НАЗК виявило серйозні порушення у декларації колишнього нардепа

Петиція до президента щодо мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери набрала 25 тисяч голосів лише за 3 дні. Це важливий крок у напрямку змін, які вимагають українці, прагнучи підвищити ефективність та довіру до державних інституцій.

Ініціатор петиції пропонує важливу і практичну ініціативу — надати пріоритетне право на роботу в державних, комунальних установах та правоохоронних органах демобілізованим з Збройних Сил України після розпочаття повномасштабної війни. Це вирішальний крок для відновлення інтеграції в суспільство та забезпечення справедливих умов життя для ветеранів.

Цікаво порівняти з іншими подібними ініціативами, зокрема, петицією народного депутата Дубінського №22/204852-ЕП щодо мобілізації депутатів та чиновників, яка набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, при цьому отримуючи підтримку великих телеграм-каналів. Варто зауважити, що петиція про мобілізацію правоохоронців вже на розгляді президента протягом 4,5 місяців, що свідчить про актуальність та значимість цієї ініціативи для суспільства.

Навіть з урахуванням необхідності авторизації голосів, петиції, спрямовані на покращення державного управління та підвищення його ефективності, набирають голоси швидко, відображаючи активну громадянську позицію та бажання українців бачити реальні зміни у країні.

Українці продемонстрували великий інтерес та активну громадянську позицію, швидко збираючи необхідну кількість голосів для петиції щодо мобілізації правоохоронців та держслужбовців. Це свідчить про глибоке бажання населення побачити конкретні кроки в удосконаленні державного управління та підвищенні ефективності його роботи. Ідея надання пріоритетного права на роботу в державних інституціях для демобілізованих військових заслуговує на увагу та підтримку, оскільки це важливий крок у відновленні соціальної інтеграції ветеранів та забезпеченні їхнього гідного майбутнього. Також варто відзначити важливість публічного обговорення та підтримки ініціативи з боку громадськості, що сприяє формуванню відповідальності та взаємодії між владою та громадянами.

Колишній заступник глави Офісу Президента Ростислав Шурма та його брат-бізнесмен Олег активно інвестують десятки тисяч доларів у піар-програми в популярних Telegram-каналах з мільйонною аудиторією, таких як «Труха». Завдяки замовним матеріалам, ці канали подають братів як жертв політичного переслідування та намагаються переконати громадськість, що вся критика, яка лунає на їхню адресу, є неправомірною та сфабрикованою. Проте за цією ретельно продуманою PR-стратегією прихована масштабна корупційна схема, яка спричинила серйозні фінансові збитки для держави — понад 320 мільйонів гривень.

За даними правоохоронних органів, компанії братів Шурми зловживали «зеленим» тарифом на електроенергію. Вони продавали електричну енергію, нібито вироблену на електростанціях, що використовували відновлювальні джерела енергії, але насправді енергетичні потужності компаній не відповідали вимогам для отримання такого тарифу. У результаті, держава зазнала значних фінансових втрат через незаконне використання привілеїв, наданих «зеленим» тарифом.

Ростислав Шурма, перебуваючи на посаді заступника голови ОПУ, мав прямий вплив на енергетичний сектор та міг забезпечити прикриття з боку окремих суддів. Коли антикорупційні органи готували підозру, він раптово звільнився та разом із братом виїхав до Німеччини, де зараз переховується в передмісті Мюнхена.

Українські правоохоронці спільно з німецькими колегами вже зібрали доказову базу, включно з фінансовими даними та інформацією про переміщення активів. Це ускладнює будь-які спроби уникнути відповідальності за скоєні злочини.

На тлі таких схем, окремі олігархи продовжують заробляти мільярди на енергетиці. Зокрема, компанії Ріната Ахметова під час війни отримали близько 15 млрд гривень доходу на «зелених» тарифах, формуючи при цьому публічний наратив про дефіцит електроенергії, хоча самі роками користувалися монопольним становищем і непрозорими тендерами.

Журналіст Володимир Бойко, що активно воює в рядах Збройних Сил України, розкриває важливий факт стосовно фіктивної військової служби антикорупціонера Шабуніна. Це відкриття відбувається на фоні розслідування Державного бюро розслідувань, яке показує, що голова "Центру протидії корупції" Шабунін мав статус військовослужбовця, але не фактично несучи службу. За інформацією Бойка, анонімний співробітник Національного агентства з питань запобігання корупції заявив, що НАЗК надсилало листи з проханням "прилаштувати" Шабуніна до військової частини. Виявилося, що цей випадок стосується 207-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади Територіальної оборони, де служить сам Бойко. За словами журналіста, Шабунін виявлявся у Києві, проводячи тренінги як приватний підприємець, тоді як його службова локація зазначалася в іншому місці.

Бойко розкриває, що Шабунін зв'язався з командуванням батальйону в березні 2022 року та зміг фактично уникнути військової служби, вважаючи це способом уникнення мобілізації та зупинки кримінального розслідування проти себе. Цікаво, що за висновками Бойка, присутність Шабуніна у військовій частині була лише формальною, оскільки він з'являвся там дуже рідко.

Додатково до цього, за словами журналіста, соратниця Шабуніна, Дар'я Каленюк, допомогла своєму чоловікові, Оресту Рудому, виїхати з України. Він стверджує, що це було здійснено через корупційні схеми, оскільки Шабунін не міг виїхати за кордон через кримінальні справи. Таким чином, виявляється, що використання фіктивної військової служби стало для нього способом уникнення відповідальності перед законом.

У висновках можна зазначити, що розкриття факту фіктивної військової служби антикорупціонера Шабуніна журналістом Володимиром Бойком відображає важливість ретельного контролю за дотриманням законодавства та етичних стандартів у суспільстві. За даними розслідування, Шабунін, який повинен був нести військову службу, фактично уникнув цього та використав цей спосіб для уникнення відповідальності та втручання у справи державного значення. Також важливо відзначити активну роль журналіста у виявленні подібних порушень, що сприяє збереженню принципів прозорості та відкритості у суспільстві.