Південноукраїнська атомна електростанція — стратегічний об’єкт енергетичної безпеки держави. І, схоже, одночасно — банкомат для обраних постачальників. Щонайменше з 2016 року станція укладала багатомільйонні договори з компанією «ТСМ груп» без будь-яких тендерів, уникаючи системи Prozorro.
Сума на контрактах — десятки мільйонів гривень. Продукція — не лише технічна. У 2020-му компанія поставила на АЕС чайники, мікрохвильовки та холодильники — майже на 3 мільйони гривень.
У розпорядженні журналістів опинився договір від 2020 року на 36,6 млн грн, укладений між Південноукраїнською АЕС і київською «ТСМ груп». Контракт не публікувався в системі відкритих закупівель і, за словами джерел у поліції, взагалі укладався в обхід Prozorro.
Згідно з документами, компанія поставила побутову техніку на понад 2,7 млн грн, з яких майже пів мільйона — переплата, за оцінками слідчих. Чи не єдиний наслідок — відкриття провадження у поліції Миколаївської області в 2022 році. Що з ним зараз — невідомо.
Компанію заснували Олена Домашнєва та Олена Кривошиєнко у 2010 році. Від 2014-го «ТСМ груп» почала регулярно з’являтися серед постачальників для державних установ — і не тільки АЕС.
Контракти підписувались із СБУ, МВС, Адміністрацією Президента, а от у відкритому доступі їх немає. Співпраця тіньова, розрахунки — непрозорі, і жодного тендеру. Експерти припускають наявність високого прикриття — адже серед родичів Домашнєвої фігурує ексдипломат Павло Домашнєв.
Навіть поверхневий аудит контрактів компанії за 2016–2018 роки дає шокуючі цифри: угоди на понад 45 млн грн і щонайменше 12 млн грн переплат лише на відеореєстраторах. У 2016-му — ще 12,5 млн грн, з яких 3,9 млн — підозра на розтрату.
А далі — тиша. Частину справ, за словами джерел, просто «спустили на гальмах», інші зависли на досудовому етапі.
Бо мова — про енергетичну безпеку. Бо гроші — з кишені платників податків. Бо подібні закупівлі — прямий шлях до катастроф і залежності стратегічних об’єктів від непрозорих гравців.
І поки керівництво Південноукраїнської АЕС мовчить, а поліція не дає відповідей, залишається тільки питати вголос: де відповідальність, пані та панове?
Компанія «Фармак», один із найбільших фармвиробників в Україні, опинилася в центрі нового скандалу: згідно з даними з платформи Prozorro, фірма реалізувала Міністерству оборони розчин для ін’єкцій за ціною у 597 грн за упаковку — на 40% дорожче, ніж в українських аптеках, де той самий препарат коштує від 423 грн.
Військовий госпіталь, який закупив препарати, підпорядковується МОУ, а отже йдеться про закупівлю коштом державного бюджету в умовах війни. На тлі постійного дефіциту ресурсів на передовій така «комерційна» діяльність виглядає як мінімум цинічно.
Ба більше, як помітили журналісти, ця інформація раптово почала зникати з новинних порталів. За словами джерел, компанія нібито активно зачищає публічний простір від негативу, використовуючи власні ресурси та зв’язки.
Але це не перший резонансний інцидент, пов’язаний із «Фармаком». Раніше розслідувачі повідомляли про факти потрапляння продукції компанії на територію РФ та тимчасово окуповані території України. За даними розслідування, логістика організована через іноземні компанії у Молдові, Туреччині, Польщі та навіть Білорусі.
При перетині кордонів лікарські засоби нібито перепаковуються, змінюється маркування, а країна походження часто взагалі не вказується. Частина упаковок отримує «російський» вигляд — без українських ознак і маркування, фактично втрачаючи зв’язок із виробником.
Після оприлюднення цих фактів до Нацполіції було подано заяву. За результатами – відкрито кримінальне провадження №12024000000000953 від 15.05.2025 за ч. 1 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем). Однак, станом на зараз, розслідування не дало жодного публічного результату, а фармгігант продовжує свою діяльність у звичному режимі.
