Mmakaje

Позначка: опалювальний сезон

  • Енергетика йде під землю: у Запоріжжі першими в Україні почали будувати захищені об’єкти

    Енергетика йде під землю: у Запоріжжі першими в Україні почали будувати захищені об’єкти

    У Запорізькій області почали будувати підземні енергетичні об’єкти, які мають захистити критично важливе обладнання від російських ракет, дронів та авіабомб. Підземні конструкції вже зводять на двох трансформаторних підстанціях, а до початку опалювального сезону в регіоні планують завершити захист усіх ключових трансформаторів.

    Про це начальник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров розповів в інтерв’ю Укрінформу. За його словами, Запорізька область стала першою в Україні, де почали реалізовувати такий проєкт.

    «Ми почали будувати підземні енергетичні об’єкти. На двох трансформаторних підстанціях зводимо підземні конструкції. Такого ніхто в Україні не робив, ми це робимо першими і вперше», — заявив Федоров.

    Проєкт реалізують на тлі систематичних російських атак на енергетичну інфраструктуру прифронтової Запорізької області та підготовки регіону до опалювального сезону 2026–2027 років.

    Найцінніше обладнання ховають від російських ударів

    За словами Федорова, особливу увагу приділяють захисту трансформаторів. Це одні з найдорожчих і водночас найбільш вразливих компонентів енергетичної системи.

    Пошкодження такого обладнання може мати наслідки далеко за межами самої підстанції. Вихід трансформатора з ладу здатен ускладнити передачу та розподіл електроенергії, а його швидка заміна не завжди можлива.

    Федоров зазначив, що виготовлення трансформатора в середньому займає близько дев’яти місяців. Саме тому завдання полягає не лише у відновленні пошкодженого обладнання після російських атак, а й у фізичному захисті найбільш критичних елементів до можливого удару.

    Очільник ОВА не став розкривати кількість і місця розташування об’єктів із міркувань безпеки.

    Водночас він повідомив, що наразі в області захищено вже понад половину ключових трансформаторів.

    «Більше половини вже захищено, до зими захистимо всі», — сказав Федоров.

    За його словами, відповідні будівельні роботи перебувають на завершальній стадії.

    Захисні споруди вже пройшли перевірку атаками

    Фізичний захист енергетичних об’єктів у Запорізькій області вже довелося перевіряти не під час випробувань, а безпосередньо в умовах російських атак.

    За словами керівника ОВА, раніше побудовані укриття витримували удари російських дронів типу Shahed та близькі влучання керованих авіаційних бомб.

    Федоров стверджує, що після таких атак захищене обладнання залишалося працездатним.

    Це особливо важливо для Запорізької області, значна частина якої перебуває у безпосередній близькості до фронту.

    Російські війська мають можливість застосовувати проти регіону не лише далекобійні ракети й ударні безпілотники, а й керовані авіаційні бомби. Через це енергетична інфраструктура області постійно перебуває під загрозою повторних ударів.

    Навіщо енергетичні об’єкти переносять під землю

    Україна вже кілька років будує багаторівневий фізичний захист енергетичної інфраструктури. Його завдання — не зробити підстанції абсолютно невразливими, що в умовах масованих ракетних атак практично неможливо, а мінімізувати наслідки влучань.

    Для цього навколо критичного обладнання споруджують спеціальні бетонні конструкції, захисні стіни та інженерні укриття.

    Однак у Запорізькій області вирішили піти далі та розпочати будівництво підземних конструкцій.

    Технічних характеристик цих об’єктів Федоров не розкриває. Це логічно з погляду безпеки: інформація про конструкцію, точне місце розташування, глибину та рівень захисту стратегічної інфраструктури може бути використана противником.

    Відомо лише, що роботи вже ведуться на двох трансформаторних підстанціях.

    Якщо експеримент продемонструє ефективність, досвід Запорізької області потенційно може бути використаний і в інших регіонах України.

    Запоріжжя готується до нових блекаутів

    Підземні енергооб’єкти — лише одна частина підготовки регіону до наступної зими.

    За словами Федорова, Запорізька область також повністю сформувала мобільний резерв обладнання, необхідного для оперативного відновлення енергопостачання.

    Окрему увагу приділили резервній генерації.

    Завдяки допомозі міжнародних партнерів область, за словами керівника ОВА, на 100% забезпечена резервними дизельними генераторами на випадок нових масштабних відключень електроенергії.

    Таке обладнання особливо важливе для лікарень, об’єктів водопостачання, соціальних установ та іншої критичної інфраструктури.

    Резервні генератори не здатні замінити централізовану енергосистему для всього регіону, однак дозволяють підтримувати роботу найважливіших об’єктів під час аварійних відключень.

    Росія продовжує бити по енергетиці Запоріжжя

    Посилений захист будується не на випадок теоретичної загрози.

    Російські війська регулярно атакують енергетичні об’єкти Запоріжжя та області.

    Зокрема, в ніч проти 7 серпня російська армія тричі атакувала один з енергетичних об’єктів у Запоріжжі. Після ударів виникла пожежа. Через пошкодження без електропостачання залишилися десятки тисяч споживачів.

    Енергетики почали відновлювальні роботи одразу після того, як безпекова ситуація це дозволила.

    Подібні атаки показують одну з головних проблем української енергосистеми під час війни: відновлений після одного удару об’єкт може практично одразу стати ціллю наступної атаки.

    Тому паралельно з ремонтами Україна намагається посилювати фізичний захист обладнання та створювати резерви, які дозволять швидше відновлювати електропостачання.

    Захист енергетики став одним із ключових завдань перед зимою

    Питання захисту генерації, підстанцій і газової інфраструктури стає особливо актуальним напередодні опалювального сезону 2026–2027 років.

    Росія систематично атакує українську енергосистему з осені 2022 року. За цей час під ударами опинялися теплові та гідроелектростанції, високовольтні підстанції, трансформатори, газові об’єкти та мережі розподілу електроенергії.

    Після кожної великої хвилі атак енергетикам доводиться не лише ремонтувати обладнання, а й шукати нові способи його захисту.

    Для прифронтового Запоріжжя ця проблема ще гостріша через невелику відстань до російських позицій та, відповідно, коротший час для реагування на деякі типи загроз.

    Саме тому регіон робить ставку одночасно на кілька напрямків: фізичний захист трансформаторів, підземні конструкції, резервне обладнання та автономні джерела живлення.

    До зими хочуть захистити всі ключові трансформатори

    Головним дедлайном для регіональної влади залишається початок опалювального сезону.

    До цього часу Запорізька ОВА планує завершити захист усіх ключових трансформаторів області.

    Федоров не називає їх кількості та конкретних підстанцій, де ведуться роботи. В умовах війни така інформація не розголошується.

    Проте понад половину необхідного обладнання, за його словами, вже захищено, а роботи на інших об’єктах перебувають на фінальній стадії.

    Будівництво перших підземних енергооб’єктів фактично стає наступним етапом цієї роботи.

    Російські атаки на українську енергетику повністю припинити неможливо, однак завдання таких інженерних рішень — зробити окреме влучання менш руйнівним і не дозволити противнику одним ударом залишити без електроенергії велику кількість людей.

    Для Запоріжжя, яке регулярно перебуває під ракетними, дроновими та авіаційними ударами, ця підготовка може стати критично важливою вже найближчої зими.

  • «Тікайте з міст і купуйте дрова»: українців лякають катастрофою взимку — що з цих прогнозів правда

    «Тікайте з міст і купуйте дрова»: українців лякають катастрофою взимку — що з цих прогнозів правда

    В українському інформаційному просторі напередодні опалювального сезону 2026–2027 років дедалі частіше з’являються тривожні прогнози про нібито неминучий «зимовий апокаліпсис». Українцям радять залишати великі міста, купувати генератори й дрова, запасатися продуктами та готуватися до тривалої відсутності світла, води й опалення. Окремі Telegram-канали пішли ще далі та почали поширювати інформацію про нібито двотижневі «локдауни» у Києві, Харкові й Одесі.

    Енергетичні експерти та Центр протидії дезінформації застерігають: реальна загроза нових російських атак на енергетику справді існує, однак конкретні сценарії про неминучий колапс великих міст або їх «закриття» наразі не мають підтвердження. Частина таких повідомлень може бути елементом російських інформаційних операцій, а частина — гучними припущеннями людей, які не мають доступу до реальних планів підготовки енергосистеми.

    «30 секунд — і вибух»: українців закликають готуватися до найгіршого

    Хвиля тривожних прогнозів посилилася після низки заяв відомих політиків, військових та експертів.

    Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, говорячи про безпекову ситуацію у столиці, попереджав, що киянам варто бути готовими до життя в умовах надзвичайно короткого проміжку між оголошенням повітряної тривоги та можливим ударом. Раніше він також зазначав, що люди, які психологічно більше не витримують постійних атак і мають можливість тимчасово залишити Київ, можуть нею скористатися.

    Ще більш песимістичний сценарій озвучив військовослужбовець і колишній банкір Андрій Оністрат. Він припускав, що восени Росія може спробувати знищити українські теплові електростанції, а громадянам варто заздалегідь подумати про генератори, інвертори, сонячні панелі та інші автономні джерела енергії.

    У соцмережах ці заяви швидко трансформувалися у значно категоричніші формулювання: «світла не буде всю зиму», «Київ доведеться залишити», «газ вимикатимуть районами», а великі міста начебто планують закривати на два тижні через енергетичний колапс.

    Однак між попередженням про реальну воєнну загрозу та твердженням, що конкретний катастрофічний сценарій обов’язково станеться, є суттєва різниця.

    У ЦПД спростували інформацію про «локдауни»

    На повідомлення про нібито майбутні двотижневі локдауни у великих українських містах відреагував керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.

    За його словами, твердження про майбутнє «закриття» Києва, Харкова та Одеси не мають під собою належного підґрунтя, а люди, які озвучують такі сценарії, не беруть участі у процесі державної підготовки до наступного опалювального сезону.

    Коваленко також звернув увагу на саме використання поняття «локдаун»: минулої зими жодних локдаунів через ситуацію в енергосистемі в Україні не було, а масштабні обмеження такого типу застосовувалися передусім під час пандемії COVID-19.

    ЦПД закликає українців перевіряти походження таких прогнозів і орієнтуватися на інформацію профільних державних органів та фахівців.

    Подібна інформаційна тактика вже використовувалася Росією раніше. Центр протидії дезінформації ще перед попередніми опалювальними сезонами попереджав про кампанії навколо так званої «чорної зими». Їхня суть полягає у максимальному перебільшенні реальних проблем енергетики, створенні враження неминучої гуманітарної катастрофи та перекладанні відповідальності за наслідки російських атак із РФ на українську владу.

    Експерт: загрози реальні, але «кінець світу» прогнозувати неможливо

    Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» та експерт з енергетичної безпеки Михайло Гончар вважає, що в українському інформаційному просторі зараз одночасно працюють два фактори: російські інформаційно-психологічні операції та бажання окремих публічних осіб привернути увагу максимально гучними прогнозами.

    При цьому експерт не заперечує головного ризику: Росія продовжує системно атакувати критичну інфраструктуру України, а інтенсивність та масованість ударів зросли. Серед регіонів із підвищеними ризиками він називає Чернігівську, Сумську, Харківську, Запорізьку, Дніпропетровську, Херсонську, Одеську та Миколаївську області, а також Київ.

    Тобто ймовірність перебоїв зі світлом, теплом чи водопостачанням не можна виключати. Проте вона залежатиме від одразу багатьох факторів: інтенсивності російських ударів, результативності української ППО, швидкості ремонтів, температури повітря, рівня споживання електроенергії та газу, доступної генерації та стану мереж.

    Саме тому вже у серпні неможливо достовірно заявити, що взимку певне місто обов’язково залишиться без світла чи тепла на конкретну кількість годин або днів.

    Гончар нагадує, що рекомендації мати резервні джерела живлення, запас води та за можливості альтернативне місце проживання не з’явилися у 2026 році. Подібні поради українці отримували ще після першої воєнної зими 2022–2023 років.

    Що насправді робить держава перед зимою

    Попри панічні прогнози, підготовка до опалювального сезону 2026–2027 років офіційно розпочалася задовго до осені.

    Ще у квітні уряд затвердив прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу. Базовий сценарій передбачає накопичення у підземних газових сховищах 14,6 млрд кубометрів газу до початку опалювального сезону.

    У Міненерго окремо визначили критичний мінімум — 13,2 млрд кубометрів. За оцінкою відомства, такого обсягу має вистачити для проходження зими навіть за складного сценарію із сильними морозами та масованими російськими атаками.

    Це, однак, не означає, що ризики усунуто.

    Міністр енергетики Денис Шмигаль прямо заявляв, що наступний опалювальний сезон також проходитиме в умовах війни та цілеспрямованих атак Росії, зокрема на газову інфраструктуру. Тому прогнозний баланс може коригуватися залежно від безпекової ситуації.

    Серед ключових завдань держави на найближчі місяці — контрактування імпортного газу, заповнення підземних сховищ, диверсифікація маршрутів постачання, формування резервів обладнання, проведення ремонтів та підготовка ресурсів для аварійно-відновлювальних робіт.

    Окремий напрямок — посилення захисту енергетичної інфраструктури та розвиток розподіленої генерації, яка має зменшити залежність міст і громад від декількох великих енергооб’єктів.

    Україна також потребує значних коштів на проходження наступного сезону. За попередніми оцінками Міненерго, йдеться щонайменше про 5,4 млрд євро на комплекс заходів, пов’язаних із підготовкою до зими. Серед пріоритетів називали ремонтну кампанію, захист об’єктів, розподілену генерацію, закупівлю обладнання та накопичення газу.

    Чи може зима справді бути важкою

    Так. І саме тут важливо не впасти в іншу крайність та не називати будь-які попередження «фейками».

    Енергосистема України працює в умовах повномасштабної війни, а Росія протягом кількох років послідовно намагається знищувати генерацію, підстанції, теплову та газову інфраструктуру.

    Михайло Гончар звертає увагу, що нинішні російські удари стали масованішими, а противник змінює тактику, концентруючи атаки на окремих регіонах і конкретних вузлах інфраструктури.

    Тому сценарій аварійних або планових відключень електроенергії взимку залишається цілком реальним. Так само можливі локальні проблеми з опаленням або водопостачанням після конкретних атак.

    Але принципова різниця полягає у формулюванні.

    «Росія спробує атакувати енергетику, тому варто підготувати резерв води, заряджені павербанки та автономне освітлення» — обґрунтоване попередження.

    «У листопаді всі ТЕС будуть знищені, Київ закриють на два тижні, а людям треба негайно тікати в села» — сценарій, для якого наразі немає достовірних підтверджень.

    Чому «зимовий апокаліпсис» вигідний Росії

    Страх перед холодом і темрявою Росія використовує як інформаційну зброю не перший рік.

    ЦПД раніше прогнозував, що навколо опалювального сезону російські інформаційні ресурси намагатимуться просувати наративи про «катастрофу енергетики», «нездатність держави підготуватися до зими» та нібито неминучий колапс комунальної системи. Мета таких повідомлень — не просто налякати людей, а посилити суспільне невдоволення та перенести фокус із причини проблем — російських ударів — на внутрішні конфлікти в Україні.

    При цьому пропаганда може використовувати цілком реальні події. Якщо після ракетної атаки місто кілька годин перебуває без електроенергії, це подається не як наслідок конкретного російського удару та подальшої аварії, а як доказ нібито «повного розвалу енергосистеми».

    Саме поєднання реального ризику з перебільшеним прогнозом робить такі інформаційні кампанії особливо ефективними.

    То готуватися до зими чи ні

    Експерти фактично радять відокремлювати підготовку від паніки.

    З огляду на війну розумним залишається базовий запас питної води, заряджені павербанки, ліхтарі, батарейки, запас необхідних ліків, можливість заряджати засоби зв’язку та розуміння, де розташований найближчий Пункт незламності.

    У приватному будинку можуть бути доречними альтернативне опалення або генератор — але лише за умови правильного та безпечного використання.

    Натомість продавати житло, масово залишати Київ чи інші міста або закуповувати дрова лише через анонімні повідомлення про «двотижневі локдауни» підстав наразі немає.

    Російські удари залишають майбутній опалювальний сезон непередбачуваним, і гарантувати повну відсутність відключень сьогодні не може ніхто. Але так само немає фактичних підстав стверджувати, що Україну вже гарантовано очікує тотальний зимовий колапс.

    Саме тому головний принцип напередодні зими 2026–2027 років залишається простим: бути готовими до складних сценаріїв, але не плутати готовність із панікою.

  • Сумщину готують до важкої зими: на енергообладнання спрямують майже €55 мільйонів

    Сумщину готують до важкої зими: на енергообладнання спрямують майже €55 мільйонів

    Сумську область, яка регулярно зазнає російських ударів по енергетичній інфраструктурі, посилено готують до осінньо-зимового періоду 2026/2027 років. Для підприємств енергетичного комплексу регіону вже схвалили закупівлю обладнання майже на 54,9 млн євро, паралельно будують додаткову розподілену генерацію, резервну лінію електропередачі та шукають нові способи захисту трансформаторів від FPV-дронів.

