Mmakaje

Позначка: корупційні скандали

  • Шлях глави Держвідновлення Івана Федорова від російської гадалки та лікування наркозалежності до корупційних схем

    Шлях глави Держвідновлення Івана Федорова від російської гадалки та лікування наркозалежності до корупційних схем

    На фоні останніх публікацій в ЗМІ про корупційні кейси за участі Івана Федорова, редакція нашого видання вирішила згадати усі скандали за участі чиновника та опублікувати відповідні документи.  

    Що приховує офіційна біографія Івана Федорова

    Іван Сергійович Федоров народився 29 серпня 1988 року в нині окупованому Мелітополі в сім’ї українських лікарів, а точніше чиновників, які були помічені у ряді корупційних схем у Запорізькій області.

    Варто відзначити, що вся сім’я Федорова так чи інакше була інтегрована у владні структури Мелітополя через батька – Сергія Федорова. Федоров-старший мав дружні відносини з тодішнім мером Дмитром Сичовим, за протекції якого зайняв посаду головного лікаря, а згодом став депутатом міської ради Мелітополя. Після депутатства Сергій Федоров стає власником дорогого медичного обладнання, зокрема томографів, які встановлюються на території комунальних та державних медзакладів міста.

    Штучно створена Сергієм Федоровими монополія на послуги медичної діагностики у Мелітополі робить сім’ю Федорових буквально мільйонерами. За допомогою цих грошей та зв’язків у 2010 році Сергій Федоров зміг провести у міськраду Мелітополя свого сина Івана Федорова від Партії Регіонів.

    У квітні 2011 року, 22-річний Іван Федоров разом зі своїм колишнім однокласником Олександром Щербаковим заснували ТОВ “Візард Груп”. Компанія встановила модульні котельні, які поставляли теплову енергію по суттєво завищеним тарифам в медичні та навчальні заклади міста без жодних тендерів. Після відкриття кримінального провадження №12015080140000706 у 2015 році (з матеріалами можна ознайомитись насайті ЄДРСР) Федоров-Щербаков формально відійшли від управління компанією, а справу з часом “зам’яли”.

    Варто відзначити, що Іван Федоров разом з іншим регіоналом Сергієм Мінько контролювали практично всі корупційні потоки в Мелітополі: комунальні підприємства, перевезення, тендери, вивіз відходів. Але більш за все запам’ятався Федоров “комунальним рекетом”, через підконтрольне ТОВ “Тепло-Мелітополь”, яке фактично монополізувало надання послуг з централізованого теплопостачання та встановлювало “драконівські” тарифи для населення.

    Про корупційні схеми, скупку комерційної нерухомості та відмивання коштів родиною Федорових писали місцеві ЗМІ.

    Разом з тим, в контексті нещодавнього призначення Івана Федорова, вважаємо за необхідне нагадати корупційний скандал пов’язаний зі спробою Федорова у 2023 році завищити кошторис на будівництво льодової арени в Мелітополі на 56 мільйонів гривень. Абсурдність ситуації заключалась в тому, що за будівництво льодової арени держава розрахувалась, а кошторис збільшували уже після окупації Мелітополя росіянами.

    По ініціативі Івана Федорова 56 мільйонів гривень з державного бюджету мали перейти на рахунки афілійованого з Федоровим-Мінько ТОВ “Мелсіті”. Після розголосу в ЗМІ Казначейство України заблокувало платіж, а схемою зацікавились компетентні органи.

    Фейковий полон Івана Федорова – та чому український чиновник уникає проходження поліграфа на предмет зв’язків з РФ

    Крім корупційного кейсу, журналістів нашого видання зацікавила історія з “фейковим полоном мера Федорова”. Нагадуємо, що на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Мелітополь без опору перейшов під окупаційну владу РФ. Мера міста Івана Федорова, по версії яку він сам озвучив, взяли у полон і до обміну 6 діб тримали у місцевому СІЗО.

    Варто відзначити, що аналіз інтерв’ю Івана Федорова відразу після полону показує ряд нестиковок. Перше, це відмінний фізичний стан Федорова: після перегляду відео складається враження, що Федоров імовірніше повернулась з курорту, чим з полону.

