Супутниковий зв’язок Starlink допомагає Росії посилювати атаки

Директор Національне антикорупційне бюро України Семен Кривонос повідомив про ймовірну передачу конфіденційної інформації фігурантам справи Міндича. Йдеться про дані, які могли стосуватися спостереження за ними з боку інших правоохоронних структур. Такі обставини, якщо вони підтвердяться, можуть свідчити про серйозний витік службових відомостей і створюють додаткові ризики для ефективності досудового розслідування.

За словами Кривоноса, детективи бюро наразі зосереджені на встановленні джерела можливого витоку інформації щодо переміщення службових осіб. Перевіряються різні версії, включно з імовірним несанкціонованим доступом до закритих каналів обміну даними. Особлива увага приділяється внутрішнім процедурам безпеки та механізмам контролю за використанням оперативної інформації.

Окремо директор НАБУ повідомив про труднощі з отриманням даних із системи «Безпечне місто». За його словами, щодо частини автомобілів бюро не отримало логів доступу, що може свідчити про можливе втручання в систему або використання прав адміністратора для видалення записів. У НАБУ зазначили, що мають дані про перегляд певних транспортних засобів у внутрішніх матеріалах справи, однак офіційна відповідь свідчить про відсутність таких переглядів у системі.

Раніше в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі повідомляли, що учасники справи Міндича могли обговорювати питання неправомірних платежів у правоохоронних органах. Державне бюро розслідувань підтверджувало контакти з фігурантами до оголошення підозр.

Також у НАБУ заявили про виявлення можливого технічного засобу для прослуховування в помешканні співробітниці бюро, яка займалася розслідуванням цієї справи. Керівництво підрозділу детективів повідомило, що обставинам буде надано юридичну оцінку. Глава Спеціалізованої антикорупційної прокуратури припустив, що обладнання могло належати одному з правоохоронних органів і було встановлене без належного дозволу.

Представників Служби безпеки України запрошували на відповідне засідання парламентського комітету, однак вони не були присутні. Розслідування триває, а правоохоронні органи заявляють про намір встановити всі обставини можливих витоків інформації та технічного втручання.

Астероїди, що перетинають орбіту нашої планети, вже давно стали об'єктами пильної уваги науковців, оскільки вони вважаються однією з найбільших космічних загроз для Землі. Завдяки сучасним телескопам, зокрема обсерваторії Vera Rubin, більшість таких об'єктів вдалося виявити й відслідковувати. Проте нещодавнє дослідження виявило, що існують й інші астероїди, які, здається, залишаються абсолютно "невидимими" для наших приладів. Ці об'єкти рухаються в резонансі з орбітою Венери, тобто вони обертаються навколо Сонця за той самий час, що й сама планета. Така особливість руху робить їх надзвичайно складними для виявлення.

Астероїди, що перебувають у цьому резонансному русі, знаходяться значно ближче до Сонця, ніж основна маса астероїдів, що розташована між орбітами Марса і Юпітера. Вони рухаються в зонах, де освітлення настільки інтенсивне, що їх практично неможливо зафіксувати з Землі. Це створює серйозну проблему для астрономів, оскільки навіть з сучасними потужними телескопами, такими як Vera Rubin, спостерігати ці астероїди вкрай складно.

Співатор дослідження, професор Валеріо Карруба з Університету штату Сан-Паулу, пояснив, що орбіти таких об’єктів дуже нестабільні. Хоча вони “ділять” шлях із Венерою, траєкторія часто виносить їх далеко за межі орбіти планети – у зону Меркурія чи навіть Землі. Зараз відомо лише 20 таких астероїдів, найвідоміший з них – Zoozve, діаметром до 500 метрів.

Дослідження показує, що приблизно раз на 12 тисяч років орбіти цих астероїдів різко змінюють форму, у цей час вони можуть перетинати орбіту Землі або наближатися на відстань у п’ять разів меншу, ніж відстань до Місяця. Хоча більшість із них невеликі, серед “невидимих” об’єктів можуть бути гіганти діаметром 200–500 метрів, удар яких у густонаселеному регіоні міг би спричинити катастрофу глобального масштабу.

Астероїди не прозорі і не зникають, а просто майже ніколи не потрапляють у зону повного освітлення. Як Венера чи Меркурій, вони постійно спостерігаються лише у фазах – напівосвітлені або тонким серпом, що робить їх практично непомітними навіть для найпотужніших наземних телескопів.

За оцінками Карруби та колег, навіть Vera Rubin може бачити їх лише в короткі часові вікна кожної орбіти. Для ефективного відстеження таких об’єктів на думку вчених потрібен космічний телескоп ближче до Сонця, наприклад у точці L2 Венери. Лише так можна оцінити реальні масштаби небезпеки.