На вихідних магнітного шторму не буде: прогноз для метеочутливих

Україна та Польща є ключовими торговельними партнерами, але існує серйозна розбіжність між даними митної статистики обох країн, зокрема щодо польського імпорту в Україну. Ця проблема існує протягом багатьох років і частково пов'язана з обліком імпорту зброї, боєприпасів та товарів подвійного призначення. Однак суттєва частина розбіжностей виникає через сірий імпорт та контрабанду, а також через практику штучного заниження обсягів імпорту для отримання відшкодування ПДВ. Фактичний баланс торгівлі між країнами для України виявляється набагато менш вигідним, ніж це відображає офіційна статистика, через недооцінку обсягів імпорту. У цьому контексті двостороння торгівля виявляється більш вигідною для Польщі, особливо за умов чинних асиметричних обмежень на український аграрний експорт.

За даними польського "держстату" у 2023 році на Україну припадало 3,2% від загального обсягу товарного експорту з Польщі. Цей показник поставив нас на 7-е місце серед торгівельних партнерів, випередивши США та таких членів ЄС, як Іспанія, Словаччина та Угорщина. Не зважаючи на це, динаміка зростання польського експорту в Україну у 2023 році була найвищою серед першої десятки країн, що є найбільшими торгівельними партнерами Польщі. Проте, незважаючи на позитивні показники, важливо врахувати, що блокування автомобільних митних переходів може стати справжнім пострілом в ногу для обох країн. Наша двостороння торгівля загалом вже є вигіднішою для Польщі, особливо за умов чинних асиметричних обмежень на український аграрний експорт. Спроби вирішити торгівельні суперечки в стилі "виграш-програш" між сусідами можуть призвести до негативних наслідків для обох країн, їхніх бізнесів і кінцевих споживачів.

Українською мовою висновки до вищезгаданої статті такі:

• Україна має велике значення для Польщі як торговельний партнер, займаючи 7-е місце серед країн-імпортерів польських товарів у 2023 році.

• Польща і Україна повинні уникати блокування автомобільних митних переходів, оскільки це може призвести до негативних наслідків для обох країн і порушити вигідний баланс торгівлі.

• Спроби вирішити торгівельні суперечки повинні базуватися на співпраці та компромісах, а не на принципах "виграш-програш", щоб забезпечити вигоду для обох сторін та їхніх громадян.

За інформацією антишахрайського проєкту "190", який вивчає декларації та аналізує відкриті реєстри, начальниця Головного управління Державної міграційної служби (ДМС) в Одеській області, Олена Погребняк, потрапила в епіцентр кількох скандальних випадків, що викликають серйозні сумніви щодо прозорості її фінансових операцій і правомірності деяких управлінських рішень. Дії чиновниці привернули увагу не лише правоохоронних органів, але й громадськості, адже з'явились питання про законність її майна та зв'язків із підрядними організаціями.

У 2019 році Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило про підозру Олені Погребняк та її першому заступнику, Івану Безкищенку, у привласненні майже 1 мільйона гривень. Розслідування виявило, що посадовці могли бути причетні до корупційної змови з підрядниками. Суть справи полягає в тому, що в документах, що стосуються виконаних ремонтних робіт, були внесені неправдиві відомості, завдяки чому бюджетні кошти було незаконно перераховано на рахунки певних компаній. У зв'язку з цими подіями виникає питання про те, чи не стали ці зловживання частиною більш масштабної схеми фінансових махінацій.

У наступних публікаціях і розслідуваннях, які наразі частково були видалені з деяких видань, йдеться, що посадовиця роками оформлює нерухомість на своїх синів від попереднього шлюбу — Івана та Данила — і користується цим майном. Зокрема, в Одесі в деклараціях зафіксовані будинок площею близько 161 кв. м (набутий у 2016 році), де зареєстровані Погребняк і її чоловік Олексій Пономарчук, а також земельна ділянка 330 кв. м (набута у 2010 році) із задекларованою вартістю 485 грн — сума, яка виглядає аномально заниженою для земельних цін Одеси. Чоловік посадовиці має також ділянку під Києвом (1 200 кв. м у селі Козинці), вказану як набуту у 2013 році.

У роботі з автотранспортом розслідування вказує, що Погребняк і Пономарчук не мають власних авто на свої імена, але користуються транспортними засобами, оформленими на третіх осіб. Серед зазначених — BMW X1 2012 року на родичку Катерину Росєєву (нині Колеснікову), яким користується як посадовиця, так і її чоловік. Також у матеріалах згадується FORD FIESTA 2011 року, оформлений на Ірину Романченко, який фактично використовує Пономарчук; обставини такого користування не прояснені.

Щодо доходів і соцвиплат: за 2024 рік Погребняк декларувала зарплатні надходження від ДМС (приблизно 708 тис. грн), а також винагороди від Одеського державного університету внутрішніх справ і Міжнародного гуманітарного університету. Водночас у деклараціях фігурують аліменти від колишнього чоловіка у розмірі близько 44 тис. грн — при цьому є неточності у відображенні статусу батьківства й усиновлень, які викликають додаткові питання. У матеріалах викладено, що Пономарчук офіційно усиновив Івана і Данила у 2023 році, а у 2023–2024 роках у подружжя з’явилися спільні діти — факти, які досліджувачі пов’язують із практикою оформлення сім’ї для отримання підстав на відстрочку від мобілізації. Розслідувачі звертають увагу, що деякі соцвиплати на дітей відображені не повністю або по-різному у різні роки, а подружжя не декларує готівкових заощаджень, хоча має банківські рахунки — це також викликає питання щодо прозорості фінансового стану.

Окремо слід звернути увагу, що частина публікацій про майно Погребняк, як повідомляється, була видалена з медіаплатформ — розслідувачі припускають, що на це міг вплинути адміністративний ресурс або фінансовий тиск на ЗМІ. Такі факти підкреслюють проблему доступу громадськості до інформації й викликають запитання про тиск на журналістику в регіоні.