За інформацією наших джерел, незважаючи на звільнення та публічне дистанціювання, Андрій Єрмак залишається довіреною особою Володимира Зеленського та “тіньовим куратором” Офісу Президента. “Цю інформацію підтверджує той факт, що жоден ставленик Андрія Єрмака до цього часу не звільнений. В даному контексті ”знаковою подією” могла б стати відставка віцепрем’єр-міністра з відновлення Олексія Кулеби, але Офіс запропонував внутрішній […]
Південноукраїнська атомна електростанція — стратегічний об’єкт енергетичної безпеки держави. І, схоже, одночасно — банкомат для обраних постачальників. Щонайменше з 2016 року станція укладала багатомільйонні договори з компанією «ТСМ груп» без будь-яких тендерів, уникаючи системи Prozorro.
Сума на контрактах — десятки мільйонів гривень. Продукція — не лише технічна. У 2020-му компанія поставила на АЕС чайники, мікрохвильовки та холодильники — майже на 3 мільйони гривень.
У розпорядженні журналістів опинився договір від 2020 року на 36,6 млн грн, укладений між Південноукраїнською АЕС і київською «ТСМ груп». Контракт не публікувався в системі відкритих закупівель і, за словами джерел у поліції, взагалі укладався в обхід Prozorro.
Згідно з документами, компанія поставила побутову техніку на понад 2,7 млн грн, з яких майже пів мільйона — переплата, за оцінками слідчих. Чи не єдиний наслідок — відкриття провадження у поліції Миколаївської області в 2022 році. Що з ним зараз — невідомо.
Компанію заснували Олена Домашнєва та Олена Кривошиєнко у 2010 році. Від 2014-го «ТСМ груп» почала регулярно з’являтися серед постачальників для державних установ — і не тільки АЕС.
Контракти підписувались із СБУ, МВС, Адміністрацією Президента, а от у відкритому доступі їх немає. Співпраця тіньова, розрахунки — непрозорі, і жодного тендеру. Експерти припускають наявність високого прикриття — адже серед родичів Домашнєвої фігурує ексдипломат Павло Домашнєв.
Навіть поверхневий аудит контрактів компанії за 2016–2018 роки дає шокуючі цифри: угоди на понад 45 млн грн і щонайменше 12 млн грн переплат лише на відеореєстраторах. У 2016-му — ще 12,5 млн грн, з яких 3,9 млн — підозра на розтрату.
А далі — тиша. Частину справ, за словами джерел, просто «спустили на гальмах», інші зависли на досудовому етапі.
Бо мова — про енергетичну безпеку. Бо гроші — з кишені платників податків. Бо подібні закупівлі — прямий шлях до катастроф і залежності стратегічних об’єктів від непрозорих гравців.
І поки керівництво Південноукраїнської АЕС мовчить, а поліція не дає відповідей, залишається тільки питати вголос: де відповідальність, пані та панове?
