На тлі продовження активних бойових дій на фронті, як Україна, так і Росія вдосконалюють свої технології ведення війни. За інформацією The Wall Street Journal, обидві сторони почали використовувати нові типи безпілотників для досягнення переваги на полі бою, але особливу увагу привертають інноваційні дрони Збройних Сил України, що управляються штучним інтелектом.
Зокрема, Україна отримує від США безпілотники, якими керував на заключному етапі атаки бортовий міні-комп’ютер Skynode, розроблений компанією Auterion. Повідомляється, що Київ отримає десятки тисяч таких комп’ютерів, які зможуть керувати дронами.
Вони мають масово з’явитися на полі бою на початку наступного року. Українські компанії вже тестують інтеграцію в дрони таких міні-комп’ютерів і готуються виробляти роботизовані безпілотники в промислових масштабах.
Вважається, що такі дрони зможуть долати російські системи РЕБ, оскільки використовують технологію «комп’ютерного зору», яку не можна погасити системами глушіння сигналу.
При цьому Росія також заявила, що використовує безпілотники з комп’ютерним управлінням. Крім того, в мережі з’явилося кілька відеороликів, на яких показано російські безпілотники з вибухівкою, керовані за допомогою довгих оптоволоконних кабелів, що дає змогу уникнути глушіння і забезпечує більш чітку відеотрансляцію.
Українські військові також масово пишуть про те, що росіяни почали застосовувати більш активно дрони на оптоволокні, які неможливо заглушити радіоперешкодами.
Також агентство Associated Press повідомляє, що Росія почала застосовувати особливо потужні «Шахеди» з термобаричними боєприпасами, які здатні пробивати товсті стіни і можуть вражати цілі всередині укріплених будівель або під землею.
Ці боєприпаси створюють потужну ударну хвилю, яка важко вражає людей навіть на деякій відстані від місця вибуху. Такі БПЛА начиняють металевими кульками, що збільшують радіус ураження.
Український фахівець з військової електроніки Сергій Бескрестнов розповів агентству, що термобаричні боєприпаси вперше були використані російськими військовими влітку цього року. Зараз, за оцінкою експерта, їх несуть від 3% до 5% усіх дронів, які запускають ЗС РФ по Україні.
При цьому з такими безпілотниками росіяни запускають пустушки, які покликані перевантажити українську систему ППО і змусити її витрачати дорогі снаряди.
Німецький оборонний гігант Rheinmetall, один із провідних виробників зброї у світі, вже побудував одну виробничу лінію в Україні та планує запустити ще три. Про це заявив генеральний директор компанії Армін Паппергер, підкресливши, що Rheinmetall планує зміцнити співпрацю з Україною для забезпечення її обороноздатності на тлі тривалого конфлікту з Росією.
«Справи просуваються. Перший завод уже готовий. Другий на підході. І я тепер наполягаю на тому, щоб прискорити все це, тому що часу в нас немає», – заявив він.
«Виробнича лінія №1 буде націлена на танки. Здібності порохового виробництва і боєприпасів будуть спрямовані на подвійне або навіть потрійне виробництво за стандартами НАТО, яких у вас немає на даний момент. Адже ваша виробнича лінія досі має старі радянські стандарти. Це будуть видатні технології в майбутньому. Також буде виготовлення артилерії та боєприпасів для танків. Більше сказати не можу», – сказав Паппергер.
Командир спеціального підрозділу безпілотних літальних апаратів (БПЛА) з позивним “Мадяр” зробив сміливий прогноз, заявивши, що в найближчі 6-8 місяців ударні безпілотники стануть повністю автономними і більше не потребуватим управління людиною. Це може суттєво змінити ландшафт військових технологій та стратегій.
ШІ-системи самі визначатимуть ціль для удару, але питанням є, як відрізнити українця від російського солдата.