В умовах війни, коли кожна гривня державного бюджету повинна працювати на оборону та збереження життів, подібні практики заслуговують не лише на осуд, а й на негайну реакцію правоохоронців і громадськості.
У Київській області виникли питання щодо капітального ремонту Бузівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, що проводиться на підставі тендеру, оголошеного відділом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації. За підсумками торгів, на виконання робіт було укладено договір з компанією ТОВ «Буд-Про Сістемс» на суму 118,25 мільйона гривень.
Про це повідомляється в системі «Прозорро».
Школа постраждала від обстрілу 2022 року. За проєкт взялися ще в 2023 році, ремонтували коштом Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, що наповнюється з рахунок вилучених російських активів. У 2023 році виконали робіт на 15,11 млн грн, у 2024 році – ще на 5,52 млн грн. Потім проєкт скоригували, вартість зросла до 63,64 млн грн. Автор проєкту – ТОВ «Архітектурна ліга», а експертизу провело ТОВ «Інститут експертно-технічних рішень у будівництві».
До кінця жовтня мають виконати демонтаж, загальнобудівельні та оздоблювальні роботи, монтаж електромереж, систем вентиляції, водопостачання, кондиціонування, опалення, пожежної безпеки, ремонт дорожніх покриттів і встановлення огорожі.
Договірна ціна є динамічною і враховує 2,75 млн грн на покриття інфляційних ризиків.
Теплоізоляційні плити товщиною 150 мм щільністю 135 кг/куб. м заклали у кошторис по 6 280 грн/куб. м (тут і далі ціни та суми вказано з ПДВ).
В «Епіцентрі» теплоізоляційні плити Sweetondale Thermowool Fas Effect такої ж товщини та щільності коштують 5 071 грн/куб. м. Магазини «Санич» та «Віднова» пропонують “ізоват” потрібної товщини та щільності по 3 780 грн/куб. м, шо дешевше на 20-60%.
Повітроводи з оцинкованої сталі товщиною 0,7 мм заклали по 1 353 грн/кв. м. «Вент-шоп» пропонує повітропроводи 0,7 мм прямокутного перерізу по 660 грн/кв. м, «Смартвент» – по 700 грн/кв. м, а на тендері щодо ремонту укриття на Київщині такі врахували по 818 грн/кв. м, що дешевше в 1,5-2 рази.
Поліуретановий клей Conipur 217 врахували по 354 грн/кг. Фірма Reziplit продає його по 294 грн/кг, а «Спортелітбуд» – по 299 грн/кг, що на 18-20% дешевше.
Непластифіковану полівінілацетатну дисперсію заклали по 284 грн/кг. У «Лекс ритейл» така коштує 148-175 грн, а в «Екохім» – 115 грн/кг, що в пів-півтора раза дешевше.
Акрилову фарбу Ceresit CT 42 заклали по 269 грн/кг. «Епіцентр» у Бучі продає її по 186 грн/кг, як і «Будстор», що на 40% нижче.
Кабель ВВГнгд 4х185 заклали по 5 001 грн/м. «Укрпровід» його продає по 4 022 грн, Vse-E – по 4 167 грн, а «Агарт» – по 4 307 грн/м, що на 15-20% дешевше.
Потенційна переплата, за мінімальним підрахунком, тільки на цих позиціях може сягати 1,5 млн грн.
У кошторис також заклали позиції, які складно ідентифікувати. Наприклад, ліпні вироби чи комплект для наливної підлоги з іскронедаючим наповнювачем, куди входять 7 компонентів.
ТОВ «Укрбудінжинірінг» пропонувало виконати роботи за 114,01 млн грн, що на 4,24 млн грн, або 4% дешевше від «Буд-Про Сістемс». Однак пропозицію конкурента відхилили через різну суму витрат на інфляційні ризики в зведеному кошторисі і договірній ціні.
Для участі в тендері треба було підтвердити наявність техніки і працівників та надати два аналогічні договори за останні чотири роки, а також підтвердити фінансову спроможність.
