кошти, виділені на підготовку спортсменів, зникали без будь-якої звітності.

Контраст між офіційними доходами та стилем життя окремих фігурантів схеми кидається в очі. Елітні автомобілі, дорогі годинники та демонстративна розкіш не корелюють із задекларованими прибутками. Публічно це подається як «благодійність» або «меценатство», але фактично йдеться про використання державних і спонсорських коштів у власних інтересах.

Харківська історія — це не просто питання спортивного бюджету. Це приклад того, як під прикриттям війни формується система, де політичний вплив, родинні зв’язки та відсутність контролю дозволяють перетворювати державні програми на джерело особистого збагачення. І поки чиновники та політики демонструють патріотичну риторику, реальні наслідки цих схем оплачують платники податків і ті, хто воює на фронті.