Прокуратура вимагає конфіскувати майно у голови Млинівської селищної ради

Гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів залишаються найбільш реалістичним і дієвим варіантом досягнення сталого миру для України, навіть попри активні дискусії серед європейських партнерів щодо можливих альтернатив. На цьому акцентує видання Politico, підкреслюючи, що саме Вашингтон має унікальні можливості забезпечити не лише політичні обіцянки, а й реальні інструменти стримування агресії.

У матеріалі наголошується: без повноцінної матеріально-технічної, фінансової та військової підтримки США європейські держави наразі не здатні самостійно сформувати й розгорнути ефективні багатонаціональні сили, які могли б гарантувати безпеку Україні. Обмежені оборонні бюджети, нестача озброєння та складні механізми ухвалення рішень у межах ЄС і НАТО суттєво звужують можливості Європи діяти автономно у питаннях колективної безпеки.

За інформацією Politico, серед можливих елементів таких гарантій обговорюється постачання Україні крилатих ракет Tomahawk із дальністю до 1000 кілометрів. Це дало б змогу завдавати ударів по російських політичних і військових центрах та потенційно стримувати Кремль від відновлення активних бойових дій.

Окремий акцент робиться на юридичному статусі можливих домовленостей. На відміну від Будапештського меморандуму, який був політичною угодою виконавчої влади, нинішні гарантії, за очікуванням Києва, мають бути юридично зобов’язуючими. Йдеться про ратифікацію Палатою представників і Сенатом США та подальше схвалення президентом. У такому разі зобов’язання щодо України могли б бути прирівняні до двосторонніх безпекових договорів США з Японією та Південною Кореєю.

У Politico зазначають, що формальна ратифікація дала б Україні додаткові можливості впливу на Конгрес і сприяла б збереженню стабільної двопартійної підтримки у США.

Водночас видання підкреслює, що навіть такий сценарій не позбавлений ризиків. Зокрема, нагадується заява Дональда Трампа дорогою на саміт НАТО в Гаазі про те, що «існує багато визначень статті 5». Ця стаття Альянсу була навмисно сформульована так, щоб уникнути автоматичного втягування США у велику війну в Європі.

На цьому тлі Politico сумнівається, що Вашингтон погодився б на гарантії, які зобов’язували б його до прямого військового втручання в Україні. Особливо з огляду на те, що з 2022 року США фактично блокують шлях України до вступу в НАТО та роблять пріоритетом уникнення прямої участі у війні.

Додаткову невизначеність створюють і паралельні контакти між США та Росією, які тривають одночасно з європейськими та українськими переговорами. Видання наголошує, що позиція Володимира Путіна у будь-якому разі залишатиметься ключовою.

Москва, за оцінкою Politico, прагне значно ширшої угоди зі США щодо всієї системи європейської безпеки, що було продемонстровано її початковим 28-пунктним «мирним планом». Водночас Путін не демонструє готовності відмовлятися від своїх максималістських вимог, через що досі незрозуміло, на які компроміси Росія може піти.

У підсумку видання зазначає, що незалежно від того, наскільки сильними виглядатимуть американські гарантії безпеки для України, їхня реальна ефективність може залежати не лише від юридичних формулювань у США, а й від того, як ці гарантії інтерпретуватиме Москва.

Останні новини з Центру спротиву свідчать про нову хвилю конфіскації цивільних автомобілів у тимчасово окупованій Луганській області. Це відбувається в рамках так званої “спеціальної військової операції”, ініційованої окупаційною владою. За інформацією, наданою місцевими жителями, окупанти без попередження вилучають автомобілі у населення для власних потреб.

Цивільні жителі тимчасово окупованих територій знову стикаються з грубими порушеннями своїх прав та свобод. Конфіскація автомобілів без будь-яких пояснень або компенсацій призводить до значних труднощів у повсякденному житті. Місцеві мешканці використовують автомобілі не тільки для особистих поїздок, але й для отримання медичної допомоги, доставки продуктів харчування та інших життєво важливих потреб.

Ця ситуація викликає обурення серед населення, яке вже давно страждає від умов окупації. Конфіскація транспортних засобів додатково ускладнює їхнє життя, створюючи ще більший тиск на вже складні умови існування. Люди відчувають себе беззахисними перед діями окупаційної влади, яка зневажає основні права та потреби громадян.

