Сонячний максимум може бути лише початком: вчені виявили новий 100-річний цикл

Наглядова рада державного підприємства «Ліси України» опинилася в центрі гучних подій, що поєднують у собі і кримінальне розслідування, і ризик переростання ситуації у міжнародний скандал. Правоохоронні органи встановлюють обставини можливої незаконної виплати понад шести мільйонів гривень членам Ради. Провадження відкрито за частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України, яка стосується розтрати майна в особливо великих розмірах — злочину, за який передбачено найсуворіші санкції в межах відповідної статті.

Паралельно зі слідством щодо виплат у центр уваги потрапив і генеральний директор підприємства Юрій Болоховець. Його ім’я фігурує в іншому кримінальному провадженні, що лише посилює недовіру до управлінських процесів усередині стратегічно важливого для країни держпідприємства. Попри це, Наглядова рада, яку очолює Олексій Кучер, не виявляє готовності оперативно реагувати на виклики та ухвалювати рішення, які могли б стабілізувати ситуацію або продемонструвати прозорість роботи органу управління.

Громадські активісти направили членам Наглядової ради офіційне звернення з вимогою терміново скликати позачергове засідання, ухвалити рішення щодо менеджменту, а також розпочати повноцінний forensic-аудит діяльності підприємства. У зверненні наголошується, що бездіяльність Ради створює для її членів не лише репутаційні, а й потенційні кримінальні ризики на рівні з посадовцями, які вже мають процесуальний статус у справі.

Однак Наглядова рада не надала жодної відповіді. Через це активісти звернулися до дипломатичних представництв країн, чиї громадяни є членами Ради, аби попередити про можливі наслідки для їхньої репутації та правового становища.

До складу Наглядової ради входять іноземні представники:Фінляндія — Янне Хар’юнпааЛатвія — Робертс СтріпніексКанада — Маркіян Витвицький

Наразі ситуація довкола «Лісів України» продовжує загострюватися, а відсутність реакції Наглядової ради лише посилює ризики як для підприємства, так і для його міжнародних партнерів.

Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який заявив про намір обійняти посаду судді апеляційної інстанції, отримав негативну оцінку з боку Громадської ради доброчесності. За підсумками детального вивчення поданих ним декларацій, додаткових матеріалів та письмових пояснень було зроблено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, які є ключовими для кар’єрного зростання в судовій системі.

У рішенні Ради наголошується, що подана суддею інформація про фінансовий стан не є повною та викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема, аналіз задекларованих доходів не узгоджується з реальною вартістю майна, яке, за наявними даними, було набуте ним або членами його сім’ї протягом останніх років. На думку експертів, особа, яка тривалий час перебуває на керівній посаді в суді, не могла не усвідомлювати наявності таких розбіжностей.

Зокрема, Дмитру Ткаченку на праві власності належать дві земельні ділянки у селі Зозулі площею по 0,25 гектара кожна, набуті у 2010 році. Вартість кожної ділянки на момент придбання становила 119 тисяч гривень. Суддя пояснив, що земля купувалася для будівництва приватного будинку. Водночас на той момент сума угоди в еквіваленті становила майже 30 тисяч доларів США.

Згідно з біографічними даними, у той період Ткаченко працював помічником судді та головним фахівцем у комерційній структурі. Його сумарний офіційний дохід за період з 2006 по 2019 роки становив лише 233 тисячі гривень, що, за оцінкою ГРД, не дозволяло здійснити такі придбання без стороннього фінансування.

У письмових поясненнях кандидат зазначив, що кошти в розмірі близько 400 тисяч гривень були позичені у товариша. Як підтвердження він надав скан розписки із зобов’язанням повернути борг до жовтня 2014 року. Водночас аналіз доходів судді за 2010–2014 роки свідчить, що після сплати податків він фактично міг розпоряджатися сумою близько 331 тисячі гривень, з яких значну частину мав спрямувати на погашення боргу та утримання родини з двома дітьми. При цьому у той самий період подружжя набувало й інше майно.

Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на майнові операції родичів дружини Ткаченка. Зокрема, під час співбесіди судді Господарського суду Києва Михайла Якименка, який є батьком дружини кандидата, з’ясувалося, що його матір у 2008 та 2010 роках придбала дві земельні ділянки по 0,25 гектара у Васильківському районі. При цьому вона фактично не проживала на території Київської області.

Пояснюючи мету придбання, Якименко посилався на сестру, яка тривалий час мешкає в Італії та нібито надала кошти для купівлі землі. Жодних документальних підтверджень цього надано не було.

За даними декларацій за 2016–2022 роки, родичі кандидата — дружина, її сестра, батьки та батько самого Ткаченка — володіють значною кількістю об’єктів нерухомості, переважно у місті Васильків та прилеглих населених пунктах. Йдеться про житлові будинки, земельні ділянки та об’єкти незавершеного будівництва.