    Про підготовку регіону повідомив перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль після робочої поїздки на Сумщину 14 серпня. Він провів нараду з керівництвом області та представниками енергетичних підприємств, основною темою якої стала здатність регіону пережити наступну зиму в умовах можливих нових російських атак.

    Особлива увага до Сумщини невипадкова. Це прикордонний регіон, де енергетичні мережі працюють в умовах постійного ризику повторних пошкоджень. Тому підготовка до зими тут уже не обмежується звичайними ремонтами: влада створює резервні схеми живлення, розосереджену генерацію та фізичний захист ключового обладнання.

    На обладнання для Сумщини схвалили €54,9 млн

    За інформацією Шмигаля, Фонд підтримки енергетики України за заявками підприємств Сумської області погодив закупівлю необхідного обладнання загальною вартістю 54,9 млн євро.

    Із цієї суми контракти вже укладено приблизно на 22,7 млн євро. Ще на 9 млн євро тривають тендерні процедури.

    Це означає, що значна частина фінансування вже перейшла зі стадії заявок до практичних закупівель. Йдеться про обладнання, яке має допомогти відновлювати мережі після атак, створювати резерви та швидше повертати електропостачання споживачам у випадку пошкоджень.

    Фонд підтримки енергетики України став одним із ключових міжнародних механізмів постачання обладнання для української енергосистеми. Лише від початку 2026 року міжнародні партнери передали Україні тисячі одиниць енергетичного обладнання — трансформатори, генератори, кабелі та інші компоненти, необхідні для аварійно-відновлювальних робіт.

    Будують додаткову резервну лінію

    Один із ключових проєктів на Сумщині — введення в експлуатацію додаткової резервної лінії електропередачі.

    Її завдання — створити альтернативний маршрут живлення на випадок, якщо основна мережа буде пошкоджена внаслідок обстрілу.

    Саме резервування стало одним із головних принципів підготовки української енергосистеми до наступної зими. Міненерго визначає серед пріоритетів на сезон 2026/2027 років фізичний захист критичних вузлів, створення стратегічних запасів обладнання та максимально швидке розгортання розподіленої генерації.

    Для прикордонних областей це особливо важливо: навіть відремонтована велика лінія може знову опинитися під ударом, тому енергетики намагаються зробити систему такою, щоб вона мала кілька варіантів живлення.

    Захист від FPV-дронів стає окремим завданням

    На нараді окремо обговорювали захист трансформаторів.

    Традиційно Україна будувала захисні споруди передусім проти уламків ракет і далекобійних ударних безпілотників. Однак зі зміною характеру російських атак виникла нова проблема — застосування FPV-дронів проти енергетичних об’єктів у прикордонних районах.

    Тому для Сумщини розглядають нові технічні рішення, здатні додатково прикрити трансформатори та інше дороге високовольтне обладнання.

    Втрата великого трансформатора є особливо чутливою, адже такі агрегати складно швидко виготовити або замінити. Саме тому держава одночасно працює над фізичним захистом об’єктів та формуванням резервів компонентів, які найчастіше пошкоджуються під час атак.

    Потрібно ще 36,4 МВт локальної генерації

    Інший ключовий напрям — розподілена генерація.

    Затверджений план стійкості Сумської області передбачає встановлення додаткових 36,4 МВт потужності.

    Однак станом на середину серпня реально введено лише 2,4 МВт. Це близько 7% від запланованого обсягу.

    Шмигаль заявив, що будівельні роботи вже тривають на всіх визначених майданчиках, але доручив суттєво прискорити їх.

    Розподілена генерація принципово відрізняється від великих електростанцій: замість одного потужного об’єкта створюється багато менших джерел електроенергії — газопоршневих і когенераційних установок, малих електростанцій, сонячних комплексів із накопичувачами.

    Такий підхід робить систему менш вразливою. Знищення одного об’єкта не залишає без живлення весь великий район.

    Міненерго називає цю модель мережею своєрідних «енергетичних сот» — автономних або напівавтономних кластерів, де критична інфраструктура може продовжувати працювати навіть після пошкодження центральної мережі. У 2026 році серед регіонів, де планується будівництво нової генерації, прямо називалася й Сумщина.

    Уже працюють 30 сонячних станцій

    Окрема частина плану стосується сонячної енергетики.

    На Сумщині вже введено в експлуатацію 30 сонячних електростанцій загальною потужністю близько 2,5 МВт.

    До кінця року їх кількість планують збільшити більш ніж удвічі — до 62 СЕС, а сумарну потужність довести приблизно до 4,5 МВт.

    Самих лише сонячних станцій, звичайно, недостатньо для проходження зими: узимку генерація від сонця суттєво залежить від погоди й тривалості світлового дня. Проте для лікарень, водоканалів, адміністративних та інших об’єктів у поєднанні з акумуляторами вони можуть забезпечувати критичне резервне живлення і зменшувати навантаження на центральну мережу.

    Тому СЕС є одним із компонентів ширшої системи, а не заміною традиційній генерації.

    Зима 2026/2027 готується за новими правилами

    По всій Україні підготовка до наступного опалювального сезону вже перейшла активну фазу.

    Станом на 1 серпня необхідні роботи завершили у 83 553 житлових будинках, або приблизно у 58% запланованого житлового фонду. Підготовлено понад 60% котелень та більш як 10,4 тисячі кілометрів теплових мереж.

    Уряд прямо наголошує, що через війну поняття «підготовка до зими» тепер включає значно більше, ніж технічний огляд опалювальної системи.

    Громади повинні формувати запаси палива, готувати аварійні бригади й техніку, мати альтернативні джерела електроенергії та води й бути готовими швидко реагувати після можливих ударів по критичній інфраструктурі.

    Сумщина — один із найскладніших регіонів

    Для прикордонної Сумської області цей підхід особливо актуальний.

    Енергосистема тут має працювати не просто в умовах загального ризику масованих атак, а в зоні, де частина інфраструктури може опинятися під ударами значно частіше.

    Тому ключове завдання — не створити систему, яку неможливо пошкодити, а забезпечити можливість швидко переключити споживачів на інше джерело.

    Саме цим пояснюється одночасне будівництво резервної лінії, розгортання десятків мегаватів локальної генерації, закупівля запасного обладнання та нові способи захисту трансформаторів.

    Чи вистачить часу

    Найбільш проблемним показником поки виглядає розподілена генерація.

    Із запланованих 36,4 МВт на середину серпня запущено лише 2,4 МВт. Тому основний обсяг робіт доведеться завершувати протягом найближчих місяців.

    Водночас факт того, що будівництво вже ведеться на всіх запланованих майданчиках, означає, що частина потужностей може бути введена поступово ще до початку найбільших зимових навантажень.

    Ситуацію додатково ускладнює необхідність не просто будувати нову генерацію, а одночасно ремонтувати мережі після атак і посилювати їхній захист.

    Саме тому підготовка Сумщини фактично перетворилася на створення нової, значно більш децентралізованої енергетичної архітектури.

    Майже €55 млн міжнародної допомоги на обладнання, резервна лінія, 36,4 МВт додаткової генерації та десятки сонячних станцій мають дати області можливість зберігати електропостачання навіть у разі нових масштабних пошкоджень.

    Головним питанням тепер стають темпи реалізації: до початку холодів регіон має встигнути перетворити схвалені проєкти та контракти на реально працююче обладнання.

  • Київ відновив понад 60% зруйнованих енергопотужностей: у КМДА розповіли, чи готова столиця до нової зими

    Київ відновив понад 60% зруйнованих енергопотужностей: у КМДА розповіли, чи готова столиця до нової зими

    Київ продовжує масштабну підготовку до опалювального сезону після надзвичайно складної зими 2025–2026 років, коли російські удари завдали значних пошкоджень столичній енергетичній інфраструктурі. Станом на початок серпня місто відновило вже понад 60% пошкоджених енергетичних потужностей, паралельно будує нові когенераційні установки, резервні джерела тепла та вкладає сотні мільйонів гривень у підготовку житлового фонду.

    Про хід реалізації Плану стійкості розповів виконувач обов’язків першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Петро Пантелеєв. Міська влада зазначає, що основне завдання полягає вже не просто у відновленні того, що було зруйновано російськими атаками, а у створенні більш децентралізованої енергетичної системи, яку буде складніше вивести з ладу одним або кількома масованими ударами.