    Зокрема, відсутні сліди від кайданок чи мотузок на запястьях. Також Федоров вінтерв’ю українським медіа стверджував, що на обмін його везли «з мішком на голові», але це не завадило йому описати всі деталі дороги, такі як швидкість руху, назви населених пунктів та кількість російських солдат, що супроводжували його на різних етапах обміну.

    Продовжуючи наше розслідування, ми зв’язались з людьми з близького оточення Івана Федорова, яким вдалось виїхати з окупованого Мелітополя на підконтрольні Україні території. На умовах анонімності, нам підтвердили, що Іван Федорів узагалі не був у полоні.

    Після заходу росіян до Мелітополя однією із перших була захоплена будівля мерії. Федоров, разом з невеликою кількістю “наближених”, переїхав у ДК “Шевченко (площа Перемоги, 4), де і знаходився увесь час “полону”. При цьому Федоров мав нормальний діалог з російськими військовими. За словами очевидців вони були частими гостями в його кабінеті. Іван Федоров пробував домовитись залишити собі посаду мера Мелітополя, але посада дісталась проросійській Галині Данильченко. Після чого, за інформацією наших джерел, у Федорова виникла ідея з “полоном”, щоб легітимізувати своє повернення на підконтрольну Україні територію.

    Варто відзначити, що в окупованому Мелітополі росіяни відразу конфісковували нерухомість та бізнес усіх про українських чиновників. При цьому будинок і бізнес Федорова не зачіпали. Більше того, бізнес Федорова, в тому числі томографи, працював у Мелітополі ще біля року (до весни 2023) а дохід від нього переводили Федорову на підконтрольну територію.

    Нагадуємо, історія з “полоном” Федорова відбулась у перші дні війни, коли Україна знаходилась в критичній ситуації, коли співробітники розвідки та контррозвідки були вивезені з Києва, дійсно могла залишитись без уваги історія з “полоном” мера провінційного містечка. Ще цікава деталь, Іван Федоров після полону відмовився проходити поліграф, без пояснення причин відмови.

    Російська гадалка Івана Федорова

    Також в біографії Івана Федорова цікавий кейс “російської гадалки Олени Лоран” (Алена Лоран), послугами якої користувався Федоров.

    Алена Лоран (насправді Олена Дрюцька-Міщанюк) пройшла шлях від дорогої  “депутатської утриманки” до “гадалки під кураторством ФСБ” та залишила значний слід у біографії  Івана Федорова.

    Нагадаємо, РФ існує практика, коли “гадалки”, які консультують політиків та ТОП чиновників контролюються ФСБ. Тим паче, що Олена Лоран публічно озвучувала проросійські наративи про перемогу російської армії і розпад України, та фіксувала усе спілкування з Федоровим.

    Але нас в даному кейсі зацікавила інша деталь: Федоров допоміг виїхати Олені Лоран разом з дітьми до Криму, “як до безпечного місця”. Чому саме Крим, а не Київ чи Львів для Івана Федорова “безпечне місце” важко уявити.

    При цьому, Олена Лоран стверджує, що після виїзду з окупованого Мелітополя саме вона допомогла Івану Федорову отримати пост глави Запорізької ОВА, за що він з нею до кінця не розплатився.

    Також нагадуємо, що в процесі конфлікту між Іваном Федоровим та Оленою Лоран, остання через свої соцмережі та запорізький ТГ канал Вазенін злила в мережу їх особисту переписку, де вона давала йому прямі вказівки щодо спілкування та манери поведінки з іншими топовими українськими чиновниками.

     

    Що цікаво, на фоні конфлікту Федорова з Лоран, остання не тільки “злила” скріни переписки зі своїм уже колишнім “клієнтом” в мережу, а й дістала з мелітопольського наркодиспансера медичну карту Івана Федорова.

    Згідно опублікованих документів, вперше в поле зору наркологів Іван Федоров потрапив 2010 року, коли проходив стаціонарне лікування у відділенні наркології Бердянського психоневрологічного диспансеру. Тоді лікарем майбутнього мера-наркомана був завідувач наркологічного відділення Герцен Дмитро Володимирович. Пізніше, через тісні зв’язки з СБУ, Герцен став головним лікарем Бердянського диспансеру, а одразу після початку війни залишив Україну і виїхав до Канади, де, за чутками, донині працює звичайним санітаром у лікарні.

