Ініціатива облаштувати сучасний громадський простір із фонтаном на місці колишнього пам’ятника Леніну в центрі Києва стала однією з найбільш обговорюваних тем у міському середовищі. Йдеться про ділянку на перетині Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка біля Бессарабської площі — простір, який має не лише урбаністичне, а й глибоке символічне значення для столиці.
Як повідомляють у міській владі, на цьому місці планують створити безбар’єрний громадський простір із озелененням, лавками, пішохідними маршрутами та центральним елементом — декоративним фонтаном. Проєкт позиціонують як сучасний, інклюзивний і орієнтований на комфорт містян. Завершити роботи попередньо планують до 2027 року, а фінансування частково передбачене за рахунок меценатів.
Втім, ця ідея викликала значний резонанс у суспільстві — як серед експертів, так і серед звичайних киян. Основна критика стосується того, що запропонований варіант є надто «нейтральним» для місця з такою складною історією.
Історично ця локація не була просто міською площею. У різні періоди вона виконувала різні функції, а після Другої світової війни тут встановили пам’ятник Володимиру Леніну, який простояв до 2013 року. Саме його демонтаж під час Революції Гідності став символом початку «ленінопаду» в Україні та ширшого процесу декомунізації.
Після знесення пам’ятника простір залишився фактично «порожнім» — як у фізичному, так і в символічному сенсі. З того часу неодноразово виникали дискусії щодо того, що саме має з’явитися на цьому місці: від пам’ятників історичним постатям до сучасних арт-інсталяцій або відкритого громадського простору.
Сьогоднішня ідея з фонтаном стала черговою спробою дати відповідь на це питання. Проте багато експертів вважають її недостатньо продуманою. Зокрема, критику викликала відсутність відкритого архітектурного конкурсу. Деякі урбаністи наголошують, що для такої знакової локації варто було б провести міжнародний конкурс із залученням фахового журі.
Окремо звучить критика щодо естетики проєкту. Візуалізація майбутнього фонтану, оприлюднена КМДА, викликала хвилю негативних реакцій у соцмережах. Частина користувачів назвала його «естетично незрілим» або навіть порівнювала зі стилем «показної розкоші».
Ще більш гострою є дискусія щодо змістовного наповнення простору. Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров прямо розкритикував ідею фонтану, назвавши її «небезпечним рішенням». На його думку, нейтральність у такому місці є неприйнятною, особливо в умовах війни, адже простір у центрі столиці має формувати національну ідентичність, а не бути «порожнім символом».
Серед альтернатив, які пропонують експерти та публічні діячі, — створення меморіалу українським захисникам, встановлення пам’ятників історичним діячам або формування символічного ансамблю, який відображав би ключові етапи української державності.
Водночас є і ті, хто підтримує ідею фонтану. Прихильники такого підходу наголошують, що місту потрібні не лише меморіальні простори, а й комфортні громадські зони для відпочинку. Вони вважають, що відкритий і нейтральний простір дозволяє уникнути нових ідеологічних конфліктів і робить локацію доступною для всіх.
Окремий аргумент на користь проєкту — питання безбар’єрності. Сьогодні ця ділянка фактично не відповідає сучасним стандартам доступності, адже перейти дорогу можна лише через підземний перехід. Новий простір має змінити це, зробивши площу зручною для маломобільних груп населення.
На цьому тлі дискусія навколо Бессарабки виходить далеко за межі питання благоустрою. Вона відображає глибший процес — переосмислення історичної пам’яті та ролі публічних просторів у сучасній Україні.
Фактично йдеться про вибір між різними підходами: або створити новий символ із чітким історичним змістом, або залишити простір максимально нейтральним і функціональним.
Поки що остаточного рішення немає. У міській владі наголошують, що проєкт ще може зазнати змін, а думки експертів і громади враховуватимуться.
Таким чином, місце колишнього пам’ятника Леніну знову стало центром суспільної дискусії — тепер уже не про демонтаж минулого, а про те, яким має бути майбутнє символічного простору столиці України.