Хоча очікувана вартість закупівлі складала 118,25 млн грн, у кваліфікаційних критеріях була прописана вимога щодо фінансової спроможності для закупівлі очікуваною вартістю менше за 75 млн грн. Мінімальний розмір середньорічного доходу за останні чотири календарні роки мав бути не менше як 30% очікуваної вартості закупівлі. Для 75 мільйонів це було б 22,50 млн грн, а от для 118 мільйонів – 35,48 млн грн.
Фірма, створена торік, вказала дохід у 24,63 млн.
«Буд-Про Сістемс» створена у Києві в лютому 2024 року. Керує компанією Вадим Брітік, а її засновниками є Надія Пухілей з Києва та Павло Шевчук із селища Макарів на Київщині.
Як повідомляли Наші гроші, фірма отримала підряд на відновлення квартир у Бородянці на 42 млн грн. У кошторисі тоді заклали дорогі газові плити, електролічильники та утеплювач.
У серпні 2021 року Антимонопольний комітет оштрафував іншу фірму Пухілей і Шевчука – ТОВ «Комерційне підприємство «Укрдорбуд» – за змову під час тендеру щодо перенесення Русанівських та Воскресенських садів. Компанію відсторонили від публічних закупівель на три роки. Також Пухілей і Шевчук є власниками ТОВ «РБК Київбудсервіс».
За перший рік роботи «Буд-Про Сістемс» отримало державних підрядів на суму 214,34 млн грн. Найбільшим замовником є Департамент регіонального розвитку Київської ОДА.
Департамент регіонального розвитку Київської ОДА тимчасово очолює Олег Кравченко, а уповноважена особою з питань закупівель є Олександр Волохонський.
Запорізький бізнесмен Олег Мітрохін, який позиціонує себе як волонтер і є підрядником Міністерства оборони, опинився в центрі гучного скандалу. За даними розслідування, він вивів 70 мільйонів доларів нелегальних коштів через болгарську фірму-прокладку, оформлену на його тещу Людмилу Гоголенко. Водночас його компанії “МІК” та “Югсталь” виграють багатомільйонні тендери Міноборони за сумнівними схемами.
Мітрохін з 2014 року постачає військову форму для ЗСУ. Він отримав нагороди від Міністерства оборони, що дозволило йому створити імідж благодійника. Однак лише за 2025 рік (менш ніж за три місяці) компанія “МІК” виграла сім державних закупівель на 407,6 млн гривень, що викликає питання щодо прозорості процедур.
Серед тендерів, які викликають особливу увагу, варто виділити два:
Закупівля чохлів для шоломів. Перемогу здобула компанія “МІК”, хоча вона не є виробником товару. Її представляло ТОВ “Юкаторг”, яке у 2024 році вже судилося з Державним оператором тилу через скасування торгів на ті ж самі чохли.
Закупівля зимових курток. У фінальному раунді змагалися “МІК” і маловідома “ПАКОПТТОРГ”, яка 16 разів брала участь у тендерах і жодного разу не вигравала. Вона була заснована лише у 2024 році у Запоріжжі, має статутний капітал 10 тис. гривень, що ставить під сумнів її фінансову спроможність.
Тісний зв’язок цих компаній простежується і в іншій закупівлі – дротової загорожі. “ПАКОПТТОРГ” нібито змагався з компанією “Югсталь”, яка теж належить Мітрохіну. У результаті “ПАКОПТТОРГ” було дискваліфіковано, а перемогу отримав “Югсталь”.
Мітрохін не єдина фігура в цій історії. Його син Артем Мітрохін є директором чотирьох і власником шести компаній, які працюють у сфері постачання військової форми та спорядження.
Артем Мітрохін також є помічником народного депутата Геннадія Касая, якого підозрюють у корупційних схемах, пов’язаних з АТ “Мотор Січ”. Він також згадується в антикорупційному розслідуванні “Слуга курток”, яке викрило тіньові схеми закупівель Міноборони.
Примітно, що громадська приймальня Касая розташована в офісі Мітрохіна в Києві на вул. Нивська, що свідчить про їхню тісну співпрацю.
Хоча Мітрохін позиціонує себе як волонтера, його спосіб життя свідчить про інше. З початком війни він переїхав на Закарпаття, звідки публікує фото відпочинку з друзями.
