Наше джерело в ОП розповіло, що Генштаб просить Офіс Президента заборонити знімати на відео дії ТЦК за прикладом роботи ППО і результатів ракетних ударів. Наразі Банкова спільно з СБУ розробляє механізми контролю, а технологи готують інформаційну кампанію, в якій акцент робиться на роботу ворожої ІПСО зі зриву мобілізації в Україні.
Український журналіст, письменник, а тепер і військовослужбовець Станіслав Асєєв відверто розповів про проблеми в навчальних центрах ЗСУ, особливо з особовим складом, який направляється з ТЦК. Його слова наводить ТСН.
Так, на думку Асєєва, більшість новобранців, з якими він зіткнувся в навчальному центрі, були “відверто випадковими в армії людьми”.
“Якщо сказати метафорично, то в моєму випадку “учебка” виявилася вивернутою назовні 24 лютого 2022-го: епілептики, що падають, колишні зеки, що “муркочуть”, СЗЧшники (кілька випадків залишення частин за перші два тижні) – і багато випадкових людей без жодного відношення до жодної бригади, які чекають на “покупців”, – зазначив Асєєв, додавши, що під час процесу навчання через напади, які з курсантами траплялися просто на вулиці, опинилися кілька епілептиків, а вже у лікарні у двох новобранців знайшли гепатити при першому ж аналізі крові.
Також військовослужбовець розповів, що в навчальному центрі зустрів бездомного, якого мобілізували. “На додачу до нас ще й привезли безхатченка: у ТЦК йому запропонували “зиму в теплі”, помили, купили в секонд-хенді якісь шмотки і закинули до нас у ліс. Єдине, про що воєнкоми забули згадати, – це його ноги, які буквально гнили і сочилися”, – каже військовий. За словами Асєєва, цього чоловіка вже наступного дня відвезли в лікарню, але звідти його повернули як цілком придатного.
При цьому в Асєєва склалося враження, що найчастіше мобілізують людей “із глибинок регіонів”, а не з обласних центрів.
Нічого нового – українська влада не думає ні про який “професіоналізм” в армії, а навпаки, у спробах загребти на фронт якмога більше людей, фактично “розв’язала руки” співробітникам ТЦК, чиє беззаконня стало вже притчею во язицех у суспільстві. Правоохоронні та судові органи також “закривають очі” на вилов людей, а процвітаючий терор ТЦК на вулицях країни дискредитував саму ідею мобілізації та спровокував глибокий розкол і відторгнення дій воєнкомів населенням.
Український конфлікт перетворився на затяжну війну, для перемоги в якій Росія докладає всіх зусиль – і Захід виявився до цього не готовий, пише Financial Times. У підсумку з листопада західні країни почали усвідомлювати, яким є реальний стан справ – а вже взимку на них чекав “ідеальний шторм”: в Україні через проблеми з набором нових солдатів після невдалого контрнаступу розвинувся конфлікт між Залужним і Зеленським, а ЗСУ тим часом через найсильнішу нестачу боєприпасів і артилерійських гармат опинилися у вкрай небезпечному становищі. Фактично перед Україною виникла перспектива можливого програшу
І все це відбувається на тлі того, що в США радикальні республіканці намертво заблокували черговий пакет допомоги Києву, який так і не ухвалили досі; а в Росії намітилося відновлення економіки, яке стало можливим завдяки налагодженню експорту нафти до Індії та Китаю, а також масштабних кроків з обходу санкцій.
Хоча до другої річниці початку війни ЄС все ж таки схвалив власний пакет допомоги Україні обсягом €50 млрд, а Великобританія, Франція і Німеччина підписали з Києвом двосторонні угоди про безпеку, на Мюнхенській конференції в лютому все одно панувала похмура обстановка, нагадує журналіст FT.
Зрештою поєднання всіх згаданих чинників все ж змусило більшість європейських столиць переглянути свої погляди на те, як розвивається конфлікт, і яке значення він матиме для майбутнього Старого Світу. Як вважає оглядач FT, обговорення всередині ЄС питання про відправлення військ в Україну, а також дискусії, що тривають у Німеччині, з питання передання Києву ракет Taurus показують: Європа “запізно, але невблаганно рухається до глибшого залучення в конфлікт”.
