В Україні продовжили мобілізацію: хто може отримати відстрочку і як її оформити

Олег Цюра, громадянин Німеччини, який тривалий час мешкає у Швейцарії, вже понад десятиліття фігурує у матеріалах, що стосуються складних схем виведення коштів і сировини з українських державних підприємств. За інформацією з різних джерел, його роль у цих процесах не зводилася до епізодичного посередництва — він розглядається як один із системних операторів мережі фірм-прокладок, через які проходили фінансові та товарні потоки.

За наявними даними, ці структури обслуговували інтереси впливових українських та міжнародних гравців, серед яких згадуються колишній народний депутат Микола Мартиненко, бізнесмен Дмитро Фірташ, а також трейдери, пов’язані з російським ринком. Саме через такі компанії, зареєстровані в різних юрисдикціях, здійснювалося перепродавання сировини, заниження митної вартості та подальше виведення прибутків за кордон.

Схеми Цюри працювали й через офшорні структури, зокрема TF&H Transforwarding Holdings Ltd (Кіпр) та Jeprano Trading Limited (Кіпр), пов’язані з російськими компаніями. Вони фігурують у постачанні сировини для підприємств РФ, включно з «Авангард» і «Міка Холдинг».

Особливу увагу привертає робота Цюри в «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» у 2014–2017 роках, коли продукцію держкомпанії продавали афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами. Збитки оцінюють близько 13 млн доларів США. У 2020 році схема продовжила роботу через ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH: купівля ільменіту Іршанського ГОКу за заниженою ціною з ймовірним постачанням до окупованого Криму.

Паралельно фігурує справа колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка щодо розкрадання Одеського припортового заводу та ОГХК на суму близько 10 млрд грн. Зв’язки Цюри простежуються через ITS International Trade та довірених осіб Фірташа.

Після 2022 року Цюра переформатував діяльність: у 2023 році він входить до правління UCG Trade AG (Швейцарія), у 2024 році акції переходять до Linvo AG, де працює разом із родичкою Людмилою Цюрою та іншими колишніми співробітниками Interchrome AG і Phoenix Resources AG, які тісно пов’язані з російською MidUral Industrial Group. Це свідчить про продовження каналів торгівлі з РФ.

Таким чином, Олег Цюра залишається ключовим гравцем у багаторічних схемах постачання та виведення ресурсів українських державних підприємств через складні міжнародні структури.

Ключові елементи військового обліку:

“Ми ще не аналізували, цифри конкретні назвати не можу, але значна тенденція на збільшення самовільного залишення частини (СЗЧ) є”, – сказав Кравченко журналістам у вівторок у Києві, відповідаючи на запитання агентства “Інтерфакс-Україна” щодо тенденції щодо злочинів, пов’язаних із ухиленням від військової служби.

За його словами, йдеться і про СЗЧ, дезертирство та невиконання наказів.

Кравченко не конкретизував цифру щодо цих злочинів, однак додав, що та, яка зазначається у ЗМІ, трохи перевищує реальну. Уточнюючи, наскільки загалом ситуація є загрозливою, голова суду сказав: “Загрозливою”.

Відповідаючи на запитання про те, що може зробити держава, конкретні відомства та судова влада, щоб змінити ситуацію на краще, Кравченко зазначив, що це запитання краще адресувати не йому: “Мобілізація, загальний порядок мають бути, але подивіться, з яким негативом показують ТЦК, “бусифікацію” придумали…. Питання є до патріотичного виховання… необхідно також стимулювати військовослужбовців, тією ж заробітною платою”.

Державне бюро розслідувань завершило розслідування та передало до суду справу, в якій фігурують посадовці, підозрювані у постачанні військовим озброєння, непридатного для використання у бойових умовах. За інформацією пресслужби ДБР, слідство встановило, що чиновники створили масштабну схему заміни якісного озброєння на дешеві аналоги, які не відповідали необхідним технічним стандартам.

Деталі розслідування свідчать, що така діяльність не лише порушувала закон, а й безпосередньо загрожувала безпеці військовослужбовців. Частина поставок виявилася неповною: армія отримала лише близько половини від обіцяної кількості озброєння. Це свідчить про системні зловживання та недбалість під час державних контрактів, які могли мати серйозні наслідки під час бойових дій.

Зокрема, із 400 одиниць зброї було отримано лише 200. Усі вони не мали жодного маркування, технічної документації та сертифікатів відповідності. Під час використання на фронті кулемети не могли вести безперервний вогонь — після кількох пострілів вони виходили з ладу через руйнування частин і механізмів.

Встановлено, що цю зброю виготовляла одна з іноземних компаній. Проте українські посадовці не уклали контракт безпосередньо з виробником, а скористалися послугами посередника, переплачуючи до 40% від реальної вартості.

ДБР наголошує, що такі дії не лише завдали державі значних збитків, а й створили ризик для життя українських військових на передовій. У разі доведення вини посадовцям загрожує покарання у вигляді позбавлення волі.