Його нерухомість оформлена на сина Артема, який має семеро земельних ділянок і п’ять об’єктів нерухомості. Дружина бізнесмена, Аліна Мітрохіна, є власницею елітного салону краси A2 Aesthetics і може дозволити собі дорогі подорожі та курорти.
Ще одна цікава деталь – компанії, через які проводилися фінансові махінації.
На тещу Мітрохіна, Людмилу Гоголенко, у Болгарії зареєстровані дві компанії – VIKTOR INVEST та PRESS EFFECT. За даними слідства, через ці структури було виведено 70 мільйонів доларів нелегальних коштів.
Людмила Гоголенко мешкає у розкішному маєтку в Обухівському районі Київщини, що вкотре підтверджує непрозорі джерела доходів родини.
Справу Олега Мітрохіна та його компаній уже починають аналізувати антикорупційні активісти. Очевидно, що його тендерні перемоги, схеми з компаніями-прокладками та зв’язки з народними депутатами мають привернути увагу правоохоронців.
Проте головне питання залишається відкритим: чи будуть розслідувані підозрілі угоди, або ж волонтерський імідж знову прикриє тіньові потоки бюджетних коштів?
Львівське управління Державної податкової служби провело черговий скандальний тендер на обслуговування своїх об’єктів, у результаті якого 8,9 млн гривень дісталися фірмі “Сервіс-ПММ”. Конкурсні умови були прописані настільки деталізовано, що фактично обмежили участь інших учасників. Як наслідок, єдиним претендентом стала компанія, яка раніше вже отримувала замовлення від податківців без торгів.
Для участі в тендері підрядники мали надати підтвердження, що вони вже обслуговували не менше 24 об’єктів одночасно, з загальною площею понад 39 тисяч кв. м. Також вимагалося, щоб у попередньому договорі був повний список послуг, зазначений у технічному завданні замовника. До того ж, цей перелік включав конкретні моделі дизель-генераторів та інші специфічні деталі.
Такі умови одразу викликали підозри серед потенційних учасників тендеру. Анонімні компанії заявили, що вимоги були прописані так, аби звузити коло конкурентів. Відкриті торги виграла лише одна компанія – ТОВ “Сервіс-ПММ”, яка отримала контракт на 8,9 млн грн.
Цікаво, що раніше аналогічний договір без тендеру уклали з тією ж фірмою через “нагальну потребу”. У 2023 році інша компанія – ТОВ “Гріффін Сервіс” – успішно оскаржила відхилення своєї заявки в Антимонопольному комітеті України (АМКУ), але після цього податківці просто скасували тендер, пояснивши, що “потреба в послугах відпала через закінчення року”. Тепер же вимоги стали ще жорсткішими, що практично унеможливило участь інших фірм.
Що відомо про переможця?
ТОВ “Сервіс-ПММ” було створене у лютому 2024 року. Її власником та керівником є Остап Хом’як-Дедишин зі Львова. Він також керує ще однією фірмою – ТОВ “ПММ-Сервіс”, зареєстрованою в Києві. Власницею цієї компанії є Ірина Мельник з Чернівців, яка раніше отримувала аналогічні контракти від львівських податківців у 2022–2024 роках.
Нова “Сервіс-ПММ” уже встигла виграти державних підрядів на 12,6 млн грн, а стара “ПММ-Сервіс” із 2021 року отримала контрактів на 85,04 млн грн. Обидві компанії фактично спеціалізуються на роботі з податківцями, що викликає додаткові питання щодо чесності процедур закупівель.
Ця ситуація вкотре демонструє, як у держзакупівлях створюються “ідеальні умови” для перемоги потрібних підрядників, що зводить конкуренцію нанівець.
Переможцем тендеру на реконструкцію Бортницької станції аерації стала компанія “ТФМ-Схід”, яка отримає 563 млн грн від КП “Київбудреконструкція”. Інший учасник тендеру – “Автомагістраль-південь” – не продемонстрував особливої боротьби за перемогу, а загальна вартість робіт була знижена лише на 3%, хоча можливість значного зменшення витрат була.