    За словами Пантелеєва, з міського бюджету та коштів комунальних підприємств на заходи Плану стійкості вже передбачено понад 10 млрд грн. Значний обсяг фінансування надходить також із державного бюджету. Окрім цього, Київ залучає кредитні ресурси міжнародних фінансових інституцій та українських державних банків.

    Раніше КМДА повідомляла, що столиця погодилася реалізовувати програму стійкості за принципом співфінансування 50 на 50 між містом і державою. На засіданні РНБО мер Києва Віталій Кличко також зазначав, що столиця активно залучає зовнішнє фінансування для відновлення та модернізації енергетики.

    Окремий блок робіт стосується відновлення потужностей, пошкоджених під час російських атак узимку 2025–2026 років. За актуальними даними столичної влади, роботи виконані більш ніж на 60%.

    Втім, відсоток відновлення не означає, що вся енергетична система Києва вже готова до нового опалювального сезону. План стійкості значно ширший: він передбачає не тільки ремонт старої інфраструктури, а й створення резервних потужностей, фізичний захист об’єктів, розвиток когенерації та децентралізацію теплопостачання. Ще навесні Київ заявляв, що такі проєкти розраховані не лише на 2026 рік, а на кілька років вперед.

    Одним із ключових елементів нової системи мають стати когенераційні установки, які одночасно виробляють електричну та теплову енергію. Така модель дозволяє не залежати повністю від великих централізованих об’єктів і підтримувати роботу критичної інфраструктури навіть за масштабного відключення електроенергії.

    У КМДА ще наприкінці 2025 року пояснювали, що частину нових міні-ТЕЦ будують одразу всередині захисних споруд. Такі об’єкти мають забезпечувати резервним живленням великі станції теплопостачання, а надлишок виробленої електроенергії за відповідних умов може передаватися до навколишньої мережі.

    За актуальними даними міської влади, Київ уже створив понад 65 МВт когенераційних потужностей, а також понад 16 МВт дизельної генерації. Загалом реалізація запланованих проєктів із когенераційними установками перевищила 65%.

    Це лише частина більш масштабної програми резервного теплопостачання. Київ паралельно працює над створенням приблизно 1,6 ГВт розподіленої теплової генерації. Йдеться про різні рішення — від блочно-модульних котелень до модернізації вже наявних джерел тепла.

    Потреба у такій системі стала особливо очевидною після атак на великі теплоенергетичні об’єкти. У березні уряд, аналізуючи київський План стійкості, прямо називав розвиток розподіленого теплопостачання одним із головних завдань столиці. Початковий варіант документа передбачав, зокрема, захист десятків об’єктів критичної інфраструктури та встановлення понад 200 МВт додаткової електрогенерації для систем тепло-, водопостачання та водовідведення.

    Окремою проблемою залишається житловий фонд. Міська влада виходить із того, що під час тривалих перебоїв із централізованим опаленням навантаження на внутрішньобудинкові електромережі різко зростає: мешканці масово використовують електричні обігрівачі та інше потужне обладнання.

    Тому Київ виділив близько 800 млн грн на ремонт та модернізацію електрощитових у житлових будинках. За словами Пантелеєва, у 2026 році місто планує виконати відповідні роботи на 742 об’єктах. Станом на початок серпня виконано близько п’ятої частини запланованого обсягу.

    Паралельно діють міські програми співфінансування енергостійкості багатоквартирних будинків. Ще навесні КМДА оголосила про розширення таких програм, щоб ОСББ та житлово-будівельні кооперативи могли встановлювати резервні джерела живлення та робити будинки менш залежними від централізованої електромережі.

    За даними Пантелеєва, на початок серпня близько 2 тисяч київських будинків уже отримали ті чи інші елементи енергетичної автономності. Йдеться про генератори, інвертори, акумуляторні системи та сонячні електростанції.

    Понад 200 будинків мають власні сонячні електростанції. Деякі з них, за словами посадовця, вже не тільки забезпечують частину власних потреб, а й можуть віддавати надлишок виробленої електроенергії до зовнішньої мережі.

    Цей напрямок збігається і з державною політикою щодо підвищення енергетичної автономності багатоповерхівок. Уряд розширив програми підтримки ОСББ та ЖБК: вони можуть отримувати пільгові кредити на генератори, сонячні станції та теплові насоси, а частину вартості обладнання компенсує держава.

    Однак підготовка Києва до зими супроводжується і суперечками між центральною та міською владою щодо темпів робіт та фінансування. На початку серпня уряд повідомляв, що оновлений План стійкості Києва все ще мав низку недоліків, які потрібно було оперативно усунути. Зокрема, йшлося про захист критичної інфраструктури, розподілену теплову генерацію та резервні джерела теплопостачання.

    Місто зі свого боку наголошує, що масштаби необхідних робіт значно перевищують можливості лише столичного бюджету. Кличко на засіданні РНБО підкреслював, що відновлення і резервування великих теплових потужностей потребує спільної роботи з державою, оскільки йдеться про об’єкти фактично національного масштабу.

    Ще одна проблема — строки реалізації. Повністю перебудувати систему теплопостачання мегаполіса за кілька місяців неможливо. КМДА ще навесні прямо зазначала, що створення децентралізованої моделі енергетики потребуватиме двох-трьох років і більше. Тому частина робіт спрямована на найближчу зиму, а частина повинна поступово змінити саму архітектуру енергосистеми Києва.

    Головна концепція полягає в тому, щоб у разі нового масштабного удару столиця не залежала від кількох великих джерел тепла та електроенергії. Когенераційні установки, модульні котельні, дизельні станції, сонячна генерація, акумулятори та автономні системи багатоквартирних будинків повинні створити мережу резервів, здатних частково підхопити навантаження після пошкодження централізованої системи.

    Станом на серпень Київ уже пройшов значну частину цього шляху: понад 60% пошкоджених потужностей відновлено, когенераційна програма реалізована більш ніж на 65%, тисячі житлових будинків отримують автономні джерела живлення, а місто разом із державою та міжнародними партнерами акумулює десятки мільярдів гривень.

    Однак це ще не означає повної готовності до будь-якого сценарію. Найскладнішим завданням залишається створення достатньої кількості резервних теплових потужностей і захист енергетичних об’єктів від повторних російських ударів. Саме тому наступні місяці перед початком опалювального сезону стануть вирішальними для того, наскільки стійко Київ зможе пройти зиму 2026–2027 років.

  • Червоноградська збагачувальна фабрика під загрозою зупинки

    Червоноградська збагачувальна фабрика під загрозою зупинки

    Міністерство енергетики України має активніше долучитися до ситуації навколо Червоноградської збагачувальної фабрики та консолідувати позицію державних кредиторів підприємства. Від вирішення питання управління фабрикою залежить можливість повноцінного відновлення її роботи та стабільного постачання вугілля із шахт Львівсько-Волинського басейну на державну теплову генерацію.

    Про це заявив народний депутат України Михайло Бондар.

    За його словами, нині ситуація навколо підприємства фактично залежить від судового процесу та призначення арбітражного керуючого. Наступне судове засідання, за його інформацією, очікується 19 серпня.

    Бондар наголосив, що саме питання управління підприємством залишається одним із ключових факторів, які не дозволяють перейти до повноцінного запуску Червоноградської збагачувальної фабрики. За його словами, Міністерство енергетики має зайняти більш активну позицію та об’єднати державних кредиторів навколо спільного рішення.

    «Я думаю, що Міністерство енергетики має активно включитися, консолідувати десь всіх державних кредиторів і вирішити питання з незалежним арбітражем, з незалежною людиною, яка буде працювати на користь держави», — заявив народний депутат.

    За словами парламентаря, серед кредиторів підприємства є як державні, так і приватні структури. Між ними триває конфлікт, зокрема щодо кандидатури керуючого санацією. Через це процедура оздоровлення підприємства залишається ускладненою, а можливість стабілізувати роботу фабрики відкладається.

    Бондар підкреслив, що без врегулювання питання управління підприємством неможливо забезпечити його повноцінний запуск.

    «Тому питання з Червоноградською фабрикою обов’язково треба вирішити», — наголосив нардеп.

    Проблеми Червоноградської збагачувальної фабрики виникли не вперше. Підприємство тривалий час перебуває у складній фінансовій та управлінській ситуації на тлі процедури санації ПАТ «Львівська вугільна компанія». Серед основних проблем, які впливають на роботу підприємства, називають значну заборгованість, проблеми з управлінням, борги із заробітної плати та фактичне припинення повноцінних виробничих процесів.

