У Харківській області оголошено примусову евакуацію

Дедалі більше українців, виснажених тривалою військовою агресією, демонструють готовність обговорювати територіальні компроміси в обмін на реальні гарантії безпеки та припинення бойових дій. Цей феномен експерти та західні медіа пояснюють насамперед емоційною та фізичною втомою населення, що пережило роки постійного напруження, втрати близьких та руйнування інфраструктури. Багато громадян прагнуть хоча б часткової стабільності та можливості планувати майбутнє без постійного страху нових атак.

Аналітичні матеріали західних видань відзначають, що така зміна суспільних настроїв не обов’язково свідчить про зменшення патріотизму чи готовності обороняти країну. Насправді, мова йде про прагматичний запит на безпеку та відчуття контролю над власним життям. Для багатьох українців питання збереження територій залишається ключовим, але одночасно з’являється усвідомлення того, що повна перемога у війні може вимагати ще тривалого часу і величезних людських ресурсів.

Тенденцію підтверджують і результати соціологічних досліджень українських інституцій. За даними опитувань, станом на кінець січня 2026 року близько 40% українців заявили про готовність підтримати виведення українських військ з окремих районів Донбасу заради завершення війни. Водночас лише невелика частина з них — близько 9% — погоджується на такий крок без значних застережень. Ще 31% вважають подібний сценарій загалом прийнятним виключно за умови отримання чітких гарантій безпеки з боку США та європейських країн.

Разом із цим суспільство залишається глибоко поділеним. Понад половина опитаних — близько 52% — категорично виступають проти будь-яких територіальних поступок і наполягають на збереженні територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Такий баланс думок, на думку західних аналітиків, створює ризик внутрішнього напруження та політичного розколу в разі спроб реалізації компромісних сценаріїв.

Окрему увагу міжнародні оглядачі приділяють можливим політичним наслідкам для президента Володимира Зеленського. Зазначається, що офіційна згода на втрату частини територій може суттєво змінити його сприйняття як всередині країни, так і за кордоном — від образу символу опору до політика, який погодився на тривалу окупацію українських земель.

Водночас для значної частини українців ключовою умовою будь-яких переговорів залишається наявність дієвого механізму захисту від нової війни. Проста відмова від територій без вступу до НАТО або отримання рівноцінних гарантій безпеки сприймається більшістю як капітуляція, а не як шлях до стійкого миру.

Офіційна позиція української влади залишається незмінною. Вона закріплена в Конституції та неодноразово підтверджувалася заявами РНБО, Офісу президента та Міністерства закордонних справ. Київ наполягає на повному відновленні територіальної цілісності та наголошує, що будь-які «торги» територіями є юридично нікчемними й створюють небезпечний прецедент для світового правопорядку.

Попри це соціологічні дослідження, які фіксують зміну суспільних настроїв, залишаються важливим орієнтиром для міжнародних партнерів. Саме ці дані дедалі частіше враховуються під час формування стратегій подальшої військової, фінансової та дипломатичної підтримки України у 2026 році.

Суд визнав винним колишнього начальника Червоноградського райвідділу поліції Андрія Лисяка у вчиненні незаконних дій із майном, на яке був накладений арешт, однак від покарання його звільнили через завершення строку давності. Ситуація викликала широкий резонанс, адже йдеться про високопосадовця правоохоронної системи, який мав би бути прикладом дотримання закону.

Події розгорнулися у квітні 2022 року. За матеріалами слідства, Андрій Лисяк самовільно заволодів арештованим автомобілем Audi Q7, що перебував на арештмайданчику як речовий доказ у кримінальній справі. Щоб приховати походження машини, він встановив на неї номерні знаки від іншого транспортного засобу — Volkswagen Caddy. У такому вигляді колишній керівник поліції кілька разів виїжджав у місто, аж поки автомобіль не зупинили патрульні.

Працівники станції техобслуговування підтвердили, що ремонтували автомобіль за проханням поліцейських, однак документів на передачу чи погодження ремонту їм не надавали. Інші правоохоронці свідчили, що машина не перебувала у списку на передачу військовим. Суддя Неля Отчак визнала Андрія Лисяка винним і призначила штраф у розмірі 17 тисяч гривень, але через закінчення строків давності звільнила від реального покарання. Крім того, колишній начальник має відшкодувати майже 36 тисяч гривень витрат на експертизу. Вирок підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Андрій Лисяк родом із Хмельницького і працює у правоохоронних органах з 2002 року. У 2021 році він очолив Шептицький райвідділ поліції на Львівщині, до цього був начальником Яворівського районного відділення поліції, а з 2023 року працює старшим дільничним офіцером поліції у секторі превенції в Хмельницькій області.