Варто зазначити, що подібні дії порушують міжнародні закони та норми, які забороняють конфіскацію приватної власності без належних підстав та компенсацій. Міжнародна спільнота має звернути увагу на ці порушення та вжити відповідних заходів для захисту прав цивільних жителів на тимчасово окупованих територіях.

Незважаючи на складну ситуацію, жителі Луганської області продовжують чинити спротив окупації. Вони повідомляють про дії окупантів, намагаючись привернути увагу міжнародної спільноти та правозахисних організацій до своїх проблем. Центр спротиву активно співпрацює з місцевими жителями, збираючи інформацію та поширюючи її для того, щоб голос постраждалих був почутий на глобальному рівні.

Таким чином, нова хвиля конфіскації цивільних автомобілів у Луганській області є черговим проявом порушення прав місцевих жителів з боку окупаційної влади. Це створює додаткові труднощі та ускладнює життя людей, які вже й так перебувають у важких умовах. Міжнародна спільнота повинна звернути увагу на ці події та вжити заходів для захисту прав цивільних на окупованих територіях.

На потреби так званого сво окупанти знову почали конфісковувати у цивільних транспортні засоби на тимчасово окупованій Луганщині. Про це повідомляє Центр національного спротиву.

Йдеться вже про легкові автомобілі. Приводом для конфіскації може бути найдрібніше порушення правил дорожнього руху. Інколи навіть і цього не потрібно аби позбутися машини.

Ця практика не є новою на тимчасово окупованих територій. Проте до недавно у регіоні обходилося спеціальним транспортом типу екскаваторів, тракторів чи навіть катерів.

Відомо про випадок, коли одномоментно колаборанти відібрали близько 100 катерів у місцевого населення на тимчасово окупованих територіях Херсонської області.

Армія противника зазнає величезних логістичних незручностей. Через брак автомобілів, особовому складу доводиться переміщатися пішки. От і знайшли окупанти вихід – забирати у мирного населення автомобілі,

Не так давно в Україні стався ще один гучний скандал, пов'язаний із корупцією в судовій системі, який продемонстрував, як деякі судді починають сприймати правосуддя як товар, а закон — як інструмент для ведення торгових угод. Останнім резонансним випадком став вирок колишньому судді Кропивницького апеляційного суду Володимиру Гончару, який був засуджений до 6 років і 6 місяців позбавлення волі та заборони займатися суддівською діяльністю за спробу змінити вирок у справі смертельної ДТП.

У 2023 році, коли цей випадок розглядався апеляційним судом, родичі обвинуваченого в ДТП, замість того, щоб шукати кваліфікованих адвокатів, звернулися до знайомого Гончара з проханням вплинути на рішення суду. Згідно з інформацією від Вищого антикорупційного суду (ВАКС), суддя став посередником у переговорах, в яких родичі винуватця ДТП спочатку пропонували 1,5 тисячі доларів за сприяння у зміні вироку. Але згодом сума була збільшена. Цей випадок став яскравим прикладом того, як судова система може стати частиною корупційних схем, де за рішенням суддів можна "платити" або "домовлятися".

Суддя Гончар у приватних розмовах прямо обговорював, яку суму готовий отримати, і навіть порівнював її із власною тижневою зарплатою: «П’ятсот — це п’ятнадцять тисяч, це за неділю зарплата у нас! Чи й не гроші, за які рісковать!» — зафіксовано у матеріалах НАБУ.

Лінія захисту Гончара намагалася пояснити його дії як дружню допомогу та п’яні розмови, проте ВАКС не врахував ці аргументи. Суд визнав, що він активно обговорював стратегію зміни вироку та розподіл коштів, нехтуючи позицією потерпілих.

Вирок передбачає конфіскацію майна, включно з автомобілем Mitsubishi Outlander 2020 року та часткою будинку. Свідок-посередник отримав умовний термін за угодою зі слідством. Гончар працював суддею з 2003 року і тепер має час оцінити «вартість ризику» своїх дій.

Ця справа ще раз нагадує про проблеми системи правосуддя та виклики боротьби з корупцією у регіонах України.