    За інформацією з медичної карти, у 2013 році Федоров у черговий раз попадається з амфетамінами, але вже в Мелітополі.

    У 2017 році Федоров починає замітати сліди своєї “бурхливої молодості” і підписує відмову від диспансерного спостереження.

    Наступна “зустріч” Івана Федорова та наркологів відбулася в серпні 2020 року. Співробітники бердянського ДАІ доставили Федорова на експертизу, за результатами якої в сечі було виявлено амфетаміни. Лікарем, який проводив експертизу, був Яковенко Владислав Сергійович.

    Як Іван Федоров, будучи главою Запорізької ОВА забув задекларувати рахунок у російському банку та таємно відвідував Стамбул

    Як вияснили журналісти нашого видання, Іван Федоров має картковий рахунок у російському АТ “МОСКОМБАНК”, не відображений у його деклараціях.

    Цікавий також вибір банківської установи в РФ для відкриття рахунку. Так, російський “МОСКОМБАНК” – досить специфічна фінансова установа, з центральним офісом неподалік Кремля. Разом з тим, широкому загалу банк практично невідомий: про кінцевих бенефіціарів не так багато інформації, ак сам банк має лише 4 банкомати.

    За інформацією нашого видання, рідний дядько очільника ЗОВА Івана Федорова, працював у силових структурах РФ, а після виходу на пенсію перейшов до служби безпеки одного із російських банків. Можливо саме цим фактом обумовлений вибір Федоровим банку для відкриття рахунку.

    Варто відзначити, що Іван Федоров частий гість в РФ та на тимчасово окупованій території АР Крим, тож відкриття рахунку в російському банку виглядає логічно.

    Згідно даних наших джерел в Державній прикордонній службі, в період з 2014 по 2019 роки Іван Федоров тринадцять разів перетинав кордон з ТОТ АР Крим автотранспортом через КП “Чонгар”, тричі літав до Москви та двічі відвідав Мінськ. Погодьтесь, досить дивна “географія”, для українського чиновника.

    Також в даних Держприкордонної служби нашу увагу привернули часті поїздки Івана Федорова до Стамбулу, традиційного місця зустрічі російських спецслужбістів зі своїми агентами. Так, за період з 2007 по 2022 роки ми нарахували 16 поїздок Федорова до Стамбулу.

    В Запоріжжі кілер застрелив чиновника, який критикував Івана Федорова

    Розглядаючи бекграунд Івана Федорова варто нагадати історію, коли в Запоріжжі кілер застрелив відстороненого від виконання обов’язків директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Максима Денщика, якому Іван Федоров раніше погрожував вбивством.

    На початку травня Максим Денщик заявив про тиск з боку голови Запорізької ОВА Івана Федорова та погрози «розправи» (на скріншоті), а незабаром його усунули з посади.

    Напад стався за місцем проживання чиновника біля під’їзду, вистрілили щонайменше 4 рази. Усі кулі влучили в живіт. Максим Денщик помер у реанімації.

    Варто відзначити, що незважаючи на суспільний резонанс, безпосередні виконавці вбивства  Максима Денщика до цього часу перебувають на волі. Всі вони родом із рідного міста Михайла Федорова – Мелітополя.

  • Реакція Ілона Маска: американський мільярдер розкритикував Володимира Зеленського на тлі політичних дискусій у США

    Реакція Ілона Маска: американський мільярдер розкритикував Володимира Зеленського на тлі політичних дискусій у США

    Американський мільярдер і технопредприємець Ілон Маск різко висловився на адресу президента України Володимира Зеленського, заявивши, що той «зайшов надто далеко» (“has gone too far”).

    Ця заява пролунала на тлі нового витка напруденості в американсько-українських відносинах та публічних дискусій у Вашингтоні щодо подальшої підтримки Києва та перспектив врегулювання конфлікту.

    Контекст та реакція:

    • Позиція Маска: Маск підтримав критику на адресу українського керівництва, взоруючись на заяви американських політиків про необхідність перегляду підходів до військової допомоги та умов ведення переговорів з Росією.
    • Політичний резонанс: Подібні заяви черговий раз підкреслюють складність комунікації між частиною американського істеблишменту та офіційним Києвом у критичні моменти міжнародної дипломатії.

