Що не можна дарувати на Новий рік: подарунки з негативною енергетикою

Генеральний директор Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) Іван Юрійович Чернявський у 2024 році задекларував значний обсяг майна та доходів, який привернув увагу громадськості та експертів із питань прозорості державних структур. Серед основних активів родини — престижний автомобіль Mercedes GLS, оформлений на дружину, чотири квартири та понад 120 тисяч доларів готівкою. Ця декларація демонструє фінансові можливості посадовця і його родини у порівнянні із середньою зарплатою в державному секторі.

Протягом 2024 року Іван Чернявський отримав 1,5 мільйона гривень зарплати на посаді в Укрпатенті, а також додатково 40 тисяч гривень за сумісництвом у Національному університеті біоресурсів і природокористування. Крім цього, він отримав соціальні виплати від Київського міського центру розрахунків у розмірі 53 тисяч гривень. Дружина, Олена Миколаївна Чернявська, також задекларувала власні доходи та активи, що підкреслює спільну фінансову потужність сім’ї.

У родини значна кількість нерухомості: квартира площею 96,1 м² у Києві належить Чернявському, квартира 36,2 м² у Києві — дружині, 45,3 м² у Білій Церкві — 50% спільно з дружиною та 50% з громадянкою Катериною Лабахою, 69,9 м² у Білій Церкві — спільна з дружиною та двома іншими особами, 72,9 м² у селі Тальянки (Черкаська обл.) — спільна з дружиною, братом та батьком. Також у власності Чернявського незавершене будівництво квартири 39,95 м² у Києві.

Окрім Mercedes-Benz GLS 450 (2016) на дружину, у Чернявського є мотоцикл IZh Yupiter 5 (1989). Родина зберігає 120 тис. доларів готівкою: 80 тис. у посадовця та 40 тис. у дружини. Інших цінних паперів, корпоративних прав, рухомого майна чи фінансових зобов’язань у декларації не вказано.

Торговельно-офісний комплекс Gulliver, один із найвідоміших об'єктів комерційної нерухомості в центрі Києва, офіційно перейшов під контроль державних банків — «Ощадбанку» та «Укрексімбанку». Цей актив, вартість якого експерти оцінюють приблизно у $130 мільйонів, став предметом стягнення в рамках процесу повернення боргів, пов'язаних з непогашеними кредитами. Попри цей крок, близько $370 мільйонів боргових зобов’язань залишаються у центрі судових суперечок як в українських судах, так і за кордоном.

Учасники ринку зазначають, що наразі держбанки не змогли досягти узгодженої позиції щодо подальшого управління цим важливим об’єктом. Джерела в банківських колах вказують на наявність серйозних розбіжностей між кредиторами: зокрема, «Ощадбанк» виступає за стабілізацію управлінських процесів, перезапуск операційної діяльності комплексу та оновлення договірної бази з орендарями. Такий підхід має на меті поступове відновлення комерційної привабливості об’єкта та збереження його ринкової вартості.

У «Ощадбанку» аргументують свій крок тим, що колишній власник — компанія «Три О» — нібито спрямовував кошти не на погашення кредиту, а на відновлення іншого заставного майна, зруйнованого під час ракетних ударів. Цю версію у «Укрексімі» офіційно не підтверджували, посилаючись на різні оцінки економічної доцільності утримання комплексу.

Паралельно Gulliver опинявся в полі зору АРМА: агентство призначило тимчасового управителя через аукціон, після чого в медіа з’являлися повідомлення про можливі зв’язки нового управителя з фактичним власником активу та скарги на процедуру торгів. Представники контролюючих органів поки не оприлюднили остаточних висновків щодо законності тих процедур.

Бюро економічної безпеки повідомляло про кримінальне провадження щодо ухилення від сплати податків у період 2019–2021 років у зв’язку з діяльністю компанії-колишнього власника — вказана сума податкових претензій становить близько 146 млн грн; справа перебуває на розгляді в суді. Журналістські розслідування також звертали увагу на окремі репутаційні ризики, пов’язані з поведінкою кінцевих власників, які потребують додаткової перевірки в офіційних інстанціях.