Сестра дружини задекларувала кілька житлових будинків та низку земельних ділянок, зокрема у Василькові та селі Путрівка. Батько дружини володіє численними ділянками різної площі та нежитловим приміщенням у Василькові. Мати дружини задекларувала житловий будинок, гараж і земельні ділянки, набуті у різні роки.

ГРД також звернула увагу на обставини набуття квартир у Києві. Згідно з деклараціями, син кандидата є власником квартири площею 89,7 квадратного метра з 2009 року. При цьому суддя зазначив, що квартира була приватизована тестем на онука, а сам він із 2012 року постійно проживає у цьому житлі разом із сім’єю.

Водночас у деклараціях сестри дружини зазначалося право користування іншою квартирою у Києві, власником якої значиться районна державна адміністрація. На думку ГРД, ці обставини можуть свідчити про причетність родичів кандидата до безоплатного передання житла у користування та подальшої приватизації на користь членів родини.

Додаткові питання виникли й щодо майна батька кандидата, який у 2018 році придбав квартиру у Києві площею понад 60 квадратних метрів за 2,13 мільйона гривень. При цьому задекларовані доходи батька за понад двадцять років у кілька разів менші за вартість придбаного житла. Суддя пояснив це фінансовою допомогою від сестри, однак документального підтвердження надано не було.

На думку Громадської ради доброчесності, сукупність наведених фактів свідчить про можливе фіктивне володіння майном, оформлення активів на родичів та приховування реальних правочинів. Така динаміка збігається з періодом професійної діяльності Дмитра Ткаченка у Бориспільському суді та викликає обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження майна.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Моя війна» охоплює ключові моменти життя Валерія Залужного, починаючи з дитинства і до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Окрім особистих спогадів, значна частина книги присвячена періоду, коли Залужний керував обороною країни під час найважчих етапів війни.

Трилогія буде продовжена книгами «Наша війна» і «Їхня війна», які розглянуть події в Україні через призму ширшої національної та міжнародної перспективи. Вже відомо, що друга книга «Наша війна» перебуває на стадії написання.

Хоча вихід книжки міг би стати стартом для політичної кар’єри ексголовкома, джерела стверджують, що Валерій Залужний не має наміру йти в політику. Замість цього він планує продовжувати свою дипломатичну роботу на посаді посла України у Великій Британії.

Близько 2000 працівників культури та засобів масової інформації отримали бронювання від мобілізації за поданням Міністерства культури та інформаційної політики, зазначив тимчасовий виконуючий обов’язки міністра Ростислав Карандєєв під час круглого столу з журналістами у Миколаєві. Він зауважив, що тема бронювання є дуже важливою, особливо для родин, чиї члени перебувають на фронті. Лозунг “все для фронту – все для перемоги” дуже актуальний, але також важливо розуміти, заради чого ведеться війна. Забезпечення сталості і стійкості цивільних процесів важливе в контексті війни, і частина фахівців культурної сфери та медіа має працювати для цього.

Карандєєв підкреслив, що обов’язок влади – забезпечити хоча б мінімальну спроможність функціонування кожного закладу культури, який не припинив свою діяльність навіть під час війни. Таким чином, бронювання отримали представники медіа та культурної сфери, проте лише до 50% їхньої кількості. “1150 працівників культури та трохи більше 700 засобів масової інформації отримали бронювання від мобілізації за поданням Міністерства культури та інформаційної політики. Я готовий захищати кожну людину, оскільки це зроблено аргументовано за діючими нормами в Україні”, – підкреслив Карандєєв під час зустрічі у Миколаєві з журналістами.

Він також визнав, що сьогодні представникам влади не легко, іноді є бажання допомагати, але невідомо, як це робити належним чином. “Тому я прошу вас допомагати і надавати поради щодо того, як правильно формувати ідеї та їх логістику. Ми зараз працюємо разом з представниками громадськості, оскільки комунікація з громадськістю дуже важлива”, – додав тимчасовий міністр.

Він також підкреслив, що термін “місцеве самоврядування” передбачає, що люди стають активними учасниками владних процесів, а не лише споживачами її рішень. “Це означає, що ми не лише маємо право висловлювати свою думку, але й брати участь у розробці та реалізації проектів, які впливають на якість нашого життя”, – підкреслив він.

Раніше, тимчасовий міністр культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв заявив, що критика щодо бронювання працівників культурної та медійної сфер є несправедливою до тих, хто виконує свою роботу чесно та якісно.

Звідомлено, що близько 2000 працівників культури та засобів масової інформації отримали бронювання від мобілізації, застосованої за ініціативою Міністерства культури та інформаційної політики. Це рішення стало важливим кроком у забезпеченні стабільності у цивільних процесах під час війни, а також відображає відданість влади підтримці працівників культурної сфери та медіа. Лідери відмітили важливість активної участі громадськості у владних процесах і закликали до співпраці для ефективної розробки та реалізації проектів, спрямованих на підвищення якості життя. Також було відзначено, що критика стосовно бронювання працівників культурної та медійної сфери несправедлива і не враховує важливості їхньої чесної та якісної праці.