«Вирощуються сотні систем штучного інтелекту і випробовуються зараз уже в тестових режимах. Через півроку пілоти будуть не потрібні. Будуть потрібні люди, які просто піднімуть на метр над землею дрон. А далі дрон сам визначить залежно від свого розвитку, що вразити, як відокремити «Жигулі» від танка, і точно не відокремить українця від ворога. Ці виклики потрібно сприймати дуже серйозно й інвестувати в технології», – заявив Мадяр.
Україна розробила нову високоточну планувальну бомбу, що може змінити тактичні можливості української авіації. Про це повідомляє Forbes, посилаючись на недавні відеоматеріали та заяви військових джерел.
Згідно з інформацією, нова бомба оснащена ракетним прискорювачем та висувними крилами, що дозволяє їй здійснювати дальні польоти на відстань до 40 миль (приблизно 65 км). Це відкриває нові тактичні перспективи для української авіації.
В одному з нещодавно опублікованих відео зафіксовано бомбардувальник Су-24 з прототипом нової бомби, встановленим під крилом. Відомо також, що ще у червні бригадний генерал ВВС Сергій Голубцов анонсував розробку спеціального модуля для модернізації радянських неуправляємих авіабомб, що аналогічно тому, що зробила Росія з КАБами (коректованими авіаційними бомбами).
Передбачається, що нова українська бомба з GPS-наведенням, оснащена крилами та ракетним прискорювачем, має деякі подібності з французькою системою Hammer, яка також має радіус дії близько 40 миль. Можливо, українські інженери адаптували французькі технології при створенні свого аналога.
Варто зазначити, що Франція постачає Україні лише 50 бомб Hammer на місяць, що є значно меншим обсягом порівняно з кількістю російських коректованих авіабомб, які скидаються на територію України в обсязі близько 3000 на місяць. Розробка української бомби є важливим кроком, оскільки вона потенційно дозволяє вражати цілі на території Росії, чого не дозволяють західні озброєння.
Однак, як зазначає Forbes, ці плани залишаються на стадії концепції до завершення випробувань і початку серійного виробництва нових боєприпасів на українських заводах.
Основним обмеженням для застосування таких бомб є не стільки їх кількість, скільки кількість літаків, здатних їх скинути. Массоване застосування коректованих авіабомб Росією зумовлене перевагою в авіації, що і є основною причиною їх інтенсивного використання.
Нова українська розробка — реактивний безпілотний літальний апарат (БПЛА) під назвою «Паляниця» — викликала значний інтерес та суперечки. За інформацією нашого джерела, цей дрон, який складається на 80% з китайських комплектуючих, збирають в Україні і планують продавати за ціною 1 мільйон доларів США за одиницю.
Однак реальна вартість такого дрона значно нижча, і за нашими даними, становить від 60 до 90 тисяч доларів. Решта – націнка «злодюжок».
Проблема такого дрона. Летить не далеко.
Начебто «паляниця» буде летіти близько 60-70км, і летить тільки за вказаними точками як Герань.
Чекаємо характеристики.
Відкриємо секрет, росіяни теж таку штуку розробляли.
Поки не зрозуміла її практичність.
Міністерство оборони України оголосило про допущення до експлуатації першого вітчизняного роботизованого комплексу пожежогасіння в Збройних силах України (ЗСУ). Цей інноваційний робот є першим прикладом інтеграції робототехніки у сферу пожежогасіння та аварійного реагування в Україні.
Як повідомляється, роботизований комплекс пожежогасіння – рухома гусенична платформа зі спеціальним устаткуванням для подачі води під тиском або спеціальної піни, що гасить полум’я. За допомогою пульта керування оператор із безпечного місця направляє робота до епіцентру загорання.
Зазначається, що потік рідини, яка подається на джерело горіння, можна регулювати дистанційно.
Робот-пожежник працює на відстані до 2 км від оператора на відкритій місцевості і до 400 м на пересіченій. Зображення з небезпечної ділянки, де відбувається ліквідація загорання, оператор отримує з відеокамери об’єктивного контролю, яка встановлена на платформі.