На початку 2026 року український ринок електрозарядних станцій зазнав несподіваного цінового стрибка. На деяких локаціях тарифи на зарядку електромобілів досягали 46–60 гривень за кВт·год, що викликало занепокоєння серед автовласників та аналітиків. Проте вже через кілька днів ціни почали поступово знижуватися, повертаючись до більш звичного рівня.

За словами співвласника мережі електрозарядних станцій Flash Дениса Косого, основною причиною різкого подорожчання не було збільшення попиту на електроенергію. Зростання тарифів було спричинене тимчасовими технічними та логістичними факторами, серед яких нестача компонентів для стабілізації роботи станцій і короткочасні перебої в постачанні електроенергії на окремі регіони. Такий збіг обставин створив тимчасовий дисбаланс між пропозицією та попитом, що і відобразилося у різкому, хоча й нетривалому, стрибку цін.

Косой пояснює, що після підвищення прайс-кепу один із великих гравців ринку — Ionity — скоригував свої тарифи, а за ним підтягнулися й інші оператори. EcoFactor, як і низка конкурентів, почав переглядати ціни, орієнтуючись не лише на власну собівартість, а й на дії лідерів ринку. У результаті тарифи на багатьох станціях зросли автоматично та нерівномірно.

На окремих локаціях різке підвищення пояснювалося поєднанням кількох чинників: закупівлею електроенергії за піковими цінами, страхом можливого дефіциту через воєнні ризики, а також відсутністю оперативної інформації про реальну собівартість у конкурентів. Частина операторів підняла ціни «про запас», не маючи чіткого розуміння подальшої динаміки ринку.

Водночас не всі мережі пішли цим шляхом. За словами Косого, мережа Flash підвищила тарифи лише на 1–2 гривні. Він зазначає, що навіть за зростання собівартості до 20 гривень за кВт·год економічно обґрунтованою була б ціна близько 30 гривень, однак компанія спершу орієнтувалася на рівень до 26 гривень і надалі коригувала тарифи залежно від ситуації.

Різке подорожчання викликало масову негативну реакцію користувачів. Після цього оператори почали повертатися до економічно обґрунтованих рівнів. Уже за кілька днів ціни на більшості зарядних станцій знизилися. Наразі тарифи коливаються в межах 20–24 гривень за кВт·год залежно від локації, типу станції та умов закупівлі електроенергії. В окремих випадках ціна становить 18–22 гривні.

Попри цінові коливання, обсяги зарядок не зменшилися. За оцінками операторів, ринок приблизно порівну ділиться між домашньою та комерційною зарядкою. Через аварійні та планові відключення електроенергії водії дедалі частіше змушені користуватися комерційними станціями, що дозволяє деяким мережам фіксувати рекордні показники.

Косой пояснює, що навіть за невеликої ємності батареї електромобіля запасу ходу вистачає лише на обмежену відстань, після чого водії змушені звертатися до швидкісних зарядних станцій. Там за кілька годин можна підзарядити авто повністю або принаймні наполовину, що підтримує стабільний попит навіть у періоди високих тарифів.

У лютому, за оцінками співвласника Flash, середня собівартість зарядки може зрости до 18 гривень за кВт·год, що потенційно змусить частину операторів знову переглянути ціни. Водночас навесні ринок традиційно входить у більш сприятливий період.

Зі зростанням частки сонячної генерації, зменшенням пікових навантажень і посиленням конкуренції між операторами тарифи зазвичай знижуються. Попри наявні в Україні близько 18 гігават потужностей відновлюваних джерел енергії, не всі вони працюють одночасно через балансування мережі та воєнні ризики. Якщо ситуація залишатиметься стабільною, навесні ціни на зарядку електромобілів можуть знову піти вниз, а травень традиційно стане одним із найкращих періодів для ринку.