     

  • Під главою НБУ “захиталось крісло”. Основні скандали за участі Андрія Пишного

    Під главою НБУ “захиталось крісло”. Основні скандали за участі Андрія Пишного

    Глава НБУ Андрій Пишний за час перебування на посаді став фігурантом десятків корупційних та політичних скандалів, після яких чиновник такого рівня в європейській країні мав би подати у відставку.

    Підробний диплом та “шаги некомпетентності” – чому фінансова спільнота сумнівається у профпридатності Андрія Пишного

    Вперше серйозні сумніви щодо рівня компетенції глави Нацбанку Андрія Пишного виникли після винесення в публічний простір інформації щодо “підробленого диплома глави Нацбанку”.

    Нагадаємо, Андрій Пишний за освітою юрист. З 1991 по 1996 рік навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету.  Після навчання, у з 1996 по 2000 рік лишався в ньому викладачем-стажистом та асистентом кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права.

    З 1998 року Андрій Пишний продовжив будувати кар’єру юриста заснувавши та очоливши  юридичну компанію “Правкон” у Чернівцях,  з 2027 року і політичну, ставши першим заступником секретаря РНБО. Пізніше “засвітився” у політичних проектах “Фронту змін” Арсенія Яценюка та “Батьківщини” Юлії Тимошенко.

    Банківська кар’єра Андрія Пишного розвивалась паралельно з його політичним ростом, але знову ж таки, в якості юриста.

    Нагадаємо, у 2000 році Пишний очолив юридичне управління “Ощадбанку”, а у 2001 році став директором департаменту правового забезпечення.

    З 2003 по 2007 рік був першим заступником голови правління “Ощадбанку”. З грудня 2004 по травень 2005 року виконував обов’язки голови “Ощадбанку”.

    Щоб перейти із статуса “юриста” в статус “економіста” та отримати право займати високі посади у банківському секторі, Андрій Пишний у 2025 році “показує” документи про закінченчення Українську академію банківської справи НБУ.

    Але з підйомом Пишного по карєрних сходинках, виникають питання до легітимності його диплома.

    Зокрема, журналісти ставлять під сумнів процедуру переведення Пишного між вишами у 2000-х роках – з Чернівецького університету до Української академії банківської справи  і припускають, що вона могла відбуватися з порушеннями.

    Нагадаємо, підставою для зарахування Андрія Пишного одразу на четвертий курс в академію НБУ стали довідки про навчання у Сумській філії приватного “Університету сучасних знань”, існування та повноваження якої не підтверджуються державними реєстрами освітніх закладів.

    Щодо ректора цього ВНЗ Володимира Василенка та ще восьми осіб (серед них – сам Андрій Пишний), які отримали дипломи на підставі виданих їм довідок, у жовтні 2006 року прокуратурою міста Суми було порушено кримінальну справу за скоєння злочину передбаченого ст. 364 ч.2 та ст. 366 ч.2 Кримінального кодексу України.

    Проте, 21 травня 2007 року рішенням Зарічного районного суду міста Суми у кримінальній справі № 1-252/07 було пред’явлено обвинувальний вирок лише Володимиру Василенку, а стосовно Андрія Пишного та інших осіб 25 квітня 2007 року слідчим Василем Матішенцем було винесено постанову про відмову у притягненні їх до кримінальної відповідальності.

    Водночас у 2012–2013 роках правоохоронні органи знову поверталися до цієї теми. Зокрема, у межах кримінального провадження за ознаками використання завідомо підроблених документів суд надавав дозвіл на доступ до особової справи Андрія Пишного, яка зберігалася в матеріалах попереднього кримінального провадження та була вилучена як речовий доказ.

    Внаслідок скандалу з підробленим дипломом глави Нацбанку, нардеп Дмитро Разумков у 2025 році публічно закликав Пишного або дати покази на засіданні Слідчої комісії профільного комітету в Раді, або подати у відставку.

    Але замість відставки Андрій Пишний вирішив натиснути на суддів, в результаті чого рішення суду, який зобовʼязував надати слідчим документи про освіту голови Національного банку України Андрія Пишного зникли із судового реєстру.

    Крім питань до “диплому”, у фінансових колах піднялась дискусія про “рівень компетентності” глави Нацбанку після його ініціативи про “перейменовання копійки на шаг” під час війни.

    Зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку заявила, що “економічного сенсу в перейменуванні немає, витрати для ринку капіталу значні, доведеться змінювати ІТ-системи та реєстри, фінансування не передбачено, а під час війни це відволікає ресурси від реальних завдань”.

    Родинний бізнес сім’ї Пишних – низка скандалів та ймовірні корупційні зловживання

    Окремо варто відзначити низку скандалів пов’язаних з родиною Андрія Пишного.

    Так, через доньку Світлану та дружину Людмилу Пишну, глава Нацбанку може бути пов’язаний із юридичним бізнесом, що заробляє мільйони на держбанках.

    Через доньку Світлану прослідковується зв’язок Пишного із власником юридичної компанії “Астерс” Олексієм Дідковським, який отримує сотні мільйонів гривень від державних банків. Ці підозри виникли після аналізу активів, оформлених на доньку Пишного – Світлану, та її зв’язків із низкою бізнес-структур.

    Олексій Дідковський своє найбільше замовлення – допомогу американським юристам, отримав від “Ощаду” за часів, коли фінустанову очолював Пишний. Майже одночасно дружина Пишного стала бізнес-партнером Сергія Слюсаренка, який разом із Дідковським володіє “Укрборгом”.

    Сім’я Пишного будує маєток  у Лебедівці площею майже 900 квадратів по сусідству зі Слюсаренком, а “Астерс” Дідковського, зокрема й завдяки партнерству з держбанками, – чи не найбільша юридична фірма в Україні, що спеціалізується на фінансах і банках.

    В контексті ймовірного використання Андрієм Пишним доньки та дружини для приховування активів та легалізації коштів, варто ззгадати історію з багатомільйонною позикою, яку дружина голови НБУ – Людмила Пишна взяла ще у 2021 році.

    Людмила Пишна отримала 15 млн грн від ужгородської підприємиці Ларіни Котик, однак попри значні задекларовані доходи борг не повернула, що наштовхує на підозри про легалізацію таким чином коштів, отриманих злочинним шляхом.

    Неформальні зустрічі Андрія Пишного з банкірами та бізнесменами під прикриттям “допомоги дітям”

    За інформацією ЗМІ, арт-галерея у ТЦ “Домосфера”, співзасновницею якої була Людмила Пишна слугував неформальною площадкою для зустрічі глави Нацбанку з цілим рядом впливових банкірів та бізнесменів, серед яких співвласник Monobank Олег Гороховський, Томаш Фіала (Dragon Capital), В’ячеслав Мішалов, Сергій Тігіпко, Олексій Зозуля (Foxtrot).

    Формально простір позиціонувався як благодійний проект на підтримку “Охматдиту”. Інформація про справжні цілі функціонування галереї стали відомі після конфлікту Людмили Пишної з Наталією Заболотною, який перейшов у публічну площину.

    Окремо варто відзначити, що зі слів Наталії Заболотної, сім’я Пишних могла привласнити 1 млн грн із зібраних для Охмадиту коштів.

    Зокрема, із зібраних на аукціонах арт-галереї  4,5 млн грн на реабілітаційні кабінети “Охматдиту” було спрямовано 3,5 млн; доля ще 1 млн грн, за словами Заболотної, не була документально підтверджена.

    На рахунки благодійного фонду “Відчуй”, співзасновниками якого є сам Пишний та колишній керівник Офісу президента Андрій Єрмак, у 2024 році надійшло 162 млн грн, у 2023-му – 68 млн грн.

    Активне зростання надходжень до БФ “Відчуй”  збіглося з призначенням Пишного головою НБУ, що може свідчити про використання інфраструктури фонду для легалізації коштів, отриманих корупційним шляхом.

    “Пишний за викликом”: глава НБУ на плівках Міндіча

    Після публікацій “плівок Мндіча”, стало зрозуміло, що Нацбанком керує людина, основна задача якої обслуговування інтересів вузького кола топових бізнесменів та чиновників, які наживаються на українській енергетиці та оборонці.

    Зокрема, фігуранти антикорупційного розслідування НАБУ Тимур Міндіч та екс-міністр оборони Рустем Умєров в приватних розмовах відносно глави Нацбанку вживають фрази на кшталт “викличи Пишного”.

    Розшифровка плівок Міндіча пролила світло на головне питання – як людина з фейковим дипломом, фігурант низки корупційних скандалів до цього часу залишається главою Нацбанку.