Згідно з даними журналістів, майже половина суми – 225 млн грн – піде на закупівлю ґрунту. Його вартість у кошторисі становить 372 грн за тонну, а доставка – 974 грн за тонну. Це в десятки разів дорожче за ринкові ціни, адже суглинок у Києві коштує близько 30 грн за тонну.
Ба більше, “ТФМ-Схід” не вказала, звідки буде постачатися ґрунт, а лише повідомила, що зможе поставити необхідний обсяг. До того ж, цей будматеріал єдиний, який везуть на 81 км, тоді як решта матеріалів – бетон, щебінь, пісок – перевозяться в межах 30 км.
Також аналітики звертають увагу на завищену вартість транспортування. За тендерною документацією, перевезення коштуватиме 12 грн за тонно-кілометр, що майже вдвічі дорожче за середні тарифи для вантажних перевезень в Україні (7-7,3 грн за тонно-кілометр).
Попри зниження вартості робіт у порівнянні з попередніми підрядниками, ціни залишаються вищими за ринкові. Наприклад:
Бетон В10 (М150) оцінений у 4 296 грн/кубометр, хоча середня ринкова ціна становить 3600 грн/кубометр.
Вартість ґрунту у порівнянні з минулим роком зросла з 360 до 372 грн/т, що виглядає сумнівно, враховуючи обсяги закупівель.
Фірма зареєстрована у Борисполі, а її керівником є Ігор Ігнатенко з Лимана Донецької області. До вторгнення компанія була прописана у Кропивницькому.
Однак “ТФМ-Схід” ніколи не отримувала державних підрядів, а досвід виконання аналогічних робіт підтвердила лише одним договором від 2019 року.
При цьому для роботи на Бортницькій станції компанія орендує всю будівельну техніку у “ТПК-промінвест”. Цікаво, що ця фірма належить Денису Чумаку, уродженцю окупованої Макіївки Донецької області.
КП “Київбудреконструкція” очолює Анатолій Сульдін, якого у 2023 році усували від роботи через розслідування розкрадань на ремонті ліфтів у столичних багатоповерхівках. Однак справа не дійшла до вироку.
За діяльність підприємства відповідає заступник мера Києва Петро Пантелеєв, який курує сферу ЖКГ у столиці.
Державне підприємство “Центр захисту інформаційного простору України” уклало контракт на 12,24 млн грн із компанією “Медіатека” для моніторингу українських та іноземних медіа. Тендер пройшов без конкуренції, адже “Медіатека” виявилася єдиним учасником.
Контракт передбачає щоденний, щотижневий та щомісячний аналіз згадувань про президента, першу леді, Офіс Президента, Кабінет Міністрів, Верховну Раду, Генштаб, міністрів, керівників відомств, радників і спікерів. Моніторинг охоплюватиме телемарафон, десять найбільших телеканалів, понад тисячу онлайн-ЗМІ, а також соціальні мережі: Facebook, X (Twitter), Instagram, YouTube, Telegram і TikTok. Також відстежуватимуться англомовні, німецькомовні та франкомовні медіа, особливо під час закордонних візитів представників української влади.
Звіти, які отримуватимуть урядовці, міститимуть аналіз інформаційного простору, включаючи оцінку тональності згадувань, ключових тем, рейтингу персон, ефективності комунікаційних кампаній та прогнозування медійних ризиків. Окремі аналітичні звіти розглядатимуть резонансні події та соціологічні дослідження суспільних настроїв.
Порівняно з минулим роком вартість окремих послуг значно зросла. Зокрема, щоденний моніторинг медіа подорожчав із 5 040 грн до 6 840 грн, а соцмереж – удвічі, з 1 800 грн до 3 600 грн. Вартість щоденного аналітичного звіту збільшилася з 2 400 грн до 4 800 грн, щотижневого звіту – з 60 000 грн до 96 000 грн, а щомісячного SWOT-аналізу – із 74 400 грн до 100 800 грн. Соціологічне дослідження обійдеться у 540 000 грн, тоді як минулого року його вартість складала 144 000 грн.