    Червоноградська збагачувальна фабрика має важливе значення для вугільної галузі Львівсько-Волинського басейну. Через підприємство проходить процес підготовки та збагачення вугілля, яке видобувають державні шахти регіону. Тому тривала зупинка фабрики може створювати проблеми не лише для самого підприємства, а й для всієї виробничої ланки, пов’язаної з видобутком та використанням вугілля.

    Особливого значення це питання набуває напередодні нового опалювального сезону. Українська енергосистема продовжує працювати в умовах масштабних викликів, пов’язаних із війною та систематичними атаками Росії на енергетичну інфраструктуру. У таких умовах стабільна робота державної теплової генерації та наявність необхідного палива є одним із важливих елементів енергетичної безпеки.

    Саме тому проблеми з постачанням вугілля можуть мати наслідки далеко за межами окремого підприємства. Якщо шахти Львівсько-Волинського басейну не матимуть можливості стабільно передавати підготовлене вугілля споживачам, це потенційно може ускладнити підготовку теплової генерації до періоду максимального зимового навантаження.

    Раніше Михайло Бондар уже звертав увагу на необхідність відновлення ефективного державного управління підприємствами вугільної галузі. За його оцінкою, затягування проблеми з Червоноградською збагачувальною фабрикою створює додаткові ризики для підготовки України до опалювального сезону та загальної енергетичної безпеки.

    На необхідності термінового втручання держави у ситуацію навколо фабрики також наголошувала народна депутатка, голова підкомітету Верховної Ради з питань енергетичної безпеки Вікторія Гриб. Вона заявляла, що підприємство потребує уваги Міністерства енергетики та системного рішення щодо подальшої роботи.

    Наразі одним із ключових етапів має стати судовий розгляд, у межах якого повинно бути вирішене питання подальшого управління підприємством. Наступне засідання очікується 19 серпня. Від його результатів та подальших рішень щодо арбітражного керуючого значною мірою залежатиме, чи зможе підприємство перейти до стабілізації своєї роботи.

    Водночас для держави питання Червоноградської збагачувальної фабрики має не лише господарське, а й стратегічне значення. Підприємство є частиною ланцюга забезпечення української теплової генерації паливом, а тому його стабільна робота може мати значення для проходження майбутнього опалювального сезону.

    За словами Михайла Бондара, держава має не допустити, щоб конфлікт між кредиторами та неврегульоване питання управління блокували роботу підприємства. На його думку, саме Міністерство енергетики має відіграти ключову роль у координації державних кредиторів та пошуку незалежного арбітражного керуючого, який зможе забезпечити відновлення роботи фабрики в інтересах держави.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від рішення суду, позиції кредиторів та готовності Міністерства енергетики долучитися до врегулювання конфлікту. Якщо питання управління буде вирішено, підприємство зможе перейти до наступного етапу — відновлення виробничої діяльності та стабілізації роботи.

  • Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Європі загрожує дефіцит газу взимку: запаси впали до мінімуму

    Запаси природного газу в країнах Європейського Союзу опустилися до рівня, який може створити додаткові ризики для енергетичної безпеки блоку напередодні опалювального сезону. Наразі європейські газові сховища заповнені значно менше, ніж у середньому за останні роки, а особливе занепокоєння викликає ситуація в Німеччині, яка має найбільші потужності зі зберігання газу в ЄС.

    Про це пише Politico.

    За даними видання, традиційна модель підготовки Європи до зими цього року опинилася під тиском. У нормальних умовах трейдери та комунальні підприємства протягом літа закуповують природний газ за відносно низькими цінами, закачують його до підземних сховищ, а взимку використовують або продають його в період підвищеного попиту. Такий підхід дозволяє ринку одночасно забезпечувати необхідні запаси та отримувати прибуток від сезонної різниці цін.

    Однак цього року ситуація змінилася. Вартість газу в літній період виявилася вищою, ніж очікували учасники ринку, що зробило активне поповнення сховищ менш привабливим з економічної точки зору. На ситуацію вплинули одразу кілька факторів, серед яких геополітична нестабільність, війна на Близькому Сході та зміни клімату.

    За останніми даними, газові сховища країн Євросоюзу заповнені приблизно на 58% від загальної місткості. Це приблизно на 16% нижче за середній рівень заповнення за останні п’ять років. Крім того, нинішній показник є найнижчим для цього періоду з 2011 року.

    Такий рівень запасів викликає занепокоєння напередодні холодного сезону, адже взимку споживання газу традиційно різко збільшується. Насамперед це стосується опалення житлових будинків, роботи промислових підприємств та виробництва електроенергії в окремих країнах.

    Водночас у Європейській комісії не вважають, що Євросоюзу безпосередньо загрожує фізична нестача газу цієї зими. Представники ЄК заявляють, що блок має достатньо інструментів для забезпечення енергетичної безпеки та продовжує стежити за ситуацією на ринку.

    Однак окремі аналітики оцінюють перспективи більш обережно. За розрахунками енергетичної компанії Rapidan, до листопада європейські газові сховища можуть бути заповнені лише приблизно на 65% від їхньої загальної місткості.

    Якщо такий сценарій справдиться, Європі буде складніше виконати встановлені перед початком опалювального сезону цілі щодо накопичення газу. Аналітики зазначають, що для прискорення закачування ЄС може знадобитися підвищити ціну, яку він готовий платити за природний газ. Це зробило б європейський ринок привабливішим для постачальників і стимулювало б додаткові обсяги поставок.

    Водночас вищі ціни на газ створюють іншу проблему. Якщо європейські країни будуть змушені активніше конкурувати за обмежені обсяги палива на світовому ринку, це може призвести до подальшого подорожчання газу. У результаті збільшаться витрати не лише держав та енергетичних компаній, а й промисловості та домогосподарств.

    Особливе місце в цій ситуації займає Німеччина. За останніми даними, у серпні її газові сховища були заповнені лише приблизно на 47% від загальної національної місткості. Це, за даними Politico, найнижчий рівень заповнення з моменту початку ведення відповідної статистики.

    Ситуація в Німеччині має значення далеко за межами самої країни. Газові сховища ФРН є одними з найбільших у Європі, а їхня сумарна місткість становить понад 20% від загальної місткості сховищ у всьому Євросоюзі.

    Саме тому проблеми з накопиченням газу в Німеччині можуть вплинути на весь європейський енергетичний ринок. Якщо Берлін не зможе достатньо швидко наростити запаси, йому доведеться активніше закуповувати газ у період, коли попит зростатиме. Це може створити додатковий тиск на ціни та посилити конкуренцію між європейськими державами за поставки.

    Politico називає Німеччину однією з найбільш вразливих країн ЄС у цьому питанні саме через масштаб її економіки та розмір газової інфраструктури. Будь-які серйозні перебої з постачанням або недостатній рівень запасів у ФРН можуть мати наслідки для сусідніх держав, оскільки європейський газовий ринок значною мірою взаємопов’язаний.

    У разі дефіциту Німеччина може бути змушена активніше купувати газ на спотовому ринку. Якщо одночасно зростатиме попит в інших європейських країнах, це може спричинити подальше підвищення цін у всьому блоці.

    Попри це, німецьке Міністерство енергетики наразі не пішло на пряме втручання в роботу ринку. Відомство визнало, що поточний рівень запасів є історично низьким, однак відмовилося зобов’язувати державні компанії закуповувати газ за нинішніми цінами.

    Таким чином, Берлін фактично залишає рішення про темпи закупівлі газу учасникам ринку, розраховуючи на подальше поповнення сховищ упродовж найближчих місяців.

    Для Європи ситуація є особливо складною через те, що після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС значно скоротив залежність від російського трубопровідного газу. Європейські країни збільшили імпорт скрапленого природного газу, наростили поставки з Норвегії та інших країн і намагалися диверсифікувати джерела енергопостачання.

    Однак така диверсифікація не усуває ризику цінових коливань. Європа конкурує за скраплений газ із країнами Азії, а будь-які геополітичні конфлікти, перебої з видобутком чи транспортуванням енергоресурсів можуть швидко позначитися на вартості палива.

    Додатковим фактором невизначеності залишається ситуація на Близькому Сході. Будь-яке загострення в регіоні може впливати на глобальні енергетичні ринки та збільшувати вартість транспортування і постачання енергоресурсів.

    Водночас остаточні наслідки нинішнього рівня запасів залежатимуть від погоди взимку. Теплий сезон може дозволити Європі пройти опалювальний період без серйозних проблем, тоді як тривала холодна погода різко збільшить споживання газу та посилить тиск на запаси.

    Тому нинішній рівень заповнення сховищ не означає автоматичного виникнення дефіциту взимку. Однак низькі запаси залишають Європу з меншим запасом міцності у випадку різкого похолодання, перебоїв із постачанням або нового стрибка цін на світовому ринку.