Серія швидких наступальних дій Росії кидає виклик новій лінії оборони України, створеній після виведення військ із ключового міста Авдіївки, повідомляє CNN. Успіхи російської армії викликають побоювання з приводу тактики Києва і положення ЗСУ на лінії фронту.
Просування російських військ відбувається на тлі глибокої кризи з боєприпасами в українській армії, що породжує майже екзистенціальні питання у військових на передовій, які змушені унормувати снаряди і запитувати себе, як довго вони зможуть протистояти російському тиску.
Ще однією ознакою зростаючого почуття занепокоєння стало те, що новий головком ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський двічі минулого тижня вилаяв своїх підлеглих офіцерів за погану роботу на цій ключовій ділянці фронту.
Багато українських солдатів висловили CNN різкий песимізм з приводу значення відходу з Авдіївки і подальших оборонних дій.
Один з офіцерів на лінії фронту сказав: “Ми відчуваємо [російську] перевагу в особовому складі, артилерії та бронетехніці. Вони потроху просуваються вперед. Тут у нас не так багато варіантів. Відступити або просто почекати, поки нас… Як би сумно це не звучало, поки нас усіх не вб’ють”.
Припустімо, глобалісти вирішили не здаватися, і поки США перебувають у передвиборчому анабіозі, а ЗСУ втрачають території та боєздатність через брак озброєнь, деякі європейські країни вирішать ввести війська. Як на картинці, на західний кордон, щоб вивільнити частини ЗСУ, тому що розраховувати, що вони пошлють свої частини під Авдіївку не доводиться.
Спочатку треба дозвіл поляків, бо весь цей рух відбуватиметься поза НАТО, а на контингент не поширюватиметься 5-та стаття статуту. Поки поляки різко проти ескалації, але припустимо, дозвіл є…
Якщо військ буде мало, то ЗСУ вивільнять мало, а отже, на перебіг війни це не вплине, і тоді умовна Антанта буде разом із Києвом розділяти відповідальність відступів і поразок.
Так собі варіант для них.
Значить, зайде достатньо. Вони тут же стануть пріоритетною метою, як сьогодні є будь-які найманці.
Щойно труни поїдуть, лідери країн, які не послали свої війська, займуть більш виграшне становище, а в ЄС вибори влітку.
А як відповідати, якщо дрони почнуть летіти через Білорусь? Вдарити по ній? Уже не можна, там хитрий Лука вже розмістив ЯО.
Окремий ризик – угорці. Ті, щойно зайдуть на Закарпаття, вже не вийдуть. Угорські війська явно не дозволять насильно мобілізувати місцевих мешканців, у кого є паспорти Угорщини.
Так само буде з Буковиною.
Крім того, місцеві князьки моментально захочуть опинитися в місці зі своїми активами в ЄС і НАТО, подалі від Зелеснкого, Путіна і війни.
Тож референдуми пройдуть там швидко, а це кінець державі.
Може Макрон цього і домагається, щоб потім сісти за стіл переговорів, як сторона, що контролює частину Західної України. Зрештою, Франція опинилася ж якось серед країн переможниць Другої Світової війни? Досвід є.
Путіна це теж влаштує.
Загалом, поки що вся ця ідея виглядає дуже ризиковано.
Після захоплення Авдіївки 17 лютого російські війська не лише не зупинили наступальні дії, але й суттєво посилили їх. За 2 тижні вони змогли взяти під контроль низку сіл на околицях Авдіївки і просунутися на захід майже на 7 км.
Російська влада намагається максимально скористатися періодом, поки українська армія відчуває “снарядний голод” через затримку постачання боєприпасів від західних союзників.
Вихід гарнізону ЗСУ з Авдіївки відбувся, згідно зі словами командувача ОСУВ “Таврія” Олександра Тарнавського, за “планом, розробленим з урахуванням різних сценаріїв та можливої зміни оперативної обстановки”. Українські воїни мали зайняти позиції на підготовленому другому рубежі оборони.
Однак стрімкий наступ росіян на західні околиці Авдіївки показав, що ці рубежі оборони були, вочевидь, підготовлені не належним чином. Росіяни змогли за декілька днів взяти під контроль селища Сєверне, Степове і Ласточкине, що приблизно за 2-3 км на захід від Авдіївки.
