Трагедія біля села Красів: після аварії дитину госпіталізували, водій загинув

Попри багаторічні заяви про судову реформу та очищення системи, українське правосуддя продовжує демонструвати стійку незмінність і зберігати свою проблемність. За останні роки було запропоновано численні реформи, створено нові інститути, запроваджено низку законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення роботи судів. Проте на практиці більшість з цих змін не призвели до значних поліпшень у правосудді.

Головною проблемою залишається корупція, яка, попри різноманітні антикорупційні заходи, продовжує впливати на роботу суддів. Високий рівень безкарності та відсутність реальних механізмів відповідальності для тих, хто порушує закон, часто призводить до затягування процесів та винесення сумнівних рішень. Судова система залишається надмірно централізованою, що знижує її прозорість і доступність для громадян.

Як зазначають аналітики Фундації DEJURE, проблема полягає в дискреційних повноваженнях Вищої ради правосуддя. ВРП має право, але не зобов’язана зупиняти розгляд заяви про відставку судді, щодо якого триває дисциплінарне провадження. Саме ця прогалина і створює умови для вибіркових рішень.

Типовий сценарій виглядає так: суддю викривають на хабарі, фіксують грубі процесуальні порушення або навіть затримують за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Не чекаючи фіналу розгляду, він подає заяву на відставку. Якщо ВРП розглядає її швидше, ніж завершується дисциплінарна справа, суддя залишає посаду без жодних санкцій, отримуючи статус судді у відставці та довічні виплати з бюджету.

Серед резонансних прикладів — суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово зупиняли за керування автомобілем з ознаками сп’яніння. Попри це, Вища рада правосуддя дозволила йому спокійно піти у відставку.

Аналогічна історія сталася з Людмилою Горячківською з Уманського міськрайонного суду, яку підозрювали у сприянні шахрайському заволодінню нерухомістю та задокументували під час отримання хабаря у 9,5 тисячі доларів. Замість звільнення «за статтею» вона отримала почесний статус і довічне утримання.

Ще більш показовою є справа судді з Полтави Ганни Андрієнко. Вона системно затягувала розгляд справ щодо нетверезих водіїв, фактично дозволивши десяткам порушників уникнути відповідальності. Коли Вища кваліфікаційна комісія суддів подала подання про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП проігнорувала цей документ і першочергово задовольнила заяву на відставку. Сьогодні суддя отримує понад 75 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету.

Окремою проблемою залишається ставлення ВРП до майнових порушень. Хоча закон зобов’язує Раду оцінювати відповідність способу життя судді його доходам, на практиці ВРП часто відкладає розгляд скарг, очікуючи завершення перевірок НАЗК. Таке зволікання дозволяє суддям роками уникати відповідальності, а згодом — скористатися правом на відставку.

Показовою є ситуація з суддею Ігорем Дашутіним з Касаційного адміністративного суду, щодо якого журналісти виявили користування елітною нерухомістю, не відображеною у деклараціях. Попри це, дисциплінарна палата ВРП відмовилася відкривати провадження до завершення зовнішніх перевірок.

Крім того, Вища рада правосуддя системно затягує розгляд подань ВККС про звільнення недоброчесних суддів. За останні роки було розглянуто менше половини таких рекомендацій, тоді як судді продовжують працювати, отримувати зарплати та користуватися імунітетом.

Ситуацію ускладнює й нерівність прав сторін у дисциплінарному процесі. Суддя може оскаржити будь-яке рішення проти себе, тоді як скаржник фактично залежить від дозволу тієї ж дисциплінарної палати, яка вже ухвалила рішення. Це створює замкнене коло безкарності.

Експерти наголошують: без обов’язкового зупинення процедур відставки до завершення дисциплінарних справ та без рівних прав на оскарження говорити про очищення судової системи неможливо. Кожна гривня, виплачена недоброчесному судді у відставці, підриває довіру до держави і демонструє, що відповідальність у судовій системі досі можна обміняти на фінансові привілеї.

Значення сталого розвитку для майбутніх поколінь: Важливість кожного кроку на шляху до змін

У сучасному світі сталий розвиток набуває особливого значення. Це не просто модна тенденція або короткотермінова мета, а необхідний шлях до збереження ресурсів, поліпшення екологічної ситуації та забезпечення сталого процвітання для майбутніх поколінь. Він охоплює не лише економічні чи екологічні аспекти, але й соціальні, культурні та етичні складові, що визначають наше сьогодення і майбутнє.

За інформацією слідчих, замовлення на ліквідацію чоловіка надійшло від жінки з Києва. Вона шукала виконавців через знайомих у кримінальних колах, і врешті вийшла на засуджених, які відбувають покарання у Ладижинській виправній колонії.

За 5 тисяч доларів троє ув’язнених, що раніше були засуджені за особливо тяжкі злочини, погодилися організувати злочин: знайти виконавця, зібрати дані про майбутню жертву та передати інформацію замовниці.

Організатором схеми, за даними правоохоронців, був 49-річний неодноразово судимий ув’язнений, який відбуває 12-річний термін за розбій і вимагання. У колонії він називав себе «кримінальним авторитетом». До плану він залучив двох співкамерників — 37-річного та 31-річного засуджених.

Ще у січні 2025 року оперативники дізналися про підготовку замовного вбивства й почали стежити за фігурантами. У червні провели обшуки за місцями їхнього утримання та проживання.

Під час слідчих дій вилучили мобільні телефони, банківські картки, комп’ютери, флешносії та чорнові записи з інформацією про потерпілого — його адресу, маршрути пересування та особисті дані.

49-річному організатору оголошено підозру у готуванні до умисного вбивства з корисливих мотивів, вчиненого на замовлення організованою групою (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115 ККУ). Його спільникам — у співучасті за аналогічними статтями.

Досудове розслідування триває. Усім трьом фігурантам загрожує довічне позбавлення волі.