Як розповіли в Міноборонии, наземний роботизований комплекс початково розроблявся для потреб рятувальників, однак машиною зацікавились військові.
Такий робот потрібен, наприклад, на місцевості, де є боєприпаси, що не вибухнули, у наближенні до техніки, яка горить і в якій є ризик детонації боєкомплекту, а також в інших потенційно небезпечних випадках, пов’язаних із ризиком для життя і здоров’я військовослужбовців. На вимогу військових ця роботизована платформа отримала посилену ходову частину. Також збільшено дальність управління і час автономної роботи.
Завдяки гусеничному шасі цей робот-пожежник може долати складний рельєф місцевості, переїжджати палаючі уламки, працювати при екстремальних температурах і за допомогою свого водомета створювати так звану “водну стіну”.
Попри те, що Україна має технічні можливості для виробництва власних ракет, постійна затримка у налагодженні регулярного випуску військових ракет викликає занепокоєння. Економіст Павло Вернівський, що активно аналізує ситуацію в оборонній промисловості України, пояснює, чому країна, яка потребує потужних і сучасних ракетних систем, не може вийти на необхідний обсяг виробництва.
Чому Україна не виготовляє ракети? Озвучу власну версію.
У нас не виготовляють ракети не тому, що не вміють. Якщо трохи погуглити, то можна побачити безліч перспективних розробок. І ОТРК “Грім-2”, наш аналог “Іскандера”. І крилаті ракети “Коршун”. Навіть рік тому хтось там хвалився, що в нас переробили ракету “Нептун” для ударів по наземних цілях.
Тож проблема не в тому, що ми не можемо виробляти ракети. Проблема в тому, що ми робимо це дуже повільно та в недостатній кількості. А це тому, що нам не вистачає системності, пріоритетності. Плюс — ефективних і якісних управлінських рішень для пришвидшення розробок і подальшого виробництва. І увесь цей комплекс питань, а саме відсутність розуміння та бажання втручатися у виробничі процеси, породжує ситуацію, коли “верхи не розуміють, а низи не можуть”. І, ймовірно, саме через це вітчизняна ракетна програма досі буксує.
Загалом усі проблеми, які заважають розробці й виробництву власних ракет, спостерігалися ще до початку повномасштабного вторгнення протягом усіх років незалежності. Українська промисловість деградувала упродовж 30 років, багато чого втрачено й забуто. А деякі процеси, від логістичних звʼязків і до внутрішніх виробничих процесів, були порушені. Усе потрібно відбудовувати, та цим наразі практично ніхто не займається.
Для аналогії уявіть, що у вас є автомобіль, який побував у декількох ДТП і починає барахлити. За аналогією з таким автомобілем, механізми українського ВПК неадекватно працюють, але замість того, щоб поремонтувати, усі вважають, що він поїде самостійно, достатньо лише залити бензин. Однак це так не працює.
Водночас люди, які дали вказівку розробляти ракетну програму, вважають: для того, щоб вирішити проблему, треба лише виділити кошти і дати держзамовлення. На цьому вся їхня робота закінчується. Проте, навіть якщо на ракетну програму знайдуть гроші, так само, як колись для заводу “Антонов”, коли Зеленський пообіцяв закупити його літаки, це не гарантує швидкої появи цих ракет. Тим паче, що багато проблем, які наразі стоять перед підприємствами оборонного сектору, вони самостійно вирішити не в змозі.