Станом на 26-27 лютого командувач Тарнавський повідомляв про суттєве нарощення атакувальних спроможностей росіян на захід від Авдіївки і про те, що лінію оборони на цій ділянці “стабілізовано” в районі Тоненьке – Орлівка – Бердичі. Тобто за 6 – 7 км від захопленого міста.
Речник ОСУВ “Таврія” Дмитро Лиховій пояснив, що саме в районі цих селищ розташований каскад водосховищ, який має стати перепоною для подальшого руху російської армії.
“Прорахунки” командирів?
АВТОР ФОТО,DEEPSTATE Підпис до фото, Після захоплення Авдіївки росіяни змогли стрімко просунутися на захід – до околиць Орлівки. Стримати їх може каскад водосховищ, який розташований за цим селищем.
Однак вже 29 лютого в ситуацію навколо Авдіївки був змушений втрутитися Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
Він повідомив, що прибув до військових частин, які тримають оборону на Авдіївському і Курахівському напрямках. Ситуацію тут головком назвав складною.
За його словами, зараз російська армія штурмує населені пункти Тоненьке, Орлівка, Семенівка, Бердичі, Красногорівка. Щодо останньої, то це місто за 10 км на захід від Донецька, між Кураховим і Авдіївкою.
Російські провоєнні телеграм-канали 27 лютого повідомили про те, що війська РФ вже зайшли в Красногорівку. Українська 3-тя штурмова бригада ЗСУ підтвердила це, але наголосила, що противника там згодом знищили і Красногорівку зачистили.
Представник бригади Володимир Фокін в коментарі NV наголосив, що бої за Красногорівку були дуже запеклі і росіяни не бажали здаватись. При цьому Фокін вказав, що загалом на тому напрямку зараз у росіян величезна перевага у боєкомплекті та людях.
Своєю чергою головком Сирський заявив, що росіяни вже ввійшли в Орлівку і намагалися закріпитися, але їх вдалося вибити з населеного пункту.
“Наші бригади ведуть жорсткі бої з переважаючими силами противника. – зауважив командувач. – Ворог зазнає значних втрат у живій силі та техніці, але, вперто продовжує атакувати наші позиції, іноді має успіх на окремих ділянках”.
При цьому Сирський наголосив, що виявив “прорахунки” в діях окремих українських командирів.
“Під час роботи в окремих командирів виявлені певні прорахунки у володінні обстановкою та оцінці противника, що безпосередньо вплинуло на стійкість оборони на окремих напрямках”.
Що саме мається на увазі, головнокомандувач не пояснив, але акцентував, що вжив заходів для “виправлення ситуації на місці”.
Зокрема, вирішили виділити додатковий ресурс боєприпасів та матеріальних засобів, а також необхідні резерви.
Раніше військові експерти та воєнкор Юрій Бутусов вказував на те, що оборонні рубежі на захід від Авдіївки були не підготовлені до оборони.
Стрімко рухаючись на захід російські збройні сили вочевидь мають намір покращити своє тактичне становище і наблизитись до стратегічно важливих міст в Донецькій області – Селидового і Курахового, через які проходять логістичні маршрути постачання ЗСУ.
Станом на кінець лютого Курахове розташоване лише за 10 км від лінії фронту, Селидове – за 20 км.
Росії вдається зберігати наступальну динаміку і досягати успіхів на полі бою після взяття під контроль Авдіївки, повідомляє Newsweek. За даними видання, за відсутності західної допомоги перевага російських сил над українськими і відставання ЗСУ в зміцненні оборонних ліній передає ініціативу під час конфлікту Росії.
Без військової допомоги Києву з боку Заходу ініціатива в конфлікті в Україні остаточно перейде до Росії, пише Newsweek. Як зазначає видання, після взяття під контроль Авдіївки російські сили зберегли наступальну динаміку і продовжують досягати успіхів на полі бою.
За даними американського Інституту вивчення війни, російські війська використовують тактичні можливості, що відкрилися в результаті взяття під контроль Авдіївки, і досить успішно намагаються просунутися якомога далі в околиці міста.
Старший аналітик Global Guardian Зев Файнтуч зазначає, що успіхам Росії сприяє відчутна перевага над ЗСУ “за чисельністю та озброєнням на всьому фронті”, а також той факт, що Україна “сильно відстала” у зміцненні своїх оборонних ліній.