    Раніше генеральний директор найбільшого європейського постачальника природного газу Equinor заявляв, що Європа, ймовірно, не встигне заповнити газові сховища до 80% до початку зими. Такий рівень традиційно розглядається як важливий орієнтир для підготовки до опалювального сезону.

    Крім того, нещодавно повідомлялося про зміни в структурі газового імпорту окремих країн Європи. Зокрема, Бельгія збільшила залежність від імпорту російського скрапленого природного газу на тлі змін на світовому енергетичному ринку та наслідків війни на Близькому Сході.

    Таким чином, Європа входить у другу половину літа з помітно нижчими, ніж зазвичай, запасами природного газу. Безпосередньої загрози нестачі палива Єврокомісія наразі не бачить, проте ситуація залишатиметься залежною від темпів закачування газу, світових цін, доступності імпортних поставок та погодних умов у холодний період. Особливу увагу в найближчі місяці буде прикуто до Німеччини, оскільки її газові сховища мають величезне значення для стабільності всього європейського енергетичного ринку.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан заявив про готовність розширити енергетичну співпрацю з Україною та за необхідності розпочати постачання природного газу. У Києві у відповідь повідомили, що вже мають для Баку окремий «пакет пропозицій», який передбачає диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв та ширше використання української газової інфраструктури.

    Про це 6 серпня під час візиту до Києва заявили міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов та український колега Андрій Сибіга.

    Байрамов наголосив, що Азербайджан уже постачає природний газ до 16 держав і зацікавлений у подальшому розширенні географії експорту. При цьому сторони розглядають не лише безпосереднє постачання палива для українських споживачів, а й значно ширшу модель — використання величезних українських підземних газосховищ як елементу регіональної торгівлі газом.

    За словами азербайджанського міністра, співпраця у сфері енергетичної безпеки має значний потенціал, зокрема через можливість зберігати газ в Україні та використовувати цю інфраструктуру для поставок у ширшому європейському регіоні.

    Це особливо важливо зараз, коли Україна готується до чергового складного опалювального сезону, а російські удари регулярно пошкоджують об’єкти газовидобутку та енергетичної інфраструктури.

    Україна вже підготувала Баку конкретні пропозиції

    Андрій Сибіга у відповідь заявив, що Київ зацікавлений у подальшому розширенні присутності азербайджанського бізнесу в Україні.

    «У нас є пакет пропозицій для наших азербайджанських друзів. Ми зацікавлені в диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну», — наголосив очільник українського МЗС.

    Детального переліку цих пропозицій він не розкрив.

    Тому наразі невідомо, чи містить пакет уже конкретні контракти, обсяги майбутніх поставок, цінові параметри або маршрути транспортування.

    Фактично мова поки йде про політичну готовність обох держав перейти до поглибленої енергетичної співпраці, а не про вже підписаний контракт на певну кількість кубометрів газу.

    Азербайджан уже став одним із ключових постачальників газу до Європи

    Роль Баку на європейському газовому ринку суттєво зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України та різкого скорочення російських поставок до ЄС.

    Азербайджан експортує газ через Південний газовий коридор, який включає Південнокавказький трубопровід, TANAP через Туреччину та TAP у напрямку Греції, Албанії та Італії.

    На червневій зустрічі глав МЗС Азербайджану, Грузії та Туреччини Байрамов повідомляв, що азербайджанський природний газ уже експортується до 16 держав. Він також наголошував, що стратегічні трубопровідні проєкти через Південний Кавказ стали одним із ключових елементів регіональної енергетичної безпеки.

    Тобто потенційна угода з Україною не вимагатиме створення експортного сектору з нуля. Азербайджан уже має виробництво, міжнародну систему поставок та державну компанію SOCAR, яка працює на багатьох європейських ринках, включно з Україною. OECD зазначає, що SOCAR веде діяльність, зокрема, в Туреччині, Румунії, Австрії, Швейцарії та Україні.

    Але як фізично доставити азербайджанський газ до України

    Це одне з ключових питань, яке ще потребує деталізації.

    Прямого газопроводу між Азербайджаном та Україною немає.

    Теоретично газ може надходити через Туреччину та балканську газотранспортну систему, далі через Болгарію і Румунію до українського кордону.

    Саме реверсний напрямок Трансбалканського газопроводу після скорочення російських поставок отримав значно більшу роль для енергетичної безпеки України та Молдови.

    У звіті Секретаріату Енергетичного співтовариства зазначається, що після припинення російського транзиту через Україну з 1 січня 2025 року альтернативні маршрути, зокрема реверс Трансбалканського газопроводу, стали важливим елементом диверсифікації постачання. У документі окремо згадується Азербайджан як одне з джерел газу, яким Європа заміщувала російський ресурс.

    Це означає, що технічно концепція постачання азербайджанського газу до України не є фантастичною.

    Проте її реальна економіка залежатиме від доступності транзитних потужностей, вартості транспортування та контрактів між операторами.

    Українські газосховища можуть стати головною частиною угоди

    Заява Байрамова цікава ще й тим, що він окремо згадав українські підземні газосховища.

    Україна має одну з найбільших систем зберігання природного газу у світі та найбільші доступні потужності такого типу в Європі.

    За різними оцінками, сумарна робоча місткість українських ПСГ перевищує 30 млрд кубометрів.

    У дослідженні, оприлюдненому в липні 2026 року, наводиться показник близько 32 млрд кубометрів. Там також зазначається, що Україна може запропонувати європейським трейдерам приблизно до 10 млрд кубометрів вільних потужностей.

    До повномасштабної війни та навіть у її перші роки європейські трейдери активно використовували українські сховища через низьку вартість зберігання та вигідне розташування.

    У 2023 році іноземні компанії закачали до українських ПСГ приблизно 2,5 млрд кубометрів газу.

    Тому одна з потенційних моделей співпраці виглядає так: азербайджанський газ транспортується до України, закачується у сховища, а згодом використовується або українськими споживачами, або продається в ЄС у періоди високого попиту.

    Для Баку це шанс розширити присутність у Європі

    Така схема вигідна не лише Україні.

    Азербайджан прагне збільшувати роль як постачальника енергоресурсів до Європи.

    Але його експортні можливості обмежуються не тільки обсягами видобутку, а й маршрутами та сезонністю попиту.

    Українські газосховища можуть дати Баку додаткову гнучкість.

    Газ можна закуповувати й зберігати у періоди нижчого попиту, а потім відбирати взимку або під час різких цінових стрибків.

    Це потенційно перетворює Україну з просто ще одного покупця азербайджанського газу на частину його європейської логістичної системи.

    Україні потрібно накопичити 14,6 млрд кубометрів до зими

    Заява Азербайджану прозвучала у стратегічно важливий момент.

    За прогнозним балансом газу на сезон 2026/2027 років Україна планує накопичити до початку зими приблизно 14,6 млрд кубометрів природного газу.

    Це необхідно для забезпечення стабільної роботи енергосистеми та проходження опалювального сезону.

    Обсяг запасів залежить від трьох основних складових: власного видобутку, імпорту та темпів споживання.

    Проблема полягає в тому, що Росія протягом війни системно атакує українські газовидобувні та енергетичні об’єкти, через що країні доводиться тримати більший резерв і розширювати джерела імпорту.

    Саме тому будь-яка можливість отримати додатковий ресурс із нового напрямку має стратегічне значення.

    Україна вже кілька років будує альтернативу російському газу

    Після початку війни Київ поступово перебудував газову логістику.

    Україна значною мірою покриває внутрішнє споживання власним видобутком, а необхідний імпорт отримує через західний кордон.

    Після завершення контракту на транзит російського газу наприкінці 2024 року модель газового ринку змінилася ще більше.

    З 1 січня 2025 року транзит російського трубопровідного газу через територію України припинився.

    Енергетичне співтовариство зазначає, що Україна натомість збільшила можливості приймання газу із заходу, а реверсний Трансбалканський маршрут став одним із додаткових інструментів безпеки постачання.

    На цьому тлі азербайджанський напрямок логічно вписується в загальну стратегію диверсифікації.

    SOCAR уже давно присутня в Україні

    Важливо й те, що азербайджанський енергетичний бізнес не є новачком на українському ринку.

    Державна SOCAR вже багато років працює в Україні у сфері роздрібної торгівлі пальним та інших сегментах енергетичного бізнесу.

    Тому базова корпоративна й логістична інфраструктура для розширення співпраці вже частково існує.

    Сибіга саме на цьому акцентував увагу, коли заявив, що азербайджанський бізнес традиційно активно представлений в Україні та Київ зацікавлений у подальшому збільшенні його присутності.