Компанія “Медіатека”, яка виграла тендер, належить народному депутату від “Слуги народу” Олександру Маріковському. У Вікіпедії він досі зазначений як заступник голови комітету з питань екологічної політики та радник державного секретаря Міністерства інформаційної політики України, яке раніше заснувало ДП “Центр захисту інформаційного простору України” – замовника нинішнього контракту. Зараз це підприємство підпорядковується Міністерству культури та стратегічних комунікацій.
Тендерна документація містить зразок звіту, у якому голова Офісу Президента Андрій Єрмак згадується як людина, яка “перебирає на себе функції президента”, а його заступник Олег Татаров названий “чи не хрестоматійним прикладом корупції та проросійських настроїв в оточенні Володимира Зеленського”.
Контракт на мільйони гривень без конкуренції та стрімке зростання вартості послуг викликають питання, зокрема щодо ефективності витрат бюджетних коштів.
Закупівля Рахункової палати на майже 19 мільйонів гривень викликала підозри щодо її прозорості та можливих маніпуляцій. У січні 2025 року було оголошено тендер на послуги з обслуговування приміщень та прилеглої території, де участь взяли дві компанії: ТОВ “І Н В А Й Т” та ПП “Клінінг Про”. Пропозиція першої була на 2,7 мільйона гривень дешевшою, однак її відхилили через “невідповідність розрахунку”. Натомість перемогла компанія, яка запропонувала вищу ціну та не включила в кошторис обов’язкові послуги, такі як верхолазні роботи і мобільна оперативна бригада.
Рахункова палата обрала переможцем саме ПП “Клінінг Про”, незважаючи на те, що ця компанія не включила до кошторису витрати на обов’язкові послуги, пояснивши, що ці витрати “враховані в адміністративних витратах”. Таке рішення стало черговим випадком сумнівної практики в тендерах Рахункової палати, де часто відхиляються учасники з найнижчими цінами через формальні причини або ж скасовуються тендери, якщо не вдається усунути конкурентів.
Протягом останніх років можна помітити тенденцію, що тендери Рахункової палати не завжди проводяться прозоро. У ряді випадків найнижчі пропозиції відхиляються через складні вимоги до документації або арифметичні помилки, що дає можливість усунути небажаних учасників і вибрати переможця з вищою пропозицією. Це викликає питання щодо можливих маніпуляцій та корупційних схем у державних закупівлях.
Приватна компанія «Оборонні технології», пов’язана з експосадовцем часів Януковича Дмитром Пляцуком, отримала 2 мільярди гривень від держави на ремонт систем протиповітряної оборони. Це викликає серйозні питання, адже підприємство вже зривало строки виконання контрактів і навіть має судове рішення щодо виплати штрафу та пені.
Про це пише СтопКор.
Приватна компанія Дмитра Пляцука за період від 2022 по 2024 роки отримала від держави майже 2 мільярди гривень на ремонт протиповітряної оборони. До того ж, як повідомляє Українська правда, державні контракти на ремонт систем ППО виконуються без розкриття інформації про походження документації та запчастин. І вже стає цікаво: що ж не хоче показувати ексчиновник режиму Януковича?
Журналістів так зацікавив пан Пляцук не випадково, адже за часів Януковича він був заступником міністра оборони України та нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
У січні 2015 року ексчиновник заснував компанію “Оборонні технології”, офіс якої розташований в Києві, на проспекті Голосіївському, 114 у звичайному житловому будинку, де також зареєстровано ще 52 компанії. І от уже з 2016 року ця компанія почала викуповувати частинами збанкрутілий Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння, який спеціалізувався на ремонті військової інженерної техніки, включно із землерийними машинами, переправочно-десантною технікою та автокранами. Здавалося б, навіщо пропадати добру, нехай працює на благо держави. Але тут варто розібратися саме із банкрутством цього заводу. Якась дуже цікава ситуація виходить. Дмитро Пляцук призначений на посаду заступника міністра оборони України 18 лютого 2012 року, а вже 16 листопада 2012 року щодо Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який належав до Державного концерну “Укроборонпром”, порушено справу про банкрутство. І це не голослівна інформація, про це йдеться в ухвалі суду.