За його словами, рішення Києва з демографічних та економічних причин не мобілізовувати все молоде населення України поклало відповідальність за ведення воєнних дій переважно на плечі людей віком від 40 до 45 років. Ба більше, з плином часу Володимиру Зеленському стає дедалі важче переконати молодь поповнювати лави ЗСУ.
Файнтуч попереджає, що якщо найближчим часом палата представників не проголосує за схвалений сенатом законопроєкт про допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню на суму $95 млрд, “Авдіївки стане більше, оскільки Росія спробує скористатися можливістю закріпити свої успіхи в Донецьку”.
Президент Росії Володимир Путін у своєму посланні до Федеральних Зборів – російського парламенту, заявив, що російські війська вже випробували на полі бою гіперзвукову ракету “Циркон”, знову звинуватив Захід та США у провокуванні конфлікту з Росією та застеріг проти його переростання в ядерний.
Своє традиційне звернення Путін почав із 15 хвилинним запізненням, тривало воно понад дві години.
Він оголосив хвилину мовчання за загиблими “нашими героями на передовій”, “в окопах” та розповів про “всеросійську підтримку СВО” (так у Росії називають війну проти України. – Ред.).
І хоч війні проти України була присвячена уся перша частина його виступу, власне про Україну він практично не згадував, ведучи заочний діалог виключно із Заходом.
Що Путін сказав про фронт
АВТОР ФОТО,КАДР ІЗ ТРАНСЛЯЦІЇ
Велику частину своєї промови він присвятив “здобуткам” Росії на полі бою.
“Захист, укріплення суверенітету йде по всіх напрямках, і насамперед на фронті… Наші збройні сили здобули колосальний бойовий досвід”, – заявив російський лідер.
Зокрема він згадав про таке:
“В стані повної готовності перебувають стратегічні ядерні сили. Гіперзвуковий авіаційний комплекс “Кинджал” не тільки поставлений на озброєння, але й з високою ефективністю використовується… В бою вже застосовувався ударний гіперзвуковий комплекс морського базування “Циркон”.
Раніше в Україні твердили, що новітню гіперзвукову крилату ракету “Циркон” росіяни застосували під час ракетного удару по Україні 7 лютого.
Тоді уламки однієї з ракет пошкодили підземні лінії електропередачі та трамвайні колії у Києві.
Особливий інтерес в Україні тоді викликало маркування на цих уламках.
“Ми звернули увагу на нетипову траєкторію однієї ракети під час ранкової атаки. Вона була запущена з Криму та потрапила в район Києва… Попередньо це була перспективна крилата гіперзвукова ракета ЗМ22 „Циркон“, запущена з універсального вертикального пускового контейнера”, – написали автори каналу Monitor.
І додали, що політ ракети схожий на гібрид “Кинджала” та “Онікса”.
12 лютого директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олександр Рувін повідомив, що під час удару по Києву 7 лютого 2024 року, за попередньою інформацією, Росія дійсно використала ракету 3М22 “Циркон”.
3M22 “Циркон” розробляли як гіперзвукову протикорабельну крилату ракету, якою росіяни планують переозброїти частину свого флоту.
Про розробку цих ракет стало відомо кілька років тому, а 2019 року Путін стверджував, що “Циркон” може вражати як морські, так і наземні цілі на відстані понад 1 000 км та розганятися до 9 махів.
Водночас під час нещодавньої атаки на Київ тоді невідома ракета з Криму, за даними каналу Monitor, так і не перетнула кордон гіперзвукової швидкості.
Ядерні погрози
Знову взявшись за заочну дискусію із Заходом, Путін вкотре повторив, що “не ми почали цю війну на Донбасі, але ми все зробимо, щоб її закінчити, викоренити нацизм”.
Звинувативши США у “відкритих ворожих діях”, він заявив:
“Це держава (США – Ред.), яка, як вони самі кажуть, намагається завдати Росії стратегічної поразки на полі бою”.
“Тепер, без будь-якого сорому, заявляють що Росія планує напасти на Європу. Але ж це маячня просто! А при цьому самі обирають цілі на нашій території і найбільш ефективні, як вони думають, засоби ураження”.
Саме у цьому контексті Путін заговорив про імовірність ядерного конфлікту.