    Угода може мати і політичне значення

    Енергетичне партнерство Києва та Баку має не лише комерційний вимір.

    Азербайджан традиційно намагається проводити багатовекторну зовнішню політику, підтримуючи зв’язки одночасно з Туреччиною, ЄС, Росією та іншими центрами сили.

    Водночас Баку послідовно визнає територіальну цілісність України, а Київ аналогічно підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Поглиблення енергетичної співпраці в умовах війни посилює і політичний вимір двосторонніх відносин.

    Особливо з огляду на те, що енергетика залишається одним із головних інструментів геополітичного впливу в регіоні.

    Поки що головне питання — обсяги і маршрут

    Попри оптимістичні заяви міністрів, до реальних поставок ще потрібно пройти кілька етапів.

    Сторони мають визначити, який обсяг Азербайджан реально здатний виділити Україні без порушення чинних контрактів з іншими покупцями.

    Також потрібно домовитися про маршрут, тариф на транспортування, доступ до міждержавних потужностей і ціну газу.

    Не менш важливе питання — чи йтиметься лише про ресурс для України, чи Баку дійсно використовуватиме українські ПСГ для подальших поставок до європейських країн.

    Саме останній варіант може зробити проєкт значно масштабнішим.

    Поки ж найважливіший результат переговорів полягає в політичному сигналі: Азербайджан прямо заявив про готовність постачати природний газ Україні, а Київ уже підготував власний пакет пропозицій.

    Якщо сторони зможуть перевести ці заяви у контракти, Україна отримає ще одне джерело імпорту перед складними зимовими сезонами, а її величезні газосховища можуть остаточно закріпитися в ролі одного з важливих елементів нової енергетичної архітектури Європи.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов 6 серпня прибув з офіційним візитом до Києва, де провів переговори з українським колегою Андрієм Сибігою. Центральними темами зустрічі стали енергетична безпека України перед новим опалювальним сезоном, можливі поставки азербайджанського газу, нарощування двосторонньої торгівлі, інвестиції та подальша участь Баку у відновленні української інфраструктури.

    Візит відбувається на тлі системних ударів Росії по українській енергетиці та спроб Києва диверсифікувати джерела постачання енергоресурсів. Сам Байрамов під час перебування у столиці зробив одну з найважливіших заяв: Азербайджан готовий у разі потреби постачати природний газ Україні. За його словами, зараз країна експортує газ до 16 держав, 12 із яких є європейськими.

    Це робить енергетичну частину переговорів потенційно значно важливішою, ніж звичайний дипломатичний візит.

    Азербайджан заявив про готовність постачати газ Україні

    Байрамов прямо підтвердив, що Баку готовий розглядати Україну як ще один напрямок експорту природного газу.

    «Азербайджан постачає газ до 16 країн світу, з яких 12 – європейські. Ми будемо раді за необхідності постачати газ і в Україну», — заявив міністр під час візиту.

    Поки що не йдеться про оголошення конкретного контракту, обсягів постачання чи дати початку поставок. Тому говорити, що Україна вже домовилася про певну кількість азербайджанського газу, було б передчасно.

    Однак сама готовність Баку має значення через ситуацію в українській енергетиці та необхідність накопичувати ресурс перед опалювальним сезоном.

    Азербайджан уже є одним із помітних постачальників газу до Європи, а його роль у європейській енергетичній безпеці значно зросла після скорочення залежності ЄС від російських енергоносіїв.

    Київ готується до складної зими

    Енергетика стала однією з центральних тем переговорів не випадково.

    Українська енергосистема протягом років повномасштабної війни регулярно зазнає російських атак. Москва б’є по генерації, підстанціях, трансформаторах, газовій інфраструктурі та інших об’єктах.

    Через це питання достатніх запасів природного газу, резервного обладнання та альтернативних каналів постачання залишається стратегічним.

    Ще у лютому 2026 року Володимир Зеленський під час зустрічі з Ільхамом Алієвим дякував Азербайджану за черговий пакет енергетичної допомоги, до якого входили генератори та трансформатори. Тоді президенти також домовилися опрацьовувати нові спільні енергетичні проєкти.

    Тож серпневі переговори Байрамова і Сибіги фактично продовжують уже започатковану на президентському рівні роботу.

    Товарообіг хочуть повернути до довоєнного рівня

    Окремим блоком переговорів стала економіка.

    Сибіга повідомив, що нинішній двосторонній товарообіг між Україною та Азербайджаном становить приблизно 600 млн доларів.

    Київ і Баку поставили перед собою мету повернути цей показник до довоєнного рівня.

    Для цього сторони домовилися працювати над проведенням в Україні чергового засідання міжурядової українсько-азербайджанської комісії з питань економічного співробітництва.

    Йдеться не лише про торгівлю товарами.

    Україна зацікавлена у залученні азербайджанського бізнесу до нових інвестиційних проєктів, відбудови, енергетики та інших секторів.

    Особливий потенціал має співпраця у сфері енергоресурсів, інфраструктури та логістики.

    Відносини Києва і Баку активізувалися навесні

    Нинішній візит Байрамова не є окремою дипломатичною подією.

    25 квітня 2026 року Володимир Зеленський уперше як президент України відвідав Азербайджан. У Габалі він провів переговори з Ільхамом Алієвим тет-а-тет та у розширеному форматі.

    Тоді сторони підписали шість двосторонніх документів, а серед головних напрямків співпраці назвали безпеку, енергетику, гуманітарну допомогу та оборонну взаємодію.

    Зеленський назвав одним із пріоритетів співпрацю у сфері безпеки та спільного виробництва. Алієв, зі свого боку, говорив про потенціал військово-технічної співпраці між двома державами.

    Після цього контакти продовжилися.

    6 травня Зеленський і Алієв провели телефонну розмову, під час якої обговорювали практичну реалізацію квітневих домовленостей та подальші кроки у двосторонніх відносинах.

    Сибіга також підтримував регулярний контакт із Байрамовим.

    Київ і Баку взаємно підтримують територіальну цілісність

    Однією з політично важливих тем переговорів залишається принцип територіальної цілісності.

    Сибіга подякував Азербайджану за послідовну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

    Водночас він наголосив, що Україна так само підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Цей принцип Київ і Баку неодноразово фіксували у двосторонніх контактах.

    Під час квітневого візиту Зеленського до Азербайджану український президент також окремо подякував Алієву за підтримку України та наголосив, що Київ завжди підтримував суверенітет і територіальну цілісність Азербайджану.

    Азербайджан допомагає відновлювати Ірпінь

    Співпраця двох країн давно не обмежується дипломатичними заявами.

    Азербайджан надає Україні гуманітарну та енергетичну допомогу, а одним із найбільш помітних напрямків стало відновлення Ірпеня, який сильно постраждав під час російської окупації та бойових дій навесні 2022 року.

    Ще у 2023 році Байрамов повідомляв, що загальний обсяг гуманітарної допомоги Україні від Азербайджану перевищив тисячу тонн та 20 млн доларів.

    Тоді ж Баку заявляв про подальшу участь у реконструкції об’єктів в Ірпені та постачанні електротехнічного обладнання щонайменше на 10 млн доларів.

    Азербайджан також приймав українських дітей на медичну та соціально-психологічну реабілітацію.

    Саме за цю допомогу Сибіга знову подякував Баку під час нинішнього візиту.

    Енергетична співпраця може стати головним проривом

    Якщо заява про готовність постачати Україні газ перейде у практичний контракт, це може стати одним із найвагоміших результатів нового етапу українсько-азербайджанських відносин.

    Азербайджан має власну видобувну базу та активно розвиває експорт до Європи.

    При цьому для України важлива не лише фізична наявність ресурсу, а й можливість отримати додаткове джерело газу, не пов’язане з Росією.

    Утім, практична схема таких поставок потребуватиме окремих домовленостей щодо маршрутів транспортування, транзитних потужностей, контрактних обсягів і ціни.

    Саме тому нинішню заяву Байрамова слід розглядати як політичну готовність, а не вже підписану угоду.

    У переговорах був і ширший регіональний контекст

    Сибіга та Байрамов обговорювали не лише двосторонню економіку.

    За даними українського МЗС, сторони говорили про безпекову ситуацію на Південному Кавказі, Близькому Сході та ширші міжнародні процеси. Український міністр також поінформував азербайджанського колегу про зусилля Києва щодо досягнення справедливого миру.

    Для України цей напрямок має додаткове значення, адже Азербайджан займає важливе геополітичне положення між Європою, Кавказом, Центральною Азією, Туреччиною та Каспійським регіоном.