Ще одна українська розробка — ракета “Нептун”
Фото: Укроборонпром
Наприклад, візьмемо процес розробки. Будь-яка промислова продукція — це своєрідний конструктор, який збирають із різних деталей та компонентів. Певні деталі цього умовного конструктора ми можемо імпортувати, але є компоненти, які імпортувати дуже важко, тому що країни-власники цих технологій можуть встановлювати обмеження на їхній експорт. У США експорт ракетних технологій регулюється спеціальним режимом — Missile Technology Control Regime (MTCR), який обмежує доступ до цих технологій усім охочим і дозволяє постачати їх лише ключовим країнам-партнерам. Однак, навіть з урахуванням того, що зараз Україна є партнером США, це не означає, що дозвіл на отримання цих технологій ми отримали автоматично. Його треба отримувати окремо. А це, у свою чергу, політичне питання. Тобто навіть у цьому напрямку потрібна системна робота, аналогічна тій, яка ведеться для отримання вже готової зброї від Заходу. Частково вона триває, але не є системною, водночас здебільшого ця ініціатива йде знизу, від компаній. А далі до неї приєднуються політики, щоб попіаритися, підписати якийсь меморандум — і все. Тож політична робота для пришвидшення отримання цієї технології не ведеться взагалі.
Додатково у виробників можуть виникати проблеми з кадрами. Дуже часто цю проблему важко вирішити, бо через деградацію сектору в галузі залишилося мало фахівців. Тому тут теж потрібні й політичні, й управлінські рішення для пошуку та підготовки необхідних кадрів. Причому, додатково треба заново популяризувати професію, шукати фахівців з інших галузей чи й залучати іноземних фахівців, які б закривали наші слабкі місця у певних сферах. Цієї роботи також немає.
Окремо потрібно відзначити, що проблеми спостерігаються не лише на етапі розробки, а й у виробництві. Тобто, коли вже є якась готова розроблена зброя, але навіть її ми не можемо випускати у великих кількостях. Усе це пояснюється деградацією виробництва, втратою кадрів, навичок організації виробництва. Про що тут говорити, якщо ці люди зараз не можуть створити навіть масового виробництва простіших реактивних снарядів для РСЗО чи навіть снарядів, тобто елементарнішого продукту, аніж технологічні ракети. І якщо ми не можемо вирішити проблему зі снарядами, то я не думаю, що варто очікувати просування у ракетній програмі, адже для цього не створено відповідних передумов.
Не виключаю навіть саботажу на виробництвах зброї, адже росіяни можуть вербувати співробітників сектору ВПК так само, як і коригувальників для ракетних ударів. І учасники процесу можуть цілеспрямовано гальмувати процес, розповідаючи наших держдіячам, які в тому не петрають, що швидше й більше зробити неможливо.
Тому у мене є сумніви, що ці проблеми буде вирішено. Якби було помітно, що в управлінців є бажання вирішувати ці проблеми, то, можливо, у мене був би кращий прогноз. Зараз я цього не бачу.
На виставці у Парижі компанія KNDS представила новий безпілотний літальний апарат Colibri, який незабаром буде відправлений до української армії. Цей дрон вважається найновішим зразком військової техніки і має широкі можливості для різних військових завдань.
Colibri – нова технологія, яка призначається для посилення оперативних можливостей Збройних Сил Франції. Виробники розпочали роботу над дроном у травні 2022 року. Він може виявити та знешкодити цілі в радіусі 5 кілометрів.
БПЛА також оснащений керованим осколковим зарядом, що забезпечує високу летальність як проти статичних, так і динамічних цілей. На початку 2024 року президент України доручив створити нову військову структуру – Сили безпілотних систем. Міноборони пояснило, що новий рід військ необхідний для підвищення ефективності та адаптації до сучасних бойових умов.
2024 рік стане початком нової реальності, в якій вигадане не можна буде відрізнити від справжнього, прогнозує блогер Роман Комиза. Уже зараз штучний інтелект може оживити будь-яке зображення — наприклад, Джоконду…
Зв’язок із реальним світом втрачатиметься і поступово прагнутиме до нуля. Починаючи з 2024 року. Звісно, в тій частині й тією мірою, якою ви дивитеся на світ крізь монітори ваших пристроїв: смартфонів, комп’ютерів і телевізорів. А ми вже споживаємо левову частку інформації про події у світі саме через пристрої, і з кожним роком споживатимемо її тільки більше. Тож старому доброму “реальному світу” можна вже соромитися сказати “до побачення” і замислитися над тим, як жити в новому.