І саме тут ще варто згадати теж не менш важливий факт у послужному списку Пляцука. Перед тим як стати заступником міністра, він працював заступником генерального директора “Укроборонпрому”. Збіг чи закономірність дій з отримання заводу?
Тут є ще одна цікава інформація. Ще 10 листопада 2013 року СБУ разом з групою “Альфа” увійшла до Державного концерну “Укроборонпром” і провела вилучення документів в офісі компанії-спецекспортера “Укрспецекспорт”. Тоді “Дзеркало тижня” повідомило, що такі події пов’язані з активною діяльністю колишніх керівників цих компаній, а також Міноборони Дмитра Саламатіна та Дмитра Пляцука з продажу комерсантам бойової зброї. Але справа тільки тим і закінчилась. До речі, сьогодні пан Саламатін перебуває у розшуку за звинуваченням у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчиненні державної зради в інтересах російської федерації, підриві обороноздатності, державної та економічної безпеки України шляхом вчинення умисних дій, спрямованих на витіснення України зі світових ринків зброї на користь рф. І тут справа не стосувалася якогось збагачення, а мета її – послаблення української армії.
Отож, нині виробничі потужності “Оборонних технологій” розташовані в Ніжині (Чернігівська обл.) на базі колишнього державного підприємства (ДП) “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який виставлений на приватизацію.
Щоправда, у 2022 році держава відчужила деякі об’єкти на території заводу. Та вже у квітні 2023 року “Оборонні технології”, власником яких є Пляцук, подали до суду і вимагають відшкодування у 40 млн гривень та повернення цих об’єктів.
До урядового кварталу для Пляцука зайти не проблема
Під час воєнного стану до урядового кварталу не можна вільно зайти, потрібно мати спеціальну перепустку. Але для Пляцука і це не проблема. Таку перепустку замовляє для нього секретар народного депутата від фракції “Слуга народу” Ігоря Копитіна Зінор Аблязієв. Нагадаємо, що саме Копитін є головою підкомітету з питань оборонної промисловості Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Аблязієв, як повідомляє сам Пляцук, є також співробітником компанії “Байкар”. Для тих, хто не в курсі, саме ця компанія виготовляла для України Байрактари. За інформацією “Київ 24”, у 2021 році один з помічників Копитіна також мав довіреність від компанії Пляцука, яка надавала право представляти інтереси підприємства та підписувати документи під час переговорів з турецькою оборонною компанією.
Постає питання: чому експосадовець режиму Януковича, приватний підприємець має такі великі контракти, а державні компанії – ні? Так от у розслідуванні повідомляється, що деякі чинні топпосадовці чинили тиск на управлінців державного оборонного комплексу з метою співпраці саме з компанією Дмитра Пляцука.
І це не вперше, коли державне замовлення віддається пану Пляцуку. У 2017 році між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт” було укладено договір на ремонт і модернізацію зенітно-ракетно-гарматного комплексу “Тунгуска” для іноземного замовника. Тож як підприємство без відповідного досвіду отримало доступ до документації для ремонту таких виробів і чи здатне воно взагалі виконати таку модернізацію? І головне, чому договір не було укладено з ДП “Балаклійський ремонтний завод” — єдиним спеціалізованим підприємством, яке має досвід у таких роботах? До того ж, як стверджують у медіа, “Балаклійський ремонтний завод” звертався до “Укроборонпрому” з проханням долучити його до виконання цього зовнішньоекономічного контракту. Однак, як відомо, ні “Укроборонпром”, ні “Спецтехноекспорт” тоді не дали жодної відповіді на звернення підприємства.
Добре, коли маєш впливових друзів
Під час аналізу цієї інформації виникає слушне питання: як так вдається пану Пляцуку успішно освоювати державні договори при любій владі? Мабуть, все-таки допомагають зв’язки.
Наприклад, один з таких – це Павло Букін, який обіймав керівні посади в оборонній сфері.
