НАЗК виявило у декларації топчиновника Києва порушення на 24 мільйони

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Після того, як у 2022 році комбригом став полковник Олег Побережнюк, у бригаді керівні посади стали обіймати наближені до Побережнюка люди. Зокрема, його кум Валерій Пастух став заступником командира, а похресника Владислава Пастуха було призначено командиром одного зі взводів.

Як з’ясувалося пізніше, Владислав вимагав у бійців гроші та фізично знущався над ними. В одному з випадків він прив’язав бійця до дерев’яного хреста.

Пастух молодший погрожував тим, що його батя – начальник штабу, а хресний – комбриг, які можуть перевести військових у піхоту, де їх одразу кинуть «на м’ясо». За рахунок цих погроз йому вдавалося вимагати в хлопців гроші.

Також комбриг Побережнюк відправляв бійців на Хмельниччину, щоб ті будували йому будинок.

Чекаємо на реакцію правоохоронців.

В українських правоохоронних органах повідомили про затримання 35-річної громадянки Білорусі, яка діяла на користь КДБ Республіки Білорусь. Жінка працювала під виглядом журналістки, намагаючись отримати доступ до одного з підрозділів української військової розвідки та збирати секретну інформацію. За даними слідства, її діяльність координувалася з території Білорусі, а завдання включали не лише розвідку, а й спроби вербування осіб, які мали доступ до військових та стратегічних даних України.

Під час перевірки правоохоронці встановили, що затримана протягом кількох місяців регулярно контактувала з представниками українських установ, використовуючи свій журналістський статус для легального доступу до об’єктів і осіб, що становлять інтерес для білоруських спецслужб. Співробітники СБУ та інших органів безпеки зафіксували численні випадки збору конфіденційної інформації, яка могла бути використана для планування диверсійної діяльності або поширення пропаганди проти України.

Слідство встановило, що агентка збирала інформацію про громадян Білорусі та Росії, які воюють на боці України, а також цікавилася діяльністю іноземних дипломатичних представництв у Києві. Отримані дані вона передавала кураторам з білоруських спецслужб.

Під час затримання у жінки вилучили мобільний телефон і диктофон, на яких зберігалися матеріали з конфіденційною інформацією, зокрема записи розмов та нотатки з розвідувальними даними.

Наразі затримана перебуває під вартою. Їй інкримінують шпигунство та державну зраду. У разі доведення вини їй загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Прогноз повернення мігрантів в Україну: Ризики та Затримки на Три Роки

Прогнозується, що процес повернення мігрантів в Україну буде поступовим і пов'язаним зі зниженням безпекових ризиків, спочатку з 2025 року. Тривалість війни, проте, спричинює збільшення ризиків неповернення значної частини громадян. Згідно з оглядом ООН, на кінець 2023 року кількість зовнішніх мігрантів становила 6,3 мільйона осіб. Прогноз Національного банку України передбачає подальший відтік близько 100 тисяч осіб на рік у 2024 році через високі безпекові ризики. Однак після зменшення загроз у 2025 році очікується повернення близько 400 тисяч осіб.

Наприкінці 2023 року кількість біженців з України склала 6,357 мільйона осіб за кордоном, з яких понад 5,9 мільйона — в Європі. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що після завершення війни близько 2 мільйонів українців можуть вирішити залишитися за кордоном. Ризики повільного повернення посилюються через тривалий конфлікт, інтенсивність бойових дій та обстріли цивільної інфраструктури. Важливо враховувати, що еміграційні та економічні фактори можуть вплинути на ринок праці в Україні, викликаючи диспропорції та виклики для бізнесу.

Прогноз повернення мігрантів в Україну вказує на поступовий процес, пов'язаний із зниженням безпекових ризиків, який може розпочатися з 2025 року. Тривалість конфлікту призводить до збільшення ризиків неповернення значної частини українців. Однак з виходом з воєнного стану у 2025 році передбачається повернення близько 400 тисяч осіб.

Незважаючи на сподіване зменшення безпекових загроз, огляд вказує на можливість, що деякі мігранти можуть відмовитися від повернення через успішну адаптацію у країнах-реципієнтах. Довготривалі наслідки війни, великі еміграційні потоки та економічні виклики можуть вплинути на внутрішній ринок праці та створити труднощі для економіки України.

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.