Реванш Усик – Дюбуа: букмекери дали прогноз на нокаут

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Історія свята та його значення

Свято пов’язане з апокрифічними текстами, які розповідають про те, як батьки Богородиці — праведні Іоаким і Анна — привели трирічну Марію до Єрусалимського храму. Після довгих років очікування дитини вони дали обітницю присвятити її Богу. За переказами, Марія самостійно піднялася по сходах храму, де її зустрів первосвященик. Всупереч традиціям, він провів її у святая святих — частину храму, куди дозволялося входити лише один раз на рік і лише чоловікам.

Марія залишалася в храмі до 15 років, після чого, давши обітницю посвяти своє життя Богу, переїхала до Назарету під опіку Йосипа. Ця подія символізує початок духовного шляху Богородиці, що передує народженню Спасителя.

Введення в храм є одним із 12 найбільших церковних свят, яке бере свій початок у IV столітті. За новим стилем його відзначають 21 листопада, а за старим — 4 грудня. У народі свято відоме під назвою Третя Пречиста, що завершує цикл осінніх свят, присвячених Богородиці:

На Третю Пречисту у храмах проводять урочисті богослужіння. Батьки часто приводять своїх дітей на першу сповідь, що символізує духовне виховання. Цей день також є початком зими за народними уявленнями. Раніше з цієї нагоди влаштовували ярмарки, гуляння та посиденьки.

Особлива народна прикмета свята стосується гостей: перший, хто зайде до хати, віщуватиме майбутній рік.

На Введення в храм Пресвятої Богородиці існує низка заборон:

Попри народні прикмети, церква не накладає жорстких заборон, закликаючи вірян провести цей день у молитвах і духовних роздумах.

Американське видання The New York Times оприлюднило матеріал, у якому йдеться про систематичне гальмування українським урядом діяльності незалежних наглядових рад державних компаній. Журналісти дійшли висновку, що така практика створила сприятливі умови для посилення корупційних схем у стратегічно важливих секторах — від енергетики до оборонно-промислового комплексу та атомної галузі.

Після початку повномасштабної війни міжнародні партнери Києва наполягали на впровадженні механізмів прозорого управління державними підприємствами. Однією з ключових вимог було формування наглядових рад із незалежних експертів, які мали контролювати витрати, забезпечувати чесні призначення керівників та запобігати неефективному використанню коштів. Така система розглядалася як важливий інструмент протидії зловживанням у період, коли значна частина державних ресурсів спрямовується на оборону та підтримку критичної інфраструктури.

Адміністрація президента Володимира Зеленського переписала статути державних компаній, обмеживши повноваження наглядових рад і зберігши контроль уряду. Це дало змогу витрачати сотні мільйонів доларів без зовнішнього нагляду. Наглядові ради мали б запобігати корупції, але політичне втручання зробило їх неефективними.

Особливо це проявилося в діяльності “Енергоатому”. Антикорупційні органи звинуватили членів оточення президента у розкраданні та відмиванні 100 мільйонів доларів. Адміністрація Зеленського звинуватила наглядову раду в неефективності, тоді як саме уряд позбавив її повноважень.

Подібні проблеми спостерігалися і в “Укренерго” та Агенції оборонних закупівель. Колишній керівник “Укренерго” Володимир Кудрицький розповів, що міністерство енергетики наполягало на призначенні на керівні посади людей із обмеженим досвідом, що ускладнювало роботу компанії та незалежних експертів. У Агенції оборонних закупівель уряд переписав статут, отримавши право призначати та звільняти керівництво, що призвело до втрати кворуму наглядовою радою та звільнення керівниці Марини Безрукової.

Розслідування підкреслює, що політичне втручання в роботу державних підприємств підриває боротьбу з корупцією та створює ризики для міжнародної фінансової підтримки України. Західні донори змушені були продовжувати фінансування навіть у цих умовах, щоб підтримати країну під час війни, попри побоювання щодо розкрадання коштів.

Як зазначають експерти, без ефективних наглядових рад і прозорого управління українські держпідприємства залишаються уразливими до корупції, що загрожує фінансовій стабільності та міжнародній довірі до Києва.