Усе, що ви бачите і чуєте, тепер може бути не справжнім, а згенерованим за допомогою штучного інтелекту. Відрізнити реальне від нереального буде практично неможливо. І це та нова реальність, у яку ми зараз вступаємо.
Ось EMO — нова розробка, яку щойно представив Institute for Intelligent Computing, Alibaba Group. Нагадаю, що Alibaba — це одна з найбільших китайських публічних компаній. Китай взагалі дуже просунутий у частині ШІ.
EMO дає змогу створювати портретні відео, що імітують міміку людини на основі звуку. Тобто ви просто водите вихідне зображення (будь-яку фотографію або картину), потім додаєте звук голосу: розмову або спів. На виході ви отримуєте відео з виразною мімікою і різними позами голови. При цьому можна генерувати відеоаватари, створювати відео будь-якої тривалості залежно від довжини вхідного аудіо.
Усілякі історичні періоди, від найранніших днів авіації до сучасних реактивних епох, відображають прогрес у розвитку винищувачів. Від Spad S.XIII, який відзначався у Першій світовій війні, до F-15 Eagle, що є втіленням технологічного вдосконалення в сучасних небесних боях, кожен етап історії авіації має свої визначні літальні апарати. Але які саме з них можна визначити як найкращі винищувачі усіх часів?
Країни купують винищувачі для розв’язання національних стратегічних проблем, і літаки, відповідно, мають оцінюватися за їхньою здатністю вирішувати або згладжувати ці проблеми. Таким чином, головне запитання звучить так: наскільки добре цей літак допоміг розв’язати стратегічні проблеми країн, які його побудували або купили? Це запитання приводить до таких критеріїв оцінки.
Бойові характеристики: як цей літак протистояв супротивникам, враховуючи не лише інший винищувач, а й бомбардувальники та наземні установки?
Надійність: чи можна було розраховувати на цей літак у бою за кожної необхідності, а чи він проводив більше часу в ремонтній майстерні, ніж у повітрі?
Вартість: скільки крові та ресурсів довелося заплатити армії та народу за те, щоб цей літак піднявся в повітря?
Професор Роберт Фарлі, відомий експерт у галузі авіації та воєнної історії, розробив свій список найкращих винищувачів на основі трьох ключових критеріїв: технічні характеристики, бойовий досвід та стратегічне значення.
Spad S.XIII став символом Першої світової війни завдяки своїм бойовим можливостям та простоті виробництва. Він забезпечував виняткову маневреність та ефективність в повітряних боях, ставши надійним союзником для пілотів у найжорстокіших битвах того часу.
F6F Hellcat відіграв визначну роль на Тихоокеанському театрі Другої світової війни. Його дивовижна надійність та боєздатність дозволили забезпечити повітряну перевагу над противниками, а його ефективність в повітряних боях зробила його легендою серед пілотів.
Me-262 “Ластівка” став першим в світі винищувачем з реактивним двигуном, введеним в експлуатацію під час Другої світової війни. Хоча його впровадження відбулося занадто пізно для вирішення стратегічних завдань, він відзначався значною бойовою потужністю та чинив серйозний опір бомбардувальникам союзників.
МіГ-21 “Донна риба” вражає своєю доступністю, простотою використання та широким розповсюдженням. Цей радянський винищувач став справжнім символом надійності та ефективності, який забезпечував захист повітряного простору в різних країнах світу.
F-15 Eagle представлений у 1976 році і залишається, можливо, найкращим винищувачем усіх часів з урахуванням вартості та неперевершених всебічних можливостей. Його технологічна перевага, виняткова маневреність та бойова потужність роблять його неперевершеним у сучасних небесних боях.
Ці літаки не тільки панували в небесах, а й ефективно вирішували стратегічні завдання своїх країн.
