У Німеччині розслідують жорстоке вбивство української родини

Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру керівнику одного з відділів Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Раніше він очолював районний ТЦК, що викликає додаткову увагу до його діяльності на попередній посаді. Підозра пов’язана із фіктивним оформленням знайомого, що може свідчити про зловживання службовим становищем та порушення закону при кадрових процедурах у військовій сфері.

Наразі тривають слідчі дії, метою яких є встановлення повного кола осіб, причетних до ймовірних порушень, а також документування всіх фактів неправомірного оформлення. Слідство звертає увагу на можливі системні проблеми в роботі територіальних центрів комплектування, що створюють ризики для прозорості та законності кадрових процесів.

Окрім цього, слідство встановило, що у квітні 2025 року, коли посадовець очолював районний ТЦК, він без законних підстав вніс до службових баз дані про свого знайомого як такого, що нібито проходить військову службу. Насправді чоловік залишався вдома, що дозволяло йому вільно пересуватися та уникати мобілізаційних заходів.

За інформацією правоохоронців, усвідомлюючи можливу відповідальність за незаконні дії, фігурант ініціював переведення на роботу до Львова. Наразі слідчі перевіряють, чи було керівництво обласного ТЦК обізнане з цими фактами.

Полковнику інкримінують ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України — умисне внесення недостовірних відомостей до декларації, а також ч. 1 ст. 362 КК України — несанкціоновану зміну інформації в автоматизованих системах. Обидві статті передбачають покарання у вигляді обмеження волі строком до двох років.

Досудове розслідування триває, правоохоронці встановлюють усі обставини та можливу причетність інших осіб.

Тривога стала постійним супутником багатьох людей. Щодня ми стикаємось з інформаційними навантаженнями: новини, соціальні мережі, робочі обов’язки, взаємодія з іншими людьми — усе це може створювати відчуття невизначеності та напруги. Проте важливо розуміти, що тривога не є чимось незмінним і непереборним. Це природна реакція організму на стрес, яка може бути не тільки неприємною, але й корисною у певних ситуаціях, адже вона мобілізує ресурси для боротьби із загрозою. Проблема виникає тоді, коли цей стан стає хронічним, і тривога стає постійним фоном нашого життя. Тоді настає момент, коли її можна і потрібно навчитися контролювати.

Психологи наголошують на кількох простих, але ефективних практиках, які допомагають знизити рівень тривоги. Ось деякі з них:

Один із перших кроків — дати цим думкам вийти назовні. Ведення щоденника працює як розвантаження. Коли ви записуєте: “я боюся, що не встигну, і мене звільнять” або “мені страшно за близьких”, це перестає бути розмите некероване відчуття і перетворюється на конкретну тезу. Конкретне легше перевірити: чи це справді ймовірно, чи це уява, роздута тривогою.

Друга техніка — дихання. Повільні глибокі вдихи й довгі видихи запускають парасимпатичну нервову систему — те, що умовно відповідає за «заспокоїтися, переварити, відновитися». Кілька хвилин такого дихання на день поступово знижують рівень напруги в тілі. Це не “йога для інстаграму”, а реальний фізіологічний вплив: серце б’ється повільніше, м’язи розслабляються, думки стають менш хаотичними.

Третє — гігієна інформації. Безперервний скрол соцмереж і новин формує відчуття, ніби небезпека всюди і постійно. Психологи радять виставляти рамки: наприклад, дивитися новини двічі на день у визначений час, а не кожні 10 хвилин, і вимкнути пуші, які вриваються в роботу чи відпочинок. Це не “байдужість”, це турбота про психіку.

Четверте — дія замість фантазування катастрофи. Тривога любить “а що буде, якщо…”, але не любить план. Якщо ви конкретно прописуєте: що я можу зробити сьогодні, щоб ситуація стала хоч трохи кращою — ви повертаєте собі відчуття контролю. Навіть маленька дія (“напишу лист”, “подзвоню лікарю”, “відкладу 200 грн у резерв”) знижує напругу сильніше, ніж дві години накручування.

П’яте — тіло треба виводити з режиму постійної напруги. Тут працюють будь-які практики, які змушують вас вийти з голови в тіло: коротка прогулянка, розтяжка, теплий душ, медитація, йога, релаксаційні вправи. Це не про “стати ідеальним дзен-гуру”, а про дати нервовій системі сигнал: зараз ми в безпеці.

Психологи наголошують: ключ у регулярності. Не обов’язково витрачати годину, не обов’язково “вірити в медитацію”. Достатньо виділити собі ці умовні 10 хвилин на день, щоб поступово зменшувати фон тривоги й повертати собі відчуття, що ви керуєте станом, а не стан вами.