Він також був генеральним директором державного концерну “Укроборонпром” з 2018 до 2019 року. А коли пішов звідти, то успішно влаштувався в компанію Пляцука. Щоравда, на сьогодні він мігрував у Відень, адже отримав підозру у справі Свинарчуків. Українська правда говорить про те, нібито Букін там спілкується з Пляцуком. До речі, сім’я якого нині також проживає у Відні.
Що ж до договору між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт”, тут теж є своя зв’язкова ланка. І тут потрібно звернути увагу на ще одну засновницю ТОВ “Оборонні технології” Тетяну Сутко.
Саме в її квартирі мешкає, згідно з його декларацією, колишній директор ДП “Український центр “Безпека” (при Мінекономіки) і колишній співробітник “Укроборонсервісу” Владислав Глазунов.
І тут знову конфуз. У грудні 2019 року НАБУ повідомило Глазунову про підозру у вчиненні ним державної зради.
Але, як знову ж таки повідомляє Українська правда, нині Пляцук спокійно їздить за кордон, користуючись “бронею” від мобілізації. Ба більше, поки шоферів рейсових автобусів серед дороги мобілізують, водій бізнесмена також спочатку вільно їздив у службові відрядження за кордон, а згодом ще й отримав інвалідність другої групи.
Тож незрозумілою стає позиція Міністерства оборони України, коли контракти віддаються приватній фірмі з ознаками причетності до неї осіб, підозрюваних у державній зраді. Чи не станеться так, що інформація щодо нашої обороноздатності матиме витік до росії? Адже під час ремонту надається, мабуть, допуск до військової частини та до військової техніки, і ворог може дізнатися про готовність наших військ та місце їх розташування.
Закарпатський краєзнавчий музей планував придбати автомобіль Toyota Proace Verso на суму 1,94 мільйона гривень, проте після широкого громадського обговорення і рішення обласної адміністрації тендер було скасовано. Причиною для такого кроку стали побоювання, що витрати на новий автомобіль є недоречними в умовах війни, коли кожна гривня повинна йти на першочергові потреби.
Директорка музею, Ольга Шумовська, намагалася виправдати це рішення, зазначивши, що кошти для придбання автомобіля були зібрані не з бюджету, а за рахунок власних надходжень музею. Вона підкреслила, що протягом останніх кількох років заклад заробив значні суми через надання платних послуг. Зокрема, у 2021 році музей заробив 4 мільйони гривень, а у 2024 році ця сума зросла до 10,5 мільйона.
Музей потребував нового мікроавтобуса, оскільки одна з його машин була передана на потреби Збройних Сил України, а інша – списана через технічні несправності. Ольга Шумовська пояснила, що автомобіль потрібен для транспортування експонатів, таких як ікони для реставрації, а також для виконання робочих завдань та делегацій.
Проте обласна військова адміністрація не погодила закупівлю, вважаючи її недоречною на тлі війни. Заступник голови Закарпатської ОВА, Юрій Гузинець, зазначив, що такі витрати повинні бути спрямовані на більш важливі потреби, як-от підтримка військових або ремонт даху музею. Він також додав, що керівництво музею буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності за проведення тендеру без погодження з адміністрацією та іншими профільними органами.
Попри скасування тендеру, Шумовська зазначила, що музей має й інші нагальні проблеми, зокрема ремонт даху, на який поки що немає дозволу від обласної ради для замовлення проєктно-кошторисної документації.
Таким чином, спроба оновити автопарк для покращення діяльності музею спричинила громадський резонанс, і ця ініціатива була скасована, хоча питання ремонту будівлі залишається відкритим.
Поліуретановий клей Conipur 217 врахували по 354 грн/кг. Фірма Reziplit продає його по 294 грн/кг, а «Спортелітбуд» – по 299 грн/кг, що на 18-20% дешевше.
Акрилову фарбу Ceresit CT 42 заклали по 269 грн/кг. «Епіцентр» у Бучі продає її по 186 грн/кг, як і «Будстор», що на 40% нижче.
Потенційна переплата, за мінімальним підрахунком, тільки на цих позиціях може сягати 1,5 млн грн.
Для участі в тендері треба було підтвердити наявність техніки і працівників та надати два аналогічні договори за останні чотири роки, а також підтвердити фінансову спроможність.