    Водночас, за інформацією джерел, після вручення детективами НАБУ підозри екс-главі ОП Андрію Єрмаку, найближчим часом у відставку може піти і його протеже Андрій Пишний.

  • Понад 150 депутатів місцевих рад їздили за кордон: скільки це коштувало

    Понад 150 депутатів місцевих рад їздили за кордон: скільки це коштувало

    Понад 150 депутатів місцевих рад у 2025 році побували в закордонних відрядженнях. Із місцевих бюджетів на ці поїздки спрямували близько 2,4 млн грн, водночас частина обранців подорожувала за власний кошт або за рахунок сторони, що приймала. Такі дані оприлюднив Рух ЧЕСНО після аналізу відповідей міських рад на інформаційні запити та відкритих джерел.

    Хто має право на виїзд

    Відповідно до постанов Кабінету Міністрів, депутати місцевих рад можуть виїжджати за кордон на підставі розпорядження про службове відрядження. У 2025 році уряд дозволив жінкам-депутаткам міськрад перетинати кордон, за винятком тих, хто обіймає оплачувані посади в органах місцевого самоврядування.

    Посилення правил відбулося на тлі скандалів із зловживаннями. Резонансним став випадок народного депутата Микола Тищенко, який на початку 2023 року перебував у Таїланді. Тоді голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що не підписував розпорядження про його відрядження.

    Подібні історії стосувалися також Віталія Борта, Артема Дмитрука та Олександра Куницького, які після виїзду за кордон у відрядження вчасно не повернулися до України.

    Скільки витрачають міськради

    Підходи до кількості відряджень і фінансування відрізняються залежно від міста. Лідером за кількістю відряджених депутатів стала Львівська міська рада — 36 осіб. Із бюджету на ці поїздки виділили понад 1,4 млн грн.

    У Сумській міській раді за кордон виїжджали 8 депутатів, але витрати склали понад 405 тис. грн — одна з найвищих середніх сум на одного обранця. Частина депутатів їздила за власний рахунок або коштом сторони, що приймала.

    Київська міська рада витратила на відрядження 164 тис. грн — при тій самій кількості відряджених, що й у Сумах. Найменше депутатів виїжджали з Полтавської, Запорізької, Черкаської та Житомирської міськрад.

    У низці міст, зокрема в Кропивницькому, Рівному та Херсоні, кошти з бюджету на відрядження депутатів не виділяли. У Дніпрі та Тернополі витрати компенсували лише тим депутатам, які перебувають у трудових відносинах із радою.

    Поїздки та питання прозорості

    Окрему увагу привернув депутат Луцької міської ради Роман Кравчук, який протягом року тричі відвідував США. Водночас у відповіді міськради на запит про закордонні відрядження за 2025 рік його ім’я не згадується. Сам депутат публікував фото із зустрічей, зокрема з американськими політиками.

    Коли відрядження стають предметом розслідувань

    Попри те, що більшість поїздок мають гуманітарну чи дипломатичну мету, правоохоронці неодноразово фіксували випадки фіктивних відряджень.

    Так, депутату Дніпровської міської ради Руслану Вишневецькому повідомили про підозру через використання підроблених документів для виїзду за кордон. За даними слідства, замість офіційних зустрічей в Угорщині він разом із родиною поїхав на відпочинок до Греції.

    Голова Кушугумської громади Володимир Сосуновський, за версією правоохоронців, організував схему виїзду депутатів за кордон на підставі фейкових листів-запрошень.

    У Києві керівника апарату КМДА Дмитра Загуменного підозрюють у підробленні запрошень для оформлення службових відряджень до ЄС, під час яких він перебував на відпочинку в Іспанії та Італії. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

    Також заступника голови Полтавської обласної ради Олега Бєлоножка підозрюють у використанні службового відрядження до Польщі для особистої поїздки до Португалії.

    Баланс між користю та підзвітністю

    Закордонні відрядження можуть бути ефективним інструментом для налагодження партнерств, залучення гуманітарної допомоги та розвитку міжнародної співпраці. Водночас відсутність прозорої звітності щодо мети поїздок, джерел фінансування та результатів створює ризики зловживань.

