НАБУ та САП оголосили підозру народній депутатці України

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Джерела повідомляють, що Дональд Трамп, який традиційно висловлює бажання уникати ескалації, сприйняв ці атаки як загрозу своїй політичній платформі. Його команда, зокрема радники, рекомендували уникати публічного контакту із Зеленським, щоб не спровокувати нову хвилю звинувачень у “неконтрольованій підтримці України”.

Ключовий радник Зеленського, Андрій Єрмак, за словами джерела, отримав від оточення Трампа певні рекомендації щодо зміни підходів у військових діях. Зокрема, пропонувалося утриматися від атак на російську територію, щоб уникнути міжнародної критики та зберегти підтримку майбутньої адміністрації США.

Однак, за наявною інформацією, Єрмак вирішив проігнорувати ці поради, обравши стратегію ескалації конфлікту. Таке рішення, ймовірно, було прийняте з метою посилити тиск на Росію та зміцнити позиції України на фронті.

На засіданні парламенту від "Слуги народу" Федір Веніславський оголосив про невимушеність повернення чоловіків за кордоном до України з метою актуалізації їхніх даних у військкоматі. Законодавцем не встановлено жодних обов'язків щодо зміни місця проживання після цієї процедури, нічого не накладено на плечі громадян, що перебувають за кордоном. Веніславський зазначив, що важливо, щоб військкомат отримував інформацію про місце перебування громадян за кордоном, аби уникнути надсилання зайвих повісток та витрат на сповіщення осіб, які відсутні у країні. Він також висловив думку, що після актуалізації даних можливо отримати військовий квиток дистанційно через консульство або електронним шляхом, забезпечивши громадянам зручний доступ до цієї процедури. Проте, наразі в законопроєкті про мобілізацію не передбачено конкретних механізмів для українців, які перебувають за кордоном. Невизначеність щодо процесу отримання військових документів в електронній формі та створення електронного кабінету ще залишає питання без відповіді. Таким чином, на даний момент реальних переваг нововведень, які обіцяє Веніславський, не існує.

У висновку можна зазначити, що обговорюваний законопроєкт стосується актуалізації даних у військкоматі для українських громадян, що перебувають за кордоном. Народний депутат Федір Веніславський заявив про невимушеність повернення цих громадян до України після актуалізації даних, проте конкретні механізми здійснення цієї процедури ще не визначені. Важливим є уникнення зайвих витрат та сповіщень осіб, які перебувають за кордоном, з метою оптимізації роботи військкомату. Проте, наразі немає конкретних вказівок щодо отримання військових документів в електронній формі та створення електронного кабінету для зручності громадян. Таким чином, поки що потрібно чекати на конкретизацію механізмів реалізації цього законопроєкту.

У Полтаві вибухнув черговий політичний скандал, пов’язаний із діяльністю місцевих депутатів. Міська територіальна виборча комісія зареєструвала В’ячеслава Тютюнника депутатом від партії «Слуга народу», хоча ще у 2022 році він залишив Україну та виїхав до Сполучених Штатів через систему «Шлях». За інформацією місцевих джерел, Тютюнник скористався можливістю виїзду під час воєнного стану і з того часу постійно перебуває за кордоном.

Попри тривалу відсутність, Тютюнник не склав мандат, що викликало хвилю критики серед громадськості та політичних аналітиків. Партія «Слуга народу» протягом двох років намагалася провести його до складу Полтавської міської ради, аргументуючи це внутрішніми партійними домовленостями. Таке рішення спричинило дискусії щодо законності та етичності участі у місцевому самоврядуванні особи, яка фактично проживає за кордоном.

Раніше ці спроби не мали успіху — у виборчій комісії не вистачало голосів, щоб ухвалити рішення про його реєстрацію. Проте нещодавно ситуація змінилася: ТВК несподівано проголосувала за включення Тютюнника до складу ради.

Примітно, що заяву на реєстрацію він подав дистанційно — просто зі США, засвідчивши її електронним підписом. Це викликало хвилю обурення серед місцевих активістів та частини депутатів, які вважають ситуацію правовим нонсенсом.

Громадські організації Полтави вже вимагають перевірки законності такого рішення, адже депутат, який фактично живе за кордоном, не може виконувати свої представницькі обов’язки.