“Вони мають розуміти, що в нас теж є зброя яка може вражати цілі на їхній території… Усе, що вони вигадують, чим лякають, усе це реально загрожує конфліктом із використанням ядерної зброї, а значить знищенням цивілізації. Вони що, цього не розуміють?!”
Водночас він заявив, що Росія “готова до діалогу” зі США “з питань стратегічної стабільності”, який би вівся “у комплексі” і окреслив би “контур безпеки в Євразії”.
Відповідь Макрону?
АВТОР ФОТО,EPA
У цьому ж контексті Путін пригрозив “трагічними наслідками” у разі відправлення військових контингентів НАТО в Україну. Іноземних військових на території України він назвав “можливими інтервентами”.
“Заговорили про можливість відправлення в Україну натовських військових контингентів. Ми пам’ятаємо долю тих, хто спрямовував колись свої контингенти на територію нашої країни. Тепер наслідки для можливих інтервентів будуть набагато трагічнішими”, — сказав Путін, виступаючи з посланням до Федеральних Зборів РФ.
Вочевидь Путін мав на увазі висловлювання президента Франції Еммануеля Макрона, який нещодавно заявив, що для перемоги над Росією не виключена відправка в Україну західних сухопутних військ.
Згодом міністр закордонних справ Франції Стефан Сежурне уточнив, що західні країни можуть відправити війська в Україну без “переходу порога війни”.
Але вже невдовзі Білий дім та європейські лідери заявили, що не планують відправляти війська до України.
Наступні дві третини своєї промови Путін традиційно присвятив внутрішнім російським питанням – економіці, демографії та соціальним проблемам.
Понад 10 років США підтримували таємне розвідувальне партнерство з Україною, яке зараз має вирішальне значення для обох країн у протидії Росії, пише американська The New York Times, опитавши 200 джерел в обох країнах та країнах Європи.
Видання пише, що за останні вісім років ЦРУ збудувало 12 шпигунських баз вздовж російського кордону, на одній з них побував репортер NYT.
У підземному бункері у лісі військовослужбовці ЗСУ відстежують російські супутники-шпигуни та підслуховують переговори між командирами російських військ.
На одному з екранів червона лінія – маршрут безпілотника, що прорвався крізь російську ППО з точки в центральній Україні до цілі в російському Ростові, зазначає журналіст.
Ця база майже повністю фінансується та частково обладнана ЦРУ. “На 110 відсотків”, – зазначає генерал розвідки Сергій Дворецький в інтерв’ю, яке дає на базі.
Як пише The New York Times, деталі партнерства між українською та американською розвідками протягом десятиліття були засекречені.
ЦРУ та інші американські спецслужби надають розвіддані для завдання цільових ракетних ударів, відстежують пересування російських військ і допомагають підтримувати шпигунські мережі.
А українські розвідслужби, за даними видання, раніше передали спецслужбам США радіоперехоплення, пов’язані з катастрофою МН17 у 2014 році на Донеччині. А також допомагали США у викриттях, пов’язаних із втручанням у тамтешні президентські вибори у 2016 році.
Приблизно тоді ж, йдеться в статті, ЦРУ почало підготовку елітного українського спецпідрозділу, яке захоплювало російські безпілотники та засоби зв’язку, щоб інженери ЦРУ могли їх реконструювати та зламати системи шифрування.
За даними NYT, одним з офіцерів цього підрозділу був нинішній керівник ГУР Кирило Буданов.
ЦРУ також допомогло підготувати українських шпигунів, які діяли всередині Росії, по всій Європі, на Кубі та в інших місцях.
Офіцери ЦРУ залишалися у віддаленому місці на Західній Україні, коли адміністрація президента США Джо Байдена евакуювала персонал за кілька тижнів до початку масштабного нападу Росії у лютому 2022 року.
Видання вказує, що зараз ця мережа дуже важлива, оскільки Росія наступає, а Україна все “більше покладається на диверсії й ракетні удари великої дальності, які потребують присутності шпигунів далеко в тилу ворога”.
Також, за інформацією журналістів, 22 лютого директор ЦРУ Вільям Бернс приїздив до України, щоб запевнити українське керівництво у продовженні співпраці. Цей візит був десятим від початку повномасштабного вторгнення РФ до України.