    Експерти наголошують, що відкритість і публічність інформації про відрядження — ключова умова довіри громадян до органів місцевого самоврядування.

  • Скандальний нардеп Тищенко увійшов до групи колишніх представників ОПЗЖ

    Скандальний нардеп Тищенко увійшов до групи колишніх представників ОПЗЖ

    Український парламентаризм знову опинився в центрі скандалу після того, як народний депутат Микола Тищенко приєднався до депутатської групи «Відновлення України». Раніше політик залишив фракцію «Слуга народу» на тлі низки резонансних кримінальних історій та політичних конфліктів.

    Вступ Тищенка фактично дозволив групі зберегти своє існування у Верховній Раді. Після втрати одного з депутатів об’єднанню бракувало необхідної мінімальної кількості членів, і новий учасник став вирішальним для її подальшої роботи.

    Депутатська група «Відновлення України» була сформована переважно з колишніх представників забороненої партії ОПЗЖ, що викликало хвилю критики в політичному середовищі. Перехід Тищенка до цього об’єднання багато експертів розцінюють як спробу зберегти політичний вплив і залишитися в активній парламентській діяльності попри репутаційні ризики.

    Паралельно з політичними змінами триває і кримінальна історія навколо самого депутата. Нещодавно суд змінив йому запобіжний захід із нічного домашнього арешту на особисте зобов’язання, що дозволило нардепу повернутися до публічної діяльності та активної присутності у медіапросторі.

    Окремі питання у громадськості викликає й майновий стан родини політика. Зокрема, за відкритими даними, його близькі родичі володіють земельними ділянками у престижних передмістях Києва, де реалізуються котеджні проєкти. Сам депутат, за інформацією журналістських розслідувань, користується елітною нерухомістю, оформленою на пов’язаних осіб.

    Ім’я Тищенка також фігурувало у матеріалах щодо можливих змов підрядників під час отримання державних і комунальних контрактів. Антимонопольний комітет раніше встановлював ознаки узгоджених дій між компаніями, пов’язаними з його оточенням, під час виконання робіт для столичних комунальних підприємств та інфраструктурних проєктів у регіонах.

    На цьому тлі перехід депутата до нової парламентської групи став черговим прикладом політичної трансформації українського парламенту, де кадрові переміщення нерідко відбуваються попри гучні скандали та кримінальні провадження.

  • Нове призначення у Держлікслужбі викликало питання через попередні скандали

    Нове призначення у Держлікслужбі викликало питання через попередні скандали

    Призначення Володимира Короленка на посаду голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками відбулося без гучних заяв про реформування, однак одразу викликало увагу через корупційні історії, пов’язані з його попередньою діяльністю у відомстві. Короленко тривалий час обіймав посаду заступника керівника Держлікслужби за каденції Романа Ісаєнка, період якої супроводжувався низкою резонансних скандалів.

    Одним із найбільш показових епізодів, що знову опинився у фокусі після призначення нового керівника, став кейс із підпільним виробництвом кровоспинного засобу «Кровоспас» в Обухові Київської області. За даними слідства та журналістських розслідувань, ще у 2022 році група осіб організувала виготовлення несертифікованих медичних виробів у непридатному для цього приміщенні. Продукція випускалася без дозвільних документів і з порушенням технічних регламентів, однак у значних обсягах потрапляла до військових аптечок.

    На той момент Володимир Короленко відповідав у Держлікслужбі за напрям державного нагляду. Як встановили журналісти, керівництво відомства було поінформоване про діяльність структур, пов’язаних із виробництвом «Кровоспасу», зокрема громадської організації та комерційної компанії, що фігурували у логістичних ланцюжках. Втім, замість реагування відомство обмежувалося формальними відповідями, посилаючись на мораторій на перевірки.

    Після скасування мораторію у 2024 році очікувалося, що Держлікслужба проведе повноцінні перевірки. Однак, за даними медіа, позапланові інспекції в Обухові носили формальний характер. Посадовці заявляли про неможливість встановити відповідальних осіб, попри наявність документів щодо оренди приміщень, перевезення продукції та фінансових операцій. Результати перевірок намагалися обмежити у доступі, що лише посилило підозри щодо небажання відомства доводити справу до кінця.