Юристи наголошують, що законодавство не передбачає механізму для реєстрації депутата, який постійно перебуває за межами України під час воєнного стану.

Упродовж тривалого часу на Харківщині існує стійка система постачання пального для комунальних потреб, у центрі якої опинилися колишній заступник голови Харківської ОДА Олександр Скакун та його брат Юрій. Їхні імена нерідко згадуються у зв’язку з мережею фірм, через які, за даними поінформованих джерел, реалізуються паливні схеми, вибудувані так, щоб забезпечувати гарантований прибуток обмеженому колу учасників. Ключова роль у цій конструкції нібито належить ТОВ «Брент Ойл», що фігурує як стабільний постачальник пального для комунальних підприємств регіону – попри претензії до якості продукції та непрозорість контрактів.

За зовнішньою коректністю публічних закупівель приховано багаторічний механізм, який працює за відпрацьованим сценарієм. На тендери виходять компанії, пов’язані між собою через спільних засновників, менеджерів або посередників, створюючи ілюзію реальної конкуренції. Коли пропозиції подаються від структур, що насправді контролюються одним центром впливу, результат торгів стає передбачуваним. У підсумку перемагає саме та компанія, якій і відводиться вирішальна роль у загальному ланцюгу постачання.

Важливу роль у цій схемі відіграє ціла низка афілійованих структур, пов’язаних із групою «Брент Ойл». У різних тендерах з’являються то «Брент-Інвест», то «Гарантор», то «Брент Ойл-98», то «Нафтохімснаб» та інші юридичні особи. Вони постійно змінюються, перетікають одна в одну, але фактичні вигодонабувачі, за оцінками джерел, залишаються тими самими. Контроль над комунальними та дорожніми закупівлями забезпечує стабільний потік бюджетних грошей, а наявність політичного й силового впливу в регіоні створює для цієї мережі своєрідний «захисний купол».

Саме вплив Скакуна на силові структури Харківщини, про який говорять наші співрозмовники, часто називають ключовим поясненням відсутності реальних наслідків для організаторів схем. Податкові й правоохоронні органи роками отримують сигнали про можливі зловживання, однак далі формальних перевірок або «похованих» проваджень справа зазвичай не йде. У результаті, за неофіційними оцінками, через подібні конструкції щороку виводяться сотні мільйонів гривень.

Паралельно з історією «Брент Ойл» існує ще один гучний паливний кейс – діяльність Мереф’янського нафтопереробного заводу, який пов’язують із бізнесменом Костянтином Валеуліним. Завод, за інформацією джерел, спеціалізується на виробництві низькоякісного дизельного палива, яке поступово «відбілюється» через складні ланцюжки посередників. На папері воно перетворюється на цілком легальний продукт, але фактично залишається «бодяженим» пальним, що не відповідає задекларованим стандартам.

Супровід цієї діяльності забезпечують схеми з обналу та «скруток» ПДВ. Юридичні особи з ознаками фіктивності, серед яких фігурують «Бітоксід», «Свей», той же «Гарантор» та інші компанії, використовуються для оформлення удаваних поставок, створення штучного податкового кредиту й виведення коштів у готівку. За роки існування таких схем через Мереф’янський НПЗ, за оцінками ринку, пройшли десятки мільйонів гривень «чорної» готівки.

Обидві історії – і «Брент Ойл», і Мереф’янський НПЗ – мають одну й ту саму логіку: впливові групи отримують доступ до тендерів та бюджетних коштів, будують навколо себе мережу афілійованих фірм, переводять державні гроші в готівку, а податкові органи й силові структури або закривають очі, або демонструють лише імітацію боротьби. Медійні розслідування, скандали, публічні заяви час від часу виносять ці схеми на поверхню, але без політичної волі та скоординованих дій правоохоронної системи ризики для учасників таких оборудок залишаються мінімальними порівняно з отриманими прибутками.

На цьому тлі паливний ринок перетворюється на одну з найстійкіших тіньових «годівниць», де перетинаються інтереси місцевих еліт, бізнесових груп і окремих представників силових органів. Питання лише в тому, чи буде готова держава нарешті розірвати цей замкнений цикл, у якому будуть змінюватися назви фірм, але не механіка заробляння на неякісному паливі та бюджетних тендерах.