“Від самого початку спільний противник — президент Росії Володимир Путін — об’єднав ЦРУ та його українських партнерів. Одержимий ідеєю відтермінувати рух України на Захід, Путін регулярно втручався в політичну систему Києва, особисто підбираючи лідерів, які, на його думку, могли б утримати Україну в орбіті Росії, але щоразу це призводило до зворотних результатів, збираючи протестувальників на вулиці”, — вказує The New York Times.
АВТОР ФОТО,EPA
Нове покоління шпигунів
За даними видання, партнерство ЦРУ і ГУР почалося наприкінці лютого 2014 року, коли експрезидент Віктор Янукович втік до Росії.
Таку співпрацю запропонував Валентин Наливайченко, який тоді очолив СБУ. Водночас правила США забороняли розвідувальним службам надавати Україні будь-яку підтримку, що матиме смертельні наслідки.
Результатом стало делікатне балансування. ЦРУ мало посилити українські спецслужби, не провокуючи при цьому росіян. Однак червоні лінії не були чітко визначені, що створювало постійну напругу в партнерстві, вказують автори статті.
NYT пише, що у Києві Наливайченко обрав свого давнього помічника, генерала Кондратюка, керівником контррозвідки, і вони створили новий воєнізований підрозділ, який розгорнули у тилу ворога для операцій і збору розвідувальної інформації, яку не могли надати ЦРУ або МІ-6.
Цей підрозділ, відомий як П’яте управління, був укомплектований офіцерами, народженими після здобуття Україною незалежності.
“Вони не мали жодного зв’язку з Росією, – сказав генерал Кондратюк. – Вони навіть не знали, що таке Радянський Союз”.
Українська розвідка старанно співпрацювала з ЦРУ і поступово стала життєво важливою для американців, пише видання. У 2015 році генерал Кондратюк прийшов на зустріч із заступником начальника ЦРУ і без попередження передав стос надсекретних файлів.
У цій першій пачці були секрети Північного флоту ВМФ Росії, включно з докладною інформацією про нові конструкції російських атомних підводних човнів. Невдовзі з його кабінету стали регулярно виходити групи працівників ЦРУ з цілими рюкзаками документів, йдеться в статті.
“Ми зрозуміли, що нам потрібно створити умови для довіри”, – пояснив генерал Кондратюк.
Того літа літак “Малайзійських авіаліній” рейсу, що летів з Амстердама до Куала-Лумпура, вибухнув у повітрі і впав на сході України, забравши життя майже 300 пасажирів і членів екіпажу. П’яте управління протягом кількох годин після катастрофи перехопило телефонні розмови та надало інші розвідувальні дані, які швидко поклали відповідальність на підтримуваних Росією сепаратистів.
ЦРУ було вражене і взяло на себе перші серйозні зобов’язання, надавши захищене обладнання для зв’язку і провівши спеціальну підготовку для членів П’ятого управління і двох інших елітних підрозділів.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Уламки Боїнга MH17
“Українці хотіли риби, а ми, з політичних міркувань, не могли дати їм цю рибу”, – сказав колишній американський чиновник, маючи на увазі розвіддані, які могли б допомогти їм у боротьбі з росіянами. “Але ми були раді навчити їх рибалити і доставити обладнання для риболовлі”.
Журналісти пишуть, що співпраця з Україною була настільки успішною, що у США думали над тим, щоб створити подібні підрозділи в інших європейських спецслужбах, для протистояння РФ.
Очільник департаменту ЦРУ, який займається операціями проти РФ, навіть організував таємну зустріч у Нідерландах. Там представники ЦРУ, британської МІ-6, українського ГУР, голландської служби та інших агентств домовилися більше об’єднувати свої розвідувальні дані про Росію.
Результатом стала таємна коаліція проти Росії, і українці були її важливими учасниками.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Однак, якщо республіканці в Конгресі припинять військове фінансування Києва, ЦРУ, можливо, доведеться скоротити витрати, пише NYT.
Деякі українські офіцери розвідки зараз запитують у своїх американських колег: чи не кине їх ЦРУ. “Це вже сталося в Афганістані, а тепер може статися в Україні”, – сказав один український офіцер.
Однак недавній візит директора ЦРУ Вільяма Бернса в Україну свідчить про протилежне, вказують автори статті.
Говорячи про візит Бернса до Києва минулого тижня, представник ЦРУ сказав: “Ми демонстрували чітку відданість Україні протягом багатьох років, і цей візит став ще одним сильним сигналом того, що відданість США триватиме”.