    На цьому тлі призначення Короленка відбулося після відставки Романа Ісаєнка, який залишив посаду на тлі скандалів, пов’язаних із закупівлями експертних послуг та підозрами у допуску на ринок контрабандних лікарських засобів російського походження. Кадрове рішення фактично означало спадкоємність управлінської команди, а не її перезавантаження.

    Аналітики зазначають, що ключове питання полягає не лише в минулих скандалах, а й у спроможності нового керівника змінити підхід до регуляції фармацевтичного ринку. Багаторічна відсутність жорсткої реакції на підпільне виробництво медичних виробів під час війни ставить під сумнів готовність нинішнього очільника Держлікслужби перейти від формального нагляду до реального захисту пацієнтів і військових.

    Перші кадрові та управлінські рішення Короленка покажуть, чи стане його призначення спробою відновити довіру до фармацевтичного регулятора, чи ж Держлікслужба й надалі залишатиметься інституцією, яка зберігає старі практики під новою вивіскою.

  • Гаврилюк повернувся в Міноборони щоб відтіснити людей Умєрова від закупівель

    Гаврилюк повернувся в Міноборони щоб відтіснити людей Умєрова від закупівель

    За інформацією наших джерел, Івана Гаврилюка повернули в Міноборони щоб контролювати поставки зброї та витіснити з процесу людей Рустема Умєрова.

    Нагадаємо, правою рукою нового Міністра оборони Дениса Шмигаля став Іван Гаврилюк, який напряму співпрацює з американським збройним лобі та, за інформацією джерела, має витіснити з процесу закупівель людей Рустема Умерова.

    Іван Гаврилюк разом з нещодавно призначеною – Оксаною Ферчук, в Міноборони будуть відповідати за “відбілювання закупівель”.

    Нагадаємо, за керівництва відомством Олексієм Резніковим та Рустемом Умєровим цей напрямок обріс корупційними скандалами та стає вкрай “токсичним” для влади.

    Як повідомляє наше джерело в Міноборони, Гаврилюк та Ферчук поставлено завдання так перебудувати корупційні потоки, щоб прибрати видимі порушення на кшталт “яйця по 17” чи “дрони від Генерала Черешні, половина з яких не придатна для роботи на фронті”.

    Зв’язка “Гаврилюк-Ферчук” невипадкова. Генерал-лейтенант Іван Гаврилюк є висококласним спеціалістом з військової логістики, як і а Оксана Ферчук, яка офіційно в Міноборони курує напрямок “цифровізації”,  насправді також є спеціалістом з питань логістики.

    За інформацією джерела, Гаврилюк та Ферчук мають разом вибудувти схему, при якій  на всьому шляху поставки зброї – від закупівлі до логістики будуть інтегровані “свої” компанії, які будуть “відщіпувати” на кожному етапі, але зовні – все буде виглядати “чисто”.

    Нагадаємо, Івана Гаврилюка пов’язують з рядом корупційних скандалів, таких як відправка 78 млрд грн польській фірмі-посередниці PHU Lechmar Sp. z o.o. на закупівлю боєприпасів, в той як вітчизняні виробники залишилися без замовлень та скандал з “бракованими мінами”.

  • НАЗК розкрив причини збільшення корупційних скандалів у ЗСУ

    НАЗК розкрив причини збільшення корупційних скандалів у ЗСУ

    Заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Артем Ситник прокоментував зростання корупційних ризиків у Збройних силах внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації.

    За його словами, війна завжди призводить до збільшення корупційних ризиків, навіть у тих сферах, де рівень корупції в мирний час був низьким.

    Ситник пояснив зростання корупції в Збройних силах значним збільшенням бюджету, який став найбільшим з початку повномасштабного вторгнення. Проте він зауважив, що зараз основний пріоритет полягає в тому, щоб запобігти корупції в армії, щоб не створювати підстав для російської пропаганди, яка стверджує, що в Україні все корумповано та розкрадається.

    Також він зазначив, що роботу правоохоронних органів можна вважати досить ефективною, оскільки вони виявляють корупцію, що свідчить про певний прогрес у зниженні корупційних ризиків.

    Щодо скандалів, пов’язаних із закупівлями у Збройних силах, слідчі викрили справу про оборудки з закупівлями одягу та білизни, а також корупційну схему придбання боєприпасів. Відповідні особи знаходяться під слідством або вже підлягли арешту.