    Транспортні й енергетичні коридори через Південний Кавказ можуть ставати дедалі важливішими на тлі перебудови європейської торгівлі та енергетики.

    Ще у квітні Сибіга та Байрамов окремо обговорювали транспортні маршрути та коридори, а також глобальні безпекові виклики.

    Візит Байрамова може стати переходом від заяв до конкретних проєктів

    Головна відмінність нинішньої зустрічі від багатьох дипломатичних контактів полягає у значній кількості практичних питань.

    Київ і Баку говорять про газ, проходження Україною зими, інвестиції, відновлення, товарообіг та засідання міжурядової комісії.

    Крім того, нинішні переговори відбуваються лише через кілька місяців після першого візиту Зеленського до Азербайджану, підписання шести двосторонніх документів та домовленостей президентів про поглиблення енергетичної й безпекової співпраці.

    У підсумку найбільш резонансним результатом візиту поки стала саме готовність Азербайджану постачати Україні природний газ.

    Якщо сторони зможуть перевести цю заяву у конкретні контракти, Баку може стати для України не лише важливим політичним та гуманітарним партнером, а й додатковим елементом енергетичної безпеки у період, коли Росія продовжує систематично атакувати українську енергетичну інфраструктуру.

  • Росія може змінити тактику ударів цієї зими: Шмигаль попередив про нову загрозу

    Росія може змінити тактику ударів цієї зими: Шмигаль попередив про нову загрозу

    Росія може змінити пріоритети під час нової кампанії повітряних атак по Україні. Якщо минулої зими головною ціллю були об’єкти енергетики та теплопостачання, то тепер Кремль може зосередитися на системах водопостачання та каналізації, щоб посилити гуманітарний тиск на українців.

    Про це міністр енергетики Денис Шмигаль заявив в інтерв’ю Politico.

    За словами міністра, російське керівництво прагне максимально ускладнити життя цивільного населення напередодні опалювального сезону. Він пояснив, що минулої зими масовані удари були спрямовані переважно по енергетичній інфраструктурі, однак тепер Росія може змінити тактику.

    “Мета Росії зараз – знищити наше водопостачання. Минулої зими вони атакували електроенергію та опалення, але під час відключень електроенергії можна було вижити, якби у вас був газ і вода”, – зазначив Шмигаль.

    Він наголосив, що перебої з водопостачанням можуть мати значно серйозніші гуманітарні наслідки.

    “Важко прожити більше трьох днів без води та каналізації”, – підкреслив міністр.

    Шмигаль також заявив, що Україна та Росія фактично ведуть паралельну боротьбу за критичну інфраструктуру одна одної. За його словами, Кремль намагається остаточно зруйнувати українську енергетичну систему, підірвати економіку та ускладнити виробництво озброєння.

    “Путін хоче докінчити нашу енергетичну систему та зірвати нашу економіку й виробництво зброї”, – сказав він.

    За оцінкою міністра, російський президент також розраховує, що тривалі відключення комунальних послуг узимку виснажать українське суспільство та посилять тиск на владу.

    “Він також сподівається, що взимку наше суспільство зламається від виснаження та тиснутиме на керівництво, щоб воно підписало капітуляцію”, – зазначив Шмигаль.

    Водночас Україна, за його словами, продовжує завдавати ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Міністр стверджує, що атаки на нафтопереробні заводи вже вивели з ладу близько 40% первинних потужностей із переробки нафти в Росії, що негативно впливає на забезпечення країни пальним.

    “Це як 12-й раунд, і кожен боксер сподівається, що його суперник впаде першим”, – охарактеризував ситуацію Шмигаль.

    За його словами, Україна розраховує, що поєднання санкційного тиску та ударів по стратегічній інфраструктурі РФ змусить Кремль переглянути свої плани вже цієї осені. Водночас він визнав, що поки Росія не демонструє готовності до завершення війни.

    Президент Володимир Зеленський, як зазначив Шмигаль, також вважає санкційний тиск і послаблення російської військової інфраструктури одним із ключових інструментів наближення миру. Водночас глава держави неодноразово наголошував, що Кремль поки не відмовився від своїх воєнних цілей.

    Для посилення захисту критичної інфраструктури Україна продовжує зміцнювати систему протиповітряної оборони та розраховує на додаткові ракети-перехоплювачі PAC-3 для комплексів Patriot, які здатні збивати російські балістичні ракети.

    Паралельно триває підготовка до нового опалювального сезону. В Україні будують захисні споруди для енергетичних, газових і водних об’єктів, а також розгортають мережу модульних котелень і генераторів. Такий підхід має зробити критичну інфраструктуру менш вразливою до масованих ударів.

    За даними міністра, масштаби руйнувань української енергетики залишаються значними. Якщо до 2014 року встановлена потужність електрогенерації становила 54,5 ГВт, то після початку повномасштабної війни вона скоротилася до 32 ГВт. Після останньої хвилі зимових атак доступна потужність, за словами Шмигаля, становить близько 12 ГВт, тоді як дефіцит сягає 6 ГВт.

    Міністр також заявив, що російські удари знищили або пошкодили понад 80% українських електростанцій.

    Попри складні прогнози, Шмигаль висловив упевненість, що Україна зможе пройти ще один складний опалювальний сезон.

    “Це песимістичний сценарій, але мій оптимізм полягає в тому, що ми переживемо цю зиму; ми до неї готові”, – підсумував він.

  • До зими бракує 650 млн євро: прем’єр попередив про серйозний виклик для енергетики України

    До зими бракує 650 млн євро: прем’єр попередив про серйозний виклик для енергетики України

    Українська енергетична галузь потребує ще близько 650 мільйонів євро міжнародної підтримки для належної підготовки до наступного опалювального сезону. Попри те, що партнери вже акумулювали понад 2 мільярди євро у Фонді підтримки енергетики України, уряд наголошує: темпи допомоги не можна знижувати, адже майбутня зима буде складною.

    Про це заявив прем’єр-міністр України Сергій Корецький.

    За словами глави уряду, одним із головних пріоритетів держави залишається забезпечення енергетичної стійкості в умовах триваючої російської агресії. Він зазначив, що міжнародні партнери вже зробили вагомий внесок у підтримку української енергетики.

    “Фонд підтримки енергетики України вже акумулював понад 2 мільярди євро. Проте незабезпечена потреба галузі напередодні наступної зими — близько 650 мільйонів євро. Тому темп мобілізації підтримки не можна знижувати. Ця зима об’єктивно буде складна”, – наголосив Корецький.

    Прем’єр підкреслив, що нинішня відбудова енергетичної системи має стати не простим відновленням зруйнованих об’єктів, а можливістю для глибокої модернізації галузі. За його словами, значна частина енергетичної інфраструктури, яка була створена ще за радянських часів, є застарілою та менш ефективною за сучасні технологічні рішення.

    Корецький зазначив, що, попри масштабні руйнування, завдані російськими ударами, Україна отримала шанс перейти до створення сучасної розподіленої генерації. Така система є більш стійкою до атак, ефективніше забезпечує споживачів електроенергією та сприяє скороченню викидів парникових газів.

    “Те, що, на жаль, Росія її руйнує, на щастя, дає нам можливість з допомогою партнерів будувати нову розподілену генерацію, яка суттєво ефективніша. І паралельно з цим дає зменшення вуглецевого викиду. Тому на цьому шляху потрібно продовжувати”, – зазначив він.

    Окрему увагу прем’єр приділив підтримці транспортної інфраструктури, яка також регулярно стає мішенню російських атак. За його словами, Україні необхідна допомога міжнародних партнерів для забезпечення стабільної роботи залізниці.

    Йдеться насамперед про постачання вагонів і локомотивів, які можуть знадобитися для відновлення та підтримки перевезень в умовах постійних ударів по інфраструктурі.

    “Це і вагони, і локомотив. Тут є конкретне завдання, ми його обов’язково з вами проговоримо”, – додав глава уряду.

    Підготовка до нового опалювального сезону триває не лише на державному, а й на місцевому рівні. Зокрема, у Києві вже формують матеріальні резерви на випадок надзвичайних ситуацій, створюють запаси продовольчих наборів та оновлюють алгоритми роботи міських служб у разі нових атак на критичну інфраструктуру.

    Водночас президент України Володимир Зеленський раніше повідомив про проведення спеціального засідання Ради національної безпеки і оборони, присвяченого готовності регіонів до осінньо-зимового періоду. За його словами, області, які не виконають визначені плани стійкості, нестимуть відповідальність. Також глава держави висловив сподівання, що завдяки посиленню санкційного та дипломатичного тиску на Росію війну вдасться завершити ще до зими 2026 року.