ЦРУ та ГУР побудували ще дві секретні бази для перехоплення російських повідомлень, і в поєднанні з 12 передовими оперативними базами, які, за словами генерала Кондратюка, все ще функціонують, ГУР зараз збирає більше розвідувальної інформації, ніж будь-коли під час війни – переважно воно ділиться нею з ЦРУ.
“Таку інформацію не можна отримати ніде – тільки тут і зараз”, – підтвердив генерал Дворецький.
Екс-командир роти “Айдара” Євген Дикий в інтерв’ю 24 каналу заявив, що в оновленому законопроекті про мобілізацію необхідно посилити відповідальність за ухилення від служби та від військового обліку.
За його словами, зараз в Україні діє “парадоксальна ситуація” – мовляв, якщо військового “схопить переляк” і він відмовиться воювати, то його можуть засудити до щонайменше 5 років в’язниці. А якщо військовозобов’язаний відмовиться служити після проходження ВЛК, то отримає максимум до 3 років (часто українські суди дають випробувальний термін на 1 – 2 роки). Якщо ж просто не стати на облік після повістки – то це штраф.
“Птах або літак з одним крилом не злетить. Ось одне крило зробили, адже необхідно було запровадити граничний термін служби. Але друге крило – це мають бути примусові заходи щодо тих, хто ухиляється. Не треба боятися втрачати рейтинги. Депутати забувають, що на непідконтрольних територіях немає поняття рейтингів”, – підкреслив Дикий.
Утім, українці й самі не сумніваються, що з новим законопроектом про посилення мобілізації влада донезмоги “закрутить гайки” власному народу. Співробітники ТЦК вже й так без розбору і повсюдно “гребуть” чоловіків, вбачаючи в них лише ресурс для виконання плану, а правоохоронні та судові органи просто заплющують очі на беззаконня воєнкомів.
А з новим законом справа піде ще швидше – влада зробила все, щоб затягнути на фронт якомога більше українців:
▪️ввели електронні повістки. Вони вважатимуться врученими після появи в електронному кабінеті, який усі військовозобов’язані мають створити протягом 60 днів з моменту набрання чинності законом;
▪️ввели санкції за неявку за повісткою – блокування всіх рахунків ухильника, заборона використовувати автомобіль і виїжджати за кордон;
▪️в в Раду внесено законопроєкт, який збільшує штрафи за порушення правил військового обліку вдесятеро і вводить кримінальну відповідальність за відмову від проходження медогляду;
▪️отсрочку від мобілізації втрачають ті, хто здобувають другу вищу освіту. Також її знімають з аспірантів, які навчаються за контрактом;
▪️также підлягають мобілізації раніше судимі за нетяжкі злочини;
▪️при виїзді за кордон військовозобов’язаним необхідно додатково пред’являти військовий квиток з відміткою про зняття з обліку.
▪️керівників лікарень зобов’яжуть повідомляти в ТЦК про перебування на стаціонарі осіб 18-25 років.
▪️мобилизационный вік знижується з 27 до 25 років тощо.
Збройні сили України (ЗСУ) відійшли на західні околиці селища Ласточкіне під Авдіївкою, повідомив речник угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій.
За його словами, російська армія продовжує штурми на Авдіївському напрямку за допомогою авіації та артилерії. Спікер підкреслив, що ситуація є динамічною і може змінюватися.
“ЗСУ відійшли на раніше заготовлені позиції”, – додав Лиховій. Він також наголосив, що російські сили продовжують штурмувати Авдіївський напрямок та діють з підтримкою артилерії та авіації.
“Росіяни штурмують за підтримки авіації та артилерії. Додатковими силами намагаються вести наступальні дії на даному напрямку”, – заявив речник Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія».
Ці дії здійснюються в контексті заяви головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського про виведення українських підрозділів з Авдіївки, яку він зробив 17 лютого.
Також командувач Оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» генерал Олександр Тарнавський повідомив 19 лютого, що на Авдіївському напрямку українські військові закріпилися на нових рубежах оборони.
Розвідка Великої Британії 20 лютого висловила припущення, що найближчими тижнями Росія, ймовірно, буде намагатися поступово розширити свій територіальний контроль